Заповіт складають письмово, підписують особисто й посвідчують у нотаріуса. Скасувати або переписати його можна будь-коли, не пояснюючи причин.
Свобода заповіту не абсолютна: діти до 18 років, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатні вдова (вдівець) і батьки отримають обовʼязкову частку незалежно від того, що ви написали.
Найдорожча помилка: якщо новий заповіт визнають недійсним, попередній зазвичай не відновлюється. Виходить, що не діє жоден, і майно ділять за законом.
Особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Так визначає його стаття 1233 Цивільного кодексу. Заповідач може призначити спадкоємцями кого завгодно — родинні звʼязки тут не мають значення, і майно можна залишити навіть тим, хто взагалі не належить до жодної черги спадкоємців.
Три способи передати житло. Головна різниця — коли новий власник отримує право і чи можна передумати. Оберіть варіант, щоб побачити наслідки.
Заповіт
Дарча (договір дарування)
Спадковий договір
Хто може скласти заповіт
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Здійснюється це право виключно особисто: скласти заповіт через представника або за довіреністю не можна.
Заповідач вільний у виборі спадкоємців. Ним може стати одна особа або кілька, незалежно від сімейних і родинних відносин із заповідачем. Можна заповісти майно й тим, хто взагалі не є родичем.
Що робить заповіт дійсним
Вимоги до форми записані в статті 1247, і кожна з них критична: порушення форми робить заповіт нікчемним, тобто недійсним без будь-якого суду.
- Письмова форма із зазначенням місця й часу складення.
- Особистий підпис заповідача. Якщо людина фізично не може підписати, діє окремий порядок за участю іншої особи.
- Посвідчення нотаріусом або посадовою особою, якій закон дає таке право.
Коли заповіт посвідчує не нотаріус, а посадова особа зі статті 1252 — головний лікар, капітан судна, командир частини, начальник колонії — присутність не менш як двох свідків обовʼязкова. Свідки зачитують заповіт уголос і підписують його, а відомості про них вносяться в текст.
Свідками не можуть бути сам нотаріус чи посадова особа, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за цим заповітом, члени їхніх сімей і близькі родичі, а також ті, хто не може прочитати або підписати документ.
Хто, крім нотаріуса, може посвідчити
Стаття 1252 дає закритий перелік ситуацій, коли нотаріус недоступний:
| Де перебуває заповідач | Хто посвідчує |
|---|---|
| Лікарня, госпіталь, інший стаціонар; будинок для літніх людей | головний лікар, його заступник з медичної частини або черговий лікар; начальник госпіталю, директор будинку |
| Морське або річкове судно під прапором України | капітан судна |
| Пошукова або інша експедиція | начальник експедиції |
| Військова частина, зʼєднання, установа | командир (начальник) — заповіт військовослужбовця |
| Установа виконання покарань або слідчий ізолятор | начальник установи чи ізолятора |
| Населений пункт, де немає нотаріуса | уповноважена посадова особа органу місцевого самоврядування — крім секретного заповіту |
Воєнний стан: окремі правила
Постанова Кабінету Міністрів № 164 від 28 лютого 2022 року дозволила посвідчувати заповіти військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, а також працівників правоохоронних органів і органів цивільного захисту, залучених до оборони, командиру (начальнику) формування або іншій уповноваженій ним особі.
Такі заповіти надсилають через Генеральний штаб, Міністерство оборони або відповідний орган до Міністерства юстиції, щоб нотаріуси зареєстрували їх у Спадковому реєстрі. Окремо передбачено, що заповіт військовополоненого може посвідчити начальник табору, де його тримають.
Секретний заповіт і заповіт подружжя
Секретний заповіт
Нотаріус посвідчує його не ознайомлюючись зі змістом. Заповідач подає документ у заклеєному конверті з власним підписом на ньому. Нотаріус ставить посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача вкладає конверт в інший, який опечатує. Зміст стане відомим лише після відкриття спадщини.
Заповіт подружжя
Чоловік і дружина можуть скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності. Після смерті одного з них частка переходить до того, хто пережив, а вже після його смерті майно отримують особи, визначені в заповіті.
За життя обох кожен має право відмовитися від спільного заповіту — така відмова підлягає нотаріальному посвідченню.
Обовʼязкова частка: межа свободи заповіту
Стаття 1241 захищає найуразливіших спадкоємців. Незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала б їм за законом, отримують:
- малолітні та неповнолітні діти заповідача;
- повнолітні непрацездатні діти;
- непрацездатна вдова або вдівець;
- непрацездатні батьки.
Зменшити обовʼязкову частку може лише суд — з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та заповідачем і інших істотних обставин. До неї зараховують вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку.
Скасування і зміна: головна пастка
Заповідач має право скасувати заповіт або скласти новий у будь-який час, нікого про це не повідомляючи. Пізніший заповіт скасовує попередній повністю або в тій частині, де вони суперечать одне одному.
Два наслідки, яких зазвичай не очікують. По-перше, кожен новий заповіт скасовує попередній і не відновлює того, що був перед ним. По-друге, якщо новий заповіт визнають недійсним, чинність попереднього не повертається — закон робить виняток лише для випадків, коли заповідач не усвідомлював значення своїх дій або діяв під впливом насильства. В інших ситуаціях не діє жоден заповіт, і майно ділять за законом.
Коли заповіт визнають недійсним
Закон розрізняє дві ситуації, і це принципово.
Нікчемний заповіт — складений особою, яка не мала на це права, або з порушенням вимог щодо форми й посвідчення. Такий заповіт недійсний сам по собі, звертатися до суду не потрібно.
Оспорюваний заповіт — суд визнає його недійсним за позовом заінтересованої особи, якщо встановить, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Саме на цю підставу спираються спори про тиск на літніх людей.
Недійсність окремого розпорядження не тягне недійсності решти заповіту. А спадкоємець, якого недійсним заповітом було позбавлено спадщини, отримує право спадкувати за законом на загальних підставах.
Скільки це коштує
Державне мито за посвідчення заповіту — 0,05 неоподатковуваного мінімуму, тобто 85 копійок. Цифра символічна й до реальних витрат стосунку майже не має.
Основну суму становить плата приватному нотаріусу за правову допомогу й технічну роботу: вона встановлюється за домовленістю й відрізняється від міста до міста. Додатково можуть знадобитися послуги перекладача, якщо заповідач не володіє мовою документа, і виїзд нотаріуса, якщо людина не може прийти особисто.
Часті питання
Чи можна заповісти майно не родичу
Чи потрібно повідомляти спадкоємців про заповіт
Що сильніше — заповіт чи спадковий договір
Чи можна скласти заповіт за довіреністю
Скільки заповітів можна скласти
Джерела
- Цивільний кодекс України: статті 1233–1235, 1241, 1243, 1247, 1249–1254, 1257, 1302–1308
- Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 про нотаріат в умовах воєнного стану
- Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» № 7-93, стаття 3
- Як оформити спадщину — черги, шість місяців, податок і реальна вартість
- Податок на нерухомість — що платитиме той, кому дістанеться квартира