Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про визнання договорів поруки та застави недійсними

                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 23.01.2007                                  Справа N 16/1940-1572
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 29.03.2007
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
     Удовиченко О.С. - головуючого
     Панової I.Ю., Хандуріна М.I.
     розглянувши касаційну    скаргу    Приватного    підприємства
"Близнюки"
     на рішення   господарського   суду   Черкаської  області  від
15.06.2006
     та на    постанову   Київського   міжобласного   апеляційного
господарського суду від 03.08.2006
     у справі   господарського   суду  N  16/1940-1572  Черкаської
області
     за позовом Приватного підприємства "Близнюки"
     до
     ТОВ "ЛЛЛ"
     АБ "Київська Русь"
     про визнання договорів поруки та застави недійсними
     за участю представників сторін:
     ПП "Близнюки":  Семаніва  Ю.В.,  Еннан  Р.Е.,  Близнюк  О.А.,
Герасимов Р.О.
     АБ "Київська Русь" - Лозина Т.С.
     В С Т А Н О В И В:
 
     Рішенням господарського   суду   Черкаської    області    від
15.06.2006 р.  у справі N 16/1940-1572  (суддя  Спаських  Н.М.)  в
задоволенні позову відмолено повністю.
 
     Постановою   Київського      міжобласного        апеляційного
господарського суду від 03.08.2006 у справі N 16/1940-1572 (судді:
Зеленіна Н.I.,  Агрикова О.В.,  Корсакова Г.В.) апеляційна  скарга
Приватного  підприємства  "Близнюки"  залишено без задоволення,  а
рішення господарського суду Черкаської області від 15.06.2006 р. у
справі N 16/1940-1572 залишено без змін.
 
     Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ПП "Близнюки"
звернулось до Вищого  господарського  суду  України  з  касаційною
скаргою.
 
     Касаційна скарга мотивована тим,  що рішення судів попередніх
інстанцій були постановлені без повного та  всебічного  з'ясування
всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне
значення для її розгляду і вирішення спору по суті, що призвело до
невірного застосування норм чинного законодавства.
 
     На підставі  викладеного,  заявник  касаційної  скарги просив
скасувати  рішення  господарського  суду  Черкаської  області  від
14.06.2006  року та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 03.08.2006 року,  передати справу на новий
розгляд  до суду першої інстанції - господарського суду Черкаської
області.
 
     Колегія суддів   Вищого    господарського    суду    України,
переглянувши  в касаційному порядку рішення місцевого та постанову
апеляційного  господарського  суду,   на   підставі   встановлених
фактичних  обставин справи,  перевіривши застосування судом першої
та апеляційної  інстанції  норм  матеріального  та  процесуального
права  вважає,  що  правові  підстави  для  задоволення касаційної
скарги відсутні, виходячи з такого:
 
     - судами   попередніх  інстанцій  встановлено,  що  4  квітня
2005 року між Товариством з обмеженою  відповідальністю  "ЛЛЛ"  та
Акціонерним банком   "Київська   Русь"  укладено:  договір  поруки
N 20/1-04-04-05, у відповідності до умов якого ТОВ "ЛЛЛ" поручився
перед  АБ "Київська Русь" відповідати за невиконання позичальником
- ТОВ  "Халал"  умов  кредитного   договору   N   936-20/3-1   від
03.03.2003 року  про повернення 11650000,00 грн.  кредиту,  сплату
нарахованих процентів та санкцій за їх наявності;  договір застави
б/н  від  04.04.2005  року  для забезпечення виконання ТОВ "Халал"
зобов'язань  перед  АБ  "Київська  Русь"  згідно  умов  кредитного
договору N 936-20/3-1 від 03.03.2003 року.
 
     В заставу  згідно  умов  договору  передано тепловози (ТГМ-4.
ТГМ-4А  (заводські  номера  3077  та  1438),  автодрезину  АГМ  та
залізничну під'їзну колію.
 
     Судом першої інстанції встановлено,  що  позивач  обгрунтовує
свої   вимоги  наявністю  справи  про  банкрутство  ТОВ  "ЛЛЛ",  в
процедурах банкрутства АБ  "Київська  Русь"  та  ПП  "Близнюки"  є
кредиторами з грошовими вимогами до боржника, розмір вимог банку в
сумі 13814194,81 перешкоджає позивачу одержати  задоволення  своїх
вимог.
 
     Рішення господарського  суду Черкаської області від 14 червня
2006 року у справі N 16/1940-1572  мотивовано  тим,  що  Цивільний
кодекс  України ( 435-15 ) не визначає договір поруки як фінансову
послугу  і  не  встановлює  обмежень  при  укладанні  такого  виду
договорів для суб'єктів господарювання.
 
     Постанова суду   апеляційної  інстанції  мотивована  тим,  що
правовідносини за спірними правочинами виникли між  ТОВ  "ЛЛЛ"  та
Акціонерним  банком  "Київська Русь",  позивачем не доведено суду,
виходячи з вимог ч.3 ст.  215 ЦК України ( 435- 15 ), ст.ст. 1, 2,
33 ГПК України ( 1798-12 ),  чим саме, на момент укладення спірних
договорів, порушувалися майнові інтереси ПП "Близнюки".
 
     Рішенням господарського  суду  від  14  червня  2006 у справі
N 16/1940-1572  також  встановлено,  що  позивач,  не  надав  суду
доказів  про  те,  що  предмет застави - тепловоз ТГМ-4А одночасно
забезпечує  і  його  майнові  права  за  певними  договорами   про
забезпечення виконання зобов'язань.
 
     Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,  що
правові підстави для скасування судових актів попередніх інстанцій
відсутні, виходячи з наступного:
 
     Відповідно до вимог ст.  554 ЦК України ( 435-15  ),  у  разі
порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і
поручитель відповідають перед кредитором,  як солідарні  боржники,
якщо  договором  поруки  не  встановлено  додаткову  (субсидіарну)
відповідальність поручителя.
 
     Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі,  що і
боржник ,  включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки,
відшкодування збитків,  якщо інше не встановлено договором поруки,
в  зв'язку з чим Колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає,  що другий відповідач  -  АБ  "Київська  Русь"  має  право
звернення з грошовими вимогами в процедуру банкрутства ТОВ "ЛЛЛ".
 
     Суди попередніх   інстанцій   обґрунтовано   дійшли  висновку
стосовно того,  що позивачем  не  доведено,  чим  саме  на  момент
укладення спірних договорів між відповідачами порушувалися майнові
інтереси ПП "Близнюки".
 
     Крім того,  права особи,  яка вважає себе власником майна, не
підлягають   захисту   шляхом   задоволення  позову  про  визнання
недійсною угоди,  стороною в якій така особа не є ,  незалежно від
того чи відповідає спірна угода закону.
 
     Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,  що
захист прав такої особи можливий шляхом  пред'явлення  позову  про
повернення майна з чужого незаконного володіння на підставі Закону
України "Про власність" ( 697-12 ).
 
     На підставі  викладеного,  керуючись  статтями 111-7,  111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ),  Вищий господарський  суд  України
П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу Приватного підприємства "Близнюки"  залишити
без задоволення.
 
     Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 03.08.2006 у справі N 16/1940-1572 залишити без змін.
 
 Головуючий                                         О.С.Удовиченко
 
 Судді                                                  I.Ю.Панова
                                                      М.I.Хандурі








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD26.38843
EUR29.52073
RUB0.41017
PLN6.93105
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка