Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про виконання зобов'язання

                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 07.12.2006                                          Справа N 9/63
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 08.02.2007
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
     головуючого - Остапенка М.I.
     суддів: Борденюк Є.М., Харченка В.М.
     розглянувши касаційну    скаргу    Державного    підприємства
"Центрінвестпроект"
     на постанову Київського апеляційного господарського суду  від
29.09.2006 року
     у справі за позовом Фірми "Incom Kereskedelmi es  Szolgaltato
Kft" V.А."; Державного підприємства "Центрінвестпроект")
     до
     1) ВАТ "Західенерго"
     2) ДП "Енергоринок"
     про виконання зобов'язання
     В С Т А Н О В И В:
 
     у березні 2006 року, фірма "Incom Kereskedelmi es Szolgaltato
Kft"  V.А."  звернулася  до  господарського  суду  з  позовом  про
зобов'язання ВАТ "Західенерго" та  ДП  "Енергоринок"  передати  їй
284 323 766 квт/год електроенергії.
 
     В обґрунтування    свої    вимог    позивач    зазначав,   що
18.01.1995 року укладено  договір  з  Ладижинською  ГРЕС,  яка  на
теперішній час  входить  до  ВАТ "Західенерго" за N 1135-1/5-5104,
умовами якого передбачалось  постачання  бурого  вугілля  на  суму
1 950 000 доларів США.
 
     За отримане    вугілля   Ладижинська   ГРЕС   зобов'язувалась
розрахуватись на протязі п'яти банківських днів з  часу  отримання
кожної  партії  вантажу  у  обсязі  25  000  тонн (п.п.  4.1,  4.2
договору).
 
     У зв'язку з відсутністю у Ладижинської ГРЕС достатніх  коштів
для  здійснення  розрахунків  за  цим контрактом,  15.03.1995 року
сторони узгодили  доповнення  до  контракту  від  18.01.1995  року
N 1135-01/5-5104,   яким   передбачили,   що   розрахунки  повинні
здійснюватись електроенергією у обсязі 900 квт/год  електроенергії
за   одну   тонну   бурого   вугілля  з  урахуванням  поправок  на
калорійність вугілля.
 
     На виконання    умов    контракту    позивачем     поставлено
932 497,1   тонн   вугілля,   що   підтверджено   актом   звірення
розрахунків.
 
     Але, у  порушення  взятих  на  себе  договірних  зобов'язань,
Ладижинська   ГРЕС   розрахувалася   лише   частково   і   залишок
недопоставленої  електроенергії  складає  284  232  766   квт/год,
передати яку відповідач відмовився,  сповістивши про це листом від
17.10.2000 року.
 
     У зв'язку з цим позивач  звернувся  до  суду  з  позовом  про
розірвання договору і відшкодування збитків.
 
     Постановою Львівського  апеляційного  господарського суду від
14.04.2004 року у задоволенні позову відмовлено, але визнано право
на  витребування  електроенергії  відповідно  до умов договору від
18.01.1995 року.
 
     З огляду  на  ці   обставини   і   чинність   контракту   від
18.01.1995 року до виконання взятих по ньому зобов'язань,  позивач
просив постановити рішення про задоволення позову.
 
     Під час розгляду  спору  судом,  позивач  уклав  з  Державним
підприємством  "Центрінвестпроект" договір від 06.04.2006 року про
уступку права вимоги,  за яким уступив останньому право вимоги  по
договору  N  1135-01/5-5104  за умови оплати 5 600 000 доларів США
після постановлення на його користь судового рішення та  звернувся
до  суду з заявою про визнання нового кредитора позивачем у справі
(т.1, а.с.120).
 
     Iз заявою про визнання за ним процесуального статусу позивача
у  справі  звернулося  і Державне підприємство "Центрінвестпроект"
(т.1, а.с.126).
 
     Пославшись на ст.  514 ЦК України ( 435-15 ), яка передбачає,
що  до  нового  кредитора  переходять права первісного кредитора у
зобов'язанні в обсязі і на умовах,  що існувала на момент переходу
цих  прав,  господарський  суд  м.  Києва  постановив  рішення від
12.07.2006    року,    яким    позов    Державного    підприємства
"Центрінвестпроект"  задовольнив,  зобов'язавши  ВАТ "Західенерго"
передати йому   284   323   766    квт/год    електроенергії,    а
ДП "Енергоринок"   -  забезпечити  передачу  зазначеної  кількості
електроенергії  ДП  "Центрінвестпроект".  У  позові  фірми  "Incom
Kereskedelmi es Szolgaltato Kft" V.А." відмовлено.
 
     За наслідками   перегляду   справи  в  апеляційному  порядку,
постановою  Київського  апеляційного   господарського   суду   від
29.09.2006  року  рішення  господарського  суду  першої  інстанції
скасовано. Постановлено нове рішення, яким у задоволенні заявлених
вимог відмовлено.
 
     Постанова апеляційного   господарського   суду   оскаржена  у
касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського  суду  України
від  27.11.2006  року  порушено  касаційне провадження у справі за
касаційною  скаргою  ДП  "Центрінвестпроект",   у   якій   позивач
посилається   на   неправильну  правову  оцінку  обставин  справи,
помилковість висновків щодо відсутності у нього  права  вимоги  та
власності  на  спірний  обсяг  електроенергії  і просить постанову
апеляційного   господарського   суду    скасувати,    а    рішення
господарського суду першої інстанції залишити без змін.
 
     Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали  справи  та  обговоривши  доводи  касаційної
скарги,  судова  колегія  вважає,  що  постановлені у справі судом
першої інстанції та апеляційним господарським судом судові рішення
не  можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню,  а позов -
не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
 
     Постановляючи про  задоволення  позову,  шляхом  визнання  за
ДП "Центрінвестпроект"  права  на  спірний  обсяг  електроенергії,
господарський суд першої інстанції виходив з того,  що  постановою
Львівського  апеляційного  господарського суду від 14.04.2004 року
встановлено правонаступництво ВАТ "Західенерго" по  зобов'язанням,
які виникли    на    підставі   договору   від   18.01.1995   року
N 1135-01/5-5104,  та обсяг заборгованості останнього,  а тому  ці
обставини,  виходячи зі змісту ст.  35 ГПК України ( 1798-12 ), не
потребують повторного доказування.
 
     Крім того,  суд послався на наявність судових рішень у справі
N  4/4167-19/497,  як  на  обставину,  що свідчить про переривання
строку позовної давності,  який,  на його думку, не сплинув на час
звернення   до   суду   з  даним  позовом,  а  тому  спір  повинен
вирішуватись із  застосуванням  ЦК  України   (   435-15   )   від
16.01.2003 року.
 
     Скасовуючи рішення  господарського  суду  першої  інстанції і
постановляючи  про  відмову  у  задоволенні  позову,   апеляційний
господарський  суд  послався на те,  що первісний кредитор уступив
права за  спірним  договором  і  втратив  право  вимоги,  а  новий
кредитор не набув прав позивача у справі.
 
     Поряд з цим, апеляційний господарський суд послався на надані
відповідачем  матеріали,  які  не  досліджувались   судом   першої
інстанції  і,  за наявних у них даних,  ставлять під сумнів дійний
обсяг заборгованості відповідачів.
 
     Проте, погодитись з наведеними судами мотивами як задоволення
позову,  так і відмови у ньому не можна, оскільки, зроблені судами
висновки  грунтуються  на  неправильній  правовій  оцінці  дійсних
обставин  справи  та суперечать нормам права,  що регулюють спірні
відносини.
 
     Права та   обов'язки   фірми   "Iнком   ЛТД"   (Венгрія)   та
Ладижинської ГРЕС"      (Україна)      врегульовані     контрактом
N 1135-01/5-5104 від  18.01.1995  року,  яким  передбачено,  що  з
березня   1995   року   фірма   "Iнком   ЛТД"  (Венгрія)  постачає
Ладижинській ГРЕС буре вугілля на суму 1 950 000  доларів  США,  а
остання  зобов'язується  не  пізніше п'яти банківських днів з часу
отримання кожних 25 000 тонн  вугілля  здійснювати  оплату  товару
грошовими коштами (п.п. 4.1, 4.2 договору).
 
     Додатком N    1    від    15.03.1995    року   до   контракту
N 1135-01/5-5104 сторони обумовили,  що у  зв'язку  з  відсутністю
достатніх коштів для завершення розрахунків, Ладижинська ГРЕС буду
передавати у   порядку   оплати   електроенергію,   з   розрахунку
900 квт/год за одну тонну поставленого вугілля.
 
     У п.  6.2  додатку  сторони  передбачили,  що згідно даних за
розрахункові періоди (а це  25  000  тонн  вугілля)  кожен  місяць
сторони узгоджують "баланс" виконання договору, що є підставою для
розрахунків  у  наступному  розрахунковому  періоді   і   передача
електроенергії  у  такому  порядку не повинна перевищувати 5%  від
зобов'язань за останній розрахунковий період.
 
     Iз акта звіряння розрахунків від  24.07.1997  року,  на  який
посилаються  позивачі в обґрунтування своїх вимог,  за відсутності
первинних  документів  щодо  обсягів  поставок   та   розрахунків,
вбачається,  що вугілля постачалось у період з квітня 1995 року по
травень  1996  року,  а  тому,  виходячи  з  умов  договору   щодо
щомісячного  звіряння  розрахунків і платежів за цими актами право
вимоги у постачальника виникло у липні 1996 року.
 
     Це право вимоги,  у тому ж обсязі і на тих же умовах,  є й  у
нового  кредитора  -  Державного підприємства "Центрінвестпроект",
якому передано   право   вимоги   відповідно   до   договору   від
06.04.2006 року.
 
     Згідно ЦК    України    (   1540-06   )   (у   редакції   від
18.07.1963 року),  загальний строк для захисту  права  за  позовом
особи право якої порушено встановлюється в три роки.
 
     Таким чином,  строк  позовної  давності  за вимогами,  на які
постачальник мав право відповідно до контракту від 18.01.1995 року
N 1135-01/5-5104 сплинув у серпні 1999 року.
 
     При цьому,  посилання  представників  позивачів та твердження
суду про те,  що права позивачів не порушені по теперішній час,  у
зв'язку  з  тим,  що контракт діє до повного виконання зобов'язань
безпідставні,  оскільки,  строк  договору   не   тотожній   строку
виконання  зобов'язання,  який спірним контрактом визначений,  а з
часу,  коли право  було  порушене  і  починається  перебіг  строку
позовної  давності,  який  є  незмінним  і  в  разі  заміни осіб у
зобов'язанні.
 
     Не можна  визнати  такими,  що  ґрунтуються   на   законі   і
твердження   суду  щодо  переривання  перебігу  позовної  давності
пред'явленням постачальником позову про розірвання  контракту  від
18.01.1995  року та відшкодування збитків,  так як на час розгляду
цього  спору  у  2002  році  строк  позовної  давності  сплинув  і
предметом спору  у справі N 4/4167-19/497(336/11-484) були вимоги,
які не стосуються предмету спору у даній справі.
 
     При такому  положенні,  коли  строк  позовної   давності   за
заявленими  вимогами сплинув і за відсутності даних про поважність
пропуску строку позовної давності це є  підставою  для  відмови  у
позові   на   чому   наполягають   відповідачі,   судова  колегія,
враховуючи, що судові рішення ґрунтуються на неправильній правовій
оцінці обставин справи, які не потребують додаткового дослідження,
вважає можливим не передавати справу на новий судовий  розгляд,  а
прийняти   нове   рішення,  яким  у  задоволенні  заявлених  вимог
відмовити.
 
     Враховуючи наведене,   керуючись   ст.ст.    111-9,    111-11
ГПК України  (  1798-12  ),  Вищий  господарський  суд України,  -
П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу залишити без задоволення.
 
     Рішення господарського суду м.  Києва від 12.07.2006 року  та
постанову   Київського   апеляційного   господарського   суду  від
29.09.2006 року скасувати.
 
     Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову фірми "Incom
Kereskedelmi  es  Szolgaltato Kft" V.А." та ДП "Центрінвестпроект"
відмовити.
 
 Головуючий                                          М.I.Остапенко
 
 Судді                                                Є.М.Борденюк
                                                      В.М.Харченко








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка