Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу


                СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
 
 від 28.07.93
     м.Київ
 
 vd930728
 
 
 
                             (Витяг)
     З підстав  невідповідності  працівника  займаній  посаді  або
виконуваній   роботі   за   станом   здоров'я   чи    недостатньою
кваліфікацією  трудовий договір з ним може бути розірвано за п.  2
ст. 40 Кодексу законів про працю України ( 322-08 )  лише  в  тому
разі,  коли немає можливості перевести працівника, за його згодою,
на іншу роботу або якщо він відмовляється від переведення
 
     У жовтні   1992   р.   Т.   пред'явив  позов  до  черкаського
виробничого об'єднання "Азот" про поновлення на роботі і стягнення
заробітної плати за час вимушеного прогулу.  Позивач зазначав,  що
він  працював  у  відповідача  слюсарем  по  ремонту  апаратурного
устаткування  і з 13 жовтня 1992 р.  незаконно звільнений за п.  2
ст. 40 КЗпП ( 322-08 ).
     Справа розглядалася неодноразово.
     Рішенням судової  колегії  Черкаського  обласного  суду   від
4 червня 1992 р. позов задоволено.
     У касаційній скарзі відповідач просить скасувати  це  рішення
і в  позові  відмовити,  посилаючись  на те,  що суд дав неналежну
оцінку доказам і у зв'язку з цим дійшов помилкового  висновку  про
те,  що  адміністрація  об'єднання  не вжила необхідних заходів до
переведення позивача на іншу роботу.
     Судова колегія  Верховного Суду України вважає,  що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
     Згідно з  ч.  2 ст.  40 КЗпП ( 322-08 ) звільнення з підстав,
зазначених у п.  2 ч.  1 цієї  статті  (виявлення  невідповідності
працівника   займаній  посаді  або  виконуваній  роботі  внаслідок
недостатньої кваліфікації або стану здоров'я)  допускається,  якщо
працівника, за його згодою, неможливо перевести на іншу роботу.
     Судом встановлено,  що на момент звільнення позивача в  цехах
об'єднання  були  вакантні місця слюсаря-складальника і слюсаря по
ремонту  металорізного  устаткування,  а  в   дитячому   садку   і
гуртожитку - відповідно місця слюсаря-сантехніка і сантехніка.
     Однак зазначені роботи позивачу не пропонувались, що фактично
не оспорювалось і представником відповідача в судовому засіданні.
     За таких обставин суд правильно задовольнив вимоги  позивача.
     Виходячи з   наведеного,   судова   колегія  Верховного  Суду
залишила без зміни рішення в цій справі.
 
 Надруковано: "Бюлетень законодавства і юридичної практики
              України", N 3, 1995 р.








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Реклама
Реклама



Наша кнопка