Дві помилки коштують людям частки. Перша: «хто заробляв, тому й більше» — насправді частки рівні, і кодекс прямо називає догляд за дітьми та ведення домашнього господарства поважними причинами відсутності доходу.
Друга: «поділити можна колись потім» — насправді після розірвання шлюбу діє позовна давність три роки. Поки шлюб не розірвано, давність не застосовується взагалі.
Режим, за яким майно належить обом без визначення часток до моменту поділу. Кодекс встановлює презумпцію: кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, вважається спільною. Тобто за замовчуванням спільне все, а особистий характер речі доводить той, хто на ньому наполягає.
Помилка перша: «хто заробляв, тому й більше»
Найпоширеніший аргумент у побутових суперечках і найслабший юридично. Стаття 60 Сімейного кодексу написана саме проти нього: майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить обом «незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу)».
Перелік поважних причин у дужках — не тлумачення юриста, а текст закону. Тому декретна відпустка чи ведення домашнього господарства не зменшують частку, хоч би скільки заробляв другий із подружжя.
Частки при цьому рівні, якщо інше не визначено домовленістю між подружжям або шлюбним договором. Це база, від якої рахується все інше.
Коли суд усе-таки відступає від рівності
Винятки в законі є, і вони працюють в обидва боки.
Частку можуть зменшити. Суд може відступити від засади рівності за обставин, що мають істотне значення — зокрема якщо один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, ухилявся від участі в утриманні дитини, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.
Частку можуть збільшити. За рішенням суду частка збільшується, якщо з одним із подружжя проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син чи дочка — за умови, що розмір аліментів недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Важливо розуміти різницю. Рівність часток — це правило, а відступ від неї — виняток, який треба доводити в суді конкретними обставинами. Сам факт, що «діти зі мною» або «він мало заробляв», автоматично часток не змінює.
Помилка друга: «поділимо колись потім»
Тут закон розводить дві ситуації, і різниця принципова.
Поки шлюб не розірвано — позовна давність до вимог про поділ спільного майна не застосовується. Право на поділ існує незалежно від розірвання шлюбу: ділити можна й перебуваючи в шлюбі.
Після розірвання шлюбу — діє позовна давність у три роки. І тут є нюанс, який рятує частину справ: строк рахують не від дати розлучення, а від дня, коли один зі співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Тобто відлік починається тоді, коли другий почав поводитися з майном як з одноосібним.
Що не ділиться взагалі
Стаття 57 виводить із-під поділу цілі категорії майна. Особистою приватною власністю є:
- майно, набуте до шлюбу;
- майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
- майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.
Останній пункт на практиці найскладніший: доводити походження коштів доводиться документами, а не поясненнями. Якщо квартиру купили за подаровані батьками гроші, але документів про це немає, у спорі вона з великою ймовірністю рахуватиметься спільною за загальною презумпцією.
Як саме ділять
Кодекс віддає перевагу поділу в натурі: майно ділиться між подружжям, а якщо домовитися не вдалося, спір вирішує суд, беручи до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя.
Договір про поділ нерухомості має свої вимоги до форми, тож угоду про квартиру чи будинок оформлюють у нотаріуса, а не на папері між собою.
Часті запитання
Чи ділиться квартира, оформлена на одного з подружжя?
Якщо її набуто за час шлюбу, діє презумпція спільності: кожна річ, набута в шлюбі, крім речей індивідуального користування, вважається спільною. Ім’я у документах саме по собі режим власності не змінює.
Скільки часу є на поділ після розлучення?
Три роки — це позовна давність за вимогою, заявленою після розірвання шлюбу. Відлік ведуть від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права власності.
Чи можна поділити майно, не розлучаючись?
Так. Право на поділ спільного майна існує незалежно від розірвання шлюбу, і поки шлюб триває, позовна давність до таких вимог не застосовується.
Чи збільшать мою частку, якщо діти залишаються зі мною?
Суд може це зробити, але не автоматично: закон вимагає, щоб діти проживали з вами і щоб розміру аліментів було недостатньо для їхнього розвитку та лікування. Це оцінює суд у конкретній справі.
Джерела
- Сімейний кодекс України: стаття 57 (особиста приватна власність), стаття 60 (підстави набуття спільної сумісної власності та презумпція спільності), стаття 69 (право на поділ незалежно від розірвання шлюбу), стаття 70 (рівність часток і підстави відступу від неї), стаття 71 (поділ у натурі й роль суду), стаття 72 (позовна давність).
- Заява на розлучення — куди подавати і скільки чекати.
- Як оформити спадщину — черги, строки й реальна вартість.
- Відумерла спадщина — що буде з майном, яке ніхто не прийняв
- Довідка про заборгованість по аліментах — навіщо потрібна й чому документа «про відсутність» не існує
