Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про організацію лабораторної діагностики сифілісу в Україні

Страница 2


/ Стр.1 / Стр.2 / Стр.3 / Стр.4 / Стр.5 / Стр.6 / Стр.7 /

вказані вище реакції ставляться одночасно і обов'язково (п.1-4).
 
     5. Мікрореакція преципітації (МР) з кардіоліпіновим антигеном
з плазмою крові, якісна методика.
 
     6. Мікрореакція преципітації (МР) з кардіоліпіновим антигеном
з плазмою або інактивованою сироваткою крові, кількісна методика.
 
     7. Реакція зв'язування  комплементу  (РЗК)  з  спинномозковою
рідиною з кардіоліпіновим антигеном (у дозах 0,5-0,25-0.1).
 
     8. Реакція  зв'язування  комплементу  (РЗК)   з   трепонемним
антигеном (у дозах 0,5-0,25-0,1).
 
     Примітка: Під час дослідження спинномозкової рідини  реакції,
зазначені в п. 7 і 8, ставляться одночасно і обов'язково.
 
     9. Реакція імунофлуоресценції РIФ-10,  непрямий метод, якісна
методика.
 
     10. Реакція  імунофлуорісценції  РIФ-200,   непрямий   метод,
якісна методика.
 
     11. Реакція  імунофлуоресценції   з   абсорбцією   (РIФ-АБС),
непрямий метод, якісна методика.
 
     12. Реакція імунофлуоресценції РIФ, кількісна методика.
 
     Примітка: Реакції,   зазначені   в   п.10  і  11,  ставляться
одночасно і обов'язково. Реакції, зазначені в п.9 і 11, ставляться
по показникам, п.9 (інкубаційний період), первинний серонегативний
сифіліс,  пізні форми сифілісу,  уроджений сифіліс, при підозрі на
перенесену  в  минулому  сифілітичну  інфекцію,  п.12  діагностика
різноманітних форм сифілісу,  якості проведеної терапії.  критерій
виліковності сифілісу.
 
     13. Реакція  імунофлуоресценції  з  спинномозковою   рідиною,
якісна методика (РIФ-н).
 
     14. Реакція  імунофлуоресценції  з  спинномозковою   рідиною,
якісна методика (РIФ-10, РIФ-200).
 
     15. Реакція іммобілізації блідих  трепонем  (РIТ),  класичний
або меланжерний метод, якісна методика.
 
     16. Реакція іммобілізації блідих  трепонем  (РIТ),  класичний
або   меланжерний   метод   зі  збільшенням  об'єму  досліджуваної
сироватки.
 
     17. Iмуноферментний аналіз (IФА), якісна методика.
 
     Ця Iнструкція від раніше затвердженої  Міністерством  охорони
здоров'я СРСР у 1963 р.  (наказ від 27 лютого N 86), відрізняється
тим,  що рекомендує вважати в реакції зв'язування комплементу  РЗК
(реакція Вассермана) лише кардіоліпіновий і трепонемний антигени.
     Менш  чутливі  реакції (РЗК  з  ліпоідним антигеном), осадові
реакції   Закс-Вітебського  і  Кана  виключені  з  постановки.  Не
використовуються і активні модифікації.
     Паралельно  з  РЗК  з  кардіоліпіновим  і  РЗК  з трепонемним
антигенами  обов'язково використовують і мікрореакцію преципітації
з  кардіоліпіновим  антигеном  з інактивованою сироваткою. Спільне
одначасне  використання  РЗК  з  кардіоліпіновим РЗК з трепонемним
антигенами   і   мікрореакції   (МР)  з  інактивованою  сироваткою
обумовлюється  тим,  що  в  сироватці  хворих на сифіліс виявляють
різні  антитіла,  МР з кардіоліпіновим антигеном приєднана до РЗК,
що  підвищує  надійність  під  час  виявлення  сифілісу.  З  метою
підвищення чутливості РЗК можна застосовувати методику  постановки
її на холоді.
     Постановка РЗК і специфічних реакцій на сифіліс провадиться в
централізованих  серологічних лабораторіях, а також в лабораторіях
лікувально-профілактичних установ дермато-венерологічного профілю.
     Одержавши позитивний   результат   (4+,   3+)   в    РЗК    з
кардіоліпіновим   антигеном,   застосовують   кількісну   методику
постановки для визначення титру антитіл у сироватці крові.
     Зниження  концентрації  антитіл  у  сироватці крові. Зниження
концентрації  антитіл,  негативація серологічних реакцій є одним з
критеріїв ефективності лікування хворих на сифіліс.
     Спільне   використання  РЗК  з  кардіоліпіновим   і   РЗК   з
трепонемним антигенами, МР з  інактивованою  сироваткою,  а  також
IФА повинні застосовуватися для діагностики  усіх  форм  сифілісу,
контролю  ефективності  лікування,  обстеження  осіб,  що  були  у
контакті із хворими на сифіліс, донорів, осіб,  що  направлені  на
переривання    вагітності,    у    т.ч.     у     ранні     строки
(вакуум-екстракція),   хворих    гінекологічного,  неврологічного,
психіатричного,   урологічного,   проктологічного,   онкологічного
профілей, вагітних (не допускається заміни РЗК  на  IФА  або  інші
відбіркові реакції під час обстеження вагітних). ( Абзац пункту 17
в  редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я N 21 ( z0033-97 )
від 30.01.97 )
     Постановка РЗК і специфічних реакцій на сифіліс провадиться в
централізованих серологічних лабораторіях,  а також в лабораторіях
лікувально-профілактичних  установ,  які  здійснюють   діагностику
сифілісу.  Необхідність спільного одночасного використання реакції
зв'язування комплементу (РЗК)  з  трепонемними  і  кардіоліпіновим
антигеном з інактивованою сироваткою крові,  обумовлюється тим, що
у сироватці крові хворих на сифіліс виявляють різні антитіла. МР з
кардіоліпіновим  антигеном приєднана до РЗК у зв'язку з її більшою
чутливістю  у  порівнянні  з  РЗК,   що   забезпечується   високою
концентрацією кардіоліпінового антигена,  необхідною для одержання
преципітату,  що підвищує надійність виявлення сифілісу.  З  метою
підвищення  чутливості РЗК можна застосовувати методику постановки
її на холоді.
     Постановка відбіркових    реакцій   повинна   провадитися   в
серологічних лабораторіях,  а при відсутності їх - в діагностичних
лабораторіях дермато-венерологічного профілю.
     Для постановки  відбіркових  реакцій  повинні  бути  виділені
лаборанти з вищою та середньою освітою,  медичні сестри.  Навчання
брати кров з  пальця  і  з  вени,  методику  постановки  і  обліку
результатів   реакції   повинне   здійснюватися   в   серологічних
лабораторіях НДI,  обласних і тих міських КВД,  на  які  покладено
функції організаційно-методичних центрів.
     Взяття крові з пальця і постановку МР повинні проводити особи
з   середньою   освітою.  При  їх  відсутності  облік  результатів
проводить лікар будь-якої спеціальності,  який пройшов  відповідну
підготовку.
     Організаційні питання,  пов'язані з застосуванням відбіркових
реакцій  на  сифіліс  (взяття  крові  з вени або пальця,  місце її
дослідження  та  ін.),  повинні  вирішуватися   органами   охорони
здоров'я на місцях, залежно від місцевих умов та можливостей.
     За допомогою  відбіркових  реакцій  обстежуються  особи,   що
підлягають періодичним медичним оглядам на венеричні захворювання,
хворі,  що поступають  на  обстеження  і  лікування  в  лікувальні
установи   для  дорослого  населення,  особи,  яких  помістили  до
медичних              витверезників,              спецприйомників,
прийомників-розподільників,  ізоляторів  для тимчасового утримання
під  охороною,  умовно  достроково  звільнених  і  направлених  на
будівництво народного господарства, а також умовно засуджених, які
стоять на обліку в спецкомендатурах.
     На  основі позитивних результатів відбіркових реакцій діагноз
сифілісу    не    встановлюють,    обстежених    направляють    до
дерматовенеролога  і  їхню  кров досліджують в КЗР, РIФ, РIТ, IФА,
тобто   під   час   профілактичних   обстежень  мікрореакції  (МР)
використовують як відбіркові, а не діагностичні.
     Специфічні серологічні реакції (РIТ і РIФ) використовують для
діагностики   прихованих  і  пізніх  форм  сифілісу,  розпізнання,
хибно-позитивних   результатів   РЗК   і   МР,   при    клінічній,
епідеміологічній   і   анамнестичній   підозрі   на  сифіліс,  для
встановлення ретроспективного діагнозу сифілісу,  а також під  час
контролю   ефективності  лікування  серорезистентного  сифілісу  і
встановлення вилікування сифілісу.  Під  час  обстеження  статевих
контактів    хворого   на   сифіліс   і   діагностиці   первинного
серонегативного  сифілісу  застосовують  РIФ   (РIФ-10,   РIФ-200,
РIФ-АВС),  оскільки  при  ранніх  формах  захворювання  реагіни  і
іммобілізини ще не виявляються.  Відсутність тих або інших антитіл
може спостерігатися і при інших формах сифілісу,  головним чином у
пізній стадії захворювання,  у зв'язку з чим паралельна постановка
кількох  специфічних  серологічних тестів підвищує число виявлених
хворих на сифіліс.
     Використання різноманітних модифікацій постановки специфічних
серологічних реакцій на сифіліс  визначається  метою  дослідження.
Так,  на РIФ,  РIФ-10, РIФ-200, РIФ-АВС доцільно орієнтуватися при
діагностиці ранніх форм сифілісу.
     При серологічному   обстеженні   новонароджених   дітей,  при
неможливості одержання крові з вени у  дорослих  слід  використати
методику постановки РIФ-АВС з капілярною кров'ю.
     З метою ліквордіагностики сифілісу слід застосовувати РIФ-н і
РIФ-10,  при  неможливості  її  постановки  РЗК  з кардіоліпіновим
антигеном на холоді.
     Серологічні лабораторії  НДI,  обласних і міських КВД повинні
здійснювати контроль якості серологічних реакцій, які застосовують
у лабораторіях підвідомчих територій.
     Підготовка лікарів  лаборантів   з   методики   серологічного
дослідження і підвищення їхньої кваліфікації повинні здійснюватися
в шкірно-венерологічних установах НДI,  обласних і міських КВД, на
які покладено функції організаційно-методичних Центрів, на кафедрі
венерології  і  лабораторної   справи   інститутів   удосконалення
лікарів.
 
                             МЕТОДИКА
         постановки відбіркових мікрореакцій преципітації
 
     Принцип: при  додаванні до плазми або сироватки крові хворого
на  сифіліс   емульсії   кардіоліпінового   антигену   утворюється
преципітат  (комплекс  - антиген-антитіло),  який осідає у вигляді
пластівців білого кольору.
     Устаткування, необхідне  для  взяття крові з пальця і вени та
постановки реакції:
     1. Капілярні піпетки апарату Панченкова.
     2. Градуйовані піпетки 1,2,5 і 10 мл. Пастерівські піпетки.
     3. Пробірки завдовжки 8-10 см і 14-15 см., діаметром 1-1,5 см
або центрифугальні.
     4. Пластинки   з  прозорого  матеріалу  з  лунками  діаметром
1-1,2 см., завглибшки не менше 0,5 см.
     5. Голки для взяття крові з пальця або вени.
     6. Гумова груда.
     7. Центрифуга, яка робить не менше 1000 об/хв.
     8. Апарат для струшування.
     9. Ваги   аналітичні   Т-200   4-го  кл.
     10. Важки аналітичні ГОСТ-7328-61 4-го кл.
 
                           Iнгредієнти
     1. Антиген кардіоліпіновий для мікрореакції.
     2. Холін-хлорид (включається в упаковку з антигеном).
     3. Хлорид натрію х.ч. (цитрат натрію).
     4. Натрій лимонно-кислий (Na C H O х 5 H2O) тризаміщений.
     5. Мертиолат (С Н О NaH).
 
                             Розчини
     1. Iзотонічний розчин хлориду натрію 1,9 %.
     2. 10  %  розчин  холін-хлориду.  Готують  так:  до  29.65 мл
ізотонічного розчину натрію хлориду додають 0,35 мл 0,01 % розчину
мертіолату і 5 мл 70 % розчину холін-хлориду.
     Суміш старанно перемішують.  При відсутності  мертіолату  для
приготування  10%  Розчину натрію хлориду додати 5 мл 70 % розчину
холін-хлориду.
     3. 5 %  розчин   тризамішеного   цитрату  натрію  готують  на
дистильованій воді  і  фільтрують.  Розчин  не  стійкий.  Під  час
помутніння його треба замінювати свіжим.
     4. Контрольні ліофілізовані сироватки крові для  встановлення
їхньої    придатності   емульсії   антигена   випускає   Каунаське
підприємство по виробництву бактерійних  препаратів.  Негативну  і
позитивну    сироватки    крові    використовують   нерозведеними,
слабопозитивну одержують з позитивної шляхом її розведення.
     При відсутності ліофілізованих сироваток крові використовують
нативну   позитивних   у   РЗК  з  кардіоліпіновим  антигеном  або
мікрореакції  інактивованих  сироваток крові, які з метою економії
розливають  по  0,5  мл  у  пробірки з щільно закритими пробками і
зберігають   у   морозильному   відділені   холодильника.  В  день
постановки   реакції   свіжу  або  розморожену  в  одній  пробірці
сироватку   крові  титрують  на  пластинці  для  контролю   якості
емульсії    і    одержання   слабопозитивного   результату,   який
використовують потім протягом робочого дня як контроль.
     Титрування сироватки крові проводять таким чином:  в 9  лунок
пластинки,  починаючи  з  другої  лунки,  вносять  по  три  краплі
ізотонічного розчину натрію  хлориду  і  добавляють  до  першої  і
другої  лунки  по  три  краплі  позитивної сироватки крові.  Вміст
другої лунки перемішують  Пастерівською  піпеткою,  насмоктуючи  і
випускаючи з неї в лунку 5-6 разів. Потім набирають частину вмісту
другої лунки в Пастерівську піпетку і  три  краплі  переносять  до
третьої  лунки,  а  сироватку  крові,  що  залишилася  у  піпетці,
повертають до другої лунки.  Вміст третьої лунки змішують так само
і три краплі переносять до четвертої лунки.  З останньої лунки три
краплі вилучають.  У всі лунки додають по  одній  краплі  емульсії
кардіоліпінового антигену. Пластинку струшують ручним способом або
в апараті для струшування протягом 5 хвилин, додають по три краплі
ізотонічного  розчину  натрій  хлориду  і  залишають при кімнатній
температурі на 5 хв., після цього реєструють результат. Розведення
сироватки   крові,   що   дало   слабопозитивний  результат  (2+),
використовують як слабопозитивний  контроль.  Для  одержання  його
роблять  відповідне  розведення.  Наприклад,  якщо слабопозитивний
результат одержано з  розведенням  сироватки  крові  158,  то  для
одержання  контрольного  розведення  в  пробірку  вносять  0,7  мл
ізотонічного розчину натрію хлориду і 0,1 мл позитивної  сироватки
крові  і  перемішують,  при  правильно  проведеному титруванні,  у
позитивної сироватки крові,  в міру її  розведення,  спостерігають
рівномірне зменшення величини пластівців преципітату
     Під час зниження реактивності контрольної сироватки крові яка
зберігається,  використовують  розведення,  що дає слабопозитивний
результат при повторному титруванні.  Контрольну  сироватку  крові
можна  використовувати  доти,  доки  вона дає позитивний результат
(4+) у розведенні не нижче,  ніж 1:2,  і слабопозитивний результат
(2+) у розведенні не менше,  ніж 1:4.  Під час подальшого зниження
реактивності   позитивну   контрольну    сироватку    крові,    що
використовують, замінюють новою.
     Під час зберігання контрольних сироваток крові не  допускають
повторні заморожування і їхнє відтанення, оскільки в цьому випадку
реактивність їх знижується.
     Серологічні лабораторії   шкірно-венерологічних   диспансерів
повинні   постачатися   контрольними   сироватками   крові   через
аптекоуправління.  При  відсутності  контрольних  сироваток  крові
реакцію ставити не можна.
     5. Емульсію  кардіоліпінового антигена готують з спеціального
кардіоліпінового  антигена  для  мікрореакціі  преципітації,    що
випускає   Харьківське  підприємство  по  виробництву  бактерійних
препаратів Міністерства охорни здоров'я України (Харків,  Померки,
84).
     Не можна  використовувати  у   мікрореакції   кардіоліпіновий
антиген, який застосовують - реакції зв'язування комплементу.
     Перед приготуванням емульсії звертають  увагу  на  прозорість
ампульованого  антигену.  З  випадінням кристалів холестерину,  їх
розчиняють нагріванням ампул у термостаті  при  37  град.  або  56
град. С.
     Перш ніж   приготувати   емульсію,   розраховують   необхідну
кількість   її  на  робочий  день  або  рабочий  тиждень  (на  500
досліджень потрібно 1 мл.  кардіоліпінового антигену). До пробірки
вносять сухою піпеткою не більше 2 мл.  антигену,  додаючи його до
рівного об'єму 0,9% ізотонічного розчину натрію хлориду, змішують,
залишають при кімнатній температурі на 30 хв., потім центрифугують
при 1000 об/хв.  до  одержання прозорої  надосадової  рідини,  яку
відокремлюють,  а  до  осаду  додають 3,5 об'єму (по відношенню до
взяття  антигена)  10%  розчину  холін-хлориду.  Наприклад,   якщо
потрібний  об'єм  антигену  дорівнює  0,5 мл.,  то для вирахування
кількості холін-хлориду 0,5 мл.  множать на 3,5 і  одержують  1,75
мл.,   тобто   необхідний  об'єм  холін-хлориду.  Пробірку  щільно
закривають пробкою і вміст її збовтують,  перекидаючи пробірку, до
повного ресуспензування. Одержана емульсія готова до використання.
При  необхідності  виготовлення  великої  кількості  емульсії   її
готують  не  в  одному   флаконі  великої  місткості,  а в кількох
пробірках,  вносячи до кожної з них по 2 мл. антигену. Такі об'єми
забезпечують   краще   змішування   антигену,   запобігають   його
забрудненню під час повторного взяття  для  постановки  реакції, а
також від нагрівання і дії сонячного проміння.
     Емульсію антигену зберігають у холодильнику при 4 град.  С не
більше  тижня,  а  з  додаванням розчину мертиолату - протягом 2-х
тижнів. У день постановки реакції потрібну для даного робочого дня
кількість  емульсії беруть з холодильника залишають для зігрівання
при кімнатній температурі на 30 хв.  і перевіряють її  придатність
на  контрольних  сироватках крові.  Емульсію,  яку використовують,
необхідно захищати від світла,  загорнувши пробірки з  нею  чорним
папером.  Придатність  кожної  нової  серії  антигену  перевіряють
експрес-методом одночасно зі старою серією  на  явно  позитивних і
слабопозитивних сироватках крові.  Про придатність антигену судять
по  величині  титрів,  які  спостерігають  під   час   одночасного
титрування  позитивних  сироваток  крові  з новою і старою серіями
антигенів.  Одержання близьких результатів - тобто величин  титрів
реагентів,  які  відрізняються  на  +- 1   розведення,  однакового
виявлення пластівців преципітації, які спостерігають в одних і тих
самих  розведеннях позитивних сироваток крові, слабо позитивних, а
також  відсутність  преципітації  у  негативній  сироватці   крові
свідчіть  про придатність серії антигена,  яку досліджують.  Серію
антигена   бракують,   якщо   одночасно   титрування   контрольної
позитивної   сироватки   з   новою  серією  антигена  показує:  а)
слабовиявлений преципітат (2+,  1+)  при  мінімальних  розведеннях
сироватки крові;
     б) більш низький (на 2-3-и розведення) титр преципітатів, ніж
зі старої серії;
     в) наявність преципітату у негативних сироватках крові.
 
     ОДЕРЖАННЯ ПЛАЗМИ КРОВI. Кров беруть з пальця так само, як для
дослідження  швидкості  осаду  еритроцитів (ВIОЕ).  Під час взяття
крові змочують капіляр  апарату  Панченкова  5%  розчином  цитрату
натрію,  набравши  розчину  до помітки "0",  повертають до флакону
розчин до помітки "25",  а цитрат натрію,  що залишився, виливають
до центрифужної або вассерманівської пробірки,  куди потім вносять
три  капіляри  крові,  взятої  до  помітки  "0",  змішують.   Кров
відстоюють  при  кімнатній  температурі,  а  в зкстренних випадках
центрифугують з метою одержання плазми крові (експрес-метод),  яку
відсмоктують пастерівською піпеткою для проведення дослідження.
 
     ОДЕРЖАННЯ IНАКТИВОВАНОЇ СИРОВАТКИ КРОВI.  Кров беруть з вени,
одержують сироватку крові і інактивують її так само, як і для РЗК.
 
                             МЕТОДИКА
        ПОСТАНОВКИ МIКРОРЕАКЦIЇ 3 ПЛАЗМОЮ I IНАКТИВОВАНОЮ
                         СИРОВАТКОЮ КРОВI
 
     Пастерівською піпеткою  насмоктують  плазму  або інактивовану
сироватку крові і вносять  по  три  краплі  у  лунки,  куди  потім
додають одну краплю емульсії кардіоліпінового антигена.  До кожної
лунки вносять плазму або інактивовану сироватку крові  від  одного
обстежуваного  і  нумерують  її згідно зі списком у реєстраційному
журналі.  Iнгредієнти змішують струшуванням пластинки  протягом  5
хвилин,  потім  до кожної лунки додають по три краплі ізотонічного
розчину  натрію  хлориду,  змішують  погойдуванням   пластинки   і
залишають  при  кімнатній  температурі  на  5  хвилин (оптимальний
температурний режим реакції 23-28 град.  С). Результати враховують
лише  після  з'явлення  пластівців  у  контрольній слабопозитивній
сироватці  крові,  але  не  пізніше  7-10 хвилин   від   з'єднання
інгредієнтів.
     ОБЛIК РЕЗУЛЬТАТIВ РЕАКЦIЙ. Результати лічать неозброєним оком
і   над  штучним  джерелом   освітлення.  У  лунках  з  плазмою  і
сироваткою  крові, які взяли від хворих на сифіліс, осідають різні
за  розмірами  пластівці.  Появу  великих пластівців розцінюють як
позитивний  результат  (4+, 3+), середньої величини і дрібних - як
слабопозитивний (2+, 1+).
     При   негативному  результаті  пластівці  не  утворюються.  У
сумнівному  випадку необхідно орієнтуватися на контроль негативної
сироватки  крові.  Якщо  в  ньому  пластівці відсутні, а у зразках
плазми  або  сироватки  крові  осіб,  яких  обстежують утворюються
дрібні пластівці, результат в цьому випадку вважають сумнівним.
 
                    КIЛЬКIСНИЙ МЕТОД МIКРОРЕАКЦIЇ
     Кількісний метод  мікрореакції дає змогу,  не подовжуючи часу
постановки  реакції  (15-30  хв.),   об'єктивніше   оцінити   стан
обстежуваних  (рівень антитіл преципітантів) і використати його як
критерій оцінки у динаміці лікування хворих на сифіліс.
     Розведення сироватки або плазми одержують таким чином:  в усі
лунки плексигласової пластини розливають апаратом Флоринського  по
0,15  мл  (3-й  краплі по 0.05 мл) сироватки або плазми.  Змішують
вміст лунки першого ряду і переносять апаратом Флоринського (можна
і  піпеткою з балончика) до наступного ряду лунок,  потім змішують
вміст другого  ряду  і  переносять  до  3-го  ряду.  Таким  чином,
переносять  суміш  ізотонічного розчину хлориду натрію і сироватки
(плазми) до 4-го,  5-го,  6-го ряду лунок пластини.  З  останнього
ряду  лунок  виливають по 0,15 мл і одержують розведення сироватки
або плазми 1:2, 1:4, 1:8, 1:16, 1:32, 1:64. Реакцію вираховують по
випаденню  преципітату.  Титром  сироватки  або плазми вважають те
розведення, яке дає результат на 2+.
     Обстеження хворих на сифіліс та осіб з псевдохибнопозитивними
серореакціями  паралельно  РЗК  і  РМП з кардіоліпіновим антигеном
показало,  що  певному  титру  РЗК  відповідає певний титр РМП при
використанні у реакції плазми або сироватці.
     Так,  під  час  дослідження  сироватки  крові  титру  РЗК 1:5
відповідає титр РМП 1:4 (від 2 до 4), титру РЗК 1:10 (від 2 до 8),
титру  РЗК 1:20-титр РМП 1:6 (від 2 до 4-8), титру РЗК 1:40 - титр
РМП  1:8  (від  4  до  16),  титру  1:80 - титр РМП 1:12 (від 8 до
16-32),  титру РЗК 1::1б0 - титр РМП 1:18 (від 8 до 32), титру РЗК
1:320  -  титр  РМП 1:28 (від 16 до 32-64), титру РЗК 1:640 - титр
РМП 1:44 (від 16-й до 64).
     Слід відзначити більш високі  титри  РМП  з  плазмою,  ніж  з
сироваткою крові.
     Як у хворих на сифіліс,  так  і  у  осіб  з  хибнопозитивними
серореакціями   крові,   зі  збільшенням  титру  РЗК,  відповідно,
збільшується і титр РМП.
     У хворих   на   первинний  серопозитивний  сифіліс  позитивна
мікрореакція передує РЗК,  яка стає  позитивною  лише  з  початком
лікування,  а  у  хворих  на  сифіліс після лікування вона нерідко
залишається позитивною у титрі від 2 до 4,  протягом 2-3 місяців і
після негативації РЗК.  Мають місце випадки,  коли якісна РМП була
негативною у хворих на сифіліс при позитивній РЗК у титрі  1:80  і
вище,  а при кількісній постановці РМП вона була позитивною у тирі
від 2 до 4 і вище.  Це можна пояснити тим,  Що при  надто  великих
титрах   преципітинів   комплекс  антиген-антитіло  не  утворився,
оскільки було мало антигену на цю кількість антитіл. Показання для
постановки кількісної РМП.
     1. На  прийомі  у  лікаря  для  встановлення  титру   РМП   і
відповідно приблизного тиру РЗК.
     2. У динаміці для оцінки якості лікування хворих на  сифіліс,
що проводиться.
     3. У тих випадках,  коли РЗК неможливо поставити з  технічних
причин (відсутність електроенергії, реактивів).
 
            КОМПЛЕКС СТАНДАРТНИХ СЕРОЛОГIЧНИХ РЕАКЦIЙ
      (РЕАКЦIЯ ЗВ'ЯЗУВАННЯ КОМПЛЕМЕНТУ (РЕАКЦIЯ ВАССЕРМАНА)
     Для виконання  реакції зв'язування комплементу необхідні такі
інгредієнти:
     ДОСЛIДЖУВАНА СИРОВАТКА
     Взяття крові проводять натщесерце або не раніше 6 годин після
прийому   їжі.   Не   можна  брати  кров  у  хворих  з  підвищеною
температурою,  після вживання спиртних напоїв раніше 24  годин,  у
тих,  що нещодавно перенесли інфекційне захворювання,  у жінок під
час менструації, вагітних у останні 10 днів вагітності, породіль у
перші 10 днів після пологів, новонароджених у перші 10 днів життя.
     Кров з ліктьової вени у кількості 8-10 мл беруть у суху чисту
пробірку. Пункцію проводять стерильною голкою, дотримуючись правил
асептики. У грудних дітей кров беруть з надрізу вузьким скальпелем
п'ятки.
     До лабораторії кров має бути доставлена не пізніше 24 годин з
моменту   взяття  при  умові  її  зберігання  у  холодильнику  при
температурі 4 град. С.
     Доставлену до лабораторії кров одразу після взяття вміщують у
термостат на 15-30 хвилин при температурі 37 град.  С. Згусток, що
утворився,  відділяють  скляною  паличкою  від  стінок  пробірки і
центрифугують 15 хвилин при 1000 об/хв.  Над  згустком утворюється
прозора сироватка,  яку за допомогою піпетки з гумовим балоном без

/ Стр.1 / Стр.2 / Стр.3 / Стр.4 / Стр.5 / Стр.6 / Стр.7 /






Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка