Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про внесення змін до Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України

                    КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                  від 24 вересня 2004 р. N 1273
                               Київ
 
           Про внесення змін до Положення про державну
             санітарно-епідеміологічну службу України
 
 
     Кабінет Міністрів України  п о с т а н о в л я є:
 
     Внести до Положення  про  державну  санітарно-епідеміологічну
службу   України,   затвердженого  постановою  Кабінету  Міністрів
України  від 19 серпня 2002 р.  N 1218 ( 1218-2002-п )  (Офіційний
вісник України, 2002 р., N 34, ст. 1613; 2003 р., N 37, ст. 1981),
зміни, виклавши його у редакції, що додається.
 
 
     Прем'єр-міністр України                            В.ЯНУКОВИЧ
 
     Інд. 28
 
 
                                    ЗАТВЕРДЖЕНО
                       постановою Кабінету Міністрів України
                    від 19 серпня 2002 р. N 1218 ( 1218-2002-п )
                  (у редакції постанови Кабінету Міністрів України
                           від 24 вересня 2004 р. N 1273)
 
 
                            ПОЛОЖЕННЯ
              про державну санітарно-епідеміологічну
                          службу України
 
 
     1. Державна  санітарно-епідеміологічна   служба   України   є
системою   органів,   установ,  закладів,  частин  і  підрозділів,
діяльність яких спрямовується на профілактику інфекційних  хвороб,
професійних   захворювань,   масових   неінфекційних   захворювань
(отруєнь), радіаційних  уражень  людей,   запобігання   шкідливому
впливу   на   стан   їх   здоров'я  і  життя  факторів  середовища
життєдіяльності, здійснення державного санітарно-епідеміологічного
нагляду  щодо  безпеки  для  життя  і здоров'я людини продукції та
середовища життєдіяльності.
 
     2. Державна санітарно-епідеміологічна служба України у  своїй
діяльності   керується  Конституцією  ( 254к/96-ВР )  та  законами
України,  актами Президента України і Кабінету Міністрів  України,
положеннями    про   державну   санітарно-епідеміологічну   службу
відповідних державних      органів,      наказами      МОЗ      та
Держсанепідемслужби,  наказами та постановами головного державного
санітарного лікаря України, а також цим Положенням.
 
     3. Основними завданнями державної  санітарно-епідеміологічної
служби України є:
 
     здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;
 
     визначення першочергових     заходів     щодо    профілактики
інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних
захворювань  (отруєнь),  радіаційних  уражень  людей,  запобігання
шкідливому  впливу  на  стан  здоров'я  і  життя  людини  факторів
середовища життєдіяльності;
 
     аналіз причин  і  умов  виникнення  ситуацій  санітарного  та
епідемічного неблагополуччя, підготовка пропозицій щодо запобіжних
заходів і здійснення контролю за їх проведенням;
 
     участь у  координації  діяльності  органів виконавчої влади у
сфері  забезпечення  санітарного  та   епідемічного   благополуччя
населення;
 
     координація роботи   з   проведення   гігієнічного  виховання
населення.
 
     4. Державна    санітарно-епідеміологічна    служба    України
відповідно до покладених на неї завдань:
 
     здійснює державний    санітарно-епідеміологічний   нагляд   і
контроль за дотриманням вимог санітарного  законодавства  органами
виконавчої     влади,     органами    місцевого    самоврядування,
підприємствами, установами, організаціями та громадянами;
 
     проводить аналіз  та  оцінку  ризику  для  здоров'я  і  життя
людини,  обґрунтування  заходів  з  управління  ризиком,  державну
санітарно-епідеміологічну експертизу,  обстеження,  розслідування,
лабораторні та інструментальні дослідження і випробування, а також
санітарну, гігієнічну,  токсикологічну,  епідеміологічну  та  інші
види    оцінки   середовища   життєдіяльності   людини,   об'єктів
господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг,
проектної  документації  і  видає  висновок  щодо їх відповідності
вимогам санітарних норм;
 
     проводить аналіз небезпечних для здоров'я людини факторів  та
здійснює   державний  санітарно-епідеміологічний  нагляд  на  усіх
етапах виробництва  та  реалізації  харчових  продуктів;  погоджує
системи забезпечення безпеки виробництва харчових продуктів;
 
     вивчає, оцінює   і  прогнозує  показники  здоров'я  населення
залежно від стану середовища життєдіяльності, визначає фактори, що
шкідливо впливають на стан здоров'я людини;
 
     аналізує санітарну та епідемічну ситуацію;
 
     контролює застосування   дезінфекційних  засобів,  проведення
дезінфекційних заходів;
 
     вносить в установленому порядку до органів  виконавчої  влади
та органів місцевого самоврядування пропозиції стосовно проведення
заходів із забезпечення санітарного та  епідемічного  благополуччя
населення, введення карантину;
 
     забезпечує охорону   території   України   від  занесення  та
поширення  особливо  небезпечних  (у  тому  числі  карантинних)  і
небезпечних     інфекційних     хвороб,     здійснює     державний
санітарно-епідеміологічний нагляд і контроль  в  пунктах  пропуску
через державний кордон;
 
     погоджує санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи,
що розробляються органами  виконавчої  влади,  органами  місцевого
самоврядування,    підприємствами,    установами,   організаціями,
контролює їх здійснення;
 
     видає обов'язкові  для  виконання  постанови,  розпорядження,
висновки,  приписи  з  питань  усунення  або  обмеження шкідливого
впливу  на  стан  здоров'я  і  життя  людини  факторів  середовища
життєдіяльності;
 
     подає в  установленому  порядку пропозиції щодо обмеження або
заборони в'їзду на територію України  її  громадян,  іноземців  та
осіб  без  громадянства,  експорт,  імпорт,  транзиту  вантажів  і
товарів  з  держав  або  регіонів  у  зв'язку  з   неблагополучною
епідемічною ситуацією на їх території;
 
     аналізує причини  та умови виникнення і поширення інфекційних
хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань
(отруєнь), радіаційних уражень людей;
 
     взаємодіє з  органами  виконавчої  влади,  органами місцевого
самоврядування та об'єднаннями громадян з питань охорони  здоров'я
і життя людини;
 
     вживає заходів  до  розвитку  міжнародного  співробітництва у
сфері  забезпечення  санітарного  та   епідемічного   благополуччя
населення.
 
     5. До  системи  державної  санітарно-епідеміологічної  служби
України належать:
 
     Державна санітарно-епідеміологічна служба  -  урядовий  орган
державного     управління,     який     діє     у    складі    МОЗ
(Держсанепідемслужба);
 
     регіональні (міжобласні)    установи     Держсанепідемслужби,
установи   Держсанепідемслужби   в   Автономній  Республіці  Крим,
областях,  у  містах,  районах,  на   водному,   залізничному   та
повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи;
 
     заклади Держсанепідемслужби  в  Автономній  Республіці  Крим,
областях,  у  містах,  районах,  на   водному,   залізничному   та
повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи;
 
     дезінфекційні станції;
 
     спеціалізовані заклади   Держсанепідемслужби,   утворені  для
боротьби з особливо небезпечними (у  тому  числі  карантинними)  і
небезпечними інфекційними хворобами;
 
     установи, заклади, частини і підрозділи Міноборони, МВС, СБУ,
Адміністрації  Держприкордонслужби,  Державного   департаменту   з
питань виконання покарань, Державного управління справами;
 
     наукові установи санітарно-епідеміологічного профілю;
 
     об'єднання, центри,       лабораторії       (наукові       та
науково-практичні, контрольні, експертні, проблемні);
 
     Комітет з питань гігієнічного регламентування;
 
     інші установи і заклади, утворені згідно із законодавством.
 
     6. Для  розгляду  найважливіших  питань   щодо   забезпечення
санітарного  та  епідемічного благополуччя населення і організації
діяльності         утворюється          колегія          державної
санітарно-епідеміологічної  служби  України,  яку  очолює головний
державний санітарний лікар України.
 
     Положення про  колегію  та  її   склад   затверджує   Кабінет
Міністрів  України  за  поданням  головного державного санітарного
лікаря України.
 
     Рішення колегії  проводяться  в  життя   наказами   головного
державного санітарного лікаря України.
 
     7. Для  наукового  та методичного забезпечення функціонування
державної  санітарно-епідеміологічної  служби   України   головний
державний    санітарний    лікар   України   утворює   на   правах
консультативно-дорадчого органу наукову раду.
 
     Положення про наукову раду та її  склад  затверджує  головний
державний санітарний лікар України.
 
     8. На  регіональні (міжобласні) установи Держсанепідемслужби,
установи  Держсанепідемслужби  в   Автономній   Республіці   Крим,
областях, містах, районах, на водному, залізничному та повітряному
транспорті, об'єктах  з  особливим  режимом  роботи   покладаються
функції органів  державного санітарно-епідеміологічного нагляду на
відповідних адміністративних територіях,  на водному, залізничному
та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи.
 
     9. На установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної
служби Міноборони,  МВС,  СБУ,  Адміністрації Держприкордонслужби,
Державного  департаменту  з питань виконання покарань,  Державного
управління  справами  покладаються  функції   органів   державного
санітарно-епідеміологічного нагляду    на    підпорядкованих    їм
територіях, об'єктах, у частинах і підрозділах.
 
     10. Посадовими особами  державної  санітарно-епідеміологічної
служби України є головні державні санітарні лікарі, їх заступники,
лікарі-гігієністи,  лікарі-епідеміологи та помічники лікарів,  які
здійснюють державний  санітарно-епідеміологічний нагляд на засадах
єдиноначальності,    підпорядкованості,    підконтрольності     та
підзвітності  головному  державному  санітарному  лікарю  установи
Держсанепідемслужби вищого рівня.
 
     11. Державну санітарно-епідеміологічну службу України  очолює
головний  державний  санітарний  лікар України,  яким за посадою є
перший заступник Міністра охорони здоров'я.  Призначення на посаду
і звільнення  з  посади  головного  державного  санітарного лікаря
України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
 
     Повноваження головного державного санітарного лікаря  України
визначаються  Законом  України  "Про  забезпечення  санітарного та
епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ),  Положенням  про
Держсанепідемслужбу.
 
     12. Державну   санітарно-епідеміологічну  службу  Міноборони,
МВС,   СБУ,    Адміністрації    Держприкордонслужби,    Державного
департаменту  з  питань виконання покарань,  Державного управління
справами очолюють головні державні санітарні лікарі  цих  органів,
які  призначаються   на  посаду і звільняються з посади керівником
відповідного державного органу за погодженням з головним державним
санітарним лікарем України.
 
     13. Головні державні санітарні лікарі Міноборони,  МВС,  СБУ,
Адміністрації  Держприкордонслужби,  Державного   департаменту   з
питань   виконання   покарань,   Державного   управління  справами
підпорядковуються керівникові відповідного державного органу,  а з
питань здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду -
головному державному санітарному лікарю України.
 
     14. Регіональні  (міжобласні)  установи  Держсанепідемслужби,
установи   Держсанепідемслужби   в   Автономній  Республіці  Крим,
областях, містах, районах, на водному, залізничному та повітряному
транспорті,  об'єктах  з особливим режимом роботи очолюють головні
державні санітарні лікарі.
 
     15. Головні  державні   санітарні   лікарі   координують   на
відповідних адміністративних територіях діяльність розташованих на
них установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби
України незалежно від їх підпорядкування.
 
     16. Головний  державний  санітарний  лікар  України  та  його
заступники мають бланки та печатку із зображенням Державного Герба
України і назвою посади.
 
     17. Посадові    особи    та    інші    працівники   державної
санітарно-епідеміологічної  служби  України  повинні   відповідати
кваліфікаційним вимогам,  визначеним головним державним санітарним
лікарем України.
 
     18. Постанови, розпорядження, висновки, приписи, що видаються
головними  державними  санітарними  лікарями  та іншими посадовими
особами з метою усунення або обмеження шкідливого впливу  на  стан
здоров'я  і  життя  людини  факторів  середовища  життєдіяльності,
причин  та  умов  виникнення  і  поширення   інфекційних   хвороб,
обов'язкові для виконання усіма юридичними та фізичними особами.
 
     19. Посадові   особи   державної   санітарно-епідеміологічної
служби України:
 
     самостійно приймають в  межах  своїх  повноважень  рішення  і
несуть  відповідальність  згідно  із законодавством за протиправні
дії або бездіяльність;
 
     здійснюють свої повноваження на відповідних  адміністративних
територіях,   водному,  залізничному  та  повітряному  транспорті,
об'єктах з особливим режимом роботи,  а посадові  особи  державної
санітарно-епідеміологічної служби     Міноборони,     МВС,    СБУ,
Адміністрації Держприкордонслужби,   Державного   департаменту   з
питань  виконання  покарань,  Державного  управління справами - на
підпорядкованих їм територіях, об'єктах, у частинах і підрозділах.
 
     20. Посадові особи  та  інші  працівники  закладів  державної
санітарно-епідеміологічної    служби    України   провадять   свою
діяльність відповідно до законодавства та посадових інструкцій, що
затверджуються в установленому порядку.
 
     21. Керівники  закладів  державної санітарно-епідеміологічної
служби   України   здійснюють   свої   повноваження   на   засадах
єдиноначальності,     підпорядкованості,    підконтрольності    та
підзвітності    керівнику    вищестоящого    закладу     державної
санітарно-епідеміологічної служби.
 
     22. Посадовим   особам  державної  санітарно-епідеміологічної
служби  України  видається  службове   посвідчення   за   зразком,
затвердженим головним державним санітарним лікарем України.
 
     23. Посадові   особи   державної   санітарно-епідеміологічної
служби України підлягають обов'язковому державному страхуванню  на
випадок  каліцтва  або професійного захворювання під час виконання
службових обов'язків і мають  право  на  пільги  і  компенсацію  у
порядку, встановленому     законодавством.    Зазначеним    особам
гарантується згідно  із  законодавством  захист  життя,  здоров'я,
честі, гідності та майна від протиправних дій, а також правовий та
соціальний захист.
 
     24. Межі адміністративної території, на яку поширюється сфера
діяльності  регіональних  установ  Держсанепідемслужби,  установ і
закладів  Держсанепідемслужби  в   Автономній   Республіці   Крим,
областях, у   містах,   районах,   на   водному,  залізничному  та
повітряному транспорті,  об'єктах з особливим режимом  роботи,  їх
мережа  та  структура  визначаються  головним державним санітарним
лікарем України.
 
     Мережа та   структура   установ    і    закладів    державної
санітарно-епідеміологічної    служби    Міноборони,    МВС,   СБУ,
Адміністрації  Держприкордонслужби,  Державного   департаменту   з
питань   виконання   покарань,   Державного   управління  справами
визначаються відповідними   головними    державними    санітарними
лікарями  за  погодженням  з головним державним санітарним лікарем
України.
 
     25. Типові  положення  про  підрозділи  установ  і   закладів
Держсанепідемслужби   та   нормативи   їх   матеріально-технічного
забезпечення затверджуються головним державним санітарним  лікарем
України.
 
     Типові положення  про підрозділи установ і закладів державної
санітарно-епідеміологічної   служби    Міноборони,    МВС,    СБУ,
Адміністрації   Держприкордонслужби,   Державного  департаменту  з
питань  виконання  покарань,  Державного  управління  справами  та
нормативи  їх матеріально-технічного  забезпечення  затверджуються
відповідними  головними   державними   санітарними   лікарями   за
погодженням з головним державним санітарним лікарем України.
 
     26. Будівлі,   приміщення,  обладнання,  транспортні  засоби,
земельні ділянки,  на яких розташовані будівлі,  та інше майно, що
використовується      установами     і     закладами     державної
санітарно-епідеміологічної  служби  України  для  виконання  своїх
завдань, перебувають  у  державній  власності  та  надаються  їм в
порядку і на умовах, визначених законодавством.
 
     27. Фінансування  установ  і   закладів   Держсанепідемслужби
здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
 
     Кошти, отримані  закладами  Держсанепідемслужби  за виконання
робіт  і  надання  послуг  у  сфері  забезпечення  санітарного  та
епідемічного  благополуччя,  що  не  належать до медичної допомоги
населенню, згідно із Законом України "Про забезпечення санітарного
та епідемічного  благополуччя населення" ( 4004-12 ) зараховуються
до спеціального фонду державного бюджету.
 
     28. Фінансування     установ     і     закладів     державної
санітарно-епідеміологічної    служби    Міноборони,    МВС,   СБУ,
Адміністрації  Держприкордонслужби,  Державного   департаменту   з
питань   виконання   покарань,   Державного   управління  справами
здійснюється за рахунок коштів на охорону здоров'я, що виділяються
зазначеним державним органам з державного бюджету.
 
     29. Структуру,   чисельність   працівників,  штатні  розписи,
кошториси  установ  і  закладів   Держсанепідемслужби   затверджує
головний   державний   санітарний   лікар   України   у   порядку,
встановленому законодавством.
 
     30. Установи і заклади  державної  санітарно-епідеміологічної
служби  України  є  юридичними особами,  мають самостійний баланс,
печатку із своїм найменуванням, бланки та штампи.








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка