Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про організацію лабораторної діагностики сифілісу в Україні

Страница 5


/ Стр.1 / Стр.2 / Стр.3 / Стр.4 / Стр.5 / Стр.6 / Стр.7 /

досліджень   свідомо   позитивної   і   негативної   сироваток   з
попереднього досліду,  активного і  інактивованого  комплементу  і
середовища  виживання  для  блідих трепонем.  Контрольну негативну
сироватку застосовують для висновку про ступінь рухливості  блідих
трепонем  у  даному  досліді.  Контрольну  позитивну сироватку для
оцінки ступеня імобілізуючої активності в умовах  даного  досліду.
Сироватки  досліджують  за  вище  описаною методикою.  Дослідження
активного і інактивованого комплементу і середовища проводять  для
ви значення  їхнього  впливу  на рухливість блідих трепонем (табл.
N 9).
 
                                                       Таблиця N 9
           СХЕМИ РЕАКЦIЇ IММОБIЛIЗАЦIЇ БЛIДИХ ТРЕПОНЕМ
                   (мікроанаеростатна методика)
-----------------------------------------------------------------------
¦IНГРЕДIЕНТИ            ¦NN пробірок                                  ¦
¦                       ¦---------------------------------------------¦
¦                       ¦1   ¦2   ¦3   ¦4   ¦5   ¦6   ¦7   ¦8   ¦9    ¦
¦                       ¦дос-¦кон-¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦     ¦
¦                       ¦лід-¦тро-¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦     ¦
¦                       ¦на  ¦ль  ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦     ¦
¦-----------------------+----+----+----+----+----+----+----+----+-----¦
¦Досліджувана           ¦0.05¦0.05¦ -  ¦ -  ¦ -  ¦ -  ¦ -  ¦ -  ¦ -   ¦
¦інактивована сироватка ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦     ¦
¦-----------------------+----+----+----+----+----+----+----+----+-----¦
¦Комплемент активний    ¦0,15¦ -  ¦0,15¦ -  ¦0.15¦ -  ¦0.15¦ -  ¦ -   ¦
¦                       ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦     ¦
¦-----------------------+----+----+----+----+----+----+----+----+-----¦
¦Комплемент             ¦ -  ¦0.15¦ -  ¦0,15¦ -  ¦0.15¦ -  ¦0,15¦ -   ¦
¦інактивований          ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦     ¦
¦-----------------------+----+----+----+----+----+----+----+----+-----¦
¦Антиген                ¦0.35¦0,35¦0.35¦0,35¦0,35¦0.35¦0,35¦0.35¦0.35 ¦
¦                       ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦     ¦
¦-----------------------+----+----+----+----+----+----+----+----+-----¦
¦Позитивна інактивована ¦ -  ¦ -  ¦0.35¦0.35¦ -  ¦ -  ¦ -  ¦ -  ¦ -   ¦
¦сироватка              ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦     ¦
¦-----------------------+----+----+----+----+----+----+----+----+-----¦
¦Негативна інактивована ¦ -  ¦  - ¦ -  ¦ -  ¦ -  ¦ -  ¦ -  ¦ -  ¦ -   ¦
¦сироватка              ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦    ¦     ¦
-----------------------------------------------------------------------
 
     Розливання інгредієнтів  під час постановки реакції проводять
у боксі,  попередньо опроміненим  бактерицидною  кварцовою  лампою
протягом 45-60 хвилин.
     Оцінку одержаних  результатів  проводять  через  18-20 годин.
Пробірки виймають з термостату і мікроанаеростату і розставляють у
штативі  попарно  (дослідна і контрольна).  З кожної пари пробірок
пастерівською  піпеткою  наносять   краплі   на   про   нумероване
відповідно   дослідним   пробіркам   предметне   скло,  накривають
накривним склом 20 х 20 мм і досліджують у темному полі мікроскопа
при  збільшенні:  об'єктив  40х,  окуляр 10х.  Переглядають кілька
полів зору в різних  ділянках  препарату,  підраховуючи  у  кожній
число рухливих і нерухливих блідих трепонем.  Підрахунок подають з
препарату з контрольної, а потім з дослідної пробірок. У препараті
підраховують  не  менше  25  трепонем  і  відмічають скільки з них
рухливих і скільки нерухливих.
     Якщо у дослідному препараті міститься 13-19  рухливих  блідих
трепонем, то для одержання більш достовірного результату необхідно
полічити не 25,  а 50 мікроорганізмів,  також відмічено серед  них
число рухливих і нерухливих.
     При підрахунку 50 блідих  трепонем  одержане  число  рухливих
мікроорганізмів ділять на 2.
     Якщо в контрольному  препараті  міститься  менш  17  рухливих
трепонем   з  25  полічених,  то  такий  дослід  не  придатний,  і
дослідження  даної  сироватки  слід   повторити.   У   контрольних
пробірках   з   інактивованим  комплементом  відсутність  рухливих
трепонем пояснюється  токсичністю  досліджуваної  сироватки  крові
частіше за все внаслідок домішок медикаментів, іноді бактеріальним
забрудненням і ін.
     При визначенні рухливості блідих трепонем слід звертати увагу
на інтенсивність рухів, здійснюваних блідими трепонемами. У блідої
трепонеми  не  завжди можна спостерігати згинальні і контрактильні
рухи,  іноді лише обертальні.  Слід також уміти відрізняти активні
рухи трепонем від руху з струмом рідини.
     Розрахунок проценту специфічної іммобілізації блідих трепонем
проводять за такою формулою:
         А - В
     X = ----- х 100,
           А
     де А - число рухливих блідих трепонем у контрольній пробірці,
     В - число рухливих блідих трепонем у дослідній  пробірці,
     Х - процент іммобілізації.
              24 - 21
     Приклад: ------- х 100 = 12 %.
                24
     У практичній   роботі   процент   іммобілізації    визначають
заздалегідь   складеній   таблиці  з  застосуванням  вищенаведеної
формули. Реакція іммобілізації вважається негативною, коли процент
іммобілізації  коливається  у межах 0-20,  сумнівною від 21 до 30,
слабопозитивною - від 31 до 50 і позитивною - вище 50. Сироватки з
сумнівними  і  слабопозитивними  реакціями потребують у повторному
дослідженні для одержання більш достовірних результатів.  Доцільно
також  повторювати  Дослідження  всіх  сироваток,  які  дали повне
розходження результатів з  результатами  стандартних  серологічних
реакцій. Ці сироватки заслуговують особливої уваги, оскільки в цих
випадках результати реакції іммобілізації  блідих  трепонем  дають
можливість   судити  про  наявність  або  відсутність  сифілісу  у
обстежуваної особи.
 
          ВИЗНАЧЕННЯ ПРОЦЕНТУ IММОБIЛIЗАЦIЇ БЛIДИХ ТРЕПОНЕМ
---------------------------------------------------------------------------------------------
¦Кількість  ¦Кількість рухливих трепонем у дослідних пробірках                    ¦  ¦  ¦   ¦
¦рухливих   ¦                                                                     ¦  ¦  ¦   ¦
¦трепонем у ¦---------------------------------------------------------------------+--+--+---¦
¦контр.     ¦25¦24 ¦23¦22¦21¦20¦19¦18¦17¦16¦15¦14¦13¦12¦11¦10¦9 ¦8 ¦7 ¦6 ¦5 ¦4 ¦3 ¦2 ¦1 ¦0  ¦
¦пробірці   ¦  ¦   ¦  ¦  ¦  ¦  ¦  ¦  ¦  ¦  ¦  ¦  ¦  ¦  ¦  ¦  ¦  ¦  ¦  ¦  ¦  ¦  ¦  ¦  ¦  ¦   ¦
¦-----------+--+---+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+---¦
¦25         ¦0 ¦4  ¦8 ¦12¦16¦20¦24¦28¦32¦36¦40¦44¦48¦52¦56¦60¦64¦68¦72¦76¦80¦84¦88¦92¦96¦100¦
¦-----------+--+---+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+---¦
¦24         ¦0 ¦0  ¦4 ¦8 ¦12¦17¦21¦25¦29¦33¦37¦42¦46¦50¦54¦58¦62¦67¦71¦75¦79¦83¦87¦92¦96¦100¦
¦-----------+--+---+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+---¦
¦23         ¦0 ¦0  ¦0 ¦4 ¦9 ¦13¦17¦22¦26¦30¦35¦39¦43¦48¦52¦56¦61¦65¦69¦74¦78¦83¦87¦94¦96¦100¦
¦-----------+--+---+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+---¦
¦22         ¦0 ¦0  ¦0 ¦0 ¦5 ¦9 ¦14¦19¦23¦27¦32¦36¦41¦45¦50¦54¦59¦63¦68¦73¦77¦82¦86¦91¦95¦100¦
¦-----------+--+---+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+---¦
¦21         ¦0 ¦0  ¦0 ¦0 ¦0 ¦5 ¦10¦14¦19¦24¦29¦33¦38¦43¦48¦52¦57¦62¦67¦71¦76¦81¦86¦90¦95¦100¦
¦-----------+--+---+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+---¦
¦20         ¦0 ¦0  ¦0 ¦0 ¦0 ¦0 ¦5 ¦10¦15¦20¦25¦30¦35¦40¦45¦50¦55¦60¦65¦70¦75¦80¦85¦90¦95¦100¦
¦-----------+--+---+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+---¦
¦1З         ¦0 ¦0  ¦0 ¦0 ¦0 ¦0 ¦0 ¦5 ¦11¦16¦21¦26¦32¦37¦42¦47¦53¦56¦63¦68¦74¦79¦84¦89¦95¦100¦
¦-----------+--+---+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+---¦
¦18         ¦0 ¦0  ¦0 ¦0 ¦0 ¦0 ¦0 ¦0 ¦6 ¦11¦17¦22¦28¦35¦39¦44¦50¦56¦61¦67¦72¦78¦83¦89¦94¦100¦
¦-----------+--+---+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+---¦
¦17         ¦0 ¦0  ¦0 ¦0 ¦0 ¦0 ¦0 ¦0 ¦0 ¦6 ¦12¦18¦24¦28¦35¦41¦47¦53¦59¦65¦71¦76¦82¦88¦94¦100¦
---------------------------------------------------------------------------------------------
 
     ПРИМIТКА: Відповідь     знаходять     у     точці    перетину
горизонтального рядка з  вертикальним  стовпчиком,  наприклад:  23
рухливі  трепонеми у контрольній пробірці і 10 рухливих трепонем у
дослідній пробірці відповідають 54% іммобілізації блідих трепонем.
 
                Визначення залишкового комплементу
     Встановлення залишкового комплементу необхідно для визначення
чи достатня була кількість комплементу у дослідних  пробірках,  чи
не   була   рухливість   блідих  трепонем  обумовлена  відсутністю
комплементу,  внаслідок чого іммобілізації не могли проявити  свою
активність.
     Після реєстрації  результатів  реакції  іммобілізації  блідих
трепонем   у  вмісті  пробірок  визначають  залишковий комплемент,
додаванням до  кожної  пробірки  гемолітичної  системи  в   об'ємі
0,1 мл.
     ДЖЕРЕЛА ПОМИЛОК
     1. Токсичність досліджуваної сироватки.
     2. Бактеріальне  забруднення  досліджуваної   сироватки   або
комплементу.
     3. Недостатня кількість комплементу у досліді.
     4. Порушення  герметичності мікроанаеростату,  проникнення до
нього кисню атмосферного повітря.
     5. Підвищення  або зниження температури у термостаті протягом
реакції.
     6. Кислотність   або   лужність  лабораторного  посуду,  яким
користуються під час реакції.
     7. Використання  медикаментів,  що  бактерицидно впливають на
рухливість блідих трепонем.
 
                      ДIАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
     1. Диференціювання    позитивних    результатів   стандартних
серологічних реакцій на сифіліс.  Стандартні  серологічні  реакції
дають  деяку  кількість  позитивних результатів при захворюваннях,
які не мають відношення до сифілісу. Це так звані хибнопозитивні і
неспецифічні    позитивні    результати.    Наявність   позитивних
результатів стандартних серологічних реакцій у осіб без  клінічних
і анамнестичних ознак сифілісу є головним показником до постановки
реакції  іммобілізації  блідих  трепонем.  У  осіб,  вільних   від
сифілитичної  інфекції,  результати  реакції  іммобілізації блідих
трепонем будуть негативними,  тобто у сироватці таких  осіб  бліді
трепонеми  залишаються  рухливими.  Реакція  іммобілізації  блідих
трепонем  є  цінним  методом  для  розпізнавання   хибнопозитивних
реакцій,   особливо   у  вагітних  і  соматичних  хворих.  Діагноз
прихованого  і  невідомого   сифілісу   у   таких   осіб   вимагає
обов'язкового  підтвердження  результатами  реакції  іммобілізації
блідих  трепонем  і  реакції  імунофлуоресценції  (РIФ).   Реакцію
іммобілізації блідих трепонем застосовують також для підтвердження
діагнозу пізніх форм сифілітичної інфекції.
     Відомо, що   іммобілізини  з'являються  у  сироватці  пізніше
антиліпідних  і   флуоресціюючих   антитіл.   Тому   для   ранньої
діагностики   первинного  сифілісу  реакція  іммобілізації  блідих
трепонем непридатна. Коли є підозра на первинний сифіліс, найбільш
діагностичне цінною є реакція імунофлуоресценції.
 
                        МЕЛАНЖЕРНИЙ МЕТОД
              Н.М.ОВЧИННИКОВА РЕАКЦIЇ IММОБIЛIЗАЦIЇ
     ПРИНЦИП. Реакція  основана  на  феномені  втрати   рухливості
блідими трепонемами   у  присутності  іммобілізинів  досліджуваної
сироватки і  комплементу.  Анаеробні  умови  досліду   створюються
переміщенням реагуючої суміші в меланжер (лейкоцетарний змішувач),
обидва кінці якого вкриті  гумовим  кільцем.  Меланжерна  методика
реакції дозволяє обходитись без складного обладнання та апаратури.
При порівняльному  вивченні  на  великому   клінічному   матеріалі
одержано результати,  які  не поступаються класичній анаеростатній
методиці.
 
                          ХIД ВИЗНАЧЕННЯ
     Постановці основного  досліду  передбачає  підготовча робота,
яка складається з таких етапів:
     1. Одержання і обробка  досліджувані  сироватки.  Проводиться
так само, як і для мікроанаеростатної методики.
     2. Приготування середовища для  блідих  трепонем.  Меланжерна
методика   реакції   виконується  з  тим  само  середовищем  що  й
мікроанеростатна.
     3. Комплемент.  Готується  і зберігається так само,  як і при
мікроанаеростатній методиці.
     4. Антиген.  Застосовується той самий штам блідої трепонеми і
методика  його  приготування  така ж,  як і для мікроанаеростатної
методики.
     5. Приготування  суміші  антигена  з комплементом "коктейлю".
Попередньо в  двох  стерильних  флаконах  або  колбах  з'єднуються
комплемент   з  антигеном,  взятих  у  рівних  об'ємах.  Кількість
комплементу  і   антигена   залежить   від   загальної   кількості
досліджуваних  сироваток.  На  одну  сироватку  витрачають 0,15 мл
комплементу і  стільки  і  антигену.  Антиген  розливають  рівними
частинами  в  два  стерильні  флакони  і додають до одного флакону
активний  комплемент,  а  до  другого  -  інактивовану   сироватку
морської свинки.
     6. Гемолітичну  сироватку  розводять   так   само,   як   для
мікроанаеростатного методу.
     7. Приготування солевого розчину. Розчиняють 9.0 г хлористого
натрію  хімічно  чистого  в 1-ому літрі дистильованої води. Розчин
фільтрують  через  паперовий Фільтр і стерилізують автоклавуванням
протягом 30 хв. при 2 атмосферах.
     Розрахунок  кількості  інгредіентів  для  постановки  реакції
іммобілізації блідих трепонем меланжерним методом.
------------------------------------------------------------------
¦  IНГРЕДIЕНТИ (В МЛ)  ¦Кількість досліджуванної сироватки       ¦
¦                      ¦-----------------------------------------¦
¦                      ¦1      ¦5       ¦10     ¦20     ¦30      ¦
¦----------------------+-------+--------+-------+-------+--------¦
¦Флакон 1 (дослід)     ¦       ¦        ¦       ¦       ¦        ¦
¦Антиген               ¦0,15   ¦0,75    ¦1,5    ¦3,0    ¦4,5     ¦
¦----------------------+-------+--------+-------+-------+--------¦
¦Активна сироватка     ¦0,15   ¦0,75    ¦1,5    ¦3,0    ¦4.5     ¦
¦морської свинки       ¦       ¦        ¦       ¦       ¦        ¦
¦(комплемент)          ¦       ¦        ¦       ¦       ¦        ¦
¦----------------------+-------+--------+-------+-------+--------¦
¦Флакон 2 (контроль)   ¦       ¦        ¦       ¦       ¦        ¦
¦Антиген               ¦0.15   ¦0,75    ¦1.5    ¦3.0    ¦4.5     ¦
¦----------------------+-------+--------+-------+-------+--------¦
¦Iнактивована сироватка¦0,15   ¦0,75    ¦1.5    ¦3.0    ¦4,5     ¦
¦морської свинки       ¦       ¦        ¦       ¦       ¦        ¦
¦(комплемент)          ¦       ¦        ¦       ¦       ¦        ¦
------------------------------------------------------------------
 
     8. Весь  лабораторний  посуд  промивають  і  стерилізують так
само,  як при  постановці  мікроанаеростатного  методу.  Меланжери
промивають  (у  рукавичках)  за  допомогою  груші,  засмоктуючи  в
меланжер і вилучаючи з нього дистильовану воду  двічі.  Промивання
послідовне   у   трьох   банках.   Потім   меланжери  складають  у
стерилізатор і кип'ятять протягом  30  хвилин.  Воду  зливають,  а
меланжери переносять у сушильну шафу.  Після висушування складають
у картонну коробку, загортують у папір і автоклавують так само, як
і  інший  скляний  посуд.  Після  стерилізації  знову  висушують у
сушильній шафі і зберігають у шафі в боксі разом з  іншим  посудом
не більше 7 днів.
 
                         ОСНОВНИЙ ДОСЛIД
     Кожну сироватку  досліджують  у  двох  меланжерах.  У  перший
меланжер набирають досліджувану сироватку до помітки "I".  З кінця
меланжера  стерильним  ватним тампоном знімають залишки сироватки.
Після  цього  до  помітки  "II"  набирають  "коктейль"  з  першого
флакону.  У  другий  меланжер  набирають  до  помітки  "I" ту саму
сироватку, а до помітки "II" - "коктейль" з другого флакону. Після
надягання  кільця  вміст  меланжерів змішують,  меланжери мітять і
укладають у спеціальний штатив або  коробку  з  вирізами,  штативи
вміщують у термостат на 18-20 годин.
     При постановці  меланжерного  методу  застосовують  ті ж самі
контрольні дослідження, які використовують при мікроанаеростатному
методі.
 
                   ОЦIНКА ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТIВ
     Через 18-20 годин меланжери  виймають  з  термостату  попарно
дослідний   і   контрольний,  і  вміст  їх  переносять  у  наперед
підготовлені  і  пронумеровані   відповідно   номерам   меланжерів
пробірки.  Для  цього  після  зняття  кільця  з  поміткою меланжер
опускають у відповідну пробірку. Вміст меланжера або вільно стікає
на  дно  пробірки,  або виштовхується з нього за допомогою гумової
піпетки, натягнутої на верхній кінець меланжера. За допомогою цієї
піпетки  змішують  у  пробірці  рідину  і,  не  знімаючи піпетки з
верхнього кінця меланжера,  нижнім  його  кінцем  наносять  краплю
рідини з дослідного меланжера на лівий бік предметного скла,  а на
правий  бік  -  краплю  рідини  з  контрольного  меланжера.   Скло
попередньо нумерують відповідно до нумерації дослідних меланжерів.
Краплі накривають покривним склом, розміром 20 х 20 мм. Реєстрацію
результатів  і  визначення  залишкового  комплементу проводять так
само, як і при мікроанаеростатному методі.
     Джерела   помилок   ті   самі,  що  і  під  час  застосування
мікроанаеростатної методики реакції іммобілізації блідих трепонем.
 
     РЕАКЦIЯ IМУНОФЛУОРЕСЦЕНЦIЇ - РIФ (РIФ-АБС I РIФ-200) ДЛЯ
               СПЕЦИФIЧНОЇ СЕРОДIАГНОСТИКИ СИФIЛIСУ
     В останнє десятиліття  велике  значення  для  серодіагностики
прихованного  сифілісу  і  розпізнавання неспецифічних результатів
стандартних результатів серологічних реакцій  на  сифіліс  набрали
специфічні   реакції,   зокрема   реакція   імунофлуоресценції-РIФ
(РIФ-10,  РIФ-200,  РIФ-АБС).  Перевагою РIФ  є  її  більш  висока
чутливість,  що  дозволяє  використати  цю модифікацію реакції для
діагностики всіх  форм  сифілісу,  особливо  розпізнавання  ранніх
форм.   За   специфікою  РIФ-АБС  і  РIФ-200  близькі  до  реакції
іммобілізації  блідих  трепонем.  РIФ-200  і  РIФ-АБС   ставляться
одномоментно  з  однією  порцією  крові.  РIФ-10  - при підозрі на
первинний серонегативний, уроджений, пізні форми сифілісу, під час
встановлення ретроспективне діагнозу сифілісу, після лікування.
 
                     МЕТОДИКА ПОСТАНОВКИ РIФ
     1. Досліджування сироватка крові.
     Кров для  одержання сироватки беруть з ліктьової вени,  шкіру
над якою обробляють ефіром, в чисту і суху пробірку в об'ємі 10 мл
і  обробляють  так  само,  як  для  постановки реакції Вассермана.
Iнактивують сироватки крові одноразово при температурі 56 град. С.
У  зв'язку  з  тим,  що  РIФ ставиться не стерильно,  використання
стерильного посуду і дотримання умов стерильності  при  зберіганні
сироваток  не  обов'язкове.  Воно  має  значення  лише  для  більш
тривалого зберігання сироваток крові до дослідження.
 
     2. Антиген.
     Як антиген використовують завись патогенних  блідих  трепонем
штаму Нікольса 7-добового орхіту кролика. Здорових кроликів-самців
з негативними результатами  реакції  Вассермана  і  РIТ  заражають
інтратестикулярно  0,75  - 1,0 мл зависі,  густота якої відповідає
40-60 трепонемам у темному полі зору.  На 7 добу  після  зараження
кроликів знекровлюють, забивають повітряною емболією і вилучають у
них  обидва  яєчка.  Яєчка  очищають  від  жиру,   від   оболонок,
придатків, розрізують на 10-15 кусочків, заливають у колбі 5-10-15
мл стерильного ізотонічного розчину натрію хлориду (РН-7,2 -  7,4)
і  струшують 50-60 хв.  Одержану завись блідих трепонем зливають з
кусочків яєчок у стерильні пробірки з ватними пробками і залишають
у холодильнику при 4-8 град.  С на добу,  після чого відокремлюють
від  осаду  і  при  тих  самих  умовах  зберігають   весь   період
використання.
     Одержання і  зберігання  антигену  вимагає  дотримання   умов
стерильності,  оскільки з одним і тим самим антигеном реакція може
ставитися протягом 2-4 місяців.  Для  антигена  слід  вибирати  ту
завись,  в  якій  не  спостерігається  аглютинації  трепонем  і  є
достатня їх кількість.  Антиген може бути одержаний  в  ампулах  з
інших  лабораторій.  Перед  кожною постановою реакції завись добре
перемішують і досліджують у темному полі зору  для  визначення  її
густоти.
     При вживанні сухого трепонемного антигена - в ампулу з  сухим
антигеном добавляють   0,5   мл   або  1,0  мл  фосфатного  буферу
(РН 7,2-7,4) і розчиняють 15-20 хвилин. Використовують також, як і
нативний антиген.
 
     3. РIФ-АБС. Сорбент.
     Як сорбент для РIФ-АБС може бути використаний  ультразвуковий
трепонемний  антиген для РЗК, який випускає Каунаське підприємство
по   виробництву   бактерійних   препаратів  Міністерства  охорони
здоров'я  Литви.  Він є сонікатом, оскільки являє собою розріджену
ультразвуком  завись  суміші культуральних блідих трепонем V, VII,
VIII, IX і Рейтера штамів.
     Кожна   серія   сорбенту  перед  використанням  у  РIФ-АБС  з
діагностичною метою має бути відтитрованою.
 
                       ТИТРУВАННЯ СОРБЕНТIВ
     Сорбенти титрують на сироватках крові хворих на сифіліс,  які
дають у РIФ позитивний (4+,  3+), слабопозитивний (2+) результат у
розведенні   1:5,   на   сироватках   крові,  які  дають  у  РIФ-5
неспецифічну позитивність (2+ і більше),  а  також  на  сироватках
крові вільних від сифілітичної інфекції.
 
                ПРИКЛАД ВИЗНАЧЕННЯ ТИТРУ СОРБЕНТУ
     Нерозведений сорбент   розчиняють   фосфатним   буфером   (РН
7,2-7,4) в 2,3,4, рази і більше. Беруть три сироватки крові хворих
на  сифіліс,  одна  з  яких  дає  в РIФ позитивний (4+) результат,
2-слабопозитивний (2+) результат і 5  сироваток  крові  від людей,
вільних  від  сифілітичної  інфекції,  які  в тому числі які дають
неспецифічні результати (2+ і більше).  Сироватки крові  розводять
сорбентом,  розведеденим у 2, 3, 4 - і більше разів і випробовують
у РIФ.  Контролем у даному досліді  є  ті  самі  сироватки  крові,
розведені у 5 разів не сорбентом, а фосфатним буфером.
     Титром сорбенту в даному випадку було розведення 1:3, під час
якого всі сироватки крові  хворих  на  сифіліс  зберігали  ступінь
позитивності,  одержаний  у  контролі,  і  в  той  же  час надійно
знімалась  неспецифічна  позитивність   несифілітичних   сироваток
крові.
 
                  РЕЗУЛЬТАТИ ТИТРУВАННЯ СОРБЕНТУ
------------------------------------------------------------------
¦Досліджувана        ¦Результати РIФ-5                           ¦
¦сироватка крові     ¦-------------------------------------------¦
¦                    ¦Розведення ¦Розведення сироваток крові 1:5 ¦
¦                    ¦сироваток  ¦сорбентом у розведенні         ¦
¦                    ¦крові 1:5  ¦-------------------------------¦
¦                    ¦буфером (К)¦   1:2   ¦   1:3   ¦   1:4     ¦
¦--------------------+-----------+---------+---------+-----------¦
¦Сироватка крові     ¦4+         ¦3+       ¦4+       ¦4+         ¦
¦хворого на сифіліс  ¦           ¦         ¦         ¦           ¦
¦N 1                 ¦           ¦         ¦         ¦           ¦
¦--------------------+-----------+---------+---------+-----------¦
¦N 2                 ¦2+         ¦1+       ¦2+       ¦2+         ¦
¦--------------------+-----------+---------+---------+-----------¦
¦N 3                 ¦2+         ¦-        ¦2+       ¦2+         ¦
¦--------------------+-----------+---------+---------+-----------¦
¦Несифілітична       ¦3+         ¦-        ¦1+       ¦2+         ¦
¦сироватка крові N 1 ¦           ¦         ¦         ¦           ¦
¦--------------------+-----------+---------+---------+-----------¦
¦N 2                 ¦2/3+       ¦-        ¦-        ¦2+         ¦
¦--------------------+-----------+---------+---------+-----------¦
¦N 3                 ¦2+         ¦-        ¦-        ¦2+         ¦
¦--------------------+-----------+---------+---------+-----------¦
¦N 4                 ¦-          ¦-        ¦-        ¦-          ¦
¦--------------------+-----------+---------+---------+-----------¦
¦N 5                 ¦-          ¦-        ¦-        ¦-          ¦
------------------------------------------------------------------
 
     4. Антивидова люмінесціююча сироватка
     Для дослідження  у  РIФ-АБС  сироваток  крові людей необхідна
мічена   флуорохромом   сироватка   крові   тварин,   імунізованих
сироватковим  білком людини.  Люмінесціюючу імунну сироватку проти
глобулінів людини випускає Iнститут епідеміології і  мікробіології
АМН   Росії  ім.  М.Ф.Гамалії.  Ліофільно  висушену  люмінесціюючу
сироватку   розчиняють,   дотримуючись   умов   стерильності,    у
дистильованій воді в тому об'ємі,  який вказано на етикетці ампул,
переливають у стерильну пробірку з гумовою  пробкою  і  в  процесі
використання зберігають при 4 град.  С.  У день постановки реакції
потрібну   кількість   цієї   сироватки   розводять   за    титром
дистильованою   водою.   Вказане  на  етикетці  робоче  розведення
сироватки   не   годиться   для   постановки   реакції   з   метою
серодіагностики   сифілісу,   тому   титр  кожні  серії  необхідно
визначати заново.
 
         ТИТРУВАННЯ АНТИВИДОВОЇ ЛЮМIНЕСЦIЮЮЧОЇ СИРОВАТКИ
     Беруть 5  сироваток  крові  хворих  на  сифіліс і 5 сироваток
крові  здорових  людей,  розводять  їх  у  5  разів  сорбентом  (з
врахуванням  його  титру)  і  ставлять  реакцію  з використанням в
другій  фазі  різних  розведень  люмінесціюючої  сироватки   проти
сироваткових глобулінів людини тієї серії, титр якої визначається.
Слід врахувати,  що титр люмінесціюючих  сироваток,  які  випускає
зараз IЕМ ім.  М.Ф.Гамалії, коливається при постановці РIФ-АБС від
1:100   до   1:140.   Враховуючи   реакції    попереднім    титром
люмінесціюючої   сироватки,   слід   вважати  те  розведення,  при
використанні якого з позитивними сироватками крові одержано  краще
світіння  трепонем,  а з негативним світіння антигену не одержано.
Більш розведені люмінесціюючі сироватки,  ніж титр,  приводить  до
зниження чутливості реакції,  а менше - до зниження специфічності.
Після визначення попереднього титру слід його уточнити на  більшій
кількості  позитивних  і  негативних  сироваток крові.  Остаточним

/ Стр.1 / Стр.2 / Стр.3 / Стр.4 / Стр.5 / Стр.6 / Стр.7 /






Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка