Законы Украины

Новости Партнеров
 

Вчинення на грунті особистих стосунків необережного вбивства безпідставно кваліфіковано ще й як злісне хуліганство


           ПРЕЗИДІЯ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
                        П О С Т А Н О В А
 
 від 31.05.96
 
 
 
                                                           (Витяг)
 
     Вироком Рожнятівського  районного суду від 20 березня 1995 р.
С. засуджено за ч. 2 ст. 206 і ст. 98 КК ( 2001-05, 2002-05 ).
     Ухвалою судової     колегії     в     кримінальних    справах
Івано-Франківського обласного суду від 12  квітня  1995  р.  вирок
залишено без зміни.
     Згідно з  вироком  С.  визнано  винним  у  вчиненні  злісного
хуліганства  й  необережного вбивства за таких обставин.  Вживаючи
ввечері в кафе разом зі своїми  знайомими  алкогольні  напої,  він
заперечив   проти   бажання  В.,  який  також  перебував  у  стані
алкогольного сп'яніння, сісти за їх столик. В. почав з'ясовувати у
С.  причини  заперечення.  У  ході  конфлікту,  який продовжувався
близько 2 хв.,  С.  ударив В. у груди, від чого той упав, ударився
головою об бетонну підлогу й помер.  Подія відбулася в присутності
понад 20 відвідувачів кафе.  Падіння  В.  супроводжувалось  гучним
ударом,  до  потерпілого підбігло кілька відвідувачів,  які почали
надавати йому допомогу й викликали медичних працівників.
     Задовольняючи протест   заступника   Голови  Верховного  Суду
України та частково скасовуючи названі  судові  рішення,  президія
обласного суду вказала на таке.
     Стаття 206 КК (  2002-05  )  передбачає  відповідальність  за
умисні  дії,  що  грубо  порушують громадський порядок і виражають
явну неповагу до суспільства.  Формулюючи у вироку  обвинувачення,
суд не вказав,  якими умисними діями С.  грубо порушив громадський
порядок і в чому виявились ознаки злісного хуліганства.
     Як вбачається з матеріалів справи,  конфлікт між С.  і В. був
викликаний неправильними діями потерпілого, який почав з'ясовувати
причини  відмови в задоволенні його прохання сісти за столик до С.
та його знайомих,  і в ході цього конфлікту С.  заподіяв В.  удар,
від  якого  останній  упав на бетонну підлогу,  вдарився головою й
одержав смертельну травму.
     За показаннями свідків Г., Г-ки, Г-ка, П., які перебували під
час події в кафе, та працівників останнього Н. і С-к, конфлікт між
С.  і В. не привернув уваги відвідувачів та працівників кафе і дії
першого не були поєднані з грубим порушенням громадського порядку.
Як  показали  названі  свідки  і  зазначив  у  вироку  суд,  увагу
відвідувачів кафе привернуло лише падіння В., яке супроводжувалось
гучним ударом.
     Але падіння потерпілого було наслідком дій С. і суд встановив
його  вину  щодо  цього  наслідку  у формі необережності,  тоді як
хуліганство згідно із законом є  умисними  діями.  Оскільки  ж  С.
умисних  дій,  що  грубо порушують громадський порядок і виражають
явну неповагу до суспільства,  не вчиняв,  і конфлікт з потерпілим
виник  не  з  хуліганських  мотивів,  а  у  зв'язку з неправильною
поведінкою останнього на грунті з'ясування взаємних стосунків, дії
засудженого не містять складу злочину,  передбаченого ч. 2 ст. 206
КК ( 2002-05 ).
     Враховуючи наведене,  президія обласного суду вирок у частині
засудження С. за ч. 2 ст. 206 КК ( 2002-05 ) скасувала, а справу в
цій частині  закрила  на  підставі  п.  2 ч.  6 КПК ( 1001-05 ) за
відсутністю в його діях складу злочину і постановила вважати  його
засудженим за ст. 98 КК ( 2001-05 ).
 
 "Рішення Верховного Суду України", 1997 р.
 








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка