Законы Украины

Новости Партнеров
 

Щодо заяви закритого акціонерного товариства "Промислово-фінансова Корпорація "Єдині енергетичні системи України"


 
                  ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
                            Постанова
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 01.09.98                                     Справа N 04-1/1-7/70
 
 vd980901 vn04-1/1-7/70
 
 
 
       ( Додатково див. Рішення ВАСУ N 5/55 ( v5_55800-98 )
     від 18.06.98 та Коментар ( n0020697-99 ) від 01.03.99 )
 
     Судова колегія  по перегляду рішень,  ухвал,  постанов Вищого
арбітражного суду України розглянула заяву закритого  акціонерного
товариства  "Промислово-фінансова  Корпорація  "Єдині  енергетичні
системи України" про перевірку рішення  Вищого  арбітражного  суду
України від  18.06.98  у  справі N 5/55 ( v5_55800-98 ) за позовом
ЗАТ "Промислово-фінансова Корпорація  "Єдині  енергетичні  системи
України"  до Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі
України,  3-я особа  без  самостійних  вимог:  Державна  податкова
адміністрація України.  За участю: Генеральної прокуратури України
про визнання недійсним акта ненормативного характеру.
     Рішенням судової  колегії Вищого арбітражного суду України по
розгляду спорів від 18.06.98 в позові відмовлено.
     Рішення суду     мотивоване     тим,     що     Міністерством
зовнішньоекономічних зв'язків  і  торгівлі  України  видано  наказ
N  155 від 25.03.98 "Про застосування спеціальної санкції - режиму
індивідуального  ліцензування  зовнішньоекономічної  діяльності до
ЗАТ   "ПФК   "ЄЕСУ"   на  підставі  подання  Державної  податкової
адміністрації  України,  що передбачено ст. 37 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ), ст. 8 Указу Президента
України від 07.11.94 за N  659/94.  В  обгрунтування  подання  ДПА
України  у  матеріалах  справи є виявлені створеною розпорядженням
Кабінету Міністрів України від 05.02.98 за  N  67-р  (  67-98-р  )
комісією  за  участю  представників податкових органів,  порушення
позивачем  податкового  та   валютного   законодавства   у   сфері
зовнішньоекономічної діяльності.
     Заявник не погоджується з  рішенням  у  справі,  вважає  його
таким,  що  не  відповідає  фактичним обставинам справи та чинному
законодавству.  Просить рішення у справі скасувати, позовні вимоги
задовольнити.
     Заявник посилається на те, що судом не досліджена компетенція
урядової   комісії   з   питань  перевірки  дотримання  суб'єктами
зовнішньоекономічної   діяльності   податкового    та    валютного
законодавства   Міністерства   зовнішньоекономічної  діяльності  і
торгівлі  України,  Державної  податкової  адміністрації України в
частині  прийняття  рішення  про  застосування  такої  санкції, як
індивідуальне    ліцензування;   правомірності   застосування   до
позивача  санкції,  виходячи  із  характеру  та  доказування факту
вчинення   ним  порушення  законодавства  про  зовнішньоекономічну
діяльність (детальніше описано у заяві).
     Судова колегія Вищого арбітражного суду України  з  перегляду
рішень,  ухвал,  постанов  перевірила матеріали справи та зазначає
таке.
     Розпорядженням Кабінету  Міністрів  України  від  05.02.98 за
N 67-р ( 67-98-р ) створена комісія з питань дотримання суб'єктами
зовнішньоекономічної    діяльності    податкового   та   валютного
законодавства,  у тому числі позивача.  До складу комісії  увійшли
представники Державної податкової адміністрації України.
     Відповідно до  Указу  Президента  України  від  07.11.94   за
N 659/94  Головній  державній  податковій інспекції України надано
право  входити  до  Міністерства  зовнішніх  економічних  зв'язків
України    з    поданням    про    застосування    до    суб'єктів
зовнішньоекономічної  діяльності  санкцій,  зазначених  у  ст.  37
Закону України  "Про  зовнішньоекономічну  діяльність" ( 959-12 ).
Зазначена стаття Закону передбачає  і  застосування  до  суб'єктів
зовнішньоекономічної     діяльності     індивідуального     режиму
ліцензування у  випадках  порушення  такими  суб'єктами  положення
цього  Закону стосовно антимонопольних заходів та інших зазначених
у ньому положень,  що встановлюють повні заборони,  обмеження  або
режим   здійснення   зовнішньоекономічних   операцій  за  дозволом
держави. Санкції застосовуються Міністерством зовнішньоекономічних
зв'язків України.
     За поданням Державної податкової  адміністрації  України  від
25.03.98  за N 2910/11/22-0319 Міністерством зовнішніх економічних
зв'язків і торгівлі України видано наказ N 155 від  25.03.98  "Про
застосування   спеціальної   санкції   -   режиму  індивідуального
ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до  ЗАТ  "ПФК  "Єдині
енергетичні системи України".
     Отже, Державна    податкова    адміністрація    України    та
Міністерство  зовнішньоекономічних  зв'язків  і  торгівлі  України
діяли в межах повноважень, передбачених чинним законодавством.
     Посилання заявника на те,  що судом не досліджена компетенція
урядової  комісії,  судовою  колегією  до  уваги  не  приймається,
оскільки подання до Міністерства представлено Державною податковою
адміністрацією  України.  Виявлені  ДПА  України  факти   порушень
суб'єктом   зовнішньоекономічної  діяльності,  за  які  може  бути
встановлена вищезазначена санкція,  не залежать від кількісного та
якісного складу комісії, а оцінюються судом на їх достовірність.
     У матеріалах справи є пояснення ДПА  України  стосовно  факту
порушень   позивачем   законодавства,   які  стали  підставою  для
застосування санкції.
     Так, контрактом  N  24  від  30.12.95  між  РАО  "Газпром" та
Корпорацією  "ЄЕСУ"  визначено,  що  частина  газу   є   власністю
британської фірми "ИЕІ".  Відповідно до ст.  3 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12  )  у  матеріалах  справи
відсутні докази того,  що така фірма є резидентом України,  а тому
вона не може  бути  суб'єктом  зовнішньоекономічної  діяльності  в
Україні.
     Посилання заявника  на  те,  що  форма та порядок розрахунків
(договір N ЗГУ-97) не є істотною умовою  договору  купівлі-продажу
(ст.153 ЦК України ( 1540-06 ) заперечується судом,  оскільки  ст.
14 Закону  України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 )
(спеціальна  норма)  надає  право  суб'єктам  зовнішньоекономічної
діяльності визначати такі умови самостійно,  а,  отже, обов'язково
їх передбачати у контракті.
     Заявник також вважав,  що лише після визнання у встановленому
законом порядку угоди недійсною, виникає підстава для встановлення
факту відповідного порушення чинного законодавства.
     Судова колегія вважає,  що визнання недійсною угоди може бути
провадженням  окремої  справи  і  не  заперечується   застосування
спеціальної санкції при встановленні факту порушення.
     Виходячи з  наведеного,  матеріалами  справи  доведений  факт
порушення   позивачем  норм  законодавства,  що  є  підставою  для
застосування до нього санкції режиму індивідуального ліцензування.
Компетентність   відповідних   органів   обгрунтована  матеріалами
справи.
     Виходячи з  наведеного,  підстав  для  зміни  або  скасування
рішення у справі не вбачається.
     Керуючись ст.ст.  106-108 Арбітражного процесуального кодексу
України (  1798-12  ),  судова  колегія  Вищого  арбітражного суду
України з перегляду рішень, ухвал, постанов П О С Т А Н О В И Л А:
     Рішення від 18.06.98 судової колегії Вищого арбітражного суду
України з розгляду спорів у справі N 5/55 ( v5_55800-98 ) залишити
без зміни.
 
 Надруковано: "Вісник Вищого арбітражного суду України",  N 1 (5),
              1999 р.








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD26.68338
EUR29.76797
RUB0.41109
PLN6.92311
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка