Законы Украины

Новости Партнеров
 

Щодо розгляду касаційної скарги

                ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
  13.02.2007                                   справа N К-23412/06
 
 
                             (Витяг)
 
     Колегія суддів   Вищого   адміністративного   суду   України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПI у
Солом'янському  районі м.  Києва на ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 30.05.2006 р.  та постанову господарського
суду  м.  Києва  від  21.03.2006 р.  у справі N 32/76-А за позовом
Акціонерного  товариства "У"  до   ДПI   у  Солом'янському  районі
м. Києва про скасування рішення, У С Т А Н О В И Л А:
 
     АТ "У"  звернулось  з  позовом до ДПI у Солом'янському районі
м. Києва  про  скасування рішення  N 0001062301 від  06.08.2004 р.
щодо   списання   суми   бюджетного   відшкодування  з  ПДВ та про
зобов'язання ДПI у Солом'янському районі м.  Києва відновити суми,
скасовані зазначеним рішенням.
 
     В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те,  що
він при поданні податкових декларацій з ПДВ  за  червень,  липень,
вересень  2000  року та за січень 2001 року з урахуванням положень
пп. 7.7.3 ст. 7  Закону   України  від  03.04.97  р.  N  168/97-ВР
( 168/97-ВР ) "Про  податок  на додану вартість" (далі - Закон про
ПДВ)  своєчасно  заявив  як  про  виникнення  прав   на   бюджетне
відшкодування ПДВ,  так і про форму (спосіб) такого відшкодування.
Позивач  вважає,  що  зазначення  у  вказаних  деклараціях  вимоги
підприємства  про  зарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ в
рахунок платежів з цього податку є видом  заяви  на  відшкодування
податків,  поданої   у   визначений   пп.  15.3.1   ст.  15 Закону
України від 21.12.2000 р.  N 2181-III (  2181-14  )  "Про  порядок
погашення   зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та
державними  цільовими  фондами"  (далі  -  Закон N 2181 )   строк.
Оскільки  законом    не    передбачений    граничний   строк   для
здійснення  зарахування   в   рахунок   майбутніх   платежів,   то
відповідачем  рішення про списання суми бюджетного відшкодування з
ПДВ прийнято неправомірно.
 
     Постановою господарського суду  м. Києва  від  21.03.2006 р.,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного  господарського
суду  від  30.05.2006  р.,  позов  задоволено повністю.  Скасовано
рішення  ДПI  у  Солом'янському районі м. Києва від  06.08.2004 р.
N  0001062301;  зобов'язано   ДПI    відновити   суми   бюджетного
відшкодування з ПДВ у розмірі 5021061,32 грн.,  списані відповідно
до рішення ДПI від 06.08.2004 р. N 0001062301.
 
     Судові рішення  мотивовано  тим,  що відображення позивачем в
податковій декларації за звітний  період  суми  ПДВ,  що  підлягає
відшкодуванню зарахуванням в рахунок платежів з ПДВ,  слід вважати
його заявою на повернення вказаної суми  ПДВ  саме  таким  шляхом.
Оскільки  податкові декларації,  у яких заявлено про відшкодування
ПДВ шляхом зарахування його у  рахунок  майбутніх  платежів,  було
подано у встановлені законом строки,  тобто в межах 1095 днів,  то
суди дійшли висновку про  помилковість  посилання  відповідача  на
пропуск позивачем вказаного строку.
 
     Не погоджуючись з постановою місцевого господарського суду та
ухвалою суду апеляційної інстанції,  ДПI у  Солом'янському  районі
м. Києва оскаржила їх у касаційному порядку.
 
     В касаційній  скарзі  скаржник  просить  скасувати  постанову
господарського   суду   м.  Києва  від  21.03.2006  р.  та  ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006  р.  та
ухвалити  нове  судове  рішення,  яким у задоволенні позову АТ "У"
вимовити повністю.  На думку скаржника,  судами неправильно надано
юридичну оцінку обставинам справи, що призвело до винесення рішень
з порушеннями норм матеріального права,  а саме  п.  15.3  ст.  15
Закону N 2181 ( 2181-14 ).
 
     В судовому  засіданні  представники  відповідача   підтримали
доводи касаційної скарги.
 
     В поданому суду касаційної інстанції запереченні на касаційну
скаргу,  а також в судовому засіданні представник позивача просить
у задоволенні скарги відмовити.
 
     Перевіривши правильність   застосування   судами   першої  та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального  права,
юридичної   оцінки   обставин   справи,   колегія   суддів  Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.
 
     Відповідно до    частини    першої    ст.     224     Кодексу
адміністративного  судочинства  України ( 2747-15 ) суд касаційної
інстанції залишає  касаційну  скаргу  без  задоволення,  а  судові
рішення  -без  змін,  якщо  визнає,  що суди першої та апеляційної
інстанцій   не   допустили   порушень   норм    матеріального    і
процесуального  права  при  ухваленні  судових  рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
 
     Як встановлено  судами  попередніх  інстанцій,  АТ   "У"   за
червень, липень та вересень 2000 року, а також за січень 2001 року
подало  до  ДПI  у  Солом'янському  районі  м.   Києва   податкові
декларації з ПДВ,  в яких було задекларовано суму ПДВ, що підлягає
до відшкодування з  бюджету  за  підсумками  звітного  періоду,  у
розмірі 9009785 грн.
 
     Відповідно до наданого відповідачем акта звірки розрахунків з
бюджетом станом на 01.07.2004 р.,  сума бюджетного відшкодування з
ПДВ становила 6686138,87 грн.
 
     У поданій  позивачем  податковій  декларації з ПДВ за червень
2004 р.  було зазначено суму  бюджетного  відшкодування  з  ПДВ  у
розмірі 4915 грн.; за липень 2004 р. - у розмірі 5502884 грн.
 
     06.08.2004 р.  ДПI у Солом'янському районі м.  Києва прийнято
рішення   N 0001062301,   яким   позивачу   списано  ПДВ  у  сумі:
3813422,32 грн.  -  за  червень  2000 р.,  14649 грн. - за  липень
2000 р., 2758 грн. - за вересень 2000 р., 1190232 грн. - за січень
2001 р., а всього 5021061,32 грн. Підставою для списання цієї суми
зазначено  ст. 15  Закону  N 2181   ( 2181-14 )   та   Наказ   від
25.04.2003 р.   N   197  ( v0197225-03 )   "Узагальнююче податкове
роз'яснення положень  пункту  15.3  Закону  України  "Про  порядок
погашення   зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та
державними цільовими фондами" ( 2181-14  )  в  частині  визначення
терміна "надміру сплачені податки, збори (обов'язкові платежі)" та
граничних строків їх повернення".
 
     Відповідно до пп. 7.7.3 ст. 7 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) (в
редакції,  чинній  на  момент винесення оскаржуваного рішення),  у
разі коли за результатами звітного періоду сума,  визначена згідно
з пп. 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню платнику  податку  з  Держбюджету  України  протягом
місяця,   наступного   після  подання  декларації.  Підставою  для
отримання відшкодування є дані  тільки  податкової  декларації  за
звітний  період.  За  бажанням  платника  податку  сума бюджетного
відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок
платежів   з   цього   податку.   Таке  рішення  платника  податку
відображається в податковій декларації.
 
     Суди першої   та   апеляційної  інстанцій,  визнаючи  рішення
відповідача  від  06.08.2004  р.   N   0001062301   неправомірним,
правильно виходили з того,  що відображення позивачем в податковій
декларації за звітний період суми ПДВ,  що підлягає  відшкодуванню
зарахуванням в рахунок платежів з ПДВ, слід вважати його заявою на
повернення зазначеної суми саме таким шляхом.  Оскільки  податкові
декларації,   у   яких   заявлено  про  відшкодування  ПДВ  шляхом
зарахування його у  рахунок  майбутніх  платежів,  було  подано  у
встановлені законом строки,  тобто в межах 1095 днів,  то висновок
відповідача   про   пропуск   позивачем   зазначеного   строку   є
безпідставним.
 
     Право позивача    на   повернення   сплаченого   ПДВ   шляхом
зарахування його суми  в  рахунок  платежів  з  ПДВ  слід  вважати
реалізованим  з моменту подання декларації,  яка є заявою про таке
повернення.
 
     Вищенаведеним спростовуються   доводи    касаційної    скарги
стосовно  неправильного  застосування  судом апеляційної інстанції
норм матеріального права.
 
     Керуючись ст. 220,   221,    223,    224,     230     Кодексу
адміністративного   судочинства    України   (  2747-15  ),    суд
У Х В А Л И В:
 
     Касаційну скаргу   ДПI   у  Солом'янському  районі  м.  Києва
залишити без задоволення.
 
     Постанову господарського суду м.  Києва від 21.03.2006 р.  та
ухвалу    Київського    апеляційного   господарського   суду   від
30.05.2006 р. залишити без змін








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка