Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу


                СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
 
 від 04.09.91
     м.Київ
 
 vd910904
 
 
 
                             (Витяг)
     Стягнувши на підставі ч.  2 ст. 235 Кодексу законів про працю
України ( 322-08 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу,  суд
взяв до уваги, що він стався не з вини працівника
     Р. пред'явив   позов  до  Інституту  підвищення  кваліфікації
працівників  культури  про  поновлення  на  роботі  та   стягнення
заробітної плати за час вимушеного прогулу.  Позивач зазначав,  що
він був звільнений за п.  1 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ) необгрунтовано,
оскільки скорочення штату фактично не було.
     Рішенням Радянського районного народного суду м.  Києва позов
було  задоволено,  оскільки суд визнав,  що звільнення проведено з
порушенням вимог закону.  Проте відповідач  не  допустив  його  до
роботи,  запропонував  інші  вакантні  посади,  а коли він від них
відмовився, - знову звільнив за п.  1 ст.  40  КЗпП  (  322-08  ).
Вважаючи   і   це   звільнення   необгрунтованим,  позивач  просив
задовольнити його вимоги.
     Справа розглядалася неодноразово.
     Рішенням судової  колегії  Київського  міського  суду   позов
задоволено,  позивача  поновлено  на  роботі  і  стягнуто  на його
користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.
     У касаційній   скарзі   інститут   просив   зменшити   розмір
заробітної  плати,   що   підлягає   стягненню,   обмеживши   його
тримісячним строком.
     Судова колегія  Верховного  Суду  України  касаційну   скаргу
залишила без задоволення і в ухвалі вказала на таке.
     Судом встановлено,  що фактично в інституті на час звільнення
Р.  з  роботи скорочення штату не було.  Після звільнення позивача
навчальне  навантаження  залишилось  таким  же,  як  і   до   його
звільнення.  Крім  того,  в  інституті  були вакантні посади,  які
всупереч ч. 2 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ) не пропонувалися позивачу для
переведення його на них. У зв'язку з цим суд дійшов обгрунтованого
висновку щодо незаконності  звільнення.  До  того  ж  рішення  про
поновлення Р. на роботі відповідач не оскаржив.
     Необгрунтованими є посилання у касаційній скарзі  на  те,  що
спір   позивача   тривалий  час  не  міг  бути  вирішений  з  вини
останнього.  Справді, при повторному розгляді справи суд у зв'язку
з  повторною неявкою позивача у судове засідання залишив позов без
розгляду.  Але ухвала про це скасована судом наглядної  інстанції,
оскільки позивача  не було повідомлено у встановленому порядку про
день розгляду справи.
     За таких  обставин висновок суду про необхідність стягнення з
відповідача заробітної  плати  Р.  за  весь  час  його  вимушеного
прогулу є обгрунтованим, оскільки він стався не з вини працівника.
 
 Надруковано: "Бюлетень законодавства і юридичної практики
              України", N 3, 1995 р.








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD26.47478
EUR29.61734
RUB0.40976
PLN6.89192
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка