Законы Украины

Новости Партнеров
 

Щодо позбавлення волі з конфіскацією всього майна


  СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
 
 від 07.08.97
 
 
 
                             (Витяг)
 
     Вбивство, вчинене  з  метою  заволодіння квартирою,  підлягає
кваліфікації за п.  "а" ст. 93 КК України ( 2001-05 ) і додаткової
кваліфікації за ч. 3 ст. 142 КК України не потребує
     Вироком судової  колегії  в кримінальних справах Запорізького
обласного суду від 25 квітня 1997 р. К. засуджено за п. "а" ст. 93
КК (  2001-05 ) на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього
майна,  за ч.  3 ст.  142 КК - на  10  років  позбавлення  волі  з
конфіскацією всього майна.
     За сукупністю злочинів на підставі ст. 42 КК ( 2001-05 ) йому
остаточно  визначено 12 років позбавлення волі у виправно-трудовій
колонії суворого режиму з конфіскацією всього майна.  За ч.  2 ст.
140 КК К. виправдано.
     К. визнаний винним в умисному вбивстві з  корисливих  мотивів
С. під час розбійного нападу на неї, вчиненого за таких обставин.
     Знаючи, що його знайома  С.  володіє  квартирою,  К.  вирішив
одержати  від неї довіреність на право розпорядження останньою,  а
потім убити С. і заволодіти квартирою.
     Здійснюючи свій намір, К. 23 квітня 1996 р. в Мелітопольській
районній нотаріальній конторі одержав від С.  довіреність на право
розпорядження її квартирою.  Після цього К.  під приводом провести
С. приїхав разом з нею в м. Запоріжжя, де шляхом обману завів її в
підвал недобудованого будинку.  Там з метою умисного вбивства С. і
заволодіння її майном - квартирою він напав на неї  та  завдав  їй
три удари цеглиною по голові,  заподіявши переломи кісток черепа з
ушкодженням головного мозку,  від чого потерпіла померла на  місці
події.  Щоб  бути  впевненим у смерті С.,  К.  завдав їй два удари
ножем у ділянку серця.
     У касаційній  скарзі засуджений К.,  не оспорюючи доведеності
його вини та правильності кваліфікації його дій, просив пом'якшити
призначене йому по карання, мотивуючи це тим, що в момент вчинення
злочину він не повною мірою розумів  значення  своїх  дій  і  щиро
розкаюється   у   вчиненому,   а  також  тим,  що  тривалий  строк
позбавлення волі негативно позначиться на його здоров'ї.
     Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України
визнала,  що скарга задоволенню не підлягає,  але вирок  необхідно
змінити в порядку ст. 363 КПК ( 1003-05 ) з таких підстав.
     Винність К.  у вчиненні дій,  за які його засуджено, у скарзі
не  заперечується  і  підтверджується  показаннями  самого  К.  та
свідків  Ч.,  С-ва,  Н.,  Ф.,  а  також  даними,  що  містяться  у
протоколах  огляду місця події,  відтворення обстановки й обставин
події за участю К., висновках експертиз та інших документах.
     Наведене К.  у  скарзі  твердження  про  те,  що  він під час
вчинення злочину не повною мірою розумів  значення  своїх  дій,  є
безпідставним  і  спростовується  даними,  що містяться у висновку
амбулаторної судово-психіатричної експертизи,  згідно  з  яким  К.
психічними  захворюваннями  не  страждав  і не страждає,  у момент
вчинення злочину розумів значення своїх дій та міг керувати  ними.
За  висновком судово-психологічної експертизи К.  під час вчинення
злочину не перебував і в стані фізіологічного афекту.
     Злочинні дії К. за п. "а" ст. 93 КК ( 2001-05 ) кваліфіковано
правильно.
     Разом з тим під час розгляду справи встановлено,  що ч. 3 ст.
142 КК ( 2001-05 )  була  безпідставно  пред'явлена  К.  внаслідок
помилкової  оцінки  вчиненого  ним  як  ідеальної  сукупності двох
злочинів.  За  змістом  ст.  142  КК  розбійний  напад  є  засобом
вилучення  індивідуального майна і при цьому насильство спрямоване
на заволодіння майном у момент його застосування.
     Вчинюючи вбивство  С.,  К.  мав  намір  заволодіти  квартирою
потерпілої  у  майбутньому,  тому його дії повністю охоплюються п.
"а" ст.  93  КК ( 2001-05 ) і додаткової кваліфікації за ч.  3 ст.
142  КК  не  потребують.  За  таких  обставин  вказівку  суду  про
кваліфікацію  дій  К.  за  ч.  3 ст.  142 КК необхідно виключити з
вироку як зайву.
     Покарання К.  за  п.  "а" ст.  93 КК ( 2001-05 ) призначено у
відповідності з вимогами ст.  39 КК - з  урахуванням  характеру  й
ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, даних про його
особу, конкретних обставин справи, і підстав вважати його надмірно
суворим не вбачається.
     Керуючись статтями 363, 364 КПК ( 1003-05 ), судова колегія в
кримінальних  справах  Верховного  Суду  України  касаційну скаргу
засудженого залишила без задоволення,  у порядку ст. 363 КПК вирок
щодо К.  змінила, виключивши з нього вказівку про кваліфікацію дій
засудженого за ч.  3 ст.  142 КК ( 2001-05 ) як зайву,  і ухвалила
вважати К.  засудженим за п. "а" ст. 93 КК на 12 років позбавлення
волі у виправно-трудовій колонії суворого  режиму  з  конфіскацією
всього майна.
 
 Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 20 квітня 1999 р.








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка