Законы Украины

Новости Партнеров
 

Вирішуючи вимоги про визнання права користування жилим приміщенням у особи, що вселилась до наймача цього приміщення як член його сім"ї зі згоди інших членів сім"ї, суд з врахуванням конкретних обставин справи може взяти до уваги поважність причин, з...


                ПРЕЗИДІЯ СУМСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
                        П О С Т А Н О В А
                             21.11.94
 
                             (Витяг)
     Б. пред'явила позов до заводу "Імпульс" про визнання права на
жиле   приміщення  і  укладення  договору  його  найму.  Позивачка
вказувала,  що 30 червня 1992  р.  помер  К.,  який  був  наймачем
однокімнатної квартири у м. Шостка.
     Посилаючись на  те,  що  з  1988  р.  вона перебувала з ним у
фактичних шлюбних відносинах, з його згоди поселилась та проживала
у  спірній  квартирі і вела з ним спільне господарство,  позивачка
просила задовольнити її позов.
     Рішенням Шосткинського міського суду від 25 червня  1993  р.,
залишеним  без  зміни  ухвалою судової колегії Сумського обласного
суду від 4 серпня 1993 р., в позові відмовлено.
     В протесті  заступника   Голови   Верховного   Суду   України
ставиться  питання  про  скасування  судових  рішень  в  зв'язку з
порушенням вимог статей 62, 203 ЦПК ( 1501-06, 1502-06 ).
     Президія Сумського  обласного  суду   знайшла,   що   протест
підлягає задоволенню з таких підстав.
     Постановляючи рішення, суд виходив з того, що Б. поселилась в
спірну квартиру з порушенням встановленого порядку,  проживала там
без прописки, тому не набула самостійного права користування нею.
     З цим  висновком  погодилася і судова колегія обласного суду,
залишаючи рішення без зміни.
     Проте з такими висновками погодитися не можна.
     Пленум Верховного  Суду  України  в  п.  9  постанови   N   2
( v0002700-85  )  від  12  квітня 1985 р.  "Про деякі питання,  що
виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу  України"
роз'яснив,  що  вирішуючи спори про користування жилим приміщенням
осіб,  які  вселилися  до  наймача,  суд  повинен  з'ясувати,   чи
дотриманий встановлений порядок при їх вселенні,  зокрема: чи була
письмова згода на це всіх членів сім'ї, чи прописані вони в даному
жилому  приміщенні,  чи  було  це  приміщення  постійним місцем їх
проживання,  чи  вели  вони  з  наймачем   спільне   господарство,
тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими
особами,  наймачем і членами сім'ї,  що проживають з  ним,  певний
порядок користування жилим приміщенням.
     З урахуванням  обставин  конкретної  справи суд може взяти до
уваги поважність причин, за яких особа, котра вселилася до наймача
як  член  його  сім'ї,  не  була  прописана  в  жилому  приміщенні
(незаконно відмовлено у прописці тощо).
     Вирішуючи спір,   суд   цих   роз'яснень   не   врахував   і,
встановивши, що позивачка поселилась в спірну квартиру зі згоди на
те наймача і вела з ним спільне господарство, відмовив їй в позові
виходячи тільки з того, що вона не була прописана в ній.
     Разом з тим,  в судовому засіданні Б.  пояснювала, що питання
відносно прописки в спірну квартиру вони збиралися вирішити  після
реєстрації  шлюбу.  З  довідки відділу запису актів громадянського
стану виконкому Шосткинської міської Ради вбачається, що 10 червня
1992  р.  К.  та  Б.  подана  заява на реєстрацію шлюбу,  яка була
призначена на 11 липня 1992 р.
     Всупереч вимогам статей 62,  203 ЦПК  (  1501-06,  1502-06  )
цьому доказу суд оцінки не дав.
     На підставі  наведеного  та  керуючись статтями 336 - 338 ЦПК
( 1503-06 ),  президія обласного суду скасувала судові рішення,  а
справу направила на новий розгляд.
 
 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
 N 2, 1995 р.
 








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD26.38843
EUR29.52073
RUB0.41017
PLN6.93105
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка