Законы Украины

Новости Партнеров
 

Справа "Шевченко проти України" (Заява N 10905/02)

                  ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
                           Друга секція
 
                          Р I Ш Е Н Н Я
 
 
                 Справа "Шевченко проти України"
                        (Заява N 10905/02)
 
                Страсбург, 29 листопада 2005 року
 
 
                                                Переклад офіційний
 
     Це рішення  стає  остаточним за обставин,  зазначених у п.  2
статті 44 Конвенції ( 995_004 ).  Воно може підлягати  редакційним
виправленням.
 
     У справі "Шевченко проти України"
 
     Європейський суд  з  прав  людини  (Друга секція),  засідаючи
Палатою, до складу якої увійшли:
     п. Ж.-П.Коста (Mr J.-P.Costa), Голова,
     п. А.Б.Бака (Mr A.B.Baka),
     п. I.Кабрал Баррето (Mr I.Cabral Barreto),
     п. Р.Тюрмен (Mr R.Turmen),
     п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),
     пані Д.Йочєнє (Mrs D.Jociene),
     п. Д.Поповіч (D.Popovic), судді,
     п. С.Найсміт (Mr S.Naismith), заступник Секретаря секції,
     після обговорення в нарадчій кімнаті 8 листопада 2005 року,
     виносить таке рішення, що було прийнято того ж дня:
 
     ПРОЦЕДУРА
 
     1. Справа порушена проти  України  за  заявою  (N  10905/02),
поданою  до  Суду  проти  України  громадянкою  України Валентиною
Тимофіївною Шевченко  (далі  -  заявниця)  10  вересня  2001  року
відповідно  до  статті  34  Конвенції  про  захист  прав  людини і
основоположних свобод ( 995_004 ) (далі - Конвенція).
 
     2. Уряд  України  (далі  -  Уряд)  був   представлений   його
Уповноваженим -  пані  Зоряною Бортновською,  яку пізніше замінила
пані Валерія Лутковська.
 
     3. 9  травня  2003  року  Суд  вирішив  направити  заяву   на
комунікацію  Урядові  відповідно  до  п.  1  статті  6,  статті 13
Конвенції ( 995_004 ) та статті  1  Протоколу  N  1  до  Конвенції
( 994_535 )   у зв'язку з невиконанням рішення Зарічного районного
суду м.  Суми,  винесеного  15  листопада  1999  року  на  користь
заявниці.  Відповідно  до  положень  п.  3 статті 29 Конвенції Суд
вирішив  розглядати  питання  щодо  суті  та  прийнятності   заяви
одночасно.
 
     ЩОДО ФАКТIВ
 
     4. Заявниця,  п.  Валентина  Тимофіївна Шевченко,  громадянка
України,  народилася 23 лютого 1970 року та проживає у  м.  Одесі,
Україна.
 
     I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
 
     5. У  жовтні  1999  року  заявниця  подала  позов  в Зарічний
районний суд м.  Суми до управління освіти Сумської  міської  ради
(далі - управління освіти) з метою відшкодування заборгованості із
заробітної плати.
 
     6. 15 листопада 1999 року Зарічний районний  суд  задовольнив
її позов і зобов'язав управління освіти сплатити 1181,7 грн.(1) як
компенсацію.  19 січня та 28 січня  2000  року  управління  освіти
сплатило заявниці 199,39 грн.(2) на виконання рішення.
 
--------------
     (1) 232,21 ЄВРО.
     (2) 39,18 ЄВРО.
 
     7. 1  лютого  2000  року  заявниця  подала  позов  в Зарічний
районний  суд  до  державної  виконавчої  служби  м.   Суми   щодо
невиконання  рішення  суду від 15 листопада 1999 року.  Вона також
подала скаргу на неправомірні дії державної  виконавчої  служби  в
зв'язку   з   рішенням   останньої   щодо  об'єднання  виконавчого
провадження проти управління освіти.
 
     8. 9 березня 2000 року Зарічний районний суд  відхилив  позов
як необґрунтований.   Зокрема,   суд  встановив,  що  рішення  від
15 листопада 1999 року не може бути повністю виконано в зв'язку  з
відсутністю коштів на рахунках управління освіти.
 
     9. 19 квітня 2000 року Сумський обласний суд (далі - Сумський
суд) відхилив касаційну скаргу заявниці на рішення від  9  березня
2000 року.
 
     10. Скарги заявниці щодо перегляду рішення в порядку нагляду,
подані голові Сумського суду, були відхилені 11 травня 2000 року в
зв'язку з їх необґрунтованістю.
 
     11. 15  червня  2000 року Зарічна виконавча служба повідомила
заявницю про те,  що було  видано  1152  виконавчих  листів  проти
управління освіти  на  загальну  суму 348529,80 грн.(1).  Державна
виконавча служба також повідомила заявницю,  що  рішення  не  може
бути  виконано  в  зв'язку  з  відсутністю  коштів.  Заявницю було
запрошено отримати 74 грн.(2) на виконання рішення.
 
---------------
     (1) 66908 ЄВРО.
     (2) 14,21 ЄВРО.
 
     12. 21 серпня 2000 року заступник голови Сумського суду подав
протест  до  президії суду на рішення Зарічного суду від 9 березня
2000 року.  4 вересня 2000 року президія Сумського суду  скасувала
рішення  Зарічного  суду від 9 квітня та від 19 квітня 2000 року і
направила справу на новий розгляд.
 
     13. У результаті вжитих заходів державною виконавчою  службою
протягом 2000 року заявниця отримала 411,38 грн.(3).
 
---------------
     (3) 78,56 ЄВРО.
 
     14. 1 лютого 2001 року Зарічний суд відхилив скарги  заявниці
як  необґрунтовані.  23  лютого 2001 року Сумський суд залишив без
змін це рішення.  Зокрема,  суд постановив, що за наявності такого
числа  відкритих  виконавчих  проваджень  проти однієї установи ці
провадження можуть бути об'єднані у зведене виконавче провадження.
Суд   також  повідомив  заявницю,  що  часткове  виконання  рішень
виконавчою службою було правомірним.
 
     15. На  час  подачі  заяви  борг  перед  заявницею   становив
770,33 грн.(4).
 
---------------
     (4) 151,53 ЄВРО.
 
     16. 8 серпня 2001 року виконавче провадження було  закрите  у
зв'язку з відсутністю коштів в управлінні освіти.
 
     17. 5  жовтня 2003 року заявниця повідомила Суд,  що рішення,
винесене на її користь, залишилося невиконаним.
 
     18. 5 березня 2004 року  заявниця  повідомила  Суд,  що  вона
отримала всю суму заборгованості.  Заявниця також стверджувала, що
отримала додатково 500 грн.(5) компенсації(6). 17 травня 2004 року
Уряд  повідомив  Суд,  що  рішення,  винесене на користь заявниці,
виконане повністю.
 
---------------
     (5) 78,74 ЄВРО.
     (6) Сума, що вочевидь належала до іншої компенсації заявниці.
 
     II ВIДПОВIДНЕ НАЦIОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
 
     19. Національне законодавство викладене в рішенні  по  справі
"Ромашов проти   України"   (заява   N   67534/01   (  980_227  ),
пп. 16 - 18, від 27 липня 2004 року).
 
     ПРАВО
 
     I.  ЩОДО СТВЕРДЖУВАНОГО ПОРУШЕННЯ П. 1 СТАТТI 6, ТА СТАТТI 13
КОНВЕНЦIЇ ( 995_004 ) ТА СТАТТI 1 ПРОТОКОЛУ N 1 ( 994_535 )
 
     20. Заявниця  скаржилася  на  невиконання  органами державної
влади рішення Зарічного районного суду м.  Суми від  15  листопада
1999  року і заявила,  що затягування виконавчого провадження було
необґрунтованим.  Вона посилається на п.  1 статті 6 та статтю  13
Конвенції ( 995_004 ), а також на статтю 1 Протоколу N 1 Конвенції
( 994_535 ), які у відповідних частинах передбачають таке:
 
                         Пункт 1 статті 6
 
     "Кожен має право на справедливий  і  публічний  розгляд  його
справи  упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом,
встановленим  законом,  який  вирішить  спір  щодо  його  прав  та
обов'язків цивільного характеру (...)"
 
                            Стаття 13
 
     "Кожен, чиї   права  та  свободи,  визнані  в  цій  Конвенції
( 995_004 ),   було  порушено,  має  право  на  ефективний   засіб
юридичного  захисту  в  національному  органі,  навіть  якщо  таке
порушення було вчинене  особами,  які  здійснювали  свої  офіційні
повноваження".
 
                Стаття 1 Протоколу N 1 ( 994_535 )
 
     "Кожна фізична  або  юридична  особа має право мирно володіти
своїм майном.  Ніхто не  може  бути  позбавлений  своєї  власності
інакше  як  в  інтересах  суспільства  і  на умовах,  передбачених
законом і загальними принципами міжнародного права.
 
     Проте попередні  положення  жодним  чином  не обмежують право
держави вводити в дію такі закони,  які вона вважає за  необхідне,
щоб  здійснювати  контроль  за  користуванням майном відповідно до
загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи  інших
зборів або штрафів".
 
     А. Прийнятність
 
     21.  Щодо  скарги  за  статтею  17  Конвенції ( 995_004 ) Суд
вважає,  що  вона є повністю необґрунтованою (див. справу "Ромашов
проти  України",  N 67534/01 ( 980_227 ), п. 36, від 27 липня 2004
року).  Суд  встановив, що ця скарга явно необґрунтована і повинна
бути відхилена відповідно до пп. 3, 4 статті 35 Конвенції.
 
     22. Суд  вважає, що скарги заявниці відповідно до п. 1 статті
6, статті 13 Конвенції ( 995_004 )  та  статті  1  Протоколу  N  1
( 994_535 )   стосовно  затягування  виконання  рішення  Зарічного
районного  суду  м.  Суми  від  15  листопада  1999  року   не   є
необґрунтованими у розумінні п.  3 статті 35 Конвенції.  Суд також
зауважує,  що ці скарги  не  є  неприйнятними  з  будь-яких  інших
причин. Таким чином, вони повинні бути визнані прийнятними.
 
     Б. Суть
 
     23. Уряд стверджував, що для виконання рішення, винесеного на
користь заявниці, було вжито всіх необхідних засобів відповідно до
національного   законодавства.   Уряд   зауважив,  що  затримка  у
виконанні  з  15  листопада  1999  року  (дата  прийняття  рішення
Зарічним  районним  судом м.  Суми) до дати виконання (дата,  коли
заявницю вперше повідомили про повне виконання рішення, та виплата
їй  всієї  суми,  зазначеної  в  цьому  рішенні)  не  порушує прав
заявниці та була спричинена тяжким матеріальним становищем системи
освіти в Україні.
 
     24. Заявниця   не   погодилася  з  таким  твердженням  Уряду.
Зокрема,  вона скаржилася на те,  що виконання рішення  було  дуже
тривалим.
 
     25. Суд  зауважив,  що  рішення  від  15  листопада 1999 року
залишалося невиконаним повністю чи частково до березня 2004  року.
Тільки після того, як 9 травня 2003 року справу було направлено на
комунікацію з Урядом, заборгованість було погашено.
 
     26. Суд вже знаходив порушення  п.  1  статті  6,  статті  13
Конвенції  (  995_004  )  та  статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) у
справах з подібних питань (див. справу "Войтенко  проти  України",
рішення від  29  червня  2004 року,  заява N 18966/02 ( 980_223 ),
пп. 43, 48 та 55).
 
     27. Розглянувши подані матеріали,  Суд зауважив,  що Уряд  не
подав  жодних  фактів  чи  аргументів для того,  щоб Суд міг дійти
протилежного висновку  в  цій  справі.  Суд  дійшов  висновку,  що
затримкою  у  виконанні  рішення,  винесеного на користь заявниці,
протягом майже  п'яти  років  органи  влади  перешкодили  заявниці
отримати  належні  їй  кошти.  Більше  того,  у  заявниці  не було
ефективних   національних   засобів   правового    захисту,    щоб
відшкодувати  шкоду,  спричинену  тривалим  виконанням  рішення по
справі.
 
     28.  Відповідно,  в  цій справі було порушення п. 1 статті 6,
статті 13  Конвенції  (  995_004  )  та  статті  1  Протоколу  N 1
( 994_535 ).
 
     II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТI 41 КОНВЕНЦIЇ ( 995_004 )
 
     29. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
     "Якщо Суд  визнає  факт  порушення  Конвенції ( 995_004 ) або
протоколів до неї  і  якщо  внутрішнє  право  відповідної  Високої
Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування,  Суд, у
разі   необхідності,   надає   потерпілій   стороні    справедливу
сатисфакцію".
 
     A. Шкода
 
     30. Заявниця вимагала виплатити суму в розмірі 6700 грн.(1) 
компенсацію моральної шкоди.
 
--------------
     (1) Приблизно 1100 ЄВРО.
 
     31. Уряд  зауважив,  що  заявниці не було спричинено шкоди та
визнання порушення  саме  по  собі  буде  достатньою  справедливою
сатисфакцією.
 
     32. Здійснюючи   свою   оцінку   на  засадах  справедливості,
відповідно до статті 41  Конвенції  (  995_004  ),  Суд  присуджує
заявниці  суму  в  розмірі  1100 ЄВРО,  як відшкодування моральної
шкоди.
 
     B. Судові витрати
 
     33.  Заявниця  також  вимагає  виплатити  їй  2000 грн.(2) як
відшкодування судових витрат.
 
----------------
     (2) 324,847.
 
     34. Уряд вважає цю суму надмірною та необґрунтованою,  яка  є
непропорційною до шкоди,  заявленої заявницею.  Більше того,  Уряд
стверджував,  що документи,  подані заявницею до Суду, можуть бути
недостовірними,  так  як  такі  витрати  не  були  необхідними  та
обов'язковими для заявниці.
 
     35. Беручи до уваги інформацію,  якою володіє Суд, факт того,
що у заявниці був представник,  який подавав зауваження до Суду, а
також те,  що вона понесла витрати,  пов'язані  зі  зверненням  до
Суду,  Суд,  здійснюючи  свою  оцінку  на  засадах  справедливості
відповідно до статті 41 Конвенції ( 995_004 ),  присуджує заявниці
суму в розмірі 200 ЄВРО, як відшкодування судових витрат.
 
     C. Пеня
 
     36. Суд  вважає,  що  пеня,  яка  нараховуватиметься  у  разі
несвоєчасної  сплати,   дорівнює   граничній   позичковій   ставці
(marginal  lending rate) Європейського центрального банку плюс три
відсоткові пункти.
 
     ЗА ЦИХ ПIДСТАВ, СУД ОДНОГОЛОСНО
 
     1. Оголошує скарги заявниці відповідно  до  п.  1  статті  6,
статті 13  Конвенції  (  995_004  )  та  статті  1  Протоколу  N 1
( 994_535 ) прийнятними, а в іншій частині неприйнятною;
 
     2. Встановлює,  що в цій справі було порушення п.  1 статті 6
Конвенції ( 995_004 );
 
     3. Встановлює,  що  в  цій  справі  було  порушення статті 13
Конвенції ( 995_004 );
 
     4. Встановлює,  що у  цій  справі  було  порушення  статті  1
Протоколу N 1 до Конвенції ( 994_535 );
 
     5. Встановлює, що:
     a) протягом  трьох  місяців  з  дня,   коли   рішення   стане
остаточним відповідно  до  п.  2  статті 44 Конвенції ( 995_004 ),
держава-відповідач   має   сплатити   заявнику   наступні    суми,
конвертовані  в  національну  валюту  держави-відповідача  на день
здійснення платежу:
     (i) 1100 ЄВРО (одна тисяча сто ЄВРО) за моральну шкоду;
     (ii) 200 ЄВРО (двісті ЄВРО) судових витрат;
     (iii) плюс суму будь-якого податку,  який може бути стягнутий
з заявниці.
     b) після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного
розрахунку на названі  суми  нараховуватиметься  простий  відсоток
(simple   interest)   у   розмірі   граничної   позичкової  ставки
Європейського центрального банку,  що діятиме в  період  несплати,
плюс три відсоткові пункти;
 
     6. Відхиляє    інші   вимоги   заявниці   щодо   справедливої
сатисфакції.
 
     Вчинено англійською мовою та повідомлено  в  письмовій  формі
29 листопада  2005  року  відповідно  до  пп.  2  та  3  статті 77
Регламенту Суду ( 980_067 ).
 
 Заступник Секретаря                                     С.Найсміт
 
 Голова                                                  Ж-П.Кост








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD26.38843
EUR29.52073
RUB0.41017
PLN6.93105
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка