Законы Украины

Новости Партнеров
 

Вирішення спору про культову споруду


                  ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
                            Постанова
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 N 04-1/1-5/39 від 17.05.99
     м.Київ
 
 vd990517 vn04-1/1-5/39
 
               Вирішення спору про культову споруду
 
     Судова колегія  по перегляду рішень,  ухвал,  постанов Вищого
арбітражного суду України
розглянула      заяву релігійної громади УГКЦ, с. Кам'янка-Липник,
                Жовківського р-ну, Львівської обл.
у справі        N 2/31
про             визнання недійсним рішення від 15.10.91 N 552
     Рішенням судової   колегії   по   розгляду   спорів    Вищого
арбітражного суду  України  від  05.02.99 в задоволенні позову про
визнання недійсним  рішення  виконкому  Львівської  обласної  Ради
народних депутатів  від  15.10.91  N  552 "Про реєстрацію статутів
релігійних громад"  в  частині  передачі  у  власність  релігійній
громаді УАПЦ с. Кам'янка-Липник культової будівлі - Церкви Святого
Воскресіння Господнього,  відмовлено.  Суд  встановив,  що  доводи
позивача не підтверджені доказами,  суперечать обставинам справи і
не відповідають вимогам законодавства.
     Заявник (громада   УГКЦ)  вважає  рішення  арбітражного  суду
безпідставним і бездоказовим,  спірне рішення відповідача,  котрий
передав храм у власність, а не в користування таким, що прийняте з
перевищенням своїх повноважень, тому просить Вищий арбітражний суд
України рішення суду від 05.02.99 скасувати, позов задовольнити.
     Перевіркою матеріалів  справи  судова  колегія  по  перегляду
рішень, ухвал,  постанов  Вищого арбітражного суду України підстав
для задоволення вимог заявника не встановила, оскільки:
     Церква Воскресіння   Господнього   збудована   в   1671   р.,
відновлена в 1792 р.  і була власністю греко-католицької  громади,
згідно  з  довідкою  Центрального  державного  історичного  архіву
України, м. Львів від 09.09.98 (а.с. 11).
     У 1946 р. греко-католицька громада припинила свою діяльність.
Із цього часу  до  1991  р.  відповідно  до  чинного  на  той  час
законодавства  в  с.  Кам'янка-Липник  діяла  громада РПЦ,  і в її
користуванні знаходилась спірна культова будівля.
     В 1991 р. православні віруючі, на підставі вимог ст. 8 Закону
"Про свободу совісті та релігійні організації" ( 987-12 )  змінили
свою  підпорядкованість  у  канонічних  організаційних  питаннях і
перетворились  в  Українську  автокефальну  православну  релігійну
громаду с. Кам'янка-Липник.
     Рішенням виконкому   Львівської   обласної   Ради    народних
депутатів N  552 від 15.10.91 зареєстровано Статут УАПЦ і передано
їй безоплатно у власність церкву Святого  Воскресіння  Господнього
та державне майно, що в ній знаходилось.
     Виконання зазначеного  рішення   облвиконкому   стверджується
актом передачі культової будівлі і майна, а той факт, що релігійна
громада УАПЦ  є  власником  церкви  Св.  Воскресіння   Господнього
с. Кам'янка-Липник,  засвідчує  реєстраційне  посвідчення N 000104
від 21.08.98, видане Червоноградським БТІ.
     Вказаний факт  встановлено  також  рішенням арбітражного суду
Львівської області  від  03.11.98  у  справі  N  3/276-24/361,  що
відповідно до  ст.  35  АПК  України  (  1798-12 ) має преюдиційне
значення.
     Вказане рішення  облвиконкому  судова  колегія  ВАС   України
вважає   законним   і  таким,  що  прийняте  в  межах  повноважень
облвиконкому на підставі наступного:
     1. До введення в дію Закону "Про свободу совісті та релігійні
організації" ( 987-12 ) все майно церковних і релігійних громад  в
Україні  було  визнане  державною  власністю  згідно  зі  ст.  366
Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року.  Тому держава
в особі органів,  передбачених ст.  17 Закону "Про свободу совісті
та релігійні організації" є належним власником культових  будівель
і майна, а зазначені органи мають право володіти, користуватися та
розпоряджатися цими будівлями і майном,  а також вчинити щодо  них
будь-які дії, що не суперечать закону.
     2. Відповідно  до  ст.  17  Закону  "Про  свободу  совісті та
релігійні організації"  (  987-12 ) культові будівлі і майно,  які
складають  державну  власність,  передаються   організаціями,   на
балансі  яких  вони  знаходяться,  у  безоплатне  користування або
повертаються у  власність  релігійних  організацій  безоплатно  за
рішенням   обласних,   Київської   та   Севастопольської   міських
держадміністрацій,  Уряду АР  Крим.  Згідно  з  Указом  Президента
України від  04.03.92 N 125 ( 125/92 ) "Про заходи щодо повернення
релігійним  організаціям   культового   майна"   і   розпорядження
Президента України  від 22.06.94 N 53/94-рп ( 53/94-рп ) зазначені
державні органи зобов'язані були в  установлені  строки  здійснити
передачу   релігійним   громадам   у   власність   чи   безоплатне
користування  культових  будівель,  що  використовувались  не   за
призначенням.  Тобто,  згідно  з  цим  Указом допускається не лише
повернення,  а й передача у власність релігійних громад  культових
будівель.  Як роз'яснила Президія Вищого арбітражного суду України
своїм  роз'ясненням  від  29.02.96  N  02-5/109  (  v_109800-96  )
зазначена  передача  культових  будівель  у  власність  релігійних
громад,  які не були їх  власниками,  можлива  за  умови,  якщо  в
населеному пункті немає законного претендента на ці будівлі, тобто
релігійної громади тієї  конфесії  (віросповідної  приналежності),
якій належала будівля на момент переходу у власність держави.
     На час  прийняття   відповідачем   оспорюваного   рішення   в
с. Кам'янка-Липник  існувала  тільки  одна  громада - УАПЦ,  яка і
звернулась із заявою від 16.09.91  про  передачу  їй  у  власність
приміщення храму.
     При прийнятті рішення  арбітражний  суд  врахував  і  те,  що
позивач не  довів  правонаступництво своїх майнових прав станом на
1946 р.,  коли припинив свою діяльність шляхом переходу в  РПЦ,  а
також  те,  що  в  с.  Кам'янка-Липник  існує тільки одна культова
будівля,  а культові будівлі найближчих сіл: Старе Село, Загір'я і
Равське використовуються віруючими громад УГКЦ.
     Враховуючи викладене,  інші обставини справи,  судова колегія
вважає рішення   арбітражного   суду   таким,  що  грунтується  на
матеріалах справи  та  чинному  законодавстві,  а  тому  керуючись
ст.ст. 106-108 АПК України ( 1798-12 ), П О С Т А Н О В И Л И:
     Рішення Вищого  арбітражного  суду  України  від  05.02.99  у
справі N 2/31 залишити без зміни.
 
 Надруковано: "Юридичний вісник України",  N 33(269), 17-23 серпня
              2000 р.








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка