Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про передачу в натурі нафтопродуктів на умовах, передбачених договором


            ПРЕЗИДІЯ ВИЩОГО АРБІТРАЖНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                        П О С Т А Н О В А
 
 31.08.94                                Справа N 02-7/6-ЦА-19/275
 
 vd940831 vn02-7/6-ЦА-19/275
 
 
 
    ( Додатково див. Рішення ВАСУ N 7/6-нг ( v07_6800-94 ) від
 25.01.94, Постанову ВАСУ N 04-І/ЦА-7/6-НГ-16/23 ( v6_23800-94 )
      від 15.04.94,  Постанову ( n0001800-94 ) від 24.11.94
            та Коментар ( n0003697-95 ) від 01.02.95 )
 
     Президія Вищого арбітражного суду  України  під  головуванням
першого  заступника  Голови  Вищого  арбітражного  суду розглянула
протест  Генеральної  прокуратури  України   на   рішення   Вищого
арбітражного суду України від 25.01.94 ( v07_6800-94 ) і постанову
арбітражної наглядової   колегії  від  15.04.94  у  справі  N  7/6
( v6_23800-94 ) за позовом  колективної  науково-виробничої  фірми
"Магнов"    (надалі    -    фірма   "Магнов")   до   Лисичанського
нафтопереробного заводу/АТ "Лисичанськнафтооргсинтез" (надалі - АТ
"ЛИНОС")   про   передачу   в  натурі  нафтопродуктів  на  умовах,
передбачених договором.
     Рішенням ВАСУ  від  25.01.94  (  v07_6800-94 ) позовні вимоги
були задоволені,  АТ "ЛИНОС" було зобов'язане в строк до  31.03.94
передати  фірмі  "Магнов"  нафтопродукт  в натурі.  Підставами для
прийняття рішення послужило таке:
     1. Між  фірмою  "Магнов"  і  АТ "ЛИНОС" було укладено договір
підряду від 29.10.92 N 35,  за умовами якого фірма зобов'язувалась
поставити  об'єднанню  сиру  нафту,  а  об'єднання зобов'язувалось
переробити нафту і здійснити її постачання за  рознарядками  фірми
"Магнов".  Постачання нафтопродуктів не здійснено,  тому предметом
спору і  є  витребування  майна  згідно  зі  ст.  144  ЦК  України
( 1540-06 ).
     2. Відповідач       передав       частину      нафтопродуктів
Держкомнафтогазу,  посилаючись на його розпорядження,  чим порушив
зобов'язання за договором.
     За заявою фірми  "Магнов"  ухвалою  ВАСУ  від  18.04.94  було
змінено спосіб виконання рішення і з АТ "Лисичанськнафтооргсинтез"
стягнуто 225 млрд. 643 млн. крб.
     Арбітражна наглядова колегія  ВАСУ  постановою  від  15.04.94
( v6_23800-94 ) залишила рішення ( v07_6800-94 ) і ухвалу без змін
з таких мотивів:
     - АТ  "ЛИНОС"  не  виконало  умов  договору підряду в частині
передачі фірмі "Магнов"  нафтопродуктів,  одержаних  у  результаті
переробки давальницької нафти;
     - актом   ревізії   КРУ  Мінфіну  України  від  18.09.93  дії
Держкомнафтогазу, який втручався в діяльність сторін за договором,
визнано неправомірними;
     - АТ  "ЛИНОС" не надані документи,  які свідчать про передачу
фірмою "Магнов" права власності на нафтопродукти АТ "ВАНК";
     - оскільки  позивач  не  мав  права залишати за собою основні
вимоги за зобов'язанням і передати іншій  особі  тільки  права  на
реалізацію нафтопродуктів, то додаток N 2 до договору від 15.10.92
N 39 не розцінено арбітражною колегією як уступка вимоги.
     В. о.   Генерального  прокурора  України  приніс  протест  на
рішення ( v07_6800-94 ) і постанову ( v6_23800-94 ) ВАС України  у
справі  N  7/6,  в  якому  просить  президію прийняті ВАСУ рішення
скасувати,  справу направити на новий розгляд у зв'язку з неповним
вивченням обставин, які мають значення для справи.
     Зокрема, Генеральна  прокуратура  вважає,  що  проведена  нею
додаткова  перевірка справи встановила,  що фірма "Магнов" не була
єдиним  власником  нафти  і  одержаних   з   неї   нафтопродуктів.
Безпосередньо  фірма  нафту не закупала і не оплачувала.  Згідно з
протоколом розгляду реалізації генерального договору  про  спільну
діяльність  від  15.09.92  N  39  між  АТ "ВАНК" і фірмою "Магнов"
кошти  в сумі 490 млн.  рублів,  перераховані фірмою  "Магнов", за
рішенням  Головного  управління внутрішніх справ Мосміськвиконкому
були заарештовані на рахунку АТ "ЭОС" з 16.09.92 по 21.10.92 і  не
використовувались  з  комерційною  метою.  Для здійснення поставок
нафти на Україну за дорученням фірми "ВАНК" за фірму  "Магнов"  за
договором від 15.09.92 N 38 платили такі організації: ТОВ "Діпсон"
(пл.  доручення від 14.10.92 N 334) - 5000  тис.  руб.,  одержувач
грошей ВО "Пурнафтогаз";  МП "Луч-3" (пл. доручення від 14.10.92 N
72) -  238680000  руб.,  одержувач  ВО  "Пурнафтогаз";  Московська
міжбанківська  валютна  біржа (пл.  доручення від 08.10.82 NN 886,
887)  -  61312000  руб.;  безпосередньо  фірмою  "ВАНК"   оплачено
160500000 руб. Таким чином, АТ "ВАНК" у жовтні 1992 р. забезпечило
поставку на АТ "ЛИНОС" для фірми "Магнов" 110400 т.  сирої  нафти.
Отже,  нафта  і нафтопродукти згідно з договором від 15.09.92 N 33
про спільну діяльність були  спільною  частковою  власністю  фірми
"Магнов"  і АТ "ВАНК".  Фірма "ВАНК" закупала і постачала нафту на
Україну,  а  фірма  "Магнов"  забезпечувала  переробку   нафти   і
реалізацію   нафтопродуктів.  Крім  того,  Генеральна  прокуратура
вважає,  що відповідно до п.  2 додатку N 2 до договору N 38 фірма
"Магнов"  передала  АТ  "ВАНК"  57 тис.  т нафти,  і тому висновок
Вищого арбітражного суду України про  те,  що  фірма  "Магнов"  не
передала    АТ    "ВАНК"   право   власності   на   нафтопродукти,
безпідставний.  Нафтопродукти є спільною частковою власністю, що й
підтверджує  протокол  від  02.02.93 про реалізацію договору N 39;
отже,  жодна із сторін не могла самостійно ними розпоряджатися.
     В засіданні  президії  взяли  участь представники Генеральної
прокуратури України,  фірми  "Магнов",  АТ  "ЛИНОС",  представники
Держкомнафтогазу.
     На засіданні президії  представники  Генеральної  прокуратури
підтримали   протест,  повідомивши  членам  президії,  що  мотивом
принесення   протесту   був  виявлений  при  додатковій  перевірці
протокол  розгляду  реалізації  генерального  договору про спільну
діяльність  від  15.09.92 N 39 між АТ "ВАНК" (м. Москва, Російська
Федерація)  і  фірмою  "Магнов"  (м.  Київ,  Україна), який не був
предметом  обговорення  при  розгляді  справи в арбітражному суді.
Крім  того, представники Генеральної прокуратури доповнили протест
проханням  про  перевірку  ухвали  ВАСУ від 18.04.94, якою змінено
спосіб виконання   рішення  від  25.01.94  (  v07_6800-94  )  і  з
відповідача стягнуто 225 млрд.  643 млн. руб., вважаючи, що розмір
стягнутої  суми безпідставно завищений.  Ними було також пояснено,
що слідчими органами України порушено кримінальну справу, де одним
з  епізодів  проходять  розрахунки за спірну нафту і нафтопродукти
між АТ "ВАНК", Держкомнафтогазом і фірмою "Магнов".
     Позивач, фірма    "Магнов",    заперечуючи   проти   протесту
Генеральної прокуратури України,  посилається  на  те,  що  оцінка
Генеральною  прокуратурою  відомостей  про  арешт  грошових коштів
фірми  "Магнов"  сумою  480  млн.  руб.  і  невикористання  їх   у
комерційних  цілях  за  цією  угодою необ'єктивна.  Фірма "Магнов"
доручень на переказ грошей на рахунки АТ "ЕОС" не давала.  Переказ
грошей у сумі 10 млн.  крб.  (кошти АТ "ВАНК") на рахунок АТ "ЕОС"
здійснено   ТзОВ   "Ретро-Сервіс"   за   фальшивими   банківськими
документами.  Протокол  розгляду  реалізації генерального договору
про  спільну  діяльність  від  15.09.92  N  39  підписаний  фірмою
"Магнов",  однак відомості про арешт грошових коштів фірми внесені
в протокол АТ "ВАНК";  про те,  що кошти фірми не були арештовані,
фірмі  стало  відомо  з  постанови  слідчого  управління  ГУВД (м.
Москва)  від  24.09.92  і  листа  ГУВС   (м.   Москва)   керуючому
"Росказбанком"  від  13.10.92  N 14/78737.  Отже,  як вважає фірма
"Магнов",  480 млн. російських рублів, переказані нею на адресу АТ
"АСТА" і Приволзького управління нафтопроводу "Дружба" (м. Самара)
за  поставку  сирої  нафти,  забезпечили  виконання  договору  про
спільну діяльність N 39 і угод до  нього,  а  також  її  право  на
нафтопродукти.
     Факт відвантаження нафти Лисичанському НПЗ для фірми "Магнов"
підтверджується оперативними зведеннями  ВО  "Транснафта",  листом
Мінпалива  Росії  від  15.12.92  N С-7395171 і не заперечується АТ
"ЛИНОС".  У зв'язку  з  цим  фірма  "Магнов" як  власник  нафти  і
нафтопродуктів наполягає на позовних вимогах. Стягнуту суму вважає
вірною, оскільки ціна на нафтопродукти визначалася згідно з листом
Держкомнафтогазу.  Визначивши  цю  суму  станом  на  24.01.94,  АТ
"ЛИНОС" заперечує проти рішень, прийнятих ВАСУ, посилаючись на те,
що  арбітражна  наглядова  колегія  неправомірно  покладає вину за
недопоставку нафтопродуктів  фірми  "Магнов"  на  АТ  "ЛИНОС".  За
телеграмою  КМ  України Лисичанський нафтопереробний завод (на той
період) зобов'язаний був забезпечити спрямування всіх вироблених у
жовтні-грудні  1992 р.  автобензину і дизпалива тільки на державні
потреби незалежно від джерела отримання нафти.  Крім  того,  фірма
"Магнов"  листом  від  22.03.93  N  122  призупинила відвантаження
нафтопродуктів,  що також свідчить про відсутність вини  заводу  у
неналежному виконанні умов договору N 35.
     АТ "ЛИНОС" наполягає на тому,  що відповідно до  генерального
договору  N  39  і  угоди  до  нього  (додаток  N  2)  мало  місце
відступлення вимоги фірмою  "Магнов"  АТ  "ВАНК".  Згідно  з  цією
угодою  АТ "ВАНК" отримані гроші за нафту від Держкомнафтогазу,  і
за договором  від  24.12.92  N  4  останньому  передано  права  на
нафтопродукт (п. 3.1 договору), у зв'язку з чим АТ "ЛИНОС" вважає,
що фірма "Магнов" є неналежним позивачем  у  справі.  Такі  вимоги
могли  б пред'явити заводові АТ "ВАНК" чи Держкомнафтогаз України.
Крім того,  АТ "ЛИНОС"  не  вважає  договір  від  29.10.92  N  35,
укладений  між  Лисичанським  НПЗ  і  фірмою  "Магнов",  договором
підряду, визначаючи його  правний  статус  як  договору  поставки,
відповідно  до  якого фірма мала можливість вимагати відшкодування
збитків, а не повернення нафтопродуктів у натурі.
     АТ "ЛИНОС"  заперечує  проти  збільшення  ціни  позову до 225
млрд. крб., вважаючи, що вона безпідставно завищена. Крім того, АТ
"ЛИНОС"  заперечує  проти того,  що фірмою було одержано саме таку
кількість  нафти,  і  відповідно  проти  кількості  виходу  з  неї
нафтопродуктів.
     За розрахунками  АТ  "ЛИНОС",  на  завод  для  фірми "Магнов"
фактично надійшло 987000 т.,  куплено заводом 20%, тобто 197400 т.
Таким  чином,  фірмі  належить  789600  т сирої нафти і відповідно
зменшується вихід нафтопродуктів, перепоставлених фірмі.
     Представники Держкомнафтогазу на засіданні президії пояснили,
що підтримують протести Генеральної прокуратури України,  вважаючи
обгрунтованими заперечення АТ "ЛИНОС" з таких мотивів:
     - нафта,  поставлена через фірму "Магнов" Лисичанському  НПЗ,
була оплачена АТ "ВАНК";
     - відповідно до договору про спільну діяльність від  15.09.92
N  33  між  АТ  "ВАНК"  і  фірмою "Магнов" нафта і нафтопродукти є
спільною частковою власністю;
     - кількість  нафти,  поставленої заводу через фірму "Магнов",
становить 98,7 тис.  т. Поставка нафти "Пурнафта" у серпні 1992 р.
не  може  бути  зарахована  фірмі,  оскільки  ще  не був укладений
договір від 29.10.92 N 35.
     Крім того,  Лисичанський  завод  за  поставлену  нафту провів
оплату "Пурнафті";
     - відвантажено  за рознарядками фірми "Магнов" бензину - 8803
т.,  дизпалива - 11036 т.  Залишкові  нафтопродукти  (57  тис.  т)
передані АТ  "ВАНК"  за  згодою  (додаток  N  2)  до  генерального
договору від 15.09.92 N 33.
     Відповідно до  протоколу  розгляду  реалізації   генерального
договору  про  спільну діяльність від 15.09.92 N 39 фірма "Магнов"
отримала доходи від спільної діяльності з АТ "ВАНК" і нині отримує
вартість  нафтопродуктів  з  Лисичанського  НПЗ,  за  які оплачено
Держкомнафтогазом АТ "ВАНК".
     Розглянувши матеріали справи, додаткові документи, вислухавши
представників сторін, президія взяла до уваги таке.
     Відповідно до  договору  про  спільну діяльність від 15.09.92
N 39 і угоди до нього (додаток N 1) фірма  "Магнов"  і  АТ  "ВАНК"
(правонаступник  АТ  "ЛИНОС"  -  первісна сторона за договором про
спільну  діяльність)  проводили  спільну  роботу  із  забезпечення
України сирою нафтою і нафтопродуктами.  Відповідно до п.  3 Угоди
до договору про спільну діяльність фінансування робіт, пов'язане з
реалізацією  цієї угоди,  могло здійснюватися самостійно кожною із
сторін, спільно обома сторонами чи за дорученням однієї із сторін.
     У рамках цього договору і угоди до нього  фірма  "Магнов"  за
листами-дорученнями  від  АК  "Лібо"  платіжними  дорученнями  від
24.06.92 N 130;  від 25.06.92 N 131  перерахувала  400  млн.  рос.
рублів на  адресу  АТ  "Аста"  і платіжним дорученням від 12.06.94
N 113-90  млн.  рос.  рублів  на  адресу  Приволзького  управління
нафтопроводів  "Дружба"  (м.  Самара)  за  поставку  сирої  нафти,
закупівлю якої  повинно  було  забезпечити  АТ  "ВАНК"  за  ціною,
обумовленою  угодою  до  договору  про  спільну діяльність.  Фірма
"Магнов" у серпні 1992 р. уклала договір з ВО "Пурнафтогаз" N 33-П
на поставку  100000  тонн  нафти  і договір з ТПК "Алюс" N 41-П на
поставку 10700 тонн нафти.
     29.10.92 між  Лисичанським  НПЗ/АТ  "ЛИНОС" і фірмою "Магнов"
укладається договір N 35,  згідно з яким фірма постачає АТ "ЛИНОС"
сиру нафту на переробку,  яка,  у свою чергу, відвантажує отримані
від  переробки  нафти  продукти  одержувачам  за  рознарядками   і
дорученнями   фірми   "Магнов".   Відповідно   до  цього  договору
відповідачу у серпні-вересні 1992 р.  була поставлена  нафта,  яка
належала  фірмі  "Магнов",  про що свідчать оперативні зведення ВО
"Транснафта", телефонограми,    лист    Міністерства   палива   та
енергетики Російської Федерації від 15.12.92 N С-7395171.
     Отримані нафтопродукти  АТ  "ЛИНОС"  за  рознарядками   фірми
"Магнов"   відвантажені   частково.   Пізніше  відвантаження  було
припинено розпорядженням Держкомнафтогазу,  який уклав договір  на
закупівлю  нафти з АТ "ВАНК" (від 24.12.92 N 4).  За повідомленням
АТ "ЛИНОС" від 15.04.93 N 74/165, на адресу фірми "Магнов" відпуск
нафтопродуктів  припинено  з 24.04.93,  оскільки АТ "ВАНК" продало
Держкомнафтогазу України нафту у кількості, еквівалентній залишкам
нафтопродуктів фірми "Магнов" (стор. справи 43).
     У зв'язку  з  тим,  що зобов'язання за договором від 29.10.92
N 35 відповідач не виконав,  фірма "Магнов" звернулася з позовними
вимогами  до АТ "ЛИНОС" про повернення нафтопродуктів.  Клопотання
АТ "ЛИНОС" про залучення до справи АТ "ВАНК" і Держкомнафтогазу не
задоволено Вищим арбітражним судом обгрунтовано,  оскільки вони не
є сторонами за договором від 29.10.92 N 35.
     Правовідносини, що виникли у сторін за договором N 35  (фірма
"Магнов" і АТ "ЛИНОС", регулюються ст. 332 ЦК України ( 1540-06 ),
тому визначення правової природи договору N 35 як договору підряду
президія вважає правомірним.
     Твердження Генеральної  прокуратури  України   про   те,   що
отримана АТ "ЛИНОС" нафта є власністю не тільки фірми "Магнов", не
дістало підтвердження у матеріалах справи.  Телефонограми компанії
"Транснафта" (стор.  с. 75-77), Держкомнафтогазу (стор. с. 44-57),
лист Мінпалива Росії від 15.12.92 свідчать  про  належність  фірмі
"Магнов" 110,4 тис.  т нафти,  відвантаженої на адресу відповідача
ВО "Пурнафтогаз" і ВО "Лангепаснафтогаз".  Цю ж  кількість  нафти,
яка  надійшла  на  Лисичанський  НПЗ  на  адресу  фірми  "Магнов",
підтверджує аудиторська перевірка,  про що  свідчить  аудиторський
висновок "Зовнішформаудіт" (м. Київ) від 26.07.93.
     У зв'язку з викладеним заперечення АТ "ЛИНОС" щодо  кількості
нафти,  яка  надійшла  для  фірми "Магнов",  президією до уваги не
взято.  Ці обставини  дають  змогу  президії  погодитись  також  з
висновком  про  те,  що  фірма "Магнов" є єдиним власником спірної
кількості нафти. Крім того, за п. 1 угоди від 15.10.93 до договору
від  15.09.92  N  38  фірма  "Магнов"  передає  АТ "ВАНК" права на
отримання нафтопродуктів, а не право власності, оскільки  відсутнє
відступлення вимоги (ст.  187 ЦК України ( 1540-06 ).  Згідно з п.
2.6 генеральної угоди від 15.09.92 N 39 АТ "ВАНК" може здійснювати
реалізацію нафтопродуктів за згодою сторін.  Це передбачено і п. 2
угоди від 15.02.92, де зазначено, що АТ "ВАНК" здійснює реалізацію
за погодженими цінами,  за рознарядками і дорученнями,  які видані
покупцям фірмою "Магнов".
     Таким чином, АТ "ВАНК", продавши сиру нафту Держкомнафтогазу,
порушило вищезгадані пункти генерального договору і угод до нього.
     Посилання Генеральної    прокуратури    на   те,   що   суми,
перераховані фірмою  "Магнов"  за  нафту,  за  рішенням  Головного
управління внутрішніх справ Мосміськвиконкому були заарештовані на
рахунку АТ "ЕОС" і з 16.09.92 по 21.10.92 не  використовувались  з
комерційною метою,  а також на те, що цей факт відображає протокол
розгляду реалізації генерального договору про  спільну  діяльність
від 15.09.92 N 39 між АТ "ВАНК" (м.  Москва) і фірмою "Магнов" (м.
Київ),  який підписаний  комерційним  директором  фірми  "Магнов",
необгрунтоване,   оскільки   постанова  слідчого  управління  ГУВС
адміністрації Московської області  від  24.09.92,  лист  Головного
управліния  внутрішніх  справ  Мосміськвиконкому  від  13.10.92 не
підтверджують цієї заяви. Про встановленні слідчими органами інших
обставин  з викладених Генеральною прокуратурою мотивів у протесті
справа може бути переглянута за нововиявленими обставинами.
     Що стосується  додаткової  заяви  Генеральної прокуратури про
скасування ухвали Вищого  арбітражного  суду  про  заміну  способу
виконання рішення  (  v07_6800-94  )  і стягнення з АТ "ЛИНОС" 225
млрд.  крб.,  то вона також не грунтується на  матеріалах  справи.
Розрахунок  суми  боргу  проведено  фірмою  "Магнов"  за цінами на
нафтопродукти,  які реалізовувалися  заводами  України  станом  на
початок  1 і 2.04.94 і пропонувались Держкомнафтогазу для покриття
боргів (лист Держкомнафтогазу від 13.04.94 N 14/3-150).
     Контррозрахунок із  зазначенням  інших  цін  на нафтопродукти
відповідачем не надано.
     Заперечення АТ "ЛИНОС" проти позову з посиланням  на  те,  що
відвантаження  нафтопродуктів  за рознарядками фірми "Магнов" було
припинено згідно з листом фірми від 22.03.93 N 122, не береться до
уваги,  оскільки призупинення відвантаження не звільняє АТ "ЛИНОС"
від  відшкодування  фірмі  у  повному  обсязі  реалізованих  іншим
одержувачем  нафтопродуктів  чи  їх  вартості  (п.2.4 договору від
29.10.92 N 35), оскільки вони є власністю фірми.
     Спірні питання,  які виникли між АТ "ВАНК", Держкомнафтогазом
і АТ "ЛИНОС" внаслідок укладання  договору  від  24.12.92  N  4  і
подвійної  оплат за спірну  нафту,  сторони мають право вирішити у
встановленому  законом  порядку.   Ці   відносини   президією   не
оцінювались,  оскільки прокуратурою провадяться слідчі дії і до їх
закінчення   розгляд   будь-яких   питань   між   цими   сторонами
недоцільний.
     Президія не знаходить  підстав  для  скасування  прийнятих  у
справі рішень і для направлення справи на новий розгляд,  а, отже,
і для задоволення протесту.
     Керуючись ст.ст.  97,  98 Арбітражного процесуального кодексу
України ( 1798-12 ), президія П О С Т А Н О В И Л А:
     1. Протест  Генеральної прокуратури України у справі N 7/6-пг
відхилити.
     2. Рішення Вищого  арбітражного  суду  України  від  25.01.94
( v07_6800-94  )  і  постанову  арбітражної наглядової колегії від
15.04.94 ( v6_23800-94 ) залишити без змін.
 
 Надруковано: "Вісник  Вищого  Арбітражного  Суду  України",  N 2,
              1995 р.








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD26.3047
EUR29.38498
RUB0.40836
PLN6.82768
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка