Законы Украины

Новости Партнеров
 

Справа "Карпова проти України" (Заява N 12884/02)

                  ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
                           Друга секція
 
                          Р I Ш Е Н Н Я
 
 
                  Справа "Карпова проти України"
                        (Заява N 12884/02)
 
                Страсбург, 29 листопада 2005 року
 
 
                                                Переклад офіційний
 
     Це рішення стає остаточним за обставин,  зазначених  у  п.  2
статті 44  Конвенції ( 995_004 ).  Воно може підлягати редакційним
виправленням.
 
     У справі "Карпова проти України"
     Європейський суд з  прав  людини  (друга  секція),  засідаючи
палатою, до складу якої увійшли:
     п. Ж.-П.Коста (Mr J.-P.Costa), Голова,
     п. А.Б.Бака (Mr A.B.Baka),
     п. I.Кабрал Баррето (Mr I.Cabral Barreto),
     п. Р.Тюрмен (Mr R.Turmen),
     п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),
     пані Д.Йочєнє (Mrs D.Jociene),
     п. Д.Поповіч (Mr D.Popovic), судді,
     п. С.Найсміт (Mr S.Naismith), заступник Секретаря секції,
     після обговорення в нарадчій кімнаті 8 листопада 2005 року,
     виносить таке рішення, що було прийнято того ж дня:
 
                            ПРОЦЕДУРА
 
     1. Справа порушена проти  України  за  заявою  (N  12884/02),
поданою  до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав
людини та основоположних свобод ( 995_004 )   (далі  -  Конвенція)
громадянкою України  Марією  Федорівною Карповою (далі - заявниця)
6 жовтня 2001 року.
 
     2. Заявницю в Суді представляє  Всеволод  Сергійович  Кірєєв,
громадянин  України,  який  згодом стане заявником у справі.  Уряд
України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим -  пані
Зоряною   Бортновською,   яку   пізніше   замінила   пані  Валерія
Лутковська.
 
     3. 9  травня  2003  року  Суд  вирішив  направити  заяву   на
комунікацію Урядові   відповідно   до  п.  1  статті  6  Конвенції
( 995_004 )   щодо  виконання  органами  державної  влади  рішення
Шосткінського міського суду від 8 грудня 1998 року,  винесеного на
користь заявниці.  Відповідно до п.  3  статті  29  Конвенції  Суд
вирішив розглядати питання щодо суті та прийнятності заяви разом.
 
                              ФАКТИ
 
     4. Заявник  народився  у  1948 році та проживає у м.  Шостка,
Сумська область, Україна.
 
                       I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
 
     A. Провадження у справі щодо  додаткової  виплати  заробітної
плати
 
     5. У  жовтні 1998 року заявниця подала позов до Шосткінського
міського суду проти Шосткінського міського відділу освіти (далі  -
відділ)  щодо  стягнення  додаткової  заробітної  плати за вислугу
років і допомоги по охороні здоров'я.
 
     6. 8 грудня 1998 року  Шосткінський  міський  суд  зобов'язав
відділ сплатити заявниці 1201 грн(1) як компенсацію.  Рішення суду
не було виконане через недостатність коштів на рахунках відділу.
 
---------------
     (1) Приблизно 600 ЄВРО.
 
     7. У липні 1999 року заявниця подала позов  до  Шосткінського
міського   суду  проти  державної  виконавчої  служби  м.  Шостка,
вимагаючи зобов'язати  її  виконати  рішення  суду  від  8  грудня
1998 року, щоб отримати компенсацію за заподіяну заявниці моральну
шкоду, спричинену невиконанням цього рішення.
 
     8. 29 липня 1999 року Шосткинський міський  суд  відхилив  ці
скарги як необґрунтовані.  Суд також встановив, що рішення не було
виконано через недостатність коштів в державному бюджеті.
 
     9. 8 вересня 1999 року Сумський обласний суд залишив  рішення
без змін.
 
     10. В  період  з 1999 року по 2001 рік заявниця зверталась до
голови Сумського обласного суду та  Верховного  Суду  України  про
призначення провадження в порядку нагляду в її справі.  Проте таке
звернення не було задоволено.
 
     11. 14 березня  2001  року  виконавчий  лист  був  повернутий
заявниці  без  виконання  через  недостатність  коштів на рахунках
відділу освіти.
 
     12. 17 травня 2001 року обласний суд повідомив  заявниці,  що
не було підстав для проведення провадження в порядку нагляду по її
скарзі.
 
     B. Позов з приводу заробітної плати державного  службовця  (в
цьому позові заявниця та її представник скаржаться на те,  що вони
є потерпілими від порушення Конвенції ( 995_004 )
 
     1. Позов проти В.С.Кірєєва
 
     13. 2 липня 2001 року управління водопостачання  Шосткінської
міської ради (УВ) подало  позов  до  Шосткінського  міського  суду
проти В.С.Кірєєва  (В.С.К.),  вимагаючи  виплати  796,25 грн(2) за
постачання  води  В.С.К.  та   використання   ним   магістрального
водопроводу.   21   лютого  2002  року  Шосткінський  міський  суд
задовольнив скарги УВ і зобов'язав В.С.К. сплатити борг. 29 травня
2002 року апеляційний суд Сумської області підтвердив це рішення.
_______________
     (2) 174,22 ЄВРО.
 
     14. У    серпні    2001    року     державне     підприємство
"Сумитеплокомуненерго" (СТК)   подало   позов   до   Шосткінського
міського суду  проти  В.С.К.,  вимагаючи  виплати 113,76 грн(3) за
використання ним системи опалення. 25 січня 2002 року Шосткінський
міський суд  задовольнив вимоги СТК і зобов'язав заявника сплатити
борг. 29 квітня 2002 року апеляційний суд Сумської області залишив
рішення без змін.
 
---------------
     (3) 24,89 ЄВРО.
 
     2. Позов проти М.С.Карпової
 
     15. 28 серпня 2001 року  УВ  подало  позов  до  Шосткінського
міського суду проти заявниці,  вимагаючи сплатити 311,44 грн(4) за
постачання води  та   використання   магістрального   водопроводу.
21 лютого 2002 року Шосткінський міський суд задовольнив скарги УВ
і зобов'язав сплатити борг.  29 травня 2002 року  апеляційний  суд
Сумської області залишив рішення без змін.
 
---------------
     (4) 68,14 ЄВРО.
 
     16. 2 липня  2001  року  СТК  подав  позов  до  Шосткінського
міського суду проти заявниці,  вимагаючи сплатити 773,85(1) грн за
використання системи опалення.  1 березня 2002  року  Шосткінський
міський суд задовольнив скарги СТК та зобов'язав заявницю сплатити
борг. 29 травня 2002 року апеляційний суд Сумської області залишив
рішення без змін.
 
---------------
     (1) 169,32 ЄВРО.
 
             II. ВIДПОВIДНЕ НАЦIОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
 
     17. Національне законодавство викладене у  рішенні  у  справі
"Ромашов проти   України"  (  980_227  )  (рішення  від  27  липня
2004 року, пп. 16-19, заява N 67534/01.
 
                              ПРАВО
 
                         I. ПРИЙНЯТНIСТЬ
 
     A. Попередній розгляд
 
     18. Заявниця скаржилась на незаконність рішень, відповідно до
яких   заявницю  та  її  представника  було  зобов'язано  сплатити
комунальні послуги.  Зокрема,  вони стверджували,  що  національні
суди помилились в оцінці фактів і в застосуванні закону.
 
     19. П. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) передбачає відповідно
таке:
     "Кожен має  право  на  справедливий  і публічний розгляд його
справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім  судом,
встановленим законом".
 
     20. Суд  вважає,  що  скаргу  було  подано і заявницею,  і її
представником  п.  Кірєєвим.   Скарга   стосується   стверджуваної
несправедливості  рішення,  яке  було  винесено по справі не на їх
користь (див.  вище  пп.  13-16).  Незважаючи  на  інші   підстави
неприйнятності,  включаючи  можливу  відсутність  статусу заявника
пана Кірєєва в цій справі,  Суд приходить до висновку, що в справі
нічого не  вказує  на  будь-яке порушення п.  1 статті 6 Конвенції
( 995_004 ).  Скаргу має бути  відхилено  як  явно  необґрунтовану
відповідно до пп. 3, 4 статті 35 Конвенції.
 
     B. Подання сторін на невиконання скарги
 
     1. Попередні зауваження
 
     21. Уряд  заявив,  що  заявниця  не  використала наданих 6-ти
місяців  для  подання  скарги  до  Суду  та/або   не   використала
національні засоби захисту відповідно до п.  1 статті 35 Конвенції
( 995_004 ).
 
     22. Заявниця не погодилася.
 
     23. Суд  вважає,  що  заявниця  має  бути   законно   визнана
потерпілою, якщо продовжуються порушення Конвенції ( 995_004 ), що
спричиняє тривалість  виконання  рішення   суду   від   8   грудня
1998 року,  винесеного  на  її  користь.  Правило шести місяців не
застосовується  в  цій  ситуації.  Більш  того,  беручи  до  уваги
прецедентну  практику,  заявниця повністю не використала ефективні
засоби захисту   з   метою    забезпечення    виконання    рішення
(див. вищезгадане  рішення  "Ромашов  проти  України" ( 980_227 ),
пп. 28-31).
 
     24. Суд вважає,  що заявниця дотрималася вимог п. 1 статті 35
Конвенції ( 995_004 ). Відповідно, він відхиляє зауваження Уряду.
 
     2. Висновки
 
     25. Суд  дійшов  висновку,  що  скарга заявниці відповідно до
п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) щодо  невиконання  остаточного
рішення, винесеного на користь заявниці, не є явно необґрунтованою
в сенсі п.  3 статті 35 Конвенції.  Суд зауважив,  що скарга не  є
неприйнятною з будь-яких інших причин.
 
               II. ЗАЯВЛЕНI ПОРУШЕННЯ П. 1 СТАТТI 6
                      КОНВЕНЦIЇ ( 995_004 )
 
     26. Заявниця  скаржиться  на  невиконання державними органами
рішення Шосткінського  міського  суду  від  8  грудня  1998  року,
винесеного на її користь. Вона заявляє,  що тривалість виконавчого
провадження є   нерозумною,  та  посилається  на  п.  1  статті  6
Конвенції ( 995_004 ), вказаний вище.
 
     27. Уряд  стверджує,  що  було  вжито всіх необхідних заходів
відповідно до національного законодавства для  виконання  рішення,
винесеного на користь заявниці.
 
     28. Заявниця не погодилась.
 
     29. Суд  зауважив,  що  рішення  суду  від 8 грудня 1998 року
залишилося  невиконаним.  В  зв'язку  з   виконанням   остаточного
судового  рішення  по  цій  справі  протягом  більш ніж семи років
органи влади України позбавили положення п.  1 статті 6  Конвенції
( 995_004 ) корисної дії.
 
     30. Відповідно, було порушення цього положення.
 
              III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТI 41 КОНВЕНЦIЇ
                           ( 995_004 )
 
     31. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
     "Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції  (  995_004  )  або
протоколів  до  неї  і  якщо  внутрішнє  право відповідної Високої
Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування,  Суд, у
разі    необхідності,   надає   потерпілій   стороні   справедливу
сатисфакцію".
 
     A. Шкода та судові витрати
 
     32. Заявниця вимагала виплатити суму в розмірі 20 000 ЄВРО як
компенсацію матеріальної та моральної шкоди. Заявниця не зазначила
про понесені судові витрати.
 
     33. Уряд  заявив,  що  не   було   причинного   зв'язку   між
порушеннями  та заявленою матеріальною шкодою.  Уряд зазначив,  що
вимога заявниці була необґрунтованою та надмірною. Уряд вважає, що
визнання  порушення  саме  по  собі  буде  достатньою справедливою
сатисфакцією.
 
     34. Здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості,  як  це
вимагається  статтею  41  Конвенції  (  995_004  ),  Суд присуджує
заявниці суму в розмірі 3280 ЄВРО як відшкодування моральної шкоди
та 50 ЄВРО судових витрат. Суд також зауважив, що оскільки рішення
від 8 грудня 1998 року залишається невиконаним,  то  Уряд  повинен
виплатити заявниці несплачену суму.
 
     B. Пеня
 
     35. Суд  вважає,  що  пеня,  яка  нараховуватиметься  у  разі
несвоєчасної  сплати,   дорівнює   граничній   позичковій   ставці
(marginal  lending rate) Європейського центрального банку плюс три
відсоткові пункти.
 
                  ЗА ЦИХ ПIДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
 
     1. Оголошує скаргу відповідно до  п.  1  статті  6  Конвенції
( 995_004 )   щодо  невиконання  рішення  від  8  грудня 1998 року
прийнятною, а в іншій частині неприйнятною;
 
     2. Встановлює,  що у цій справі було порушення п.  1 статті 6
Конвенції ( 995_004 );
 
     3. Встановлює, що:
     a) протягом  трьох  місяців  з  дня,   коли   рішення   стане
остаточним відповідно  до  п.  2  статті 44 Конвенції ( 995_004 ),
несплачена сума боргу  за  рішенням  суду  повинна  бути  сплачена
заявниці,  а  також  держава-відповідач  має  сплатити  заявниці в
українських гривнях за курсом на день здійснення платежу:
     (i) 3280   ЄВРО   (три  тисячі  двісті  вісімдесят  ЄВРО)  як
компенсацію моральної шкоди;
     (ii) 50 ЄВРО (п'ятдесят ЄВРО) відшкодування судових витрат;
     (iii) плюс суму будь-якого податку,  який може бути стягнутий
з зазначеної суми;
     b) після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного
розрахунку на названі  суми  нараховуватиметься  простий  відсоток
(simple   interest)   у   розмірі   граничної   позичкової  ставки
Європейського центрального банку,  що діятиме в  період  несплати,
плюс три відсоткові пункти;
 
     4. Відхиляє   інші   вимоги   заявниці   щодо    справедливої
сатисфакції.
 
     Вчинено англійською    мовою    та    повідомлено    письмово
29 листопада 2005 року відповідно до параграфів 2 та 3 правила  77
Регламенту Суду ( 980_067 ).
 
 Заступник Секретаря                                     С.НАЙСМIТ
 
 Голова                                                 Ж.-П.КОСТА








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD26.68338
EUR29.76797
RUB0.41109
PLN6.92311
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка