Законы Украины

Новости Партнеров
 

Співучасть в умисному вбивстві


              СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
 
 від 11.11.99
     м.Київ
 
 vd991111
 
                  Співучасть в умисному вбивстві
 
                             (Витяг)
     Висновки суду про співучасть в умисному вбивстві  грунтуються
на недостатніх  і  непереконливих  доказах,  у зв'язку з чим вирок
змінено, дії винної особи перекваліфіковано  зі  ст.  19,  пунктів
"а", "і" ст. 93 КК ( 2001-05 ) України на ст.186 ( 2002-05 ) цього
Кодексу
     Вироком судової  колегії  в  кримінальних  справах Донецького
обласного суду від 12 травня 1999 р.  засуджено Г.  - за  ст.  19,
пунктами "а", "і" ст. 93 КК ( 2001-05 ) на вісім років позбавлення
волі;  С.  - за пунктами  "а",  "і"  ст.  93  КК  на  вісім  років
позбавлення  волі  та  К.  - за сукупністю злочинів,  передбачених
пунктами "а",  "і" ст. 93, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 81
КК,  на 12 років позбавлення волі.  Постановлено стягнути з К.  на
користь   колективного   підприємства   "Сигма"   659   грн.    на
відшкодування збитків.
     Г., С.  і К засуджено до  вчинення  таких  злочинів.  Г.,  не
бажаючи повертати борг у сумі 10 млн.  російських рублів сім'ї Р-х
і маючи намір заволодіти двокімнатною квартирою  Р.О.,  наприкінці
жовтня 1997  р.  за згодою своєї дочки С.  в її присутності почала
підмовляти К.  на вбивство Р.О.,  обіцяючи переоформити на К. свою
однокімнатну квартиру.
     Дійшовши з К.  згоди,  Г.  підшукала  разом  з  ним  знаряддя
злочину - металевий прут,  який той відніс у будинок С. і сховав у
передпокої. За   домовленістю   з   Г.   і  С.  на  вбивство  Р.О.
10 листопада 1997 р.  К. відніс останньому запрошення С. прийти до
неї додому 13 листопада того ж року на поминки чоловіка.
     13 листопада 1997 р.  об 11-й годині К., діючи за розробленим
планом, прийшов у будинок С,  де вживав спиртні напої з Р.О.  Коли
останній вийшов у передпокій,  збираючись іти додому,  К. вчинив з
ним  сварку,  схопив  заздалегідь  підготовлений  металевий прут і
завдав  потерпілому численні удари, переламавши при цьому грудину,
нижню щелепу і три ребра.
     К., виконуючи умисел про позбавлення життя Р.О.,  діючи разом
із С.,  сів на лежачого потерпілого й душив його руками, а потім -
подушкою, яку  йому подала С.  Остання в цей час притримувала Р.О.
за ноги,  долаючи  його  опір.  Смерть  потерпілого  настала   від
механічної асфікції   внаслідок   стискування  шиї  руками.  Після
вбивства Р.О.,  чекаючи темряви,  К.  зняв  з  останнього  шкіряну
куртку вартістю 400 грн. Знайшовши в її кишені ключі від квартири,
він вирішив заволодіти іншим майном потерпілого.
     Із настанням темряви К.,  С. і Г. поклали тіло Р.О. на візок,
прив'язали його і відвезли до ставка, де втопили разом із візком.
     Вночі 14  листопада  1997  р.  К.  прийшов  до квартири Р.О.,
звідки викрав костюм,  шапку,  кавомолку та інше майно на загальну
суму 916 грн.
     Крім того, К. визнано винним у тому, що 9 січня 1998 р. о 1-й
годині ночі  він  монтувалкою зламав замок у магазині колективного
підприємства "Сигма",  звідки викрав  касовий  апарат  та  харчові
продукти, заподіявши збитки на суму 659 грн.
     Розглянувши справу за касаційними скаргами засудженої  Г.  та
адвокатів, судова  колегія  в кримінальних справах Верховного Суду
України змінила вирок обласного суду з таких підстав.
     Суд обгрунтовано визнав К. винним у крадіжці особистого майна
потерпілого Р.О.  і майна з магазину колективного підприємства  за
обставин, зазначених у вироку.
     Під час попереднього слідства К.  визнавав,  що  дійсно  він,
забравши з кишені вбитого Р.О.  ключі від його квартири,  викрав з
останньої речі потерпілого і продукти харчування.  Г.  пояснювала,
що бачила  на  К.  шкіряну куртку Р.О.  З показань потерпілої Р.В.
видно, що з квартири її сина зникли деякі належні  йому  речі.  Із
протоколу обшуку вбачається,  що в квартирі Б.  виявлено принесену
К. кавомолку, яка була в користуванні Р.О.
     Винність К.   у  крадіжці  продуктів  харчування  і  касового
апарата з  магазину  підтверджена   його   показаннями   під   час
попереднього слідства.
     Висновок суду про визнання К. і С. винними у вбивстві Р.О. за
попереднім зговором також є обгрунтованим.
     Твердження  в  касаційній  скарзі  адвоката про недоведеність
винності  С. у вчиненні цього злочину суперечить зібраним у справі
доказам.  Так, у первісних показаннях С. визнавала, що за змовою з
К.  вона,  щоб  не  віддавати  борг  Р.О., брала участь у вбивстві
останнього.  При  цьому  вона  подавала  К.  подушку,  щоб  душити
збитого  з  ніг  Р.О.  притримувала  ноги останнього, коли К. його
душив.
     Твердження адвоката про порушення слідчим права С.  на захист
є неспроможним.  Із матеріалів справи вбачається, що перед допитом
слідчий прокуратури  роз'яснив С.  її права,  в тому числі й право
мати захисника.  Однак вона відмовилась  від  останнього,  про  що
свідчить її власноручний запис у протоколі про оголошення їй прав.
     Показання С.,  в яких вона зізнавалась  у  вчиненні  вбивства
разом із  К.,  підтверджені  також  первісними показаннями К.  При
оцінці достовірності  цих  доказів  суд  правильно  зазначив,   що
детальний опис  С.  дій своїх і К.  свідчить про те,  що вона була
співучасницею вбивства   Р.О.   Первісні   показання   С.   і   К.
співпадають. Обставини,  мотиви,  час  і  місце  вчинення  злочину
слідчим органам не були відомі.
     Посилання на касаційній скарзі адвокатів на пояснення К.  про
те, що він обмовив  С.,  вважаючи,  що  вона  донесла  працівникам
міліції про вчинений злочин,  є неспроможним.  Адже якби К. дійсно
обмовляв С.,  то він викривав би і себе у вчиненні  більш  тяжкого
злочину, ніж  той,  у вчиненні якого він спочатку обвинувачувався.
С. теж  не  мала  серйозних  мотивів  для  самообмови і в судовому
засіданні їх не навела.
     Суд правильно зазначив,  що С.  мала мотиви для вбивства Р.О.
встановлено, що  вона  позичала  у  Р.О.  та  його матері гроші на
квартиру і тривалий час їх не повертала.  При цьому будь-яка угода
про позику оформлена не була. Свідки К., Г., Б. та інші зазначили,
що у Р.О.  із С.  та її матір'ю  перед  вбивством  були  напружені
відносини.
     Твердження адвоката про порушення слідчим права К.  на захист
є  необгрунтованим.  У  справі наявний протокол про роз'яснення К.
прав  підозрюваного,  в  якому  він  власноручно  зробив запис про
відмову від захисника і бажання давати показання.
     За таких обставин слід визнати переконливими і  обгрунтованим
висновок суду  про  винність К.  і С.  в умисному вбивстві Р.О.  з
корисливих мотивів.  Їх  злочинні  дії  кваліфіковано   правильно.
Обрані щодо  них  міри  покарання  відповідають  високому  ступеню
суспільної небезпечності вчиненого  злочину  та  даним  про  особу
кожного з них.
     Що ж стосується засудження Г.  за співучасть у вбивстві Р.О.,
то судова  колегія  в кримінальних справах Верховного Суду України
визнавала, що  висновки  суду   грунтуються   на   недостатніх   і
непереконливих доказах.  Наприклад,  висновок  суду про те,  що Г.
підмовила С. і К. до вбивства Р.О., грунтується лише не показаннях
останніх, від  яких вони відмовились під час попереднього слідства
та в судовому засіданні.  Із первісних показань С.  і К. неможливо
зробити переконливий висновок про співучасть Г.  у  вбивстві  Р.О.
Так, зі змісту показань С.  і К.  вбачається, що дійсно між ними і
Г. відбулась розмова про можливу смерть  Р.О.  у  зв'язку  з  його
зазіханням на  гроші  тещі  К.  або  з інших невизначених мотивів.
Однак дійти висновку про те,  що Г. підмовляла С. і К. до вбивства
Р.О.  або сприяла їм у цьому, не можна. Та обставина, що К. нібито
в присутності Г.  знайшов знаряддя вчинення  злочину  -  металевий
прут  теж  не  свідчить  про  співучасть Г.  у підшуканні знаряддя
злочину й у вчиненні вбивства.
     Під час попереднього і судового слідства С. і К. жодного разу
не давали  показань  про  те,  що Г.  перебувала на місці вчинення
злочину. Вони стверджували,  що Г. довідалась про вбивство від них
після вчинення  ними  злочину,  коли  вони  попросили  її допомоги
сховати тіло вбитого.
     Із матеріалів справи вбачається, що Г. жодного разу не давала
показань, на  підставі  яких  можна  було  б дійти висновку про її
причетність до вбивства Р.О.  Та обставина, що вона брала участь в
утопленні трупа Р.О.,  сама по собі не свідчить про причетність до
вбивства. Її дії даному випадку пояснюються, як вона і заявила під
час   допиту   як   обвинуваченої,   бажанням   сприяти  уникненню
відповідальності за вчинене її дочки С.
     За таких  обставин  Г.  у  зв'язку  з  відсутністю  достатніх
доказів не  може  нести  відповідальність за співучасть у вбивстві
Р.О.
     У судовому засіданні Г. заперечувала свою участь у прихованні
злочину - утопленні трупа Р.О.  Однак із показань її самої та С. і
К. вбачається,  що  Г.  допомагала  останнім  у  перевезенні  тіла
вбитого Р.О.  до ставка та його утопленні.  Це Г. пояснювала і при
відтворенні обстановки  й обставин події в присутності понятих,  і
при допиті як обвинуваченої.
     За наведених  обставин  судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України вирок щодо Г.  змінила, перекваліфікувавши
її дії зі ст.19, пунктів "а", "і" ст.93  ( 2001-05 ) на ч.1 ст.186
КК ( 2002-05 ),  і  за  цим  законом визначила їй покарання  - три
роки  позбавлення    волі.  На  підставі п.  "б" ст.  1 Закону від
24 липня 1998 р.  "Про  амністію"  (  61-14  )  Г.  від  покарання
звільнено.
 
 Надруковано: "Юридичний вісник України", N 18-19(254-255)
              2000 р.








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD27.01731
EUR30.59711
RUB0.41238
PLN7.0549
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка