Публікація місця блокпоста ТЦК: що загрожує за статтею 114-2

Greg K. Автор

Автор контенту · SEO та аналітика

Опубліковано: 15 серпня 2026

LinkedIn →

З чого складається склад злочину

У вироках за частиною 2 статті 114-2 формулювання повторюється майже дослівно:

«…за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану»

Тобто судова конструкція має чотири елементи: інформація про рух, переміщення або розташування; можливість ідентифікувати місце; ці відомості не оприлюднював уповноважений орган; діяло воєнне становище.

Суди додатково посилаються на те, що такі відомості мають статус службової інформації з обмеженим доступом — за Переліком відомостей Збройних Сил України, затвердженим наказом Генерального штабу від 30 січня 2023 року № 12.

Публічність не має значення

Це головне, що спростовує побутове уявлення «написав знайомим — не страшно».

Справа № 308/4812/26 (Ужгородський міськрайонний суд, 22 травня 2026 року). Військовослужбовець районного ТЦК з власного телефона повідомляв трьом конкретним чоловікам маршрути груп оповіщення і режим роботи стаціонарних блокпостів. Жодного каналу чи спільноти. Фабула:

«…шляхом передачі відомостей з використанням мобільного телефону, як засобу зв’язку… про місця розташування та маршрути руху груп оповіщення… відомостей щодо режиму роботи стаціонарних блок-постів Державної прикордонної служби України»

Суд окремо зафіксував наслідок: троє адресатів не були призвані за мобілізацією. Кваліфікація — частина 2 статті 114-2, покарання 5 років із випробуванням за угодою.

Для порівняння, протилежний полюс за охопленням — справа № 725/4553/24: відео на YouTube-каналі з 12,7 тисячі підписників, 8600 переглядів. Стаття та ж сама.

Розмір аудиторії на покарання теж не впливає

Порівняння двох справ показує це наочно.

Справа № 196/276/26: адміністратор Viber-спільноти на 4377 учасників, яка півтора року публікувала повідомлення про ТЦК. Результат — 5 років із випробуванням 3 роки.

Справа № 185/10608/25: два епізоди — чат на 207 учасників і чат на 5404. Результат — 5 років реального позбавлення волі, за сукупністю вироків 5 років 1 місяць.

Різниця не в аудиторії, а в особі: у другій справі був непогашений вирок за іншою статтею.

Фото не обов’язкове — вистачає орієнтира

У тій же справі № 185/10608/25 обвинувачений розмістив два фото з підписом:

«Это перекрестке как с моста спускатся», що дало можливість ідентифікувати розташування військовослужбовців Збройних Сил України на місцевості

Другий епізод — взагалі без зображень, лише текст «Полигон ДК».

Найпоказовіша деталь цієї справи: експерт дійшов висновку, що впізнати людей на фото неможливо — «надані графічні файли є недостатньо інформативними». Вирок усе одно обвинувальний, бо суд оцінював можливість ідентифікувати місце, а не облич.

Вироки за публікацію місць ТЦК і блокпостів

Репост і адміністрування

Два питання, які виникають найчастіше.

Репост. У справі № 199/4078/26 обвинувачення прямо охоплює «репост публікацій з Telegram-спільноти в чат». Щоправда, там були і власні повідомлення, тож вироку виключно за репост у вибірці немає.

Адміністрування. Тут склалися два підходи. У справі № 196/276/26 адміністратора судили як виконавця — за те, що він «надав можливість до розміщення інформаційних повідомлень… невстановленими особами». У справі № 209/1759/25 — як пособника, за частиною 5 статті 27, і сама фабула прямо пояснює мотив попиту: «у зв’язку з посиленим попитом серед громадян України, які бажають ухилитися від мобілізації».

Коли це вже державна зрада

Межа проходить по адресату. Якщо інформація призначалася державі-агресору, застосовують частину 3 статті 114-2 або статтю 111.

Перекваліфікація можлива в обидва боки, і різниця в роках величезна. У справі № 484/4153/25 прокурор змінив обвинувачення зі статті 111 на частину 3 статті 114-2 просто в судовому засіданні — підсудна отримала 8 років замість санкції від 15. А в справі № 489/5077/25 суд у такому ж проханні захисту відмовив: 15 років і конфіскація третини майна.

Що сказав Верховний Суд

Єдина касаційна постанова у вибірці — від 23 жовтня 2025 року у справі № 725/4553/24. Захист наводив чотири аргументи, і жоден не спрацював:

• знімала «виключно з метою фіксації порушення прав людини», тобто без умислу шкодити;
• на відео немає ані руху, ані техніки, а сам відділ розташований «у відкритій місцевості, де вільно пересуваються люди»;
• це правоохоронне формування, його військовослужбовці «не беруть участі у бойових діях»;
• відео «і зараз перебуває у вільному доступі», отже шкоди немає.

Касаційні скарги залишено без задоволення, вирок на 5 років реального позбавлення волі — без змін.

Практика 2026 року жорсткішає

Два апеляційні рішення поспіль пішли в бік посилення. 2 лютого 2026 року Дніпровський апеляційний суд скасував випробування й замінив умовний строк реальним. 29 липня 2026 року Чернівецький апеляційний суд підняв покарання з 10 до 12 років за частиною 3 і залишив довічне співучаснику за статтею 111.

Чого в практиці немає

Двох речей, і це важливо для розуміння картини.

Виправдувальних вироків не знайдено жодного. У всіх 35 рішеннях, включно з тими, де захист наполягав на відсутності умислу, суди ухвалювали обвинувальні вироки.

Адміністративної практики немає взагалі. Пошук у категорії справ про адміністративні правопорушення дав порожню видачу: діяння одразу кваліфікують як кримінальне, «легкої» відповідальності за нього не передбачено.

Вибірка репрезентативна, але не вичерпна: реєстр обрізає видачу на сотні записів, тож окремі рішення могли не потрапити в поле зору.

Джерела

• Кримінальний кодекс України — статті 27, 111, 114-1, 114-2
• Єдиний державний реєстр судових рішень — 35 рішень, номери наведено в тексті
• Постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 23.10.2025, справа № 725/4553/24
• Перелік відомостей Збройних Сил України, що становлять службову інформацію — наказ Генерального штабу ЗСУ від 30.01.2023 № 12