Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу


               ПРЕЗИДІЯ ВОЛИНСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
                        П О С Т А Н О В А
 
 від 29.04.92
 
 vd920429
 
 
 
                             (Витяг)
     При розгляді спорів про звільнення за п.  2  ст.  40  Кодексу
законів про працю України ( 322-08 ) суд може  визнати  правильним
розірвання  трудового  договору в тому разі,  якщо встановить,  що
воно проведено на підставі фактичних даних,  які підтверджують, що
внаслідок  недостатньої  кваліфікації або стану здоров'я працівник
не може належним  чином  виконувати  покладені  на  нього  трудові
обов'язки чи що їх виконання протипоказано йому за станом здоров'я
і працівника, за його згодою, неможливо перевести на іншу роботу
     У вересні  1990  р.  Ч.  звернулась  з  позовом до дошкільної
установи N 56 м.  Луцька про поновлення  на  роботі  та  стягнення
заробітної плати за час вимушеного прогулу.
     Позивачка зазначала, що вона працювала у відповідача кухонною
робітницею і наказом від 9 серпня 1990 р. необгрунтовано звільнена
за станом здоров'я на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ).
     Рішенням Луцького  міського  народного  суду  від  13  лютого
1991 р.,  залишеним  без зміни ухвалою судової колегії Волинського
обласного суду від 7 березня 1991 р., в задоволенні позовних вимог
відмовлено.
     У протесті Голови Верховного Суду України поставлено  питання
про скасування рішення суду та надіслання справи на новий розгляд.
     Президія Волинського  обласного  суду  вважає,   що   протест
підлягає задоволенню з таких підстав.
     Відмовляючи в позові,  суд виходив з того,  що  позивачка  за
станом  здоров'я  не  могла  працювати кухонною робітницею,  а від
переведення на роботу прибиральницею відмовилась.  При  цьому  він
послався на її пояснення,  показання лікарів Ш. і Н., допитаних як
свідки,  та висновок обласної лікарні від 21 липня 1990 р. про те,
що вказана праця їй протипоказана.
     Рішення народного  суду  визнала  правильним  судова  колегія
обласного суду.
     Проте з  висновками  народного  суду  погодитись  не   можна,
оскільки   вони  зроблені  без  достатнього  з'ясування  справжніх
обставин справи.
     Відповідно до п.  2 ст.  40 КЗпП ( 322-08 ) трудовий договір,
укладений   на   невизначений   строк,   може   бути    розірваний
адміністрацією   установи   в   разі   виявлення   невідповідності
працівника  займаній  посаді  або  виконуваній  роботі   внаслідок
недостатньої  кваліфікації  або стану здоров'я,  які перешкоджають
продовженню даної роботи.  Виходячи з цього,  при розгляді  спорів
про  звільнення  за п.  2 ст.  40 КЗпП суд може визнати правильним
розірвання трудового договору в тому  разі,  якщо  встановить,  що
воно проведено на підставі фактичних даних,  які підтверджують, що
внаслідок недостатньої кваліфікації або стану  здоров'я  працівник
не  може  належним  чином  виконувати  покладені  на нього трудові
обов'язки чи що їх виконання протипоказано йому за станом здоров'я
і працівника, за його згодою, неможливо перевести на іншу роботу.
     Ч. вказала,  що вона у встановленому порядку в квітні 1990 р.
пройшла  медичний  огляд.  При цьому третя група інвалідності була
підтверджена, однак в акті не було зазначено,  що їй протипоказано
працювати кухонною робітницею.
     Як вбачається з матеріалів справи,  в подальшому до  висновку
ЛТЕК  було внесено зміни,  зокрема,  з'явився запис,  що за станом
здоров'я Ч. не може виконувати обов'язки кухонної робітниці.
     Допитані судом  свідки,  члени  ЛТЕК  Ш.  і Н.  показали,  що
комісія дійшла такого висновку,  оскільки позивачка мала доступ до
приготування  їжі,  а  з  урахуванням характеру її захворювання це
небезпечно для здоров'я дітей.
     Проте у  касаційній  скарзі  позивачка зазначає,  що вона має
диплом за спеціальністю "Технологія хлібопекарського, макаронного,
кондитерського  виробництва".  Згідно  з консультативним висновком
лікарні м.  Луцька від 10 червня 1991 р.,  який додано до  скарги,
робота  за  вказаною  спеціальністю  Ч.  не  протипоказана.  Отже,
позивачка може виконувати ширший обсяг робіт,  ніж той, що входить
до  кола  обов'язків  кухонної  робітниці.  Тому  питання  про  її
придатність до роботи, яку вона виконувала до звільнення, потребує
глибокого дослідження.
     Виходячи з  наведеного,  президія  обласного  суду  скасувала
постановлені рішення, а справу надіслала на новий розгляд.
 
 Надруковано: "Бюлетень законодавства і юридичної практики
              України", N 3, 1995 р.








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка