Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про поновлення на роботі


                  ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                        П О С Т А Н О В А
 
 від 25.12.92
     м.Київ
 
 vd921225
 
 
 
                             (Витяг)
     При розірванні трудового договору за  п.  1  ст.  41  Кодексу
законів про працю  України  (  322-08  )  з  мотивів  одноразового
грубого  порушення  трудових  обов'язків мають також додержуватись
передбачені  ст.  149  цього  Кодексу  вимоги   про   необхідність
враховувати  при  обранні  виду  дисциплінарного стягнення ступінь
тяжкості вчиненого проступку,  заподіяну ним шкоду,  обставини, за
яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника
     С. працював  головним  інженером  заводу  "Світязь",  який  є
філіалом Київського заводу "Маяк". Наказом директора заводу "Маяк"
від 13 грудня 1991 р.  його звільнено з роботи за п. 1 ст. 41 КЗпП
( 322-08  )  у  зв'язку  з  несвоєчасним   виготовленням   заводом
сердечників   електромагнітів,   простоєм   складального  цеху  та
неодержанням планового прибутку.
     Посилаючись на те,  що грубого порушення своїх обов'язків він
не  допускав,  оскільки  виготовлення  сердечників було неможливим
через поставку заводом "Маяк" сталі,  яка не піддавалась обробці і
не   відповідала   нормативно-технічній  документації,  С.  просив
задовольнити його позов.
     Рішенням Любомльського районного народного суду від 2 березня
1992 р.,  залишеним без зміни ухвалою судової колегії  Волинського
обласного  суду від 2 квітня 1992 р., позов задоволено. Постановою
президії  обласного  суду  від  10  червня  1992  р. протест на ці
рішення залишено без задоволення.
     Ухвалою судової   колегії   Верховного   Суду   України   від
23 вересня  1992  р.  протест  заступника  Генерального  прокурора
України задоволений частково - виключено з судових рішень вказівку
на  те,  що  для  звільнення   позивача   необхідна   була   згода
профспілкового комітету заводу.
     У протесті    заступника   Генерального   прокурора   України
ставиться питання про скасування всіх судових рішень у  зв'язку  з
їх необгрунтованістю та передачу справи на новий розгляд.
     Зокрема, зазначається,  що висновок про  відсутність  грубого
порушення   трудових   обов'язків  позивачем  зроблено  судом  без
залучення до участі у справі спеціалістів  та  без  з'ясування  їх
думки щодо виконання позивачем трудових обов'язків.
     Пленум Верховного Суду України вважає, що протест не підлягає
задоволенню з таких підстав.
     З матеріалів справи вбачається,  що позивач працював головним
інженером  любомльського  заводу  і  за посадовими обов'язками був
першим заступником директора.
     Наказом директора  заводу  "Маяк" від 13 грудня 1991 р.  його
звільнено з  роботи  за  п.  1 ст.  41 КЗпП ( 322-08 ) на підставі
грубого порушення трудових обов'язків,  що виявилось, як зазначено
в    наказі,   у   незабезпеченні   технологічного   супроводження
виготовлення сердечників електромагнітів, неоперативному вирішенні
питання  про  налагодження  виготовлення  виробів,  що призвело до
простою складального цеху і втрати заводом планового прибутку. Цей
наказ  у  зв'язку зі звільненням позивача в період його тимчасової
непрацездатності наказом від  8  січня  1992  р.  було  змінено  -
визнано, що днем звільнення С. є 8 січня 1992 р.
     Як вбачається  з  письмових  і  усних  пояснень  представника
заводу  "Маяк",  зазначене  в  наказі  про  звільнення   порушення
позивачем   трудових  обов'язків  полягало  в  тому,  що  він  без
достатніх підстав  визнав  одержану  заводом  "Світязь"  24 жовтня
1991 р.   сталь   непридатною   для    виготовлення    сердечників
електромагнітів і тому 18 листопада 1991 р. розпорядився припинити
їх виробництво.
     Згідно з  п.  1  ст.  41  КЗпП  ( 322-08 ) трудовий договір з
керівним працівником може  бути  розірваний  у  разі  одноразового
грубого  порушення  ним  трудових  обов'язків.  Звільнення  з цієї
підстави може проводитись з додержанням передбаченого ст. 149 КЗпП
порядку   застосування  дисциплінарного  стягнення.  Зокрема,  при
обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинні
враховувати  не  тільки  заподіяну проступком шкоду,  на наявність
якої робиться наголос у протесті,  а й ступінь тяжкості  вчиненого
проступку,  обставини,  за  яких його вчинено,  і попередню роботу
працівника.  Обставини  справи,  встановлені  судом,  і  додаткові
матеріали,  на які є посилання у протесті,  не свідчать про те, що
позивач вчинив грубе порушення трудових обов'язків і що  до  нього
міг  бути  застосований  передбачений  цією  нормою закону крайній
захід дисциплінарного стягнення.
     Встановлено, що 24 жовтня 1991 р. завод "Світязь" одержав без
сертифіката  від  заводу  "Маяк"  4150  кг  сталі  марки  СТ-Є для
виготовлення сердечників  електромагнітів,  яка була передана цеху
N 1 для запуску в технологічний процес. Робітники цеху виявили, що
сталь не піддається обробці. Про це 11 листопада 1991 р. начальник
цеху на оперативній нараді доповіла директору заводу,  який тут же
доручив  позивачу перевірити можливість виготовлення сердечників з
одержаної  сталі.  Оскільки  на  заводі  "Світязь"  хімлабораторія
відсутня, позивач домовився провести аналіз якості сталі на заводі
"Ковельсільмаш".  12  листопада  1991  р.  центральна  лабораторія
останнього дала висновок, що за хімічним складом сталь належить до
сталі марки СТ-0.  Про невідповідність сталі  нормативно-технічній
документації  комісією  вхідного  контролю  в складі фахівців було
складено акт.
     Про ці обставини С.  телеграмою повідомив керівництво  заводу
"Маяк",  а  сам  вжив заходів до виготовлення сердечників з іншого
металу.  Однак керівництво заводу "Маяк" на телеграму відповіді не
дало.
     Після цього директор заводу "Світязь" розпорядився  повернути
привезену сталь заводу "Маяк".
     Про невідповідність сталі нормативно-технічній  документації,
відсутність  сертифіката та значні труднощі при виготовленні з неї
сердечників електромагнітів  вказано  в  акті  від  27   листопада
1991 р.,   складеному   за   участю   представника  заводу  "Маяк"
(інженера-технолога)   і   фахівців   вхідного   контролю   заводу
"Світязь".
     Зазначені обставини підтверджуються також поясненнями сторін,
показаннями ряду свідків.
     Як вбачається з матеріалів справи,  завод "Світязь" відправив
на адресу заводу "Маяк" 19 листопада 1991 р. 353 сердечники, 20-го
- 100, 22-го - 974, 25-го - 2000, 26-го - 700, 27-го - 2100.
     Завод "Маяк" 18 листопада виготовив 1004 магнітофони, 19-го -
930, 20-го - 935,  21-го - 164,  22-го - 763, 25-го - 950, 26-го -
480, 27-го - 815.
     Ці докази свідчать про те, що позивач вживав можливих заходів
для  випуску  продукції.  Вони  спростовують  доводи протесту,  що
внаслідок   його   безвідповідальності   був   допущений   простій
складального цеху та не одержані планові прибутки.
     Виходячи з зазначених обставин, наявність яких не оспорюється
у протесті,  не було підстав вважати,  що позивачем допущене грубе
порушення трудових обов'язків.
     Зазначені висновки  не  спростовуються також листом головного
інженера  заводу  "Ковельсільмаш"  і  актом  комісії,  на  які   є
посилання  у  протесті.  Справді,  листом  від  11  лютого 1992 р.
головний інженер   заводу   "Ковельсільмаш",   лабораторія   якого
12 листопада 1991  р.  робила  хімічний  аналіз  якості  одержаної
заводом "Світязь" сталі і визнала, що вона належить до сталі марки
СТ-0,  повідомив,  що   через   відсутність   нормативно-технічної
документації  дати  висновок  про  марку  сталі не має можливості.
Проте це спростування надійшло не на  час  вирішення  питання  про
придатність сталі  для виготовлення сердечників,  а через декілька
місяців.
     В акті комісії від 16  липня  1992  р.,  з  яким  у  протесті
пов'язується висновок  про  необхідність  залучення  до  участі  в
справі  спеціалістів,  зазначається,  що,  виходячи   з   існуючих
стандартів, позивач мав призначити повторний аналіз якості сталі.
     Судом встановлено,  що 24 жовтня 1991 р. всупереч стандарту і
технічним  умовам  сталь  була  відправлена без сертифіката.  Тому
провести  її  повторний  аналіз  позивач  не  міг  у   зв'язку   з
відсутністю  на  заводі хімлабораторії.  Сам же по собі зазначений
вище акт з врахуванням встановлених судом обставин не свідчить про
безвідповідальне ставлення С. до виконання своїх обов'язків.
     Оскільки обставини,  що мають значення для вирішення  справи,
з'ясовано  повно і наявність їх підтверджується зібраними у справі
доказами,  Пленум Верховного Суду протест заступника  Генерального
прокурора залишив без задоволення.
 
 Надруковано: "Бюлетень законодавства і юридичної практики
              України", N 3, 1995 р.








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Реклама
Реклама



Наша кнопка