Законы Украины

Новости Партнеров
 

Рекомендація щодо соціально-побутового обслуговування моряків у морі та в порту N 173


                           Рекомендація
             щодо соціально-побутового обслуговування
                    моряків у морі та в порту
                              N 173
 
     Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
     що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 24 вересня 1987 року на свою сімдесят  четверту
сесію,
     нагадуючи про   положення   Рекомендації   1936   року   щодо
побутового обслуговування   моряків   у   портах  (  993_210  )  і
Рекомендації  1970  року  щодо  побутового  обслуговування моряків
( 993_255 ),
     ухваливши прийняти  ряд  пропозицій щодо соціально-побутового
обслуговування моряків у морі та в  порту,  що  є  другим  пунктом
порядку денного сесії,
     вирішивши надати  цим  пропозиціям  форми  рекомендації,  яка
доповнює Конвенцію 1987 року про соціально-побутове обслуговування
моряків ( 993_150 ),
     ухвалює цього  восьмого  дня  жовтня  місяця тисяча дев'ятсот
вісімдесят   сьомого   року   нижченаведену   Рекомендацію,    яка
називатиметься  Рекомендацією  1987 року щодо соціально-побутового
обслуговування моряків.
                      I. Загальні положення
     В цілях цієї Рекомендації:
     a) термін   "моряк"   означає  будь-яку  особу,  яка  виконує
будь-які функції на борту морського судна,  яке  є  державною  або
приватною власністю, за винятком військового корабля;
     b) термін   "соціально-побутове    обслуговування"    означає
побутові  та  культурні  заходи і служби,  а також заходи і служби
щодо організації дозвілля і надання інформації.
     2. Компетентний  орган  влади тією мірою,  якою він вважає це
практично   здійсненним,   застосовує   після    консультації    з
представницькими   організаціями  власників  риболовного  судна  і
рибалками положення   цієї   Рекомендації   стосовно  комерційного
морського рибальства.
     3. 1)  Члени  Організації   повинні   вживати   заходів   для
забезпечення надання належного соціально-побутового обслуговування
морякам як у порту, так і на борту судна, а також для забезпечення
моряків належним захистом під час виконання ними своїх професійних
обов'язків.
     2) Вживаючи    цих   заходів,   члени   Організації   повинні
враховувати особливі потреби  моряків,  зокрема  під  час  їхнього
перебування   в   іноземних  державах  та  при  входженні  до  зон
військових дій,  у  тому  що  стосується  безпеки  праці,  охорони
здоров'я і організації дозвілля.
     4. У   заходах   щодо   контролю    за    соціально-побутовим
обслуговуванням    слід    передбачати    участь   представницьких
організацій судновласників і моряків.
     5. Соціально-побутове     обслуговування,    яке    надається
відповідно до цієї Рекомендації,  повинно бути доступним для  всіх
моряків, незалежно від їхньої національності, раси, кольору шкіри,
статі,  віросповідання,  політичних  переконань  або   соціального
походження,  а  також  незалежно від держави реєстрації судна,  на
якому вони служать.
     6. Члени   Організації   повинні   співробітничати  у  справі
сприяння соціально-побутовому обслуговуванню моряків у  морі та  в
порту. Таке співробітництво має охоплювати:
     a) консультації між компетентними органами влади,  спрямовані
на  надання і вдосконалення соціально-побутового обслуговування як
у порту, так і на борту судна;
     b) угоди   про  об'єднання  засобів  і  про  спільне  надання
соціально-побутового  обслуговування  у   головних   портах,   щоб
уникнути непотрібного дублювання;
     c) організацію міжнародних спортивних  змагань  і  заохочення
моряків до участі в спортивних заходах;
     d) організацію     міжнародних     семінарів     з     питань
соціально-побутового обслуговування моряків у морі та в порту.
          II. Соціально-побутове обслуговування в порту
     7. 1)  Члени  Організації  мають  надавати  або забезпечувати
надання такого соціально-побутового обслуговування,  яке може бути
потрібним у відповідних портах країни.
     2) Члени    Організації     повинні     консультуватися     з
представницькими   організаціями   судновласників  і  моряків  при
визначенні відповідних портів.
     3) Слід   проводити   часту  перевірку  діяльності  в  галузі
соціально-побутового обслуговування з тим,  щоб  воно  відповідало
потребам моряків,  які змінюються разом з технічними,  виробничими
та іншими змінами в судноплавстві.
     8. 1)      Соціально-побутове      обслуговування     повинно
забезпечуватися,  залежно від національних умов та практики, одним
або більше з нижчезазначених:
     a) державними органами;
     b) організаціями   судновласників  і  моряків  відповідно  до
колективних договорів або за допомогою інших узгоджених заходів;
     c) добровільними організаціями.
     2) Слід вживати заходів для  забезпечення,  у  разі  потреби,
проведення соціально-побутового обслуговування моряків, щоб,  крім
будь-яких добровільних моряків,  цим займалися на постійній основі
технічно компетентні особи.
     9. 1)     Слід     створювати     управління     з     питань
соціально-побутового  обслуговування,  у  разі  потреби,  на рівні
портів,  на регіональному та національному рівнях, до функцій яких
повинні належати:
     a) контроль за ефективністю наявних соціально-побутових служб
і  контроль  за  потребою  надання  додаткових  служб або закриття
служб, які недовикористовуються;
     b) сприяння і консультування осіб,  відповідальних за надання
соціально-побутового   обслуговування,   а   також    забезпечення
координації між цими особами.
     2) До  складу   управлінь   з   питань   соціально-побутового
обслуговування     мають    входити    представники    організацій
судновласників і моряків,  компетентних органів влади  і,  у  разі
потреби, добровільних організацій та соціальних органів.
     3) У  разі  потреби,  консули  морських  держав   і   місцеві
представники     іноземних     організацій    соціально-побутового
обслуговування   повинні   брати   участь   у   роботі   портових,
регіональних     і     національних     управлінь     з     питань
соціально-побутового обслуговування  відповідно  до  національного
законодавства та правил.
     10. 1) Члени Організації повинні забезпечувати  відповідне  і
регулярне    фінансування    соціально-побутового   обслуговування
моряків.
     2) Відповідно до національних умов і практики це фінансування
повинно проводитися в одній з або більше форм:
     a) виплат з державних фондів;
     b) податків  або  інших  особливих  відрахувань   із   джерел
судноплавних компаній;
     c) добровільних внесків з боку  судновласників,  моряків  або
їхніх організацій;
     d) добровільних внесків з інших джерел.
     3) Якщо   податки,   збори   і   особливі   відрахування   на
соціально-побутове обслуговування мають обов'язковий характер,  то
вони  повинні  використовуватися  лише  для  цілей,  у  яких  вони
стягуються.
     11. Повинні бути готелі або гуртожитки, придатні для моряків,
якщо в них виникає потреба. Слід відповідним чином керувати такими
готелями або гуртожитками, стягнуті ціни повинні бути розумними і,
якщо потрібно і можливо,  слід передбачати проживання в них  сімей
моряків.
     12. 1)  У  портах  мають  створюватися  або  вдосконалюватися
потрібні    підприємства    соціально-побутового   і   культурного
обслуговування. Вони повинні включати:
     a) приміщення  для  проведення  зборів  і відпочинку,  в разі
потреби;
     b) споруди   для   занять  спортом  та  інші  можливості  для
відпочинку поза приміщеннями, в тому числі для проведення змагань;
     c) можливості для навчання;
     d) якщо потрібно,  умови для відправлення релігійного  культу
та для особистих консультацій.
     2) Моряки,  відповідно до своїх потреб,  можуть користуватися
тими   самими   можливостями,   якими  користуються  більш  широкі
категорії населення.
     13. Якщо  більшість  моряків  різних національностей потребує
такого обслуговування, як готелі, клуби і спортивні споруди в тому
чи  іншому  порту,  компетентні  органи  влади  або  органи  країн
походження моряків і держав прапору, а також відповідні міжнародні
організації  повинні  проводити  консультації та співробітничати з
компетентними  органами  влади  і   органами   тієї   країни,   де
розташований порт,  а також між собою, з метою об'єднання ресурсів
і для уникнення непотрібного дублювання.
     14. 1)  Слід  надавати морякам інформацію про ті служби,  які
існують для всіх працівників  у  портах  заходу  -  особливо  щодо
транспорту,   побутових   і  видовищних  закладів,  просвітницьких
установ  і  про  місця  відправлення  культу,  -   а   також   про
обслуговування, яке надається спеціально морякам.
     2) Така інформація може надаватися шляхом:
     a) розповсюдження на березі та,  за згодою капітана, на борту
судна  брошур  найбільш  зрозумілими  мовами,  які  містять  чітку
інформацію  щодо  обслуговування,  яке  надається  морякам  у порт
заходу або в наступному порту,  до якого  судно  здійснить  захід;
такі брошури повинні містити план міста та порту;
     b) створення  в  більших  портах  інформаційних  бюро,  легко
доступних для моряків,  які обслуговуються працівниками,  здатними
безпосередньо давати такі роз'яснення і таку інформацію, яка могла
б бути корисною.
     15. Якщо  потрібно  надати  морякам  можливість  потрапити  з
відповідного  портового  району  в  місто,  то в будь-який розумно
виправданий час слід надавати  за  доступними  цінами  транспортні
засоби.
     16. Слід вживати всіх відповідних  заходів  для  інформування
моряків, які прибувають до порту:
     a) про будь-які особливі види небезпеки і хвороби й  про  те,
як їх уникнути;
     b) про необхідність своєчасно проходити лікування особам, які
страждають на хвороби,  і про найближчі служби, які проводять таке
лікування;
     c) про небезпеку, спричинену вживанням наркотиків і алкоголю.
     17. Слід  вживати  заходів  для  забезпечення  морякам,   які
перебувають у порту, доступу:
     a) до амбулаторного лікування хвороб і травм;
     b) до госпіталізації, в разі потреби;
     c) до зуболікарської допомоги, особливо в екстрених випадках.
     18. Компетентні  органи  влади  мають  вживати всіх потрібних
заходів  для  інформування   судновласників   і   моряків,   котрі
прибувають  до  порту,  про  будь-які  особливі закони або звичаї,
порушення яких може поставити під загрозу їхню свободу.
     19. З   метою  захисту  моряків  компетентні  органи  повинні
забезпечувати  відповідне  освітлення,  позначення   і   регулярне
патрулювання портових районів і під'їзних доріг.
     20. 1) З метою захисту іноземних моряків слід вживати заходів
для сприяння:
     a) доступу до їхніх консулів;
     b) ефективному співробітництву між  консулами і місцевими або
національними органами влади.
     2) У  разі,  коли  моряка  затримують  з  якоїсь  причини  на
території члена Організації,  компетентний орган влади повинен, на
його  прохання,  негайно  повідомити  державу  прапора  і державу,
громадянином якої є моряк.  Компетентний орган влади має терміново
повідомити моряка про право звернутися з таким проханням. Держава,
громадянином  якої  є  моряк,   повинна   невідкладно   повідомити
найближчих  родичів моряка.  У разі арешту моряка член Організації
має надавати консульським працівникам цих держав  негайний  доступ
до  моряка  і  можливість  згодом  регулярно  навідувати  його  до
закінчення терміну його затримки.
     3) Справа  затриманого  моряка  має  розглядатися невідкладно
відповідно до встановленої юридичної процедури,  а держава прапора
і   держава,   громадянином   якої  є  затриманий  моряк,  повинні
отримувати інформацію про хід справ.
     21. 1)  Моряки,  які опинилися в іноземних портах у скрутному
становищі,  повинні  отримувати  всіляку  практичну   допомогу   в
очікуванні репатріації.
     2) Якщо репатріація моряків затримується,  компетентний орган
влади  повинен  негайно повідомити про це представника консульства
або місцевого представника держави прапора.
     22. Член Організації має вживати, в разі потреби, заходів для
захисту моряків від  нападів  та  інших  незаконних  дій  під  час
перебування  судна  в  його  територіальних  водах  і  особливо на
підходах до портів.
          III. Соціально-побутове обслуговування в морі
     23. 1)   Моряки   мають    отримувати    на    борту    судна
соціально-побутове   обслуговування.   У   міру   можливості  таке
обслуговування повинно охоплювати:
     a) перегляд телевізійних передач і прийом радіопередач;
     b) демонстрацію кінострічок або відеозаписів,  запас яких має
відповідати  тривалості рейсу,  та,  якщо потрібно,  поновлюватися
через регулярні проміжки часу;
     c) спортивне   знаряддя,  яке  включає  гімнастичні  прилади,
настільні ігри, палубні ігри;
     d) у міру можливості умови для занять плаванням;
     e) бібліотеку,  яка містила б професійну та іншу  літературу,
запас   книжок   у   якій   має  відповідати  тривалості  рейсу  і
поновлюватися через регулярні проміжки часу;
     f) можливості для занять прикладним мистецтвом.
     2) Якщо  це  можливо  і   практично   здійсненно,   необхідно
розглянути  питання  про  обладнання  на  борту  суден  барів  для
моряків,  якщо  це  не  суперечить  національним,  релігійним  або
суспільним звичаям.
     24. Програми професійної підготовки моряків,  якщо  потрібно,
мають охоплювати навчання та інформування з питань, які стосуються
їхнього  побуту,  в  тому  числі  й  загальних  шкідливостей   для
здоров'я.
     25. 1) У міру можливості слід надати  доступ  до  телефонного
зв'язку  судна  з  берегом,  вартість  користування  яким має бути
доступною.
     2) Слід  докладати  усіх  зусиль  для забезпечення того,  щоб
доставка пошти моряків була, по змозі, надійною і своєчасною. Слід
також  вживати  заходів  для того,  щоб моряки не несли додаткових
поштових витрат з переадресування кореспонденції  через  незалежні
від них обставини.
     26. 1) Слід вживати заходів відповідно  до  будь-яких  діючих
національних  законів  або  правил чи міжнародних актів,  щоб,  по
можливості та в межах розумного,  моряки без  затримки  отримували
дозвіл  на  відвідування  їхнього  судна,  що  перебуває  в порту,
дружинами, родичами і друзями.
     2) Слід  також  розглянути  питання  про можливість дозволити
дружинам моряків супроводжувати їх під час деяких рейсів,  коли це
виправдане  і  практично  здійсненне.  Такі  дружини  повинні бути
охоплені належним страхуванням від нещасного випадку та на випадок
захворювання; судновласники мають надавати всіляку допомогу моряку
в отриманні такого страхування.
     27. Відповідальні  особи  в  порту  та на борту судна повинні
докладати всіх зусиль для того,  щоб  сприяти  отриманню  моряками
звільнень на берег, по змозі, відразу після прибуття судна в порт.
                     IV. Грошові заощадження
                    та перерахування зарплати
     28. Щоб допомогти морякам робити заощадження або переказувати
ці заощадження своїм сім'ям:
     a) слід організовувати просту,  швидку і надійну систему, яка
діяла  б  за  сприяння  з  боку  консулів  або  інших компетентних
органів,  капітанів  суден,   представників   судновласників   або
надійних фінансових установ і давала б змогу морякам,  зокрема тим
із них,  котрі перебувають у іншій країні або  служать  на  судні,
зареєстрованому  в  іншій країні,  депонувати чи переказувати свою
заробітну плату повністю або частково;
     b) слід  створити  або  розширити межі системи,  яка давала б
змогу морякам у момент прибуття на  судно  або  під  час  плавання
переказувати,  якщо  вони цього бажають,  частину своєї заробітної
плати через регулярні проміжки часу своїм сім'ям;
     c) ці  перекази мають здійснюватися своєчасно і безпосередньо
тій особі або тим особам, котрих зазначає моряк;
     d) слід   докладати   зусиль   для  забезпечення  незалежного
підтвердження фактичного переказу зарплати моряків зазначеній  ним
особі або особам.
 
 Конвенції та рекомендації, ухвалені
 Міжнародною організацією праці
 1965-1999, Том II
 Міжнародне бюро праці, Женева
 








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD26.38843
EUR29.52073
RUB0.41017
PLN6.93105
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка