Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про внесення змін до Закону України "Про державну таємницю"

Страница 3


/ Стр.1 / Стр.2 / Стр.3

не    відповідають   вимогам   режиму   секретності;   опечатувати
приміщення,  де ведуться такі роботи або зберігаються  матеріальні
носії секретної інформації;
     и) одержувати  від  громадян,  яким оформляються документи на
допуск до державної таємниці, анкетні дані;
     і) використовувати засоби зв'язку та  вести  в  установленому
порядку  поштово-телеграфне листування з іншими органами державної
влади,   органами   місцевого   самоврядування,    підприємствами,
установами  і організаціями та їх РСО з питань забезпечення режиму
секретності;
     ї) мати печатку з найменуванням РСО,  а також інші печатки та
штампи установленої форми.
     Передача функцій   РСО  будь-яким  іншим  підрозділам  органу
державної влади,  органу місцевого  самоврядування,  підприємства,
установи та організації не допускається.
     Стаття 22. Допуск громадян до державної таємниці
     Залежно від  ступеня  секретності  інформації  встановлюються
такі форми допуску до державної таємниці:
     форма 1 - для роботи з секретною інформацією,  що має ступені
секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно";
     форма 2 - для роботи з секретною інформацією,  що має ступені
секретності "цілком таємно" та "таємно";
     форма 3 - для роботи з секретною інформацією,  що має ступінь
секретності "таємно",
     а також такі терміни дії допусків:
     для форми 1 - 5 років;
     для форми 2 - 10 років;
     для форми 3 - 15 років.
     Допуск до   державної   таємниці   із  ступенями  секретності
"особливої важливості",  "цілком  таємно"  та  "таємно"  надається
дієздатним  громадянам України віком від 18 років,  які потребують
його  за  умовами  своєї  службової,   виробничої,   наукової   чи
науково-дослідної  діяльності  або навчання,  наказом чи письмовим
розпорядженням керівника органу державної влади,  органу місцевого
самоврядування, підприємства, установи або організації, де працює,
перебуває на службі чи навчається громадянин.
     В окремих випадках,  які визначаються міністерствами,  іншими
центральними органами виконавчої влади,  за погодженням із Службою
безпеки  України  громадянам  України  віком  від  16  років  може
надаватися  допуск  до державної таємниці із ступенями секретності
"цілком таємно" та "таємно",  а віком від  17  років  -  також  до
державної таємниці із ступенем секретності "особливої важливості".
     Допуск до  державної  таємниці  керівникові  органу державної
влади,  органу місцевого самоврядування,  підприємства,  установи,
організації   надається   наказом   чи   письмовим  розпорядженням
посадової особи, що призначає його на посаду, а у разі, коли орган
державної  влади,  орган  місцевого самоврядування,  підприємство,
установа,  організація не підпорядкована іншому  органу  державної
влади,  органу місцевого самоврядування,  підприємству,  установі,
організації або не належить до  сфери  їх  управління,  допуск  до
державної  таємниці  надається  зазначеному керівникові наказом чи
письмовим розпорядженням керівника органу державної влади,  органу
місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, яка
є замовником робіт, пов'язаних з державною таємницею.
     Якщо потреба громадянина у відомостях, що становлять державну
таємницю,  не  пов'язана  з  місцем  роботи,  служби або навчання,
допуск  може  надаватися   за   місцем   провадження   діяльності,
пов'язаної з державною таємницею.
     Надання допуску передбачає:
     визначення необхідності   роботи   громадянина  із  секретною
інформацією;
     перевірку громадянина  у  зв'язку  з  допуском  до  державної
таємниці;
     взяття громадянином  на  себе  письмового  зобов'язання  щодо
збереження державної таємниці, яка буде йому довірена;
     одержання у письмовій формі згоди громадянина на  передбачені
законом  обмеження  прав  у  зв'язку  з його допуском до державної
таємниці;
     ознайомлення громадянина   з   мірою   відповідальності    за
порушення законодавства про державну таємницю.
     Рішення про   допуск   громадянина   до   державної  таємниці
приймається  не  пізніше  5  днів  після  надходження  до   органу
державної  влади,  органу місцевого самоврядування,  підприємства,
установи,  організації висновків по матеріалах  його  перевірки  у
зв'язку з допуском до державної таємниці.
 
 
     Стаття 23. Відмова у наданні допуску до державної таємниці
     Допуск до державної таємниці не надається у разі:
     1) відсутності  у  громадянина  обгрунтованої  необхідності в
роботі із секретною інформацією;
     2) сприяння  громадянином   діяльності   іноземної   держави,
іноземної   організації  чи  їх  представників,  а  також  окремих
іноземців чи осіб без  громадянства,  що  завдає  шкоди  інтересам
національної безпеки України,  або участі громадянина в діяльності
політичних партій  та  громадських  організацій,  діяльність  яких
заборонена у порядку, встановленому законом;
     3) відмови  громадянина  взяти  на себе письмове зобов'язання
щодо збереження державної таємниці,  яка  буде  йому  довірена,  а
також  за  відсутності його письмової згоди на передбачені законом
обмеження прав у зв'язку з допуском до державної таємниці;
     4) наявності у громадянина судимості  за  тяжкі  злочини,  не
погашеної чи не знятої у встановленому порядку;
     5) наявності у громадянина психічних захворювань,  які можуть
завдати шкоди охороні державної таємниці,  відповідно до переліку,
затвердженого  Міністерством  охорони  здоров'я  України і Службою
безпеки України.
     У наданні допуску до державної таємниці може бути  відмовлено
також у разі:
     1) повідомлення   громадянином  під  час  оформлення  допуску
недостовірних відомостей про себе;
     2) постійного  проживання   громадянина   за   кордоном   або
оформлення  ним  документів  на виїзд для постійного проживання за
кордоном;
     3) невиконання  громадянином   обов'язків   щодо   збереження
державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.
     Стаття 24. Перевірка громадян у зв'язку з допуском їх до
                державної таємниці
     Перевірка громадян у  зв'язку  з  їх  допуском  до  державної
таємниці  здійснюється  органами Служби безпеки України у місячний
строк у порядку,  встановленому цим Законом і Законом України "Про
оперативно-розшукову діяльність".
     У ході перевірки органами Служби безпеки України з'ясовуються
наявність чи відсутність обставин,  передбачених пунктами  2  і  4
частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону.
     Наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 1, 3
і 5 частини першої статті 23 цього  Закону,  з'ясовується  органом
державної влади,  органом місцевого самоврядування, підприємством,
установою, організацією, що оформляє допуск.
     Мотивований висновок  органу  Служби  безпеки  України,  який
здійснював   перевірку,  про  неможливість  надання  громадянинові
допуску  до  державної  таємниці  є  обов'язковим  для   виконання
посадовими  особами,  уповноваженими  приймати рішення про надання
допуску до державної таємниці,  але не виключає повторного  запиту
із  цього  приводу  в  разі  зміни  обставин,  за  яких  допуск до
державної таємниці визнано неможливим.
     Стаття 25. Оскарження громадянином відмови у наданні допуску
                до державної таємниці
     Посадові особи,  уповноважені  приймати  рішення  про надання
допуску до державної таємниці,  зобов'язані у  п'ятиденний  термін
письмово  повідомити  громадянина про причини і підстави відмови у
наданні допуску.
     Громадянин має  право  оскаржити   цю   відмову   в   порядку
підлеглості посадовій особі вищого рівня чи до суду.
     Стаття 26. Переоформлення та скасування допуску до державної
                таємниці
     Переоформлення громадянам  допуску  до   державної   таємниці
здійснюється:
     у разі  закінчення  терміну дії допуску до державної таємниці
за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією;
     у разі  потреби  підвищення  громадянину  форми  допуску   за
необхідності   роботи   з  секретною  інформацією  вищого  ступеня
секретності;
     у разі   необхідності   проведення   додаткової    перевірки,
пов'язаної з можливим виникненням обставин,  передбачених пунктами
2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону.
     Скасування раніше  наданого  допуску  до  державної  таємниці
можливе  у  разі  виникнення або виявлення обставин,  передбачених
статтею 23 цього Закону,  а також  після  припинення  громадянином
діяльності,  у  зв'язку  з  якою  йому було надано допуск,  втрати
громадянства України чи визнання його недієздатним.
     На прохання громадянина його  допуск  до  державної  таємниці
скасовується  протягом  трьох  днів  з  часу  звернення  з приводу
скасування допуску.
     Рішення про переоформлення чи скасування допуску  приймається
посадовими  особами,  уповноваженими  приймати  рішення  про  його
надання.  Це рішення може бути оскаржено в порядку,  передбаченому
частиною другою статті 25 цього Закону.
     Громадянина, якому  скасовано  допуск  до державної таємниці,
якщо виконання трудових чи службових обов'язків вимагає доступу до
державної  таємниці,  а  переміщення  на інше робоче місце чи іншу
посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку
переведено  на  іншу  роботу або службу,  не пов'язану з державною
таємницею, чи звільнено.
     Порядок надання,  переоформлення  та  скасування   громадянам
допуску  до  державної таємниці встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
     Стаття 27. Доступ громадян до державної таємниці
     Доступ до державної таємниці надається дієздатним  громадянам
України,   яким   надано  допуск  до  державної  таємниці  та  які
потребують його за умовами своєї службової,  виробничої,  наукової
чи науково-дослідної діяльності або навчання.
     Рішення про   надання   доступу   до   конкретної   секретної
інформації та її матеріальних носіїв приймають у формі наказу  або
письмового   розпорядження   керівники  органів  державної  влади,
органів   місцевого   самоврядування,   підприємств,   установ   і
організацій,  в  яких  виконуються  роботи,  пов'язані з державною
таємницею,   або   зберігаються   матеріальні   носії    секретної
інформації.
     Відмова надати  громадянинові  України  доступ  до конкретної
секретної інформації та її матеріальних носіїв можлива лише у разі
відсутності підстав,  передбачених частиною першою цієї статті, та
може бути  оскаржена  в  порядку,  встановленому  частиною  другою
статті 25 цього Закону.
     Президентові України,    Голові   Верховної   Ради   України,
Прем'єр-міністрові України, Голові Верховного Суду України, Голові
Конституційного  Суду  України,  Генеральному  прокурору  України,
Голові Служби безпеки України доступ до  державної  таємниці  усіх
ступенів  секретності  надається  за  посадою  після  взяття  ними
письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці.
     Іноземцям та особам  без  громадянства  доступ  до  державної
таємниці  надається  у виняткових випадках на підставі міжнародних
договорів України,  згода на обов'язковість яких надана  Верховною
Радою  України,  або письмового розпорядження Президента України з
урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки України
на   підставі  пропозицій  Ради  національної  безпеки  і  оборони
України.
     Стаття 28. Обов'язки громадянина щодо збереження державної
                таємниці
     Громадянин, якому   надано   допуск  до  державної  таємниці,
зобов'язаний:
     не допускати  розголошення   будь-яким   способом   державної
таємниці,  яка  йому  довірена  або  стала  відомою  у  зв'язку  з
виконанням службових обов'язків;
     не брати участі в діяльності політичних партій та громадських
організацій,  діяльність яких заборонена в порядку,  встановленому
законом;
     не сприяти іноземним державам,  іноземним організаціям чи  їх
представникам,   а   також   окремим   іноземцям   та  особам  без
громадянства у провадженні діяльності,  що завдає шкоди  інтересам
національної безпеки України;
     виконувати вимоги режиму секретності;
     повідомляти посадових   осіб,   які  надали  йому  допуск  до
державної таємниці,  та  відповідні  режимно-секретні  органи  про
виникнення  обставин,  передбачених  статтею 23 цього Закону,  або
інших  обставин,  що  перешкоджають  збереженню   довіреної   йому
державної таємниці, а також про свій виїзд з України;
     додержуватися інших    вимог   законодавства   про   державну
таємницю.
     Стаття 29. Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до
                державної таємниці
     Громадянин, якому  було  надано допуск та доступ до державної
таємниці у порядку,  встановленому законодавством,  і який реально
був  обізнаний  з  нею,  може  бути  обмежений  у  праві виїзду на
постійне місце проживання в іноземну  державу  до  розсекречування
відповідної  інформації,  але  не  більш  як на п'ять років з часу
припинення діяльності, пов'язаної з державною таємницею.
     Не обмежується  виїзд  у  держави,  з   якими   Україна   має
міжнародні  договори,  що  передбачають  такий  виїзд  і  згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
     На громадянина   також    поширюються    обмеження    свободи
інформаційної діяльності, що випливають з цього Закону.
     Стаття 30. Компенсація громадянам у зв'язку з виконанням
                робіт, які передбачають доступ до державної
                таємниці
     У разі   коли   за   умовами   своєї  професійної  діяльності
громадянин постійно працює з відомостями,  що становлять  державну
таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу
в умовах режимних обмежень,  види, розміри та порядок надання якої
встановлюються Кабінетом Міністрів України.
     Стаття 31. Обмеження на оприлюднення секретної інформації
     Під час підготовки матеріалів для опублікування,  поширення у
пресі та інших засобах масової інформації або переміщення їх через
державний   кордон   органи   державної  влади,  органи  місцевого
самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни з
метою  охорони секретної інформації зобов'язані керуватися Законом
України "Про інформацію"  (  2657-12  ),  цим  Законом  та  іншими
нормативно-правовими актами про державну таємницю.
     Контроль за додержанням законодавства про державну таємницю з
метою запобігання її поширенню у пресі та  інших  засобах  масової
інформації  здійснює  центральний  орган виконавчої влади з питань
інформаційної політики.
     Стаття 32. Обмеження щодо передачі державної таємниці
                іноземній державі чи міжнародній організації
     Секретна інформація  до  скасування рішення про віднесення її
до державної таємниці та матеріальні носії такої інформації до  їх
розсекречування   можуть   бути   передані  іноземній  державі  чи
міжнародній організації лише на  підставі  міжнародних  договорів,
згода  на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,  або
письмового  мотивованого  розпорядження   Президента   України   з
урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки України
на  підставі  пропозицій  Ради  національної  безпеки  і   оборони
України.
     Стаття 33. Обмеження, пов'язані з державною таємницею, щодо
                перебування і діяльності в Україні іноземців,
                осіб без громадянства та іноземних юридичних
                осіб, а також розташування та переміщення
                об'єктів і технічних засобів, що їм належать
     Обмеження, пов'язані з державною таємницею,  щодо перебування
і  діяльності  в  Україні  іноземців,  осіб  без  громадянства  та
іноземних  юридичних  осіб,  а  також  розташування та переміщення
об'єктів  і  технічних  засобів,  що  їм  належать,   визначаються
відповідним законодавством.
     Стаття 34. Особливості здійснення органами державної влади їх
                функцій щодо органів державної влади, органів
                місцевого самоврядування, підприємств, установ і
                організацій, що провадять діяльність, пов'язану з
                державною таємницею
     Органи державної   влади,   в   тому   числі   правоохоронні,
контрольно-ревізійні та суди,  з метою охорони державної  таємниці
мають  за  погодженням  із  Службою  безпеки України встановлювати
порядок здійснення своїх функцій  щодо  органів  державної  влади,
органів   місцевого   самоврядування,   підприємств,   установ   і
організацій,  що  провадять  діяльність,  пов'язану  з   державною
таємницею.
     Органи державної  влади,  органи  місцевого   самоврядування,
підприємства,  установи  і  організації,  що провадять діяльність,
пов'язану з державною  таємницею,  вправі  відмовити  у  виконанні
запиту  щодо  надання секретної інформації чи інших подібних вимог
зазначеним у частині першій цієї статті органам  державної  влади,
якщо  останні  не  встановили  такого  порядку або не додержуються
його.
     Про мотиви  такої  відмови  одночасно  повідомляється  Служба
безпеки України,  яка протягом місяця зобов'язана прийняти рішення
про її обгрунтованість.
     Стаття 35. Технічний та криптографічний захисти секретної
                інформації
     Технічний та  криптографічний  захисти  секретної  інформації
здійснюються в порядку, встановленому Президентом України.
     Стаття 36. Оперативно-розшукові заходи щодо охорони державної
                таємниці
     Оперативно-розшукові заходи  щодо  охорони державної таємниці
здійснюються     відповідно     до     Закону     України     "Про
оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ).
                             Розділ V
                КОНТРОЛЬ ЗА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ОХОРОНИ
    ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ ТА НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА
                      ПРО ДЕРЖАВНУ ТАЄМНИЦЮ
     Стаття 37. Контроль за забезпеченням охорони державної
                таємниці
     Керівники органів   державної   влади,   органів    місцевого
самоврядування,  підприємств,  установ  і  організацій зобов'язані
здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони  державної
таємниці.
     Органи державної   влади,  органи  місцевого  самоврядування,
підприємства,  установи і організації,  що розміщують замовлення у
підрядників,   зобов'язані  контролювати  стан  охорони  державної
таємниці,  яка була передана підрядникам у  зв'язку  з  виконанням
замовлення.
     Органи державної  влади,  яким рішенням державного експерта з
питань таємниць було надано право вирішувати  питання  про  доступ
органів   державної   влади,   органів  місцевого  самоврядування,
підприємств,  установ,   організацій   до   конкретної   секретної
інформації,   зобов'язані   контролювати  стан  охорони  державної
таємниці  в  усіх  органах  державної  влади,  органах   місцевого
самоврядування,  на підприємствах, в установах і організаціях, які
виконують роботи, пов'язані з відповідною державною таємницею, або
зберігають матеріальні носії зазначеної секретної інформації.
     Контроль за додержанням законодавства про державну таємницю в
системі Служби безпеки України здійснюється відповідно  до  Закону
України "Про Службу безпеки України" ( 2229-12 ).
     Служба безпеки  України  має  право контролювати стан охорони
державної  таємниці  в  усіх  органах  державної  влади,   органах
місцевого   самоврядування,   на   підприємствах,  в  установах  і
організаціях,  а також у  зв'язку  з  виконанням  цих  повноважень
одержувати  безоплатно  від  них  інформацію з питань забезпечення
охорони  державної  таємниці.  Висновки  Служби  безпеки  України,
викладені  в  актах  офіційних  перевірок за результатами контролю
стану охорони державної таємниці,  є обов'язковими  для  виконання
посадовими  особами підприємств,  установ та організацій незалежно
від їх форм власності.
     Стаття 38. Нагляд за додержанням законодавства про державну
                таємницю
     Нагляд за  додержанням  законодавства  про  державну таємницю
здійснюється у порядку, визначеному законом.
     Допуск та доступ посадових осіб,  які здійснюють  нагляд,  до
відомостей,   що   становлять   державну   таємницю,   проводяться
відповідно до цього Закону.
                            Розділ VI
                  ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ
               ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ДЕРЖАВНУ ТАЄМНИЦЮ
     Стаття 39. Відповідальність за порушення законодавства про
                державну таємницю
     Посадові особи та громадяни, винні у:
     розголошенні державної таємниці;
     втраті документів  та  інших  матеріальних  носіїв  секретної
інформації;
     недодержанні встановленого  законодавством  порядку  передачі
державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації;
     засекречуванні інформації,  зазначеної у  частинах  третій  і
четвертій статті 8 цього Закону;
     навмисному невіднесенні  до  державної  таємниці  інформації,
розголошення  якої  може  завдати  шкоди  інтересам   національної
безпеки   України,  а  також  необгрунтованому  заниженні  ступеня
секретності   або   необгрунтованому   розсекречуванні   секретної
інформації;
     безпідставному засекречуванні інформації;
     наданні грифа  секретності матеріальним носіям конфіденційної
або іншої таємної інформації, яка не становить державної таємниці,
або ненаданні грифа секретності матеріальним носіям інформації, що
становить державну таємницю,  а також безпідставному скасуванні чи
зниженні   грифа   секретності   матеріальних   носіїв   секретної
інформації;
     порушенні встановленого   законодавством   порядку    надання
допуску та доступу до державної таємниці;
     порушенні встановленого  законодавством режиму секретності та
невиконанні обов'язків щодо збереження державної таємниці;
     невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці
та незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці;
     провадженні діяльності, пов'язаної з державною таємницею, без
одержання  в  установленому  порядку   спеціального   дозволу   на
провадження   такої   діяльності,  а  також  розміщенні  державних
замовлень на виконання робіт,  доведенні  мобілізаційних  завдань,
пов'язаних  з  державною  таємницею,  в  органах  державної влади,
органах місцевого самоврядування,  на підприємствах,  в установах,
організаціях,  яким  не надано спеціального дозволу на провадження
діяльності, пов'язаної з державною таємницею;
     недодержанні вимог законодавства  щодо  забезпечення  охорони
державної     таємниці    під    час    здійснення    міжнародного
співробітництва,  прийому  іноземних  делегацій,   груп,   окремих
іноземців та осіб без громадянства і проведення роботи з ними;
     невиконанні норм   і   вимог   технічного  захисту  секретної
інформації, внаслідок     чого     виникає     реальна     загроза
порушення цілісності цієї інформації або просочення її  технічними
каналами, -
     несуть дисциплінарну,    адміністративну    та    кримінальну
відповідальність згідно із законом".
     II. Прикінцеві положення
     1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
     2. До  приведення законів України,  інших нормативно-правових
актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині,
що не суперечить цьому Закону.
     3. Кабінету  Міністрів  України  у  тримісячний  термін з дня
набрання чинності цим Законом:
     підготувати та подати до Верховної  Ради  України  пропозиції
про  внесення  змін  до  законів  України,  що  випливають з цього
Закону;
     привести свої рішення у відповідність з цим Законом;
     забезпечити перегляд міністерствами  та  іншими  центральними
органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що
суперечать цьому Закону.
 
 
 Президент України                                         Л.КУЧМА
 
 м. Київ, 21 вересня 1999 року
          N 1079-XIV
 




/ Стр.1 / Стр.2 / Стр.3






Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка