Законы Украины

Новости Партнеров
 

Договір про основи міждержавних відносин України і Республіки Узбекистан


                             Договір
      про основи міждержавних відносин України і Республіки
                            Узбекистан
               ( Договір ратифіковано Постановою ВР
                 N 1959-XII ( 1959-12 ) від 10.12.91 )
      
     Україна і Республіка Узбекистан, які надалі іменуються Високі
Договірні Сторони,
     підтверджуючи право народів розпоряджатися своєю долею,
     виходячи з Декларації про державний суверенітет  України  від
16 липня 1990 року  (  55-12  ),  Акта  проголошення  незалежності
України від  24  серпня  1991  року  ( 1427-12 ) та Декларації про
суверенітет,  прийнятої на другій сесії Верховної  Ради  Узбецької
РСР 20 червня 1990 року,  Закону Республіки Узбекистан "Про основи
державної незалежності Республіки Узбекистан" від 31  серпня  1991
року,
     прагнучи побудувати демократичні правові  держави  України  і
Узбекистану  та  увійти  у  світове  співтовариство як повноправні
суб'єкти міжнародного права,
     маючи намір  розвивати  свої  міждержавні відносини на основі
принципів суверенної рівності,  невтручання  у  внутрішні  справи,
відмови  від  застосування  сили  або  економічних  методів тиску,
врегулювання спірних проблем  погоджувальними  засобами,  а  також
інших загальновизнаних принципів і норм міжнародного права,
     вважаючи, що  подальший  розвиток  і  зміцнення   традиційних
відносин дружби, добросусідства та взаємовигідного співробітництва
між ними відповідають корінним національним інтересам народів обох
держав і служать справі миру та безпеки,
     керуючись прагненням  зміцнювати   договірно-правові   основи
взаємовідносин суверенних держав,
     підтверджуючи свою  відданість  цілям  і  принципам   Статуту
Організації Об'єднаних   Націй   (   995_010   ),   Гельсінкського
Заключного   акта  ( 994_055 ),  Паризької хартії для нової Європи
( 995_058  )  та  інших  основоположних  документів щодо безпеки і
співробітництва в Європі та Азії,
     зобов'язуючись додержувати загальновизнаних міжнародних  норм
про права людини,
     домовились про таке:
                             Стаття 1
     Високі Договірні  Сторони  визнають  одна  одну   суверенними
державами і зобов'язуються утримуватись від дій, що можуть завдати
шкоди державному суверенітету іншої Сторони.
                             Стаття 2
     Високі Договірні   Сторони   гарантують   своїм    громадянам
незалежно   від   їх   національності,  віросповідання  або  інших
відмінностей рівні права і свободи.
     Сторони гарантують  усім  громадянам СРСР,  які проживають на
територіях  України  і   Республіки   Узбекистан,   право   набути
громадянство  тієї  Сторони,  на  території  якої вони проживають,
відповідно до її законодавства про громадянство.
     Питання набуття  громадянства  однієї із Сторін особами,  які
проживають  на  території  іншої  Сторони,   будуть   урегульовані
відповідними   угодами  з  урахуванням  законодавства  Сторін  про
громадянство.
                             Стаття 3
     Кожна з Високих Договірних Сторін гарантує  громадянам  іншої
Сторони,   які  проживають  на  її  території,  незалежно  від  їх
національної належності,  віросповідання  або  інших  відмінностей
громадянські,  політичні, соціальні, економічні та культурні права
і свободи відповідно  до  загальновизнаних  міжнародних  норм  про
права людини.
     Кожна із Сторін захищає права своїх громадян,  які проживають
на території іншої Сторони, подає їм всебічну допомогу і підтримку
відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права.
                             Стаття 4
     Високі Договірні Сторони  сприяють  вираженню,  збереженню  і
розвитку етнічної,  культурної,  мовної та релігійної самобутності
національних меншостей, які проживають на їх територіях.
     Україна і   Республіка   Узбекистан  проявляють  турботу  про
задоволення мовних  та  інших  національно-культурних  і  духовних
потреб  відповідно  українців,  які  проживають в Узбекистані,  та
узбеків, які проживають в Україні. Сторони в рамках чинних законів
співробітничатимуть у задоволенні цих потреб.
     Сторони вважають  за  необхідне  провести   консультації   та
переговори  про  укладення міжурядової угоди з проблеми повернення
кримських  татар,  які  проживають  в  Узбекистані,  на  історичну
батьківщину - Крим.
                             Стаття 5
     Високі Договірні    Сторони   розвиватимуть   рівноправне   і
взаємовигідне співробітництво своїх  народів  і  держав  у  галузі
політики, економіки, культури, освіти, охорони здоров'я, екології,
науки,  техніки,  торгівлі,  в  гуманітарній  та  інших   галузях,
сприятимуть  широкому інформаційному обміну,  сумлінно й неухильно
дотримуватимуть взаємних зобов'язань.
     Сторони вважають  за  необхідне  укласти відповідні угоди про
співробітництво.
                             Стаття 6
     Високі Договірні Сторони визнають і  поважають  територіальну
цілісність   України  і  Республіки  Узбекистан  в  нині  існуючих
кордонах.
                             Стаття 7
     Високі Договірні Сторони,  прагнучи до  подальшого  зміцнення
міжнародного  миру,  визнають  необхідність  співробітництва  обох
держав  у  галузі  оборони  і  забезпечення  безпеки   на   основі
Декларацій    про суверенітет Сторін та відповідно до Статуту  ООН
( 995_010 ).
                             Стаття 8
     Високі Договірні  Сторони  визнають,  що до сфери їх спільної
діяльності,  яка реалізується на рівноправній основі через спільні
координуючі інститути Сторін, належать питання:
     - забезпечення і захисту прав людини;
     - взаємодії  у  зовнішній  політиці  та  зовнішньоекономічній
діяльності;
     - співробітництва   у   формуванні   і   розвитку   спільного
економічного  простору,  євразійського  ринку,  в  галузі   митної
політики;
     - управління  системами  транспорту  і   зв'язку,   включаючи
супутниковий зв'язок і телекомунікації;
     - співробітництва у галузі охорони  навколишнього  середовища
на своїх територіях,  участі у створенні всеохоплюючої міжнародної
системи екологічної безпеки;
     - міграційної політики;
     - боротьби із злочинністю.
                             Стаття 9
     Високі Договірні Сторони,  усвідомлюючи планетарний  характер
Чорнобильської та Аральської катастроф,  укладуть спеціальну угоду
про  співробітництво  та  обмін  інформацією   з   усіх   аспектів
пов'язаних   з  цим  лихом  проблем,  а  також  об'єднуватимуть  і
координуватимуть зусилля,  в тому числі і на  міжнародному  рівні,
щодо подолання їх наслідків.
                            Стаття 10
     Високі Договірні  Сторони  визнають  за  кожною  з  них право
самостійно  визначати  види  і  форми  власності   та   регулювати
відносини власності на своїй території.
     Правовий режим  державного  майна,  майна  юридичних  осіб  і
громадян   однієї  Сторони,  що  знаходиться  на  території  іншої
Сторони, регулюється законодавством останньої.
     Сторони погоджуються в тому,  що всі питання щодо майна,  яке
кваліфікується   як   союзна   власність,   будуть    урегульовані
відповідними угодами з урахуванням законодавства Сторін.
                            Стаття 11
     Високі Договірні  Сторони  заохочують розвиток взаємовигідних
економічних, торговельних, науково-технічних відносин на рівнях:
     - органів державної влади та управління;
     - банків і фінансової системи;
     - Академій наук;
     - органів територіального (муніципального) самоврядування;
     - підприємств, об'єднань, організацій і установ;
     - спільних   українсько-узбецьких   і    узбецько-українських
підприємств та організацій;
     - індивідуальних підприємців.
     Сторони погодились    в    тому,   що   конкретні   механізми
міжгосподарських  відносин,  торговельного  обміну,   всіх   видів
зв'язку   і   перевезень,   а   також   питання   економічного  та
інформаційного співробітництва  будуть  урегульовані  міжурядовими
угодами.
     Сторони не  застосовуватимуть   в   односторонньому   порядку
дестабілізуючих  економічних  заходів,  які  завдають  шкоди  одна
одній.
                            Стаття 12
     Високі Договірні  Сторони  укладуть  міжурядові   угоди   про
взаємні поставки і послуги,  платежі, ціни і рух цінних паперів, а
також про строки  переходу  на  взаємні  розрахунки  за  світовими
цінами. Даний перелік угод не є вичерпним.
     Сторони зобов'язуються   вживати   заходів  щодо  координації
політики цін.
                            Стаття 13
     Високі Договірні  Сторони  забезпечують транзитні транспортні
операції через морські,  річкові та  повітряні  порти,  залізниці,
автодорожню мережу і трубопроводи, розташовані на їх територіях.
     Умови і порядок здійснення транзитних  транспортних  операцій
визначаються спеціальними угодами Сторін.
                            Стаття 14
     Високі Договірні  Сторони  залишають  за собою право укладати
додаткові договори або угоди  про  співробітництво  в  усіх  інших
сферах міждержавних відносин.
                            Стаття 15
     Високі Договірні  Сторони  вважають  за  доцільне  найближчим
часом  здійснити  обмін  дипломатичними  та  іншими   повноважними
представництвами.
     Порядок обміну   представництвами   та   їх    статус    буде
врегульовано спеціальною угодою.
                            Стаття 16
     Високі Договірні  Сторони погодились в тому,  що до прийняття
Республіки Узбекистан в Організацію Об'єднаних  Націй  Україна  за
ініціативою Республіки Узбекистан представлятиме її інтереси у цій
міжнародній організації.
                            Стаття 17
     Спори щодо тлумачення  і  застосування  норм  цього  Договору
підлягають розв'язанню шляхом переговорів.
                            Стаття 18
     Цей Договір  не зачіпає зобов'язань Високих Договірних Сторін
щодо третіх держав  і  права  на  укладення  договорів  з  третіми
сторонами  про  їх  участь  у  визначеній Договором сфері спільної
діяльності Сторін і в системі колективної безпеки.
                            Стаття 19
     Високі Договірні Сторони проводитимуть регулярні  двосторонні
консультації і переговори з питань виконання цього Договору.
                            Стаття 20
     Кожна з  Високих  Договірних  Сторін  залишає  за собою право
ініціювати  в  рамках  консультацій  переговори  щодо  доцільності
продовження дії цього Договору або окремих його статей.
     Положення цього Договору можуть бути доповнені або змінені за
взаємною згодою Сторін.
                            Стаття 21
     Цей Договір підлягає ратифікації.
     Обмін ратифікаційними грамотами відбудеться  в  місті  Києві.
Цей   Договір  набирає  чинності  в  день  обміну  ратифікаційними
грамотами.
                            Стаття 22
     Цей Договір укладається строком на десять років.
     Чинність Договору  продовжується  на  наступний  десятирічний
строк, якщо жодна з Сторін не заявить про своє бажання денонсувати
його  шляхом письмового повідомлення не пізніш як за шість місяців
до закінчення строку дії Договору.
     Складено в   місті  Ташкенті  28  жовтня  1991  року  у  двох
примірниках, кожний українською і узбецькою мовами, причому обидва
тексти мають однакову силу.
 
 За Україну                               За Республіку Узбекистан
 
 Голова Верховної Ради України     Президент Республіки Узбекистан
 Л.Кравчук                                               І.Карімов








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Реклама
Реклама



Наша кнопка