Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про розгляд касаційного подання Генерального прокурора України на постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 8 листопада 2000 року N 04-1/1-16/230

                      ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
                        06.02.2007  N 3/76
 
 
     Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у  складі:   головуючого   <...>,   суддів:   <...>,   за   участю
представників:  компанії  "FS  Trading  Limited"  -  [...],  Фонду
державного майна України - [...],  Генеральної прокуратури України
-  [...],  розглянувши  касаційне  подання  Генерального прокурора
України на постанову судової колегії по перегляду  рішень,  ухвал,
постанов Вищого   арбітражного   суду   України  від  8  листопада
2000 року N 04-1/1-16/230, В С Т А Н О В И Л А:
 
     У липні 1998 року компанія "FS Trading Limited" пред'явила  у
Вищому  арбітражному  суді України позов до Фонду державного майна
України (далі - ФДМУ) про:
 
     - визнання недійсним протоколу від 17 липня  1998  року  N  4
засідання  комісії  по  проведенню комерційного конкурсу з продажу
пакета   акцій   державної   акціонерної   енергетичної   компанії
"Одесаобленерго" (далі - ДАЕК "Одесаобленерго") за грошові кошти;
 
     - спонукання  ФДМУ прийняти рішення про переможця зазначеного
комерційного  конкурсу  відповідно  до  пункту  41  Положення  про
порядок  проведення  конкурсів  з  продажу пакетів акцій відкритих
акціонерних   товариств,   створених   у   процесі   приватизації,
затверджених  наказом  ФДМУ,  Антимонопольного комітету України та
Державної  комісії  з  цінних  паперів  та  фондового  ринку   від
04.08.1997 року N 821/55/01/204 ( z0299-97 ) (далі - Положення про
проведення конкурсів);
 
     - спонукання  ФДМУ  укласти  з   позивачем,   як   переможцем
комерційного конкурсу, угоду щодо продажу пакета акцій у кількості
1824336 шт.,   що   становить   35%    статутного    фонду    ДАЕК
"Одесаобленерго", за ціною 26898 тис. грн.
 
     Позивач зазначав,   що   в   липні   1998  року  ФДМУ  провів
комерційний конкурс з продажу зазначеного пакета акцій за  грошові
кошти,  до  участі  в  якому  було  допущено  компанію "FS Trading
Limited".  Позов мотивувався тим,  що рішення конкурсної  комісії,
яким   визначено   остаточним  переможцем  конкурсу  товариство  з
обмеженою   відповідальністю   "Оверкон   ентерпрайзес    Лімітед"
(протокол   засідання   комісії  від  17  липня  1998  року  N  4,
затверджений ФДМУ),  прийнято з порушенням пунктів 3, 41 Положення
про  проведення  конкурсів ( z0299-97 ) та пункту 11 Положення про
конкурсну комісію,  затвердженого наказом ФДМУ від  11.08.97  року
N 857 ( z0327-97 ) (далі - Положення про конкурсну комісію).
 
     Відповідач позов   не   визнавав,   посилаючись   на  те,  що
відповідно до статті 18 Закону України "Про приватизацію невеликих
державних  підприємств  (малу приватизацію)" ( 2171-12 ) та пункту
15 Положення про проведення  конкурсів  (  z0299-97  )  визначення
попереднього   і   остаточного  переможця  конкурсу  віднесено  до
повноважень  конкурсної  комісії   -   колегіального   органу,   в
діяльність якого ФДМУ не має права втручатись.
 
     Рішенням Вищого  арбітражного  суду  України  від  20  серпня
1998 року визнано недійсним протокол від 17 липня 1998  року  N  4
засідання  комісії  по  проведенню комерційного конкурсу з продажу
пакета акцій ДАЕК  "Одесаобленерго"  за  грошові  кошти;  в  решті
позовних вимог провадження у справі припинено на підставі пункту 1
частини  першої  статті  80  Арбітражного  процесуального  кодексу
України   (   1798-12   ).  Як  установлено  судом,  до  участі  в
комерційному конкурсі з продажу пакета акцій ДАЕК "Одесаобленерго"
за грошові кошти було допущено компанію "FS Trading Limited",  яка
в процесі проведення конкурсу запропонувала найвищу ціну за  пакет
акцій  -  26898  тис.  грн.  та  взяла  зобов'язання  виконати всі
фіксовані умови конкурсу.
 
     Суд вмотивував рішення тим, що:
 
     - за визначенням термінів,  що міститься у пункті 3 Положення
про  проведення  конкурсів ( z0299-97 ),  комерційний конкурс - це
спосіб продажу акцій відкритих акціонерних товариств, створених на
базі майна державних підприємств,  за яким переможцем визначається
претендент,  який запропонував найвищу ціну за пакет акцій і  взяв
зобов'язання виконати всі фіксовані умови конкурсу;
 
     - фіксовані   умови   комерційного   конкурсу   розробляються
конкурсною комісією згідно з рекомендаціями органу приватизації  і
включають  вичерпний перелік зобов'язань учасників (пункт 19 цього
Положення);
 
     - критерієм  вибору  попереднього  і  остаточного   переможця
комерційного конкурсу є найвища запропонована ціна за пакет акцій,
що виставляється на конкурс (пункт 41 цього Положення);
 
     - згідно  з  пунктом  11  Положення  про  конкурсну   комісію
( z0327-97  )  комісія зобов'язана визначати переможця виключно за
критеріями, встановленими  Положенням  про  проведення   конкурсів
( z0299-97 );
 
     - у   порушення  зазначених  вимог  законодавства  переможцем
комерційного конкурсу з продажу пакета акцій ДАЕК "Одесаобленерго"
за  грошові  кошти  визначено  учасника,  який запропонував значно
нижчу ціну, ніж позивач.
 
     Рішення вмотивовано також  посиланням  на  статтю  16  Закону
України  "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) та статтю
20  Закону   України   "Про   приватизацію   невеликих   державних
підприємств  (малу  приватизацію)"  (  2171-12  ).  У  решті вимог
позивача  в  рішенні  зазначено,  що  вони   не   відносяться   до
компетенції суду.
 
     Переглянувши рішення    від    20   серпня   1998   року   за
нововиявленими обставинами, Вищий арбітражний суд України рішенням
від  11  серпня  2000  року  скасував  його,  провадження у справі
припинив  на  підставі  пункту  1   частини   першої   статті   80
Арбітражного   процесуального   кодексу   України   (  1798-12  ).
Скасовуючи рішення від 20 серпня 1998 року,  Вищий арбітражний суд
України  виходив з того,  що висновки суду зроблені без урахування
всіх обставин справи,  зокрема,  і тих,  які не  могли  бути  йому
відомі  під  час  розгляду  справи.  Вищий арбітражний суд України
зазначив,  що рішення конкурсної комісії безпосередньо не породжує
цивільних  прав  і  обов'язків,  оскільки  лише після затвердження
протоколу  та  видання  наказу   про   підсумки   конкурсу   орган
приватизації  зобов'язаний  укласти  з переможцем конкурсу договір
купівлі-продажу.  За змістом позовної заяви компанія  "FS  Trading
Limited"   фактично   просила   визнати  недійсним  акт  ФДМУ  про
визначення переможця конкурсу,  проте такого акту на час  розгляду
справи  судом  не існувало.  Посилаючись на пункт 46 Положення про
проведення конкурсів ( z0299-97 ),  Вищий арбітражний суд  України
вважав,  що  законодавчо  визначених обставин,  які б давали право
визнавати результати конкуру недійсними,  у  суду  не  було.  Крім
того, на думку Вищого арбітражного суду України, визнавши протокол
засідання  конкурсної  комісії  недійсним  з   тих   мотивів,   що
переможцем   конкурсу  повинна  бути  інша  особа,  ніж  визначена
конкурсною комісією,  суд перебрав на себе повноваження конкурсної
комісії та вийшов за межі своєї компетенції.
 
     Постановою судової   колегії   по  перегляду  рішень,  ухвал,
постанов Вищого  арбітражного  суду  України   від   8   листопада
2000 року N 04-1/1-16/230 рішення Вищого арбітражного суду України
від 11 серпня 2000 року залишено без змін.
 
     21 грудня 2006 року колегією суддів Верховного  Суду  України
за  касаційним  поданням  Генерального  прокурора України порушено
провадження з перегляду у касаційному  порядку  постанови  судової
колегії по перегляду рішень,  ухвал,  постанов Вищого арбітражного
суду  України  від  8  листопада  2000  року  N  04-1/1-16/230.  У
касаційному  поданні  ставиться  питання про скасування оскарженої
постанови та рішення  Вищого  арбітражного  суду  України  від  11
серпня  2000  року,  залишення  в силі рішення Вищого арбітражного
суду України від 20 серпня 1998  року  з  мотивів  невідповідності
оскарженої  постанови  рішенням  Верховного  Суду України з питань
застосування норм матеріального та процесуального права, порушення
норм  матеріального  та  процесуального  права.  На  обґрунтування
мотивів  касаційного  подання  зроблено  посилання  на   постанови
Судової  палати  у  господарських справах Верховного Суду України,
від 8 жовтня 2002 року  (справа  N  3-936к02),  від  11  листопада
2003 року  (справа  N 3-2302к03) та від 3 жовтня 2006 року (справа
N 3-2917к06).
 
     Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
Генеральної   прокуратури   України,   позивача   та  відповідача,
розглянувши  доводи  касаційного  подання,  перевіривши  матеріали
справи,  Судова  палата  у  господарських  справах Верховного Суду
України вважає,  що касаційне подання підлягає задоволенню з таких
підстав.
 
     Відповідно до  статті 112 Арбітражного процесуального кодексу
України ( 1798-12 ),  якою визначалися підстави перегляду рішення,
ухвали,  постанови арбітражного суду за нововиявленими обставинами
на час розгляду даної справи у Вищому арбітражному  суді  України,
арбітражний  суд  може  переглянути прийняте ним рішення,  ухвалу,
постанову за нововиявленими обставинами, що мають суттєве значення
для справи,  які не були і не могли бути відомі заявникові.  Отже,
за правилами  цієї  статті  як  нововиявлені  можуть  розглядатись
обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають
інше  істотне  значення  для  правильного  вирішення  спору,   які
існували на час ухвалення судового рішення, але про них не знали і
не могли знати заявник і суд.  Відповідно не можуть  бути  визнані
нововиявленими обставини,  на  які посилалися учасники процесу під
час розгляду справи або ж які могли бути встановлені при виконанні
арбітражним судом вимог процесуального законодавства.
 
     Рішення Вищого  арбітражного  суду  України  від  11   серпня
2000 року, залишене без змін судовою колегією по перегляду рішень,
ухвал,  постанов  цього  суду,  вимогам  статті  112  Арбітражного
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) не відповідає.
 
     У зазначеному рішенні чітко не визначено коло  обставин,  які
Вищий арбітражний суд України визнав нововиявленими, але зі змісту
цього рішення можна дійти висновку про  те,  що  такою  обставиною
визнано  відсутність  на  час  розгляду  справи  наказу  ФДМУ  про
затвердження результатів комерційного конкурсу  з  продажу  пакета
акцій   ДАЕК  "Одесаобленерго"  за  грошові  кошти  відповідно  до
протоколу засідання конкурсної комісії від 17.07.98 року N 4.
 
     Проте вказана обставина не є нововиявленою у розумінні статті
112 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
 
     ФДМУ є стороною в даній справі,  його представник брав участь
в судовому засіданні 20 серпня 1998 року  та  давав  пояснення,  а
тому  у  суду не було ніяких процесуальних перешкод для з'ясування
питання  щодо  обставин  затвердження  ФДМУ   рішення   конкурсної
комісії,   яким   визначено   остаточного   переможця  зазначеного
комерційного конкурсу.
 
     Статтею 16 Закону України "Про приватизацію державного майна"
(  2163-12 ) (в редакції,  чинній до внесення змін Законом України
від 18.05.2000 року N 1724-III ( 1724-14 ) передбачено,  що продаж
об'єктів  приватизації на аукціоні,  за конкурсом,  у тому числі з
виключним застосуванням приватизаційних паперів,  та  на  фондових
біржах   здійснюється   у   порядку,   що   затверджується   ФДМУ,
Антимонопольним комітетом України та Державною комісією  з  цінних
паперів та фондового ринку відповідно до розділу IV Закону України
"Про   приватизацію   невеликих   державних   підприємств    (малу
приватизацію)"  (  2171-12  ).  За  статтею 18 Закону України "Про
приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)",
якою регламентовано порядок проведення конкурсу,  після закінчення
засідання  конкурсною  комісією  складається  протокол,  в   якому
зазначаються  відомості  щодо умов конкурсу,  пропозицій учасників
конкурсу,  обґрунтування вибору переможця конкурсу,  відомості про
учасників конкурсу; протокол підписується всіма членами конкурсної
комісії  та  в  триденний  строк   з   дня   проведення   конкурсу
надсилається відповідному органу приватизації; результати конкурсу
затверджує орган приватизації (частина 7).
 
     Як установлено Вищим арбітражним судом України  при  розгляді
справи,  затвердження  ФДМУ  результатів  комерційного  конкурсу з
продажу  пакета  акцій  ДАЕК  "Одесаобленерго"  за  грошові  кошти
відбулося.  Зокрема це відображено у грифі "Затверджую" на першому
аркуші протоколу конкурсної комісії  від  17.07.98  року  N  4  за
підписом в. о. Голови ФДМУ, скріпленим печаткою ФДМУ. Затвердження
органом приватизації результатів конкурсу у такий  спосіб  вимогам
закону  не  суперечить.  Видання  з  цього  приводу додатково ще й
наказу ФДМУ законом не вимагається.  За цих  обставин  відсутність
наказу  ФДМУ,  як  юридичної  форми  рішення цього органу,  не має
значення для справи.
 
     Таким чином,   у   порушення   розділу   XII-1   Арбітражного
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) підставою для перегляду
рішення Вищого арбітражного суду України від 20 серпня  1998  року
стали обставини, які установлені судом при розгляді справи та яким
дана юридична оцінка. У решті мотиви рішення Вищого господарського
суду України від 11 серпня 2000 року,  залишеного без змін судовою
колегією по перегляду рішень,  ухвал, постанов цього суду, є новою
оцінкою  обставин  справи,  що виходять за межі перегляду судового
рішення за нововиявленими обставинами. Крім того, зазначені мотиви
не  спростовують  викладених  у  рішенні  Вищого арбітражного суду
України  від  20  серпня  1998  року  висновків  про  те,  що  при
підведенні  підсумків комерційного конкурсу з продажу пакета акцій
ДАЕК  "Одесаобленерго"  за  грошові  кошти  остаточного  переможця
визначено без дотримання законодавчо визначеного критерію.
 
     Враховуючи викладене,  постанову судової колегії по перегляду
рішень,  ухвал,  постанов Вищого арбітражного суду України  від  8
листопада 2000 року N 04-1/1-16/230 та рішення Вищого арбітражного
суду України від 11 серпня 2000 року слід скасувати,  а законне  й
обґрунтоване рішення цього суду від 20 серпня 1998 року - залишити
в силі.
 
     Виходячи з  положень  статей   6,   8   Конституції   України
( 254к/96-ВР  ),  Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України не вважає за необхідне  направляти  справу  на  новий
розгляд  до  суду  першої  інстанції,  оскільки  це  суперечило  б
положенням статті 125 Конституції України,  статей  2,  39  Закону
України  "Про  судоустрій  України"  (  3018-14  ) щодо визначення
статусу Верховного  Суду  України  та  його  завдання  забезпечити
законність  у  здійсненні правосуддя,  і викликало б конституційно
недопустиму  необхідність  скасування  законного  рішення   Вищого
арбітражного  суду  України.  У  зв'язку  з цим наведений у статті
111-18 Господарського процесуального кодексу України (  1798-12  )
перелік  наслідків  розгляду касаційної скарги на постанову Вищого
господарського суду України  не  є  процесуальною  перешкодою  для
прийняття  Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду
України зазначеного рішення.
 
     Керуючись статтями    111-17    -    111-20    Господарського
процесуального  кодексу  України  (  1798-12  ),  Судова  палата у
господарських справах        Верховного        Суду        України
П О С Т А Н О В И Л А:
 
     Касаційне подання     Генерального     прокурора      України
задовольнити.
 
     Постанову судової   колегії   по   перегляду  рішень,  ухвал,
постанов Вищого   арбітражного   суду   України  від  8  листопада
2000 року N 04-1/1-16/230  та  рішення  Вищого  арбітражного  суду
України  від 11 серпня 2000 року слід скасувати,  а рішення Вищого
арбітражного суду України від 20 серпня 1998 року залишити в силі.
 
     Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка