Законы Украины

Новости Партнеров
 

Європейська конвенція про правовий статус дітей, народжених поза шлюбом (ETS N 85) (укр/рос)

                      Європейська конвенція
        про правовий статус дітей, народжених поза шлюбом
                            (ETS N 85)
                            (укр/рос)
 
                  Страсбург, 15 жовтня 1975 року
 
                 Статус Протоколу див. ( 994_766 )
 
             { Конвенцію ратифіковано Законом
               N 862-VI ( 862-17 ) від 14.01.2009 }
 
 
 
     Держави - члени Ради Європи, що підписали цю Конвенцію,
 
     вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого  єднання
між її членами,  крім іншого,  шляхом сприяння прийняттю загальних
засад у правових питаннях;
 
     враховуючи, що в  багатьох  державах  -  членах  Ради  Європи
докладали  й  докладають  зусиль,  аби  поліпшити  правовий статус
дітей,  народжених поза шлюбом,  який в юридичному  і  соціальному
плані  ставить  цих  дітей в несприятливі умови,  шляхом подолання
розбіжностей між  їхнім  правовим  статусом  і  правовим  статусом
дітей, народжених у шлюбі;
 
     визнаючи, що у законодавствах держав - членів Ради Європи все
ще існують суттєві розбіжності у цьому питанні;
 
     впевнені в тому,  що становище дітей, народжених поза шлюбом,
необхідно покращити і що вироблення певних загальних засад щодо їх
юридичного  статусу  сприяло  б  здійсненню  цієї  мети,  а  також
гармонізації законодавства держав-членів у цій сфері;
 
     вважаючи, однак,  що держави,  які не в змозі одразу прийняти
певні положення цієї Конвенції, потребують поступового переходу до
неї,
 
     погодились про таке:
 
                             Стаття 1
 
     Кожна держава-сторона     зобов'язується     привести    своє
законодавство  у  відповідність  до  положень  цієї  Конвенції  та
повідомляти   Генерального   Секретаря  Ради  Європи  про  заходи,
здійснені для досягнення цієї мети.
 
                             Стаття 2
 
     Походження кожної дитини,  народженої поза шлюбом, від матері
засвідчується самим фактом народження дитини.
 
                             Стаття 3
 
     Походження кожної дитини,  народженої поза шлюбом, від батька
засвідчується шляхом добровільного  визнання  батьківства  батьком
або встановлюється в судовому порядку.
 
                             Стаття 4
 
     Добровільне визнання   батьківства  не  може  бути  предметом
опротестування або оспорювання,  оскільки внутрішнє  законодавство
передбачає  ці процедури,  якщо тільки особа,  що хоче визнати або
вже визнала  своє  батьківство,  не  є  біологічним  батьком  цієї
дитини.
 
                             Стаття 5
 
     У позовах    про    встановлення    батьківства,    необхідно
використовувати докази,  що одержані за допомогою криміналістичної
експертизи й можуть довести або скасувати батьківство.
 
                             Стаття 6
 
     1. Батько і мати дитини,  народженої поза шлюбом, зобов'язані
утримувати цю дитину таким самим чином,  як і дитину,  народжену в
шлюбі.
 
     2. У випадку,  коли обов'язок по утриманню дитини, народженої
в шлюбі,  покладається на інших членів  родин  батька  чи  матері,
дитина,  народжена  поза  шлюбом,  в  рівній мірі користується цим
правом.
 
                             Стаття 7
 
     1. У випадку, коли походження дитини, народженої поза шлюбом,
визначено   від   обох   батьків,   батьківські  права  не  можуть
автоматично надаватись лише батьку.
 
     2. Має існувати право  передачі  батьківських  прав;  порядок
передачі визначається внутрішнім законодавством.
 
                             Стаття 8
 
     У випадку,  коли  батько  або  мати  дитини,  народженої поза
шлюбом, не мають батьківських прав або не призначені опікунами над
дитиною,  він  і вона можуть у відповідних випадках одержати право
відвідувати дитину.
 
                             Стаття 9
 
     Дитина, народжена поза шлюбом, має таке саме право спадкувати
майно  від  своїх батька і матері та від членів їхніх родин,  як і
дитина, народжена в шлюбі.
 
                            Стаття 10
 
     Шлюб між батьком та матір'ю дитини,  яка була народжена  поза
шлюбом,  надає  дитині той самий юридичний статус,  що має дитина,
народжена в шлюбі.
 
                            Стаття 11
 
     1. Цю Конвенцію відкрито для підписання державами  -  членами
Ради    Європи.   Вона   підлягає   ратифікації,   прийняттю   або
затвердженню.  Документи про ратифікацію,  про прийняття  або  про
затвердження  передаються  на  зберігання Генеральному Секретареві
Ради Європи.
 
     2. Ця Конвенція набуває чинності через три  місяці  від  дати
здачі  на  зберігання  третього  документа  про  ратифікацію,  про
прийняття або про затвердження.
 
     3. Для будь-якої держави-сторони,  яка ратифікувала, прийняла
або  затвердила Конвенцію,  вона набуває чинності через три місяці
від дати здачі на зберігання її  документа  про  ратифікацію,  про
прийняття або про затвердження.
 
                            Стаття 12
 
     1. Після  набуття  цією Конвенцією чинності Комітет Міністрів
Ради Європи може запросити будь-яку державу,  що не є членом  Ради
Європи, приєднатися до цієї Конвенції.
 
     2. Приєднання   здійснюється   шляхом  передачі  Генеральному
Секретареві Ради Європи на зберігання  документа  про  приєднання,
який набирає чинності через три місяці від дати здачі документа.
 
                            Стаття 13
 
     1. Будь-яка  держава  може під час підписання або передачі на
зберігання  її  документа  про  ратифікацію,  про  прийняття,  про
затвердження або про приєднання визначити територію або території,
на які поширюється дія цієї Конвенції.
 
     2. Будь-яка держава може під час передачі  на  зберігання  її
документа про ратифікацію,  про прийняття, про затвердження чи про
приєднання або в будь-який інший момент після цього  своєю заявою,
адресованою  на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи,  поширити
дію цієї Конвенції на будь-яку іншу територію, яка визначена в цій
заяві, за міжнародні відносини якої вона несе відповідальність або
від імені якої вона уповноважена приймати зобов'язання.
 
     3. Будь-яка зроблена відповідно до попереднього пункту  заява
може   бути  відкликана  по  відношенню  до  будь-якої  території,
зазначеної в цій заяві,  згідно з процедурою,  визначеною в статті
15 цієї Конвенції.
 
                            Стаття 14
 
     1. Будь-яка  держава  може під час підписання або передачі на
зберігання  її  документа  про  ратифікацію,  про  прийняття,  про
затвердження або про приєднання чи під час подачі заяви,  згідно з
пунктом 2 статті  13  цієї  Конвенції,  зробити  не  більше  трьох
застережень відносно положень статей 2 - 10 цієї Конвенції.
 
     Не дозволяються   застереження  загального  характеру;  кожне
застереження  може  бути  зроблено   відносно   одного   положення
Конвенції.
 
     2. Застереження  залишається  дійсним  протягом  п'яти  років
після набрання Конвенцією чинності для заінтересованих  Договірних
Сторін.  Застереження  може бути продовжено на наступні п'ятирічні
періоди шляхом подання заяви на ім'я Генерального  Секретаря  Ради
Європи перед закінченням кожного періоду.
 
     3. Будь-яка  Договірна  Сторона  може  повністю  або частково
відкликати застереження,  зроблене відповідно до  зазначених  вище
пунктів,  шляхом подання заяви на ім'я Генерального Секретаря Ради
Європи, яка набирає чинності від дати її отримання.
 
                            Стаття 15
 
     1. Будь-яка Договірна Сторона у тому,  що її стосується, може
денонсувати  цю Конвенцію шляхом подання відповідного повідомлення
на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи.
 
     2. Така денонсація набирає чинності через шість  місяців  від
дати   отримання   Генеральним   Секретарем   Ради  Європи  такого
повідомлення.
 
                            Стаття 16
 
     Генеральний Секретар Ради Європи повідомляє держави  -  члени
Ради   Європи   та  будь-яку  державу,  яка  приєдналася  до  цієї
Конвенції, про:
 
     a) будь-яке підписання;
 
     b) здачу на зберігання будь-якого документа про  ратифікацію,
про прийняття, про затвердження та про приєднання;
 
     c) будь-яку  дату набуття чинності цією Конвенцією відповідно
до статті 11;
 
     d) будь-яке повідомлення відповідно до положень статті 1;
 
     e) будь-яку заяву відповідно до положень пунктів 2 і 3 статті
13;
 
     f) будь-яке  застереження,  зроблене  відповідно  до положень
пункту 1 статті 14;
 
     g) продовження   терміну   дії    будь-якого    застереження,
зробленого відповідно до положень пункту 2 статті 14;
 
     h) відкликання будь-якого застереження, зробленого відповідно
до положень пункту 3 статті 14;
 
     i) будь-яке повідомлення відповідно до положень статті 15  та
дату, від якої денонсація набирає чинності
 
     На посвідчення чого ті,  що підписалися нижче, належним чином
на те уповноважені представники підписали цю Конвенцію.
 
     Вчинено в  Страсбурзі  15  дня  жовтня   місяця   1975   року
англійською   та  французькою  мовами,  причому  обидва  тексти  є
автентичними,  в одному примірнику,  який зберігатиметься в архіві
Ради Європи.  Генеральний Секретар Ради Європи надсилає засвідчені
копії кожній державі,  яка підписала Конвенцію, та кожній Державі,
яка приєдналася до неї.
 
                      Европейская конвенция
               о правовом статусе внебрачных детей
                            (ETS N 85)
 
                (Страсбург, 15 октября 1975 года)
 
 
                                             неофициальный перевод
 
     Государства-члены Совета    Европы,   подписавшие   настоящую
Конвенцию,
     считая, что  целью Совета Европы является достижение большего
единства  между  его   членами,   в   частности   путем   принятия
единообразных норм в области права;
     принимая во  внимание,  что  во  многих   государствах-членах
предпринимались  или предпринимаются усилия по улучшению правового
положения внебрачных детей путем сокращения правовых и  социальных
различий в правовом статусе внебрачных детей и детей,  рожденных в
законном браке;
     признавая сохраняющиеся  до  настоящего  времени значительные
несоответствия в законах государств-членов в данной области;
     считая необходимым  улучшение  положения  внебрачных  детей и
полагая,  что разработка некоторых единообразных норм в  отношении
их  правового  статуса будет способствовать достижению этой цели и
одновременно  унификации  законов   государств-членов   в   данной
области;
     считая, однако,  необходимым  создание   условий   поэтапного
перехода  для государств,  не готовых к безотлагательному принятию
положений настоящей Конвенции,
     согласились о нижеследующем:
 
                             Статья 1
 
     Каждая из  Договаривающихся  Сторон обеспечивает согласование
собственного законодательства с положениями настоящей Конвенции  и
оповещает  Генерального секретаря Совета Европы о мерах,  принятых
для достижения этой цели.
 
                             Статья 2
 
     Установление материнства во всех случаях внебрачного рождения
ребенка основывается исключительно на факте рождения ребенка.
 
                             Статья 3
 
     Отцовство в  случаях  внебрачного рождения ребенка может быть
подтверждено или установлено  путем  добровольного  признания  или
судебного решения.
 
                             Статья 4
 
     Добровольное признание  отцовства не может быть отклонено или
оспорено  в  той  мере,  в  какой  внутреннее  право   государства
предусматривает  соответствующие  процедуры,  за  исключением  тех
случаев,  когда лицо, желающее признать или признавшее ребенка, не
является его биологическим отцом.
 
                             Статья 5
 
     При осуществлении    действий   по   установлению   отцовства
допустимым является использование научных  доказательств,  которые
могут   способствовать   установлению   или   опровержению   факта
отцовства.
 
                             Статья 6
 
     1. Отец  и  мать   внебрачного   ребенка   несут   одинаковую
ответственность по его содержанию,  как если бы ребенок был рожден
в законном браке.
     2. В  тех  случаях,  когда обязанности по содержанию ребенка,
рожденного в законном браке, переходят к тем или иным членам семьи
по   отцовской   или   материнской   линии,   аналогичный  порядок
сохраняется и в отношении внебрачного ребенка.
 
                             Статья 7
 
     1. В  случаях   одновременного   установления   отцовства   и
материнства  в отношении внебрачного ребенка родительские права не
могут автоматически переходить исключительно отцу ребенка.
     2. Сохраняется   право  передачи  родительских  прав;  случаи
передачи     родительских     прав     регулируются     внутренним
законодательством государства.
 
                             Статья 8
 
     В тех  случаях,  когда  отец  или мать внебрачного ребенка не
имеют родительских прав или опеки (попечительства)  над  ребенком,
такой   родитель  может  приобрести  право  доступа  к  ребенку  в
соответствующих случаях.
 
                             Статья 9
 
     Внебрачный ребенок обладает такими  же  правами  наследования
имущества своих отца и матери,  а также родственников по отцовской
и материнской линии,  как если  бы  такой  ребенок  был  рожден  в
законном браке.
 
                            Статья 10
 
     Вступление в  законный брак отца и матери внебрачного ребенка
имеет своим результатом получение им  правового  статуса  ребенка,
рожденного в законном браке.
 
                            Статья 11
 
     1. Настоящая     Конвенция     открыта     для     подписания
государствами-членами Совета  Европы.  Она  подлежит  ратификации,
принятию  или  утверждению.  Ратификационные грамоты,  документы о
принятии  или  утверждении  сдаются   на   хранение   Генеральному
секретарю Совета Европы.
     2. Настоящая Конвенция вступает в силу через три месяца после
сдачи  на  хранение  третьей ратификационной грамоты,  документа о
принятии или утверждении.
     3. В   отношении   любого  подписавшего  настоящую  Конвенцию
государства,  впоследствии   ратифицировавшего,   принявшего   или
утвердившего  ее,  настоящая  Конвенция  вступает в силу через три
месяца после сдачи на хранение ратификационной грамоты,  документа
о принятии или утверждении.
 
                            Статья 12
 
     1. После   вступления  в  силу  настоящей  Конвенции  Комитет
министров Совета Европы может  пригласить  любое  государство,  не
являющееся членом Совета, присоединиться к настоящей Конвенции.
     2. Такое присоединение осуществляется путем сдачи на хранение
Генеральному  секретарю  Совета  Европы документа о присоединении,
который вступает в силу  через  три  месяца  после  сдачи  его  на
хранение.
 
                            Статья 13
 
     1. Любое  государство во время подписания Конвенции или сдачи
на  хранение  ратификационной  грамоты,  документа   о   принятии,
утверждении   или   присоединении  может  указать  территорию  или
территории, на которых действуют положения настоящей Конвенции.
     2. Любое  государство  при  сдаче на хранение ратификационной
грамоты, документа о принятии, утверждении или присоединении или в
любое  другое  время  впоследствии  путем  заявления  Генеральному
секретарю Совета Европы может  распространить  действие  положений
настоящей  Конвенции  на  любую  другую территорию или территории,
которые упомянуты в заявлении,  за международные отношения которых
оно  несет  ответственность  или от имени которых оно уполномочено
действовать.
     3. Любое заявление,  поданное согласно предыдущему пункту,  в
отношении территории,  упомянутой в таком  заявлении,  может  быть
отозвано  в  соответствии  с правилами процедуры,  определенными в
статье 15 настоящей Конвенции.
 
                            Статья 14
 
     1. Любое государство во время подписания Конвенции или  сдачи
на   хранение   ратификационной  грамоты,  документа  о  принятии,
утверждении или присоединении или подачи заявления в  соответствии
с пунктом 2 статьи 13 настоящей Конвенции,  может сделать не более
трех оговорок в отношении  статей  2  -  10  настоящей  Конвенции.
Оговорки  общего  характера не принимаются;  каждая из оговорок не
может затрагивать более одного положения.
     2. Срок  действия оговорки не может превышать пять лет с даты
вступления  в  силу  настоящей   Конвенции   для   соответствующей
Договаривающейся  Стороны.  Срок ее действия может быть продлен на
последующие    пятилетние    периоды    посредством     заявления,
направленного  Генеральному  секретарю  Совета Европы до истечения
соответствующего периода.
     3. Любая  Договаривающаяся  Сторона  может отозвать полностью
или частично оговорку,  сделанную ей в соответствии с  предыдущими
пунктами, направив заявление Генеральному секретарю Совета Европы,
которое вступает в силу с даты его получения.
 
                            Статья 15
 
     1. Любая   Договаривающаяся   Сторона   может   денонсировать
настоящую Конвенцию в той мере,  в какой это ее касается, направив
уведомление Генеральному секретарю Совета Европы.
     2. Денонсация  вступает в силу через шесть месяцев после даты
получения такого уведомления Генеральным секретарем Совета Европы.
 
                            Статья 16
 
     Генеральный секретарь Совета Европы уведомляет членов  Совета
Европы и Правительство любого государства,  которое присоединилось
к настоящей Конвенции, о:
     a) подписавших ее государствах;
     b) сдаче на хранение любой ратификационной грамоты, документа
о принятии, утверждении или присоединении;
     c) дате вступления в силу настоящей Конвенции в  соответствии
со статьей 11 Конвенции;
     d) любом уведомлении, полученном в соответствии с положениями
статьи 1;
     e) любом заявлении,  полученном в соответствии с пунктами 2 и
3 статьи 13;
     f) любой оговорке,  сделанной в  соответствии  с  положениями
пункта 1 статьи 14;
     g) любом продлении срока действия оговорки в  соответствии  с
положениями пункта 2 статьи 14;
     h) снятии любой оговорки в соответствии с положениями  пункта
3 статьи 14;
     i) любом уведомлении, полученном в соответствии с положениями
статьи 15, и дате вступления в силу денонсации.
 
     В удостоверение чего нижеподписавшиеся, должным образом на то
уполномоченные, подписали настоящую Конвенцию.
 
     Совершено в Страсбурге 15 октября 1975 года на  английском  и
французском  языках,  причем  оба текста имеют одинаковую силу,  в
единственном экземпляре, который хранится в архивах Совета Европы.
Генеральный секретарь Совета Европы препровождает заверенные копии
настоящей Конвенции каждому из подписавших ее или присоединившихся
к ней государств.
 
                                                         (Подписи)
 
     Конвенция вступила в силу 11.08.1978.








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка