Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про усиновлення


               ПРЕЗИДІЯ ХАРКІВСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
                        П О С Т А Н О В А
 
 від 14.05.99
 
 vd990514
 
 
 
                             (Витяг)
     Суд може постановити рішення про усиновлення дитини без згоди
її батьків  у  тому  разі,  коли встановить на підставі безспірних
доказів,  що батьки понад шість місяців  не  проживають  разом  із
дитиною,  без  поважних  причин  не беруть участі в її вихованні й
утриманні,  та якщо у справі є висновок щодо усиновлення, висновок
органів опіки і піклування,  який відповідає встановленим вимогам,
та інші потрібні документи.
     Такі справи розглядаються в порядку окремого,  а не позовного
провадження
     У червні 1997 р. М.О. звернулася в суд із позовом до М.І. про
усиновлення. Позивачка  зазначала,  що  створила з М.М.  сім'ю і в
липні  1996  р. вони зареєстрували шлюб. Із ними постійно проживає
син  чоловіка  -  А.,  1991 року народження, який після розлучення
батька  залишився  жити  з  ним.  Оскільки мати неповнолітнього А.
сином  не  цікавиться,  а  у  них із ним склалися добрі стосунки і
чоловік  не заперечує проти усиновлення нею сина, заявниця просила
постановити рішення про усиновлення нею останнього.
     Рішенням Лозівського міського суду  Харківської  області  від
26 серпня 1997 р. позов було задоволено.
     Заступник Голови Верховного Суду України порушив  у  протесті
питання  про  скасування  рішення  як  постановленого з порушенням
вимог законодавства.
     Президія Харківського  обласного  суду  визнала,  що  рішення
підлягає скасуванню з таких підстав.
     Відповідно до  ст.  202  ЦПК ( 1502-06 ) рішення суду повинно
бути законним та обгрунтованим.  Усиновлення без згоди батьків  на
підставі п.  4 ст.  106 КпШС ( 2006-07 ) може бути проведено, якщо
суд установить, що вони понад шість місяців не проживають разом із
дитиною  і  без поважних причин не беруть участі в її вихованні та
утриманні.  Цей факт має бути  підтверджений  письмовими  доказами
(актами,   листами   тощо),  а  також  показаннями  свідків.  Суд,
задовольняючи заяву М.О., зазначених вимог закону не виконав.
     Так, із матеріалів справи вбачається, що рідна мати дитини не
давала згоди на її усиновлення заявницею  М.О.  Доказів  того,  що
мати  дитини понад шість місяців без поважних причин не цікавилася
сином і не утримувала його, в справі немає. Суд постановив рішення
виходячи   тільки   з   пояснень  подружжя  М.О.  та  М.М.,  тобто
заінтересованих  осіб.  Висновок  органу  опіки  і  піклування  не
відповідає вимогам п. 35 Порядку передачі дітей, які є громадянами
України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам
і   здійснення   контролю   за  умовами  їх  проживання  у  сім'ях
усиновителів (затверджений постановою Кабінету  Міністрів  України
від 20 липня 1996 р. N 775 ( 775-96-п ).
     До скарги в порядку нагляду М.І.,  посилаючись на те, що вона
виявляла турботу щодо сина,  а її колишній чоловік та його дружина
перешкоджали  їй  у  цьому,  долучила  квитанції  про   надіслання
грошових   переказів,   посилок,   оплату   міжміських  телефонних
переговорів.
     Згідно зі  ст.  254  ЦПК  (  1503-06 ) справи про усиновлення
дітей,  які проживають на території України, розглядаються судом у
порядку окремого провадження.  Суд розглянув дану справу в порядку
позовного провадження і постановив  рішення,  яке  за  змістом  не
відповідає ст. 265-5 ЦПК.
     Оскільки рішення  суду   постановлено   з   порушенням   норм
матеріального та процесуального законів, воно підлягає скасуванню,
а справа - направленню на новий розгляд.
     Керуючись ст.  337  ЦПК  (  1503-06 ),  президія Харківського
обласного суду протест заступника Голови Верховного  Суду  України
задовольнила,   рішення   Лозівського  міського  суду  Харківської
області від 26 серпня 1997 р.  скасувала  і  направила  справу  на
новий розгляд.
 
 Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 2(18), 2000 р.








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка