Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про надання звільненого жилого приміщення


    СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
 
 від 16.07.97
     м.Київ
 
 vd970716
 
 
 
                             (Витяг)
     Враховуючи, що  згідно  зі  ст.  54  ЖК  УРСР ( 5464-10 ) при
звільненні неізольованого жилого приміщення  в  квартирі,  в  якій
проживають  два  або  більше  наймачів,  воно  надається наймачеві
суміжного приміщення,  при вирішенні  вимог  про  передачу  з  цих
підстав   кімнати,  де,  крім  окремого  виходу,  яким  самостійно
користувався наймач,  що вибув,  є ще й дверний  отвір  у  суміжну
кімнату,  що не використовувався, суду слід всебічно з'ясувати, чи
не могла така кімната у зв'язку із  закриттям  цього  отвору  бути
відповідно  до  ст.  63  ЖК предметом договору найму як ізольоване
жиле приміщення.
     Переважне право на ізольоване жиле приміщення, що звільнилось
у квартирі, де проживають два або більше наймачів, має той із них,
який проживає в ній і потребує поліпшення житлових умов
     У листопаді 1994 р.  П.  і Г. заявили в суді позов до В.О.І.,
В.С.А.,  В.Є.П., а також до виконкому  Приморської  районної  ради
м.  Одеси  про  надання  звільненого  жилого  приміщення. Позивачі
зазначали,  що  їхня  сім'я  із  трьох  осіб  проживає в загальній
квартирі,  де  займає  дві суміжні кімнати загальною площею 24 кв.
метри.  У  цій самій квартирі проживає сім'я В-х із чотирьох осіб,
яка  займає три кімнати загальною площею 57,5 кв. метра. У зв'язку
зі смертю наймача Л.  16  липня  1994  р.  в  зазначеній  квартирі
звільнилась  кімната  площею  21,7 кв.  метра.  Рішенням виконкому
Приморської районної ради м.  Одеси від 21 жовтня 1994 р.  N  1350
звільнену кімнату надано сім'ї В-х.  Посилаючись на те, що вказане
рішення виконкому прийняте на порушення житлового законодавства, а
також їхніх прав, позивачі просили задовольнити позов.
     Справа розглядалася судами неодноразово.  У вересні 1995 р. в
процесі її розгляду В.О.І.,  В.Є.П.  та В.С.А.  заявили до П. і Г.
зустрічний позов щодо виселення зі спірної кімнати, посилаючись на
те,  що  попереднє  рішення суду,  яким ця кімната була їм надана,
скасоване,   однак   вони   продовжують   без   законних   підстав
користуватися  нею.  Останнім  рішенням Придніпровського районного
суду м.  Одеси від 13 червня 1996 р.,  залишеним без змін  ухвалою
судової  колегії  в цивільних справах Одеського обласного суду від
27 серпня 1996 р. та постановою президії цього ж суду від 9 квітня
1997  р.,  П.  і  Г.  в задоволенні позову відмовлено і задоволено
позов про їх виселення.
     Заступник Голови  Верховного  Суду України порушив у протесті
питання про скасування судових рішень у зв'язку з  невідповідністю
викладених   у   них   висновків   матеріалам   справи  і  вимогам
законодавства.  Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду
України дійшла висновку, що протест підлягає задоволенню, а судові
рішення - скасуванню з таких підстав.
     Постановлюючи рішення  про  надання звільненої кімнати площею
21,7  кв.  метра  сім'ї  В-х,  районний  суд,  судова  колегія  та
президія  обласного  суду  виходили  з  того,  що спірна кімната є
суміжною  з  кімнатою  площею  20,88  кв.  метра,  наймачем якої є
В.О.І.,  і  тому,  незалежно  від розміру займаної її сім'єю жилої
площі, повинна бути надана їй.
     Проте із таким висновком погодитись не можна.
     Відповідно до ст.  54 ЖК ( 5464-10  )  в  разі  звільнення  в
загальній  квартирі  ізольованого жилого приміщення воно надається
наймачеві,  який проживає в  цій  самій  квартирі,  за  умови,  що
загальний розмір жилої площі не буде перевищувати 13,65 кв.  метра
на одну особу,  крім випадків, коли наймач або член його сім'ї має
право  на додаткову жилу площу.  Якщо ж у квартирі,  де проживають
два або більше наймачів, звільнилось неізольоване жиле приміщення,
воно в   будь-якому  разі  надається  наймачеві  суміжного  жилого
приміщення.
     Із матеріалів справи вбачається,  що предметом спору  є  жиле
приміщення - кімната площею 21,7 кв.  метра, яка використовувалася
за окремим договором найму  і  звільнилась  у  зв'язку  зі  смертю
наймача  Л.  З  плану  квартири  видно,  що  спірна кімната,  крім
дверного отвору в спільній з кімнатою  В.О.І.  (площею  20,88  кв.
метра)  стіні,  має  ще  й  окремий  вихід  у  коридор  загального
користування.
     Однак зазначені  суди  ці обставини залишили поза увагою і не
дали їм належної оцінки.
     Суд першої  інстанції  при вирішенні спору не з'ясував,  яким
чином використовувалася  спірна  кімната  попереднім  наймачем,  в
якому стані знаходилися зазначені дверні отвори в спірній кімнаті,
чи провадилось  переобладнання  цієї  кімнати  у  відповідності  з
вимогами ст.  100 ЖК ( 5464-10 ) і чи  може  вона  бути  предметом
окремого  договору  найму  відповідно  до вимог ст.  63 ЖК.  Проте
з'ясування цих питань має істотне значення для визначення  статусу
спірної   кімнати   як   ізольованого   чи  неізольованого  жилого
приміщення, прав і обов'язків сторін та вирішення спору по суті.
     За таких  обставин  не можна погодитись із висновком суду про
те,  що при наданні кімнати сім'ї В-х райвиконком не порушив вимог
ст. 54  ЖК  (  5464-10 ),  оскільки суд належним чином не з'ясував
питання про  житлові  умови  кожного  з  наймачів,  потребу  в  їх
поліпшенні  і  наявність  у  сім'ї В-х переважного права на спірну
кімнату,  а також не врахував,  що райвиконком виходив із того, що
зазначена кімната є ізольованим приміщенням.
     Суд не з'ясував,  зокрема,  з  яких  підстав  сім'я  В-х,  що
складається  з  чотирьох  осіб  (одна  з  них  згідно  з  медичним
висновком потребує окремої  від  інших  членів  сім'ї  кімнати)  і
займає три  кімнати  загальною площею 57,5 кв.  метра (з яких одна
площею 14,58 кв.  метра - ізольована),  перебуває на обліку  осіб,
які потребують поліпшення житлових умов.
     Без належної перевірки доводів П.  та Г.  суд дійшов висновку
про те,  що на момент звільнення спірної кімнати Г.  в квартирі не
проживав,  а сім'я П.  складалась із двох осіб  і  не  потребувала
поліпшення житлових умов.
     За таких обставин судові рішення як такі,  що постановлені на
порушення вимог законодавства, підлягають скасуванню, в тому числі
в частині виселення  П.  та  Г.,  оскільки  вирішення  позову  про
виселення залежить від питання про надання звільненої кімнати.
     Крім того,  постанова  президії   обласного   суду   підлягає
скасуванню з підстав порушення вимог ст. 21 ЦПК ( 1501-06 ).
     Виходячи з наведеного,  судова колегія  в  цивільних  справах
Верховного Суду   України   рішення  Приморського  районного  суду
м. Одеси,  ухвалу судової колегії в цивільних справах та постанову
президії Одеського обласного суду скасувала, а справу направила на
новий розгляд до суду першої інстанції.
 
 Надруковано: "Юридичний вісник України",  N 33(269), 17-23 серпня
              2000 р.








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка