Законы Украины

Новости Партнеров
 

Конвенція про охорону здоров"я та медичне обслуговування моряків N 164


                            Конвенція
                 про охорону здоров'я та медичне
                      обслуговування моряків
                         N 164 (укр/рос)
 
     Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
     що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 24 вересня 1987 року на свою сімдесят  четверту
сесію,
     беручи до уваги положення Конвенції 1946  року  про  медичний
огляд моряків ( 993_129 ),  Конвенції (переглянутої) 1949 року про
приміщення для екіпажу  (  993_029  ),  Конвенції  1970  року  про
приміщення для   екіпажу   (додаткові   положення)  (  993_058  ),
Рекомендації 1958  року  щодо  суднових  аптечок  (   993_105   ),
Рекомендації   1958  року   щодо   медичних  консультацій  в  морі
( 993_053 ) та Конвенції ( 993_115 ) і Рекомендації 1970 року  про
запобігання нещасним випадкам серед моряків ( 993_181 ),
     беручи до уваги положення Міжнародної конвенції 1978 року про
норми навчання,  атестації та несення вахт для моряків ( 995_053 )
у питаннях підготовки для надання  першої  медичної  допомоги  при
нещасних  випадках  або  хворобі,  які  можуть мати місце на борту
судна,
     зазначаючи, що  для  забезпечення  успіху  заходів  у  галузі
охорони здоров'я та медичного обслуговування  моряків  важливим  є
підтримання  тісного  співробітництва  у  відповідних  галузях між
Міжнародною організацією праці,  Міжнародною морською організацією
і Всесвітньою організацією охорони здоров'я,
     зазначаючи, що нижченаведені норми були відповідно розроблені
за співробітництва Міжнародної морської організації та Всесвітньої
організації  охорони  здоров'я  і  що  пропонується   продовжувати
співробітництво з ними у застосуванні цих норм,
     ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо  охорони  здоров'я  та
медичного  обслуговування моряків,  що є четвертим пунктом порядку
денного сесії,
     вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
     ухвалює цього восьмого дня  жовтня  місяця  тисяча  дев'ятсот
вісімдесят    сьомого    року    нижченаведену    Конвенцію,   яка
називатиметься  Конвенцією  1987  року  про  охорону  здоров'я  та
медичне обслуговування моряків.
                             Стаття 1
     1. Ця Конвенція охоплює всі морські судна,  котрі є державною
або приватною власністю,  зареєстровані  на  території  будь-якого
члена Організації, для якого ця Конвенція є чинною, котрі звичайно
використовуються в торговельному мореплавстві.
     2. Компетентний орган влади тією мірою,  наскільки він вважає
це  практично  здійсненним,  застосовує   після   консультації   з
представницькими  організаціями  власників  рибальських  суден  та
рибалок  положення  цієї  Конвенції  щодо  комерційного  морського
рибальства.
     3. Якщо виникають будь-які сумніви щодо того,  чи повинно  те
чи   інше  судно  вважатися,  в  цілях  цієї  Конвенції,  зайнятим
торговельним мореплавством або комерційним  морським  рибальством,
то   це  питання  вирішується  компетентним  органом  влади  після
консультації з зацікавленими організаціями судновласників, моряків
і рибалок.
     4. В цілях цієї Конвенції  термін  "моряк"  означає  будь-яку
особу, котра виконує будь-які функції на борту морського судна, до
якого застосовується ця Конвенція.
                             Стаття 2
     Ця Конвенція  набуває  чинності  за  допомогою  національного
законодавства  або правил,  колективних угод,  правил внутрішнього
розпорядку,  арбітражних чи судових рішень або інших засобів,  які
відповідають національним умовам.
                             Стаття 3
     Кожний член    Організації    за    допомогою   національного
законодавства    чи    правил    покладає    на     судновласників
відповідальність за належний санітарно-гігієнічний стан суден.
                             Стаття 4
     Кожний член   Організації   забезпечує  вжиття  заходів  щодо
охорони здоров'я  і  медичного  обслуговування  моряків  на  борту
судна, які:
     a) забезпечують застосування до моряків  будь-яких  загальних
положень  щодо  охорони  здоров'я  і  медичного  обслуговування на
виробництві,  які застосовуються до  морської  професії,  а  також
спеціальних положень, які прямо стосуються роботи на борту судна;
     b) спрямовані на  те,  щоб  морякам  забезпечувалися  охорона
здоров'я і медичне обслуговування, порівнювані, у міру можливості,
з тими, які звичайно надаються працівникам на березі;
     c) гарантують морякам право невідкладного звернення до лікаря
в порту заходу, якщо це можна практично здійснити;
     d) забезпечують,    щоб,    відповідно    до    національного
законодавства і практики,  медична допомога  і  заходи  з  охорони
здоров'я  під  час  праці  моряка  за  договором  надавались  йому
безплатно;
     e) не  обмежуються лікуванням хворих або травмованих моряків,
охоплюють і заходи  профілактичного  характеру,  у  яких  особлива
увага  приділяється  розробленню  програм  щодо охорони здоров'я і
санітарного  просвітництва,  щоб  моряки  самі  могли  відігравати
важливу роль у зниженні випадків захворювань серед них.
                             Стаття 5
     1. Кожне  судно,  на  яке  поширюється  дія  цієї  Конвенції,
зобов'язане мати суднову аптечку.
     2. Вміст  суднової  аптечки  і  медичне обладнання,  які є на
борту, визначає компетентний орган влади, враховуючи такі фактори,
як тип судна,  кількість осіб,  котрі перебувають на його борту, а
також характер, порт призначення і тривалість рейсів.
     3. Ухвалюючи  або  переглядаючи  національні  положення  щодо
вмісту аптечок і медичного обладнання на борту, компетентний орган
влади бере до уваги такі міжнародні рекомендації в цій галузі,  як
останнє видання Міжнародного посібника з медичного  обслуговування
на  суднах  і  Перелік  основних лікарських засобів,  опубліковані
Всесвітньою організацією  охорони  здоров'я,  а  також  прогрес  у
галузі медичних знань і апробовані методи лікування.
     4. Суднові аптечки та вміст їх,  а також  медичне  обладнання
мають  перебувати  в належному стані та оглядатися через регулярні
проміжки часу,  що  не  перевищують  12  місяців,  відповідальними
особами,  призначеними компетентним органом влади, які перевіряють
терміни придатності та умови зберігання всіх медикаментів.
     5. Компетентний орган забезпечує,  щоб вміст суднових аптечок
був зазначений у списках і забезпечений  ярликами  із  зазначенням
назв медикаментів на додаток до фірмового найменування їх, а також
термінів і умов зберігання та  відповідав  медичному  посібникові,
котрий застосовується у національному масштабі.
     6. Компетентний  орган  забезпечує  в  разі,   коли   вантаж,
класифікований як небезпечний,  не включений до останнього видання
Посібника  з  надання  першої  медичної  допомоги   при   нещасних
випадках,  пов'язаних  з  небезпечними речовинами,  опублікованого
Міжнародною морською  організацією,  щоб  капітан  судна  та  інші
зацікавлені  особи  отримували  потрібну  інформацію  про характер
речовин,  ризики,  які вони можуть спричинити, про потрібні засоби
індивідуального  захисту,  про  відповідні медичні процедури і про
конкретні  протиотрути.  Такі  конкретні  протиотрути   і   засоби
індивідуального   захисту   повинні   бути   на  борту  судна  при
перевезенні небезпечних речовин.
     7. В  екстрених  випадках  та у разі,  коли лікарський засіб,
призначений моряку кваліфікованим медиком,  відсутній  в  судновій
аптечці,  судновласник повинен зробити все необхідне для того, щоб
отримати його якомога швидше.
                             Стаття 6
     1. На кожному судні,  на яке поширюється дія цієї  Конвенції,
має  бути  судновий  медичний посібник,  затверджений компетентним
органом.
     2. У   медичному   посібнику  пояснюється,  як  користуватися
вмістом суднової аптечки,  він складається таким чином, щоб особи,
які   не   є   лікарями,  могли  проводити  лікування  хворих  або
травмованих осіб  на  борту  судна  як  з  використанням  медичної
консультації  по  радіо  чи через супутниковий зв'язок,  так і без
неї.
     3. Приймаючи  або  переглядаючи  судновий  медичний посібник,
який використовується на національному рівні,  компетентний  орган
влади   бере  до  уваги  міжнародні  рекомендації  в  цій  галузі,
включаючи  останнє  видання  Міжнародного  посібника  з  медичного
обслуговування  на  суднах  і  Посібника з надання першої медичної
допомоги  при  нещасних    випадках,  пов'язаних  з   небезпечними
речовинами.
                             Стаття 7
     1. Компетентний   орган   влади   забезпечує   за   допомогою
заздалегідь створеної системи, щоб судна в морі отримували медичну
консультацію  по  радіо або через супутниковий зв'язок,  включаючи
консультацію спеціаліста, в будь-який час дня чи ночі.
     2. Такі медичні консультації,  у тому числі передача медичних
текстів по радіо або через  супутниковий  зв'язок  між  судном  та
тими,  хто  перебуває на березі та дає консультацію,  повинні бути
безплатними для всіх суден, незалежно від території реєстрації їх.
     3. Для  забезпечення  оптимального  використання  можливостей
отримання медичної консультації по радіо  або  через  супутниковий
зв'язок потрібно, щоб:
     a) усі  судна,  на  які  поширюється  дія   цієї   Конвенції,
обладнані радіоустановками, мали повний список радіостанцій, через
які можна отримати медичну консультацію;
     b) усі   судна,   на  які  поширюється  дія  цієї  Конвенції,
обладнані  системою  супутникового  зв'язку,  мали  повний  список
берегових  наземних  станцій,  через  які  можна  отримати медичну
консультацію;
     c) ці   списки   поновлювалися   і   зберігалися   у   особи,
відповідальної за зв'язок на борту судна.
     4. Моряки   на  борту  судна,  які  дають  запит  на  медичну
консультацію по радіо або через супутниковий зв'язок, повинні бути
навчені   користуванню  медичним  посібником   судна  та  медичним
розділом самого останнього  видання  Міжнародного  коду  сигналів,
опублікованого  Міжнародною  морською  організацією для того,  щоб
вони могли розуміти, яка саме інформація потрібна лікареві, котрий
надає консультацію, а також розуміти отримувану консультацію.
     5. Компетентний  орган  влади  забезпечує,  щоб  лікарі,  які
надають  медичні  консультації  згідно з цією статтею,  отримували
відповідну професійну підготовку і були знайомі з умовами на борту
судна.
                             Стаття 8
     1. Усі   судна,   на  які  поширюється  дія  цієї  Конвенції,
чисельність команди  яких  становить  100  і  більше  осіб  і  які
звичайно  перебувають  у  міжнародному  плаванні більш трьох днів,
мають лікаря  у  складі  команди,  котрий  відповідає  за  надання
медичної допомоги.
     2. Національне законодавство або правила визначають, які інші
судна повинні мати лікаря у складі команди, беручи до уваги, серед
іншого,  такі фактори,  як тривалість,  характер і умови рейсу,  а
також кількість моряків на борту.
                             Стаття 9
     1. Усі судна, на які поширюється дія цієї Конвенції та які не
мають лікаря на борту,  мають у складі команди принаймні одну  або
кілька призначених осіб,  відповідальних за медичне обслуговування
і видачу ліків як частину своїх звичайних обов'язків.
     2. Особи, відповідальні за медичне обслуговування на борту та
які не є лікарями,  повинні  отримувати  задовільні  знання  після
закінчення   затвердженого   компетентним   органом   влади  курсу
теоретичної та практичної підготовки в галузі медицини.  Цей  курс
повинен включати:
     a) для суден тоннажністю менш  як  1600  тонн,  які  звичайно
можуть   отримати   кваліфіковану   медичну   допомогу  і  медичне
обслуговування в межах  восьмигодинного  плавання,  -  елементарну
підготовку,  яка  надає  таким  особам можливість вживати негайних
ефективних заходів при нещасних випадках  або  захворюваннях,  які
можуть трапитися на борту,  і використовувати медичну консультацію
по радіо або через супутниковий зв'язок;
     b) для  всіх  інших суден - більш складну медичну підготовку,
до якої входять практична  підготовка  у  відділенні  невідкладної
медичної  допомоги/травматологічному  відділенні лікарні,  якщо це
можливо,  і  підготовка  з  таких  методів  рятування  життя,   як
внутрішньовенна  терапія,  що надає зацікавленим особам можливість
ефективно брати участь у координованих системах  надання  медичної
допомоги на борту суден,  які перебувають у морі, та забезпечувати
хворим або травмованим задовільний рівень медичного обслуговування
протягом   ймовірного  перебування  їх  на  борту  судна.  У  міру
можливості  така  підготовка  повинна  проводитись  під  контролем
лікаря,  який  володіє  глибокими  знаннями  і розумінням медичних
проблем  моряків  та  обставин,  пов'язаних  з  їхньою  професією,
включаючи  спеціальні знання з питань надання медичної допомоги по
радіо або через супутниковий зв'язок.
     3. Курси,  зазначені  у  цій  статті,  повинні проводитись на
основі  останнього  видання  Міжнародного  посібника  з  медичного
обслуговування  на  суднах,  Посібника  з  надання першої медичної
допомоги  при  нещасних  випадках,   пов'язаних   з   небезпечними
речовинами,   Інструкції  до  Міжнародного  посібника  з  навчання
моряків,  опублікованих Міжнародною морською організацією, а також
медичного   розділу   Міжнародного   коду  сигналів  і  на  основі
аналогічних національних посібників.
     4. Особи,  зазначені  в  параграфі  2  цієї  статті,  а також
будь-які інші моряки,  які  можуть  бути  призначені  компетентним
органом   влади,  проходять  приблизно  кожні  п'ять  років  курси
підвищення кваліфікації,  щоб зберегти та підвищити  рівень  своїх
знань і навичок та ознайомитися з новими методами.
     5. Усі моряки під  час  проходження  мореплавної  професійної
підготовки  отримують  знання стосовно невідкладних заходів,  яких
слід вживати в разі нещасних випадків або в разі виникнення  інших
надзвичайних медичних обставин на борту.
     6. Крім   особи   або   осіб,   відповідальних   за   медичне
обслуговування  на  борту,  спеціально  визначений  член або члени
екіпажу   отримують    елементарну    підготовку    з    медичного
обслуговування,  що  дає  змогу  йому  чи  їм  вживати  термінових
ефективних заходів при нещасних випадках  або  захворюваннях,  які
можуть виникнути на борту судна.
                            Стаття 10
     Усі судна, на які поширюється дія цієї Конвенції, надають всю
можливу медичну допомогу,  якщо це  можливо  практично  здійснити,
іншим суднам, які можуть її потребувати.
                            Стаття 11
     1. Усі  судна  тоннажністю  500 і більше тонн,  якщо мають на
борту 15 або більше осіб і перебувають  у  плаванні  більше  трьох
днів,  мають  окреме  госпітальне  приміщення.  Компетентний орган
влади  може  пом'якшити  цю  вимогу  для  суден,  які   здійснюють
прибережну торгівлю.
     2. Усі судна тоннажністю  від  200  до  500  тонн  і  буксири
охоплюються   цією   статтею  у  міру  можливості  та  практичного
здійснення.
     3. Ця стаття не охоплює судна переважно парусного плаву.
     4. Госпітальне приміщення має розташовуватися  у  зручному  й
легко   доступному   місці,   де  пацієнти  можуть  комфортабельно
розміститись і отримувати потрібний догляд за будь-якої погоди.
     5. Госпітальне приміщення повинно бути обладнане таким чином,
щоб полегшити проведення консультацій і  надання  першої  медичної
допомоги.
     6. Розташування входу  та  ліжок,  пристосування  освітлення,
вентиляції,  опалення  і  водопостачання повинні бути такими,  щоб
забезпечувати комфорт і полегшувати лікування пацієнтів.
     7. Кількість  потрібних для госпіталізації ліжок визначається
компетентним органом.
     8. Для пацієнтів госпіталю забезпечуються окремі ватерклозети
або в межах приміщення госпіталю,  або у безпосередній  близькості
від нього.
     9. Приміщення для госпіталізації не повинно використовуватися
у будь-яких інших цілях, крім медичних.
                            Стаття 12
     1. Компетентний  орган влади розробляє для моряків стандартну
форму  медичної  картки  для  використання  лікарями,  капітанами,
спеціально  обраними  особами на суднах і госпіталями або лікарями
на березі.
     2. Форма спеціально розробляється таким чином,  щоб полегшити
обмін медичною і пов'язаною з нею інформацією стосовно моряків між
судном і берегом на випадок захворювання або травми.
     3. Інформація,  яка  міститься   у   медичній   картці,   має
конфіденційний  характер  і  використовується  виключно у медичних
цілях.
                            Стаття 13
     1. Члени  Організації,  для  яких  ця  Конвенція  є   чинною,
співробітничають  один  з одним у справі розвитку охорони здоров'я
моряків і медичного обслуговування на борту суден.
     2. Таке співробітництво може охоплювати такі питання:
     a) здійснення і координацію пошуку та рятування,  організацію
швидкої   медичної   допомоги   та   евакуацію  тяжко  хворих  або
травмованих  на  борту  судна,  використовуючи  такі  засоби,   як
системи,  котрі  періодично  показують  місце  знаходження  судна,
центри координації  рятування  та  рятувальні  вертолітні  служби,
відповідно   до  положень  Міжнародної  конвенції  1979  року  про
пошуково-рятувальні роботи  в  морі  (  995_138  ),  Настанова   з
пошуково-рятувальних  робіт  для  торговельних суден і Настанова з
пошуку   та   рятування,   підготовлених   Міжнародною    морською
організацією;
     b) оптимальне використання рибальських  суден  з  лікарем  на
борту  і плавучих баз,  які перебувають у морі та мають можливості
госпіталізації та рятувальні засоби;
     c) складання та ведення міжнародного списку лікарів і засобів
медичної допомоги,  які є в усьому світі, для надання невідкладної
медичної допомоги морякам;
     d) висадка моряків у портах для  надання  екстреної  медичної
допомоги;
     e) репатріація  моряків,  госпіталізованих  за  кордоном,  по
можливості  якнайшвидша,  відповідно до медичних вказівок лікарів,
відповідальних за  лікування,  з  урахуванням  побажань  і  потреб
моряка;
     f) надання   персональної   допомоги   морякам   у    процесі
репатріації,    відповідно    до    медичних   вказівок   лікарів,
відповідальних за лікування,  з  урахуванням  побажань  та  потреб
моряка;
     g) зусилля,  спрямовані на створення центрів охорони здоров'я
для моряків з метою:
        i) ведення  науково-дослідних   робіт   з   питань   стану
здоров'я, лікування і профілактики захворювань серед моряків;
        ii) підготовки  медичного  персоналу  і  персоналу   служб
охорони здоров'я в галузі морської медицини;
     h) збір  і  оцінка  статистики  про  професійний  травматизм,
захворювання  і  випадки зі смертельним результатом серед моряків,
узагальнення і узгодження цієї статистики з наявними національними
системами   статистики   про  професійний  травматизм,  професійні
захворювання та випадки зі смертельним  результатом,  яка  охоплює
інші категорії працівників;
     i) організація  міжнародного  обміну  технічною  інформацією,
навчальними   матеріалами   і   персоналом,  а  також  міжнародних
навчальних курсів, семінарів і робочих груп;
     j) надання  у  розпорядження  для  усіх  моряків  спеціальних
лікувальних  і  профілактичних  медичних  служб   у   портах   або
забезпечення   їм  можливості  користуватися  послугами  загальних
оздоровчих, медичних і реабілітаційних служб;
     k) організація  репатріації  тіл  або  попелу,  відповідно до
побажань родичів загиблих моряків,  як тільки  це  стає  практично
можливим.
     3. Основу  міжнародного  співробітництва  в  галузі   охорони
здоров'я  і медичного обслуговування моряків складають двосторонні
або багатосторонні угоди чи консультації між членами Організації.
                            Стаття 14
     Офіційні документи    про    ратифікацію    цієї    Конвенції
надсилаються  Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації.
                            Стаття 15
     1. Ця  Конвенція  зв'язує  тільки  тих   членів   Міжнародної
організації  праці,  чиї  документи  про ратифікацію зареєстровані
Генеральним директором Міжнародного бюро праці.
     2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того,
як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію  двох
членів Організації.
     3. Надалі ця Конвенція набуває чинності  щодо  кожного  члена
Організації  через  дванадцять  місяців після дати реєстрації його
документа про ратифікацію.
                            Стаття 16
     1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
може  після закінчення десятирічного періоду з моменту,  коли вона
початково набула чинності,  денонсувати її актом  про  денонсацію,
надісланим  Генеральному  директорові  Міжнародного бюро праці для
реєстрації. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації
акта про денонсацію.
     2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який
протягом  року після закінчення згаданого у попередньому параграфі
десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію,
передбаченим  у  цій  статті,  буде  зв'язаний на наступний період
тривалістю десять років і надалі зможе  денонсувати  цю  Конвенцію
після   закінчення   кожного   десятирічного  періоду  в  порядку,
встановленому в цій статті.
                            Стаття 17
     1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх
членів   Міжнародної   організації   праці   про  реєстрацію  всіх
документів про ратифікацію та актів про денонсацію,  отриманих ним
від членів Організації.
     2. Сповіщаючи членів Організації  про  реєстрацію  отриманого
ним   другого  документа  про  ратифікацію,  Генеральний  директор
звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.
                            Стаття 18
     Генеральний директор   Міжнародного   бюро   праці   надсилає
Генеральному   секретареві   Організації   Об'єднаних   Націй  для
реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй (  995_010 ) повні дані щодо всіх документів про ратифікацію
та актів про денонсацію,  зареєстрованих ним згідно з  положеннями
попередніх статей.
                            Стаття 19
     Кожного разу,  коли  Адміністративна  рада  Міжнародного бюро
праці вважає це за потрібне,  вона подає  Генеральній  конференції
доповідь  про  застосування  цієї  Конвенції  і  вирішує,  чи слід
вносити до порядку денного Конференції питання про її  повний  або
частковий перегляд.
                            Стаття 20
     1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або
частково  переглядає  цю  Конвенцію,  і  якщо  нова  конвенція  не
передбачає іншого, то:
     a) ратифікація   будь-яким    членом    Організації    нової,
переглянутої   конвенції,  спричиняє  автоматично,  незалежно  від
положень статті 16, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що
нова, переглянута конвенція набула чинності;
     b) починаючи від дати набуття  чинності  новою,  переглянутою
конвенцією,  цю  Конвенцію  закрито  для  ратифікації  її  членами
Організації.
     2. Ця  Конвенція  залишається в усякому разі чинною за формою
та змістом щодо тих членів Організації,  які її ратифікували,  але
не ратифікували нової, переглянутої конвенції.
                            Стаття 21
     Англійський і   французький   тексти   цієї  Конвенції  мають
однакову силу.
     Дата набуття чинності: 11 січня 1991 року.
 
 Конвенції та рекомендації, ухвалені
 Міжнародною організацією праці
 1965-1999, Том II
 Міжнародне бюро праці, Женева
                            Конвенция
       об охране здоровья и медицинском обслуживании моряков
                              N 164
 
     Генеральная конференция Международной организации труда,
     созванная в  Женеве  Административным  советом Международного
бюро труда и собравшаяся 24 сентября 1987 года на  свою  семьдесят
четвертую сессию,
     принимая во  внимание  положения  Конвенции   1946   года   о
медицинском    освидетельствовании   моряков      (пересмотренной)
( 993_129  ),   Конвенции  1949  года  о   помещениях  для экипажа
( 993_029  ),  Конвенции  1970  года  о  помещениях  для   экипажа
(дополнительные  положения) ( 993_058 ),  Рекомендации 1958 года о
судовых аптечках ( 993_105 ), Рекомендации 1958 года о медицинских
консультациях в море ( 993_096 ) и Конвенции ( 993_115 ) 1970 года
и   Рекомендации  о  предупреждении  несчастных  случаев  (моряки)
( 993_181 ),
     принимая во  внимание  положения Международной конвенции 1978
года о нормах обучения,  аттестации и несения вахт    для  моряков
( 995_053 )   в  вопросах  обучения  оказанию  первой  помощи  при
несчастных случаях или  болезни,  могущих  иметь  место  на  борту
судна,
     отмечая, что  для  обеспечения  успеха  мер  в области охраны
здоровья и медицинского  обслуживания  моряков  важно  поддержание
тесного    сотрудничества   в   соответствующих   областях   между
Международной   организацией    труда,    Международной    морской
организацией и Всемирной организацией здравоохранения,
     отмечая, что   нижеследующие   нормы   были    соответственно
разработаны при сотрудничестве Международной морской организации и
Всемирной   организации   здравоохранения   и   что   предлагается
продолжать сотрудничество с ними в применении этих норм,
     постановив принять  ряд  предложений  о   здравоохранении   и
медицинском  обслуживании моряков,  что является четвертым пунктом
повестки дня сессии,
     решив придать    этим    предложениям   форму   международной
конвенции,
     принимает сего  восьмого  дня октября месяца тысяча девятьсот
восемьдесят седьмого года нижеследующую конвенцию,  которая  может
именоваться  Конвенцией  1987 года о здравоохранении и медицинском
обслуживании моряков.
                             Статья 1
     1. Настоящая   Конвенция   охватывает   все   морские   суда,
являющиеся    государственной    или    частной    собственностью,
зарегистрированные на  территории  любого  государства-члена,  для
которого  имеет силу настоящая Конвенция,  и обычно используемые в
торговом мореходстве.
     2. Компетентный  орган власти в той мере,  в какой он считает
это  практически  осуществимым,  применяет  после  консультации  с
представительными  организациями  владельцев  рыболовных  судов  и
рыбаков положения настоящей Конвенции  в  отношении  коммерческого
морского рыболовства.
     3. Если имеются какие-либо сомнения относительно того, должно
ли  то  или  иное  судно  считаться,  в целях настоящей Конвенции,
занятым   торговым   мореходством   или    коммерческим    морским
рыболовством,  то этот вопрос решается компетентным органом власти
после    консультации    с     заинтересованными     организациями
судовладельцев, моряков и рыбаков.
     4. В  целях  настоящей  Конвенции  термин  "моряк"   означает
какое-либо  лицо,  работающее  в  любом качестве на борту морского
судна, в отношении которого настоящая Конвенция имеет силу.
                             Статья 2
     Настоящая Конвенция  применяется  посредством   национального
законодательства   или   правил,  коллективных  договоров,  правил
внутреннего  распорядка,  арбитражных  или  судебных  решений  или
других соответствующих национальным условиям средств.
                             Статья 3
     Каждое государство-член       посредством       национального
законодательства   или   правил   возлагает   на    судовладельцев
ответственность   за   должное  санитарно-гигиеническое  состояние
судов.
                             Статья 4
     Каждое государство-член обеспечивает принятие мер  по  охране
здоровья  и  медицинскому  обслуживанию  моряков  на  борту судна,
которые:
     а) обеспечивают применение к морякам любых общих положений об
охране  здоровья  и  медицинском  обслуживании  на   производстве,
применимых   к  морякам,  а  также  специальных  положений,  прямо
относящихся к работе на борту судна;
     b) направлены  на  то,  чтобы  морякам  обеспечивались охрана
здоровья  и   медицинское   обслуживание,   сравнимые,   по   мере
возможности, с теми, которые обычно предоставляются трудящимися на
берегу;
     с) гарантируют  морякам  право  безотлагательного обращения к
врачу в порту захода, если это практически осуществимо;
     d) обеспечивают,   чтобы,   в   соответствии  с  национальным
законодательством и практикой,  оказание медицинской помощи и меры
по   здравоохранению   во   время   работы   моряка   по  договору
предоставлялись ему бесплатно;
     е) не  ограничиваются  лечением  больных  или  травмированных
моряков,  но включают в себя меры профилактического характера, при
которых  особое  внимание  уделяется разработке программ по охране
здоровья и санитарному просвещению,  с тем чтобы моряки сами могли
играть активную роль в снижении случаев заболеваний среди них.
                             Статья 5
     1. Каждое   судно,   на   которое  распространяется  действие
настоящей Конвенции, обязано иметь судовую аптечку.
     2. Состав   судовой   аптечки   и  медицинское  оборудование,
находящиеся на борту, предписываются компетентным органом власти с
учетом таких факторов,  как тип судна,  число находящихся на борту
лиц, а также характер, порт назначения и продолжительность рейсов.
     3. При   принятии   или   пересмотре  национальных  положений
относительно состава аптечек и медицинского оборудования на борту,
компетентный  орган  власти  принимает  во  внимание международные
рекомендации  в  этой  области,  такие   как   последнее   издание
Международного руководства по медицинскому обслуживанию на судах и
Перечень основных лекарственных средств,  опубликованные Всемирной
организацией  здравоохранения,  а  также  прогресс  в  медицинских
знаниях и апробированные методы лечения.
     4. Судовые  аптечки  и  их  содержимое,  а  также медицинское
оборудование  должны   находиться   в   надлежащем   состоянии   и
осматриваться через регулярные промежутки времени,  не превышающие
12  месяцев,  ответственными  лицами,  назначенными   компетентным
органом   власти,  которые  проверяют  сроки  годности  и  условия
хранения всех медикаментов.
     5. Компетентный  орган  обеспечивает,  чтобы  состав  судовых
аптечек указывался в списках и обеспечивался ярлыками с  указанием
названий медикаментов в дополнение к их фирменному наименованию, а
также сроков и условий хранения и  соответствовал  руководству  по
медицине, применяемому в национальном масштабе.
     6. Компетентный  орган  обеспечивает,  в  случае  если  груз,
классифицируемый как опасный, не включен в самое последнее издание
Руководства по оказанию первой медицинской помощи  при  несчастных
случаях,   связанных   с   опасными   веществами,  опубликованного
Международной морской организацией,  чтобы капитан судна, моряки и
другие  заинтересованные  лица  получали  необходимую информацию о
характере  веществ,  сопряженных  с  ними  рисках,  о  необходимых
средствах  индивидуальной  защиты,  о  соответствующих медицинских
процедурах  и  о   конкретных   противоядиях.   Такие   конкретные
противоядия  и  средства  личной защиты должны находиться на борту
судна при перевозке опасных веществ.
     7. В   экстренных  случаях  и  в  случаях,  когда  лекарство,
предписанное  моряку  квалифицированным  медиком,  отсутствует   в
судовой  аптечке,  судовладелец должен сделать все необходимое для
его скорейшего получения.
                             Статья 6
     1. На каждом  судне,  на  которое  распространяется  действие
настоящей   Конвенции,   должно   находиться  судовое  медицинское
руководство, утвержденное компетентным органом.
     2. В  медицинском  руководстве объясняется,  как пользоваться
содержимым судовой аптечки,  и  оно  составляется  таким  образом,
чтобы лица, не являющиеся врачами, могли проводить лечение больных
или  получивших  травму  на  борту  судна  как  с   использованием
медицинской консультации по радио или по спутниковой связи,  так и
без нее.
     3. Принимая  или  пересматривая  используемое на национальном
уровне судовое медицинское руководство,  компетентный орган власти
принимает  во  внимание международные рекомендации в этой области,
включая   последнее   издание   Международного   руководства    по
медицинскому  обслуживанию  на  судах  и  Руководство  по оказанию
первой медицинской помощи  при  несчастных  случаях,  связанных  с
опасными веществами.
                             Статья 7
 
     1. Компетентный орган власти обеспечивает с  помощью  заранее
созданной   системы,   чтобы  суда  в  море  получали  медицинскую
консультацию  по  радио  или   по   спутниковой   связи,   включая
консультацию специалиста, в любой час дня или ночи.
     2. Такие   медицинские   консультации,    включая    передачу
медицинских текстов по радио или по спутниковой связи между судном
и теми,  кто находится на берегу и дает консультацию,  должны быть
бесплатными   для   всех   судов,   независимо  от  территории  их
регистрации.
     3. Для  обеспечения  оптимального  использования возможностей
получения медицинской консультации по  радио  или  по  спутниковой
связи необходимо, чтобы:
     а) все суда,  на которые распространяется действие  настоящей
Конвенции,  оборудованные  радиоустановками,  имели  полный список
радиостанций,   через   которые   можно    получить    медицинскую
консультацию;
     b) все суда,  на которые распространяется действие  настоящей
Конвенции,  оборудованные системой спутниковой связи, имели полный
список береговых наземных станций,  через которые  можно  получить
медицинскую консультацию;
     с) эти списки обновлялись и хранились у лица,  отвечающего за
связь на борту судна.
     4. Моряки   на   борту   судна,   запрашивающие   медицинскую
консультацию  по  радио  или  по  спутниковой  связи,  должны быть
обучены пользованию медицинским руководством судна  и  медицинским
разделом  самого  последнего издания Международного кода сигналов,
опубликованного Международной морской организацией,  с  тем  чтобы
они могли понимать,  какого рода информация нужна консультирующему
врачу, а также понимать получаемую консультацию.
     5. Компетентный   орган  власти  обеспечивает,  чтобы  врачи,
дающие  медицинские  консультации   согласно   настоящей   статье,
получали   соответствующую   профессиональную  подготовку  и  были
знакомы с условиями на борту судна.
                             Статья 8
     1. Все суда,  на которые распространяется действие  настоящей
Конвенции,  численность  команды  которых  составляет  100 и более
человек и обычно находящиеся в международном плавании  более  трех
дней,  имеют  врача  в  составе  команды,  отвечающего за оказание
медицинской помощи.
     2. Национальные законодательство и правила определяют,  какие
другие суда должны иметь врача  в  составе  команды,  принимая  во
внимание,  среди  прочего,  такие факторы,  как продолжительность,
характер и условия рейса и число моряков на борту.
                             Статья 9
     1. Все суда,  на которые распространяется действие  настоящей
Конвенции и не имеющие врача на борту, имеют в составе команды, по
крайней мере,  одного или несколько назначенных лиц, ответственных
за медицинское обслуживание и выдачу лекарств как часть их обычных
обязанностей.
     2. Лица, ответственные за медицинское обслуживание на борту и
не являющиеся врачами,  должны получать удовлетворительные  знания
по  завершении  утвержденного  компетентным  органом  власти курса
теоретической и практической подготовки в области  медицины.  Этот
курс должен включать:
     а) для судов водоизмещением менее 1600 тонн,  которые  обычно
могут  получить квалифицированную медицинскую помощь и медицинское
обслуживание в пределах восьмичасового  плавания,  -  элементарную
подготовку,   которая   дает  таким  лицам  возможность  принимать
немедленные  эффективные   меры   при   несчастных   случаях   или
заболеваниях,  которые  могут  произойти на борту,  и использовать
медицинскую консультацию по радио или по спутниковой связи;
     b) для   всех   других  судов  -  более  сложную  медицинскую
подготовку, включающую практическую подготовку в отделении срочной
медицинской помощи/травматологическом отделении больницы, если это
возможно,  и подготовку  по  таким  методам  спасения  жизни,  как
внутривенная терапия,  что дает таким лицам возможность эффективно
участвовать  в  координированных  системах  оказания   медицинской
помощи  на  борту  находящихся в море судов и обеспечивать больным
или  получившим  травму  удовлетворительный  уровень  медицинского
обслуживания в период их вероятного нахождения на борту судна.  По
мере  возможности,  такая  подготовка   должна   проводиться   под
контролем  врача,  обладающего  глубокими  знаниями  и  пониманием
медицинских  проблем  моряков  и  обстоятельств,  связанных  с  их
профессией,   включая   специальные   знания   вопросов   оказания
медицинской помощи по радио или по спутниковой связи.
     3. Курсы, указанные в настоящей статье, должны проводиться на
основе   последнего   издания   Международного   руководства    по
медицинскому обслуживанию на судах, Руководства по оказанию первой
медицинской помощи при несчастных случаях,  связанных  с  опасными
веществами,  Инструкции  Международного  руководства  по  обучению
моряков,  опубликованных  Международной  морской  организацией,  а
также  медицинского  раздела  Международного  кода  сигналов  и на
основе аналогичных национальных руководств.
     4. Лица, указанные в пункте 2 настоящей статьи, а также любые
иные моряки,  которые могут быть  назначены  компетентным  органом
власти,   проходят   примерно  каждые  пять  лет  курсы  повышения
квалификации,  чтобы сохранить и  повысить  уровень  их  знаний  и
навыков и ознакомиться с новыми методами.
     5. Все    моряки    во    время    прохождения     мореходной
профессиональной    подготовки    получают   знания   относительно
неотложных мер,  которые следует принимать при несчастных  случаях
или   в   случае  возникновения  других  чрезвычайных  медицинских
обстоятельств на борту.
     6. Помимо   лица   или   лиц,  ответственных  за  медицинское
обслуживание  на  борту,  специально  выделенный  член  или  члены
экипажа   получают   элементарную   подготовку   по   медицинскому
обслуживанию, позволяющую ему или им принимать срочные эффективные
меры  при  несчастных  случаях  или  заболеваниях,  которые  могут
возникнуть на борту судна.
                            Статья 10
     Все суда,  на  которые  распространяется  действие  настоящей
Конвенции,  предоставляют  всю возможную медицинскую помощь,  если
это практически осуществимо, другим судам, которые могут запросить
ее.
                            Статья 11
     1. Все суда водоизмещением 500 и более тонн, имеющие на борту
15 или более человек и находящиеся в  плавании  более  трех  дней,
имеют отдельное госпитальное помещение.  Компетентный орган власти
может  смягчить  это  требование  для  судов,  занятых  прибрежной
торговлей.
     2. Все суда водоизмещением от  200  до  500  тонн  и  буксиры
охватываются  настоящей статьей по мере возможности и практической
осуществимости.
     3. Настоящая   статья   не  охватывает  суда  преимущественно
парусного хода.
     4. Госпитальное помещение должно находиться в удобном и легко
доступном  месте,  где  пациенты  могли  бы  быть   комфортабельно
размещены и получать необходимый уход в любую погоду.
     5. Госпитальное помещение должно быть устроено таким образом,
чтобы   облегчалось  проведение  консультаций  и  оказание  первой
медицинской помощи.
     6. Расположение   входа   и   коек,   устройство   освещения,
вентиляции,  отопления и водоснабжения должны быть  такими,  чтобы
обеспечивался комфорт и облегчалось лечение пациентов.
     7. Количество    необходимых    для    госпитализации    коек
предписывается компетентным органом.
     8. Для   пациентов   госпиталя    обеспечиваются    отдельные
ватерклозеты   либо   в   пределах  помещения  госпиталя,  либо  в
непосредственной близости от него.
     9. Помещение  для госпитализации не должно использоваться для
каких-либо иных, кроме медицинских, целей.
                            Статья 12
     1. Компетентный  орган  власти  разрабатывает   для   моряков
стандартную  форму  медицинской  карты  для использования врачами,
капитанами,  специально выделенными лицами на судах и  госпиталями
или врачами на берегу.
     2. Форма  специально  разрабатывается  таким  образом,  чтобы
облегчать   обмен  медицинской  и  связанной  с  ней  информацией,
касающейся моряков,  между судном и берегом в случаях  заболевания
или травмы.
     3. Информация,  содержащаяся  в  медицинской   карте,   носит
конфиденциальный   характер   и   используется  исключительно  для
медицинских целей.
                            Статья 13
     1. Государства-члены,  для которых настоящая Конвенция  имеет
силу,  сотрудничают  друг с другом в деле развития охраны здоровья
моряков и медицинского обслуживания на борту судов.
     2. Такое сотрудничество может охватывать следующие вопросы:
     а) осуществление и координацию поиска и спасания, организацию
быстрой медицинской помощи и эвакуацию тяжело больных и получивших
серьезную травму на борту судна,  используя  такие  средства,  как
системы,  периодически показывающие местонахождение судна,  центры
координации  спасания  и  спасательные   вертолетные   службы,   в
соответствии  с  положениями  Международной  конвенции 1979 года о
поисково-спасательных работах в море ( 995_138 ),  Наставления  по
поисково-спасательным  работам для торговых судов и Наставления по
поиску   и   спасанию,   подготовленных   Международной    морской
организацией;
     b) оптимальное использование рыболовных  судов  с  врачом  на
борту  и  плавучих  баз,  находящихся в море,  которые располагают
возможностями госпитализации и средствами спасания;
     с) составление  и  ведение  международного  списка  врачей  и
средств медицинской помощи,  имеющихся во всем мире,  для оказания
неотложной медицинской помощи морякам;
     d) высадка  моряков  в   портах   для   оказания   экстренной
медицинской помощи;
     е) репатриацию моряков,  госпитализированных за границей,  по
возможности  быстрейшую,  в соответствии с медицинскими указаниями
врачей,  ответственных за  лечение,  с  учетом  пожеланий  и  нужд
моряка;
     f) оказание персональной помощи морякам в ходе репатриации, в
соответствии  с  медицинскими указаниями врачей,  ответственных за
лечение, с учетом пожеланий и нужд моряка;
     g) усилия,  направленные  на создание центров здравоохранения
для моряков с целью:
         i) ведения  научно-исследовательских  работ  по  вопросам
            состояния здоровья, лечения и профилактики заболеваний
            среди моряков;
         ii) подготовки медицинского персонала и  персонала  служб
             здравоохранения в области морской медицины;
     h) сбор и оценка статистики о  профессиональном  травматизме,
заболеваниях  и  случаях  со  смертельным  исходом  среди моряков,
обобщение   и   согласование   этой   статистики   с    имеющимися
национальными системами статистики о профессиональном травматизме,
профессиональных заболеваниях и случаях  со  смертельным  исходом,
охватывающей другие категории трудящихся;
     i) организацию международного обмена технической информацией,
учебными  материалами и персоналом,  а также международных учебных
курсов, семинаров и рабочих групп;
     j) предоставление в распоряжение для всех моряков специальных
лечебных  и  профилактических  медицинских  служб  в  портах   или
обеспечение    им    возможности   пользоваться   услугами   общих
оздоровительных, медицинских и реабилитационных служб;
     k) организация  репатриации  тел или пепла,  в соответствии с
пожеланиями  родственников  погибших  моряков,  как   только   это
становится практически возможным.
     3. В основе международного сотрудничества  в  области  охраны
здоровья  и медицинского обслуживания моряков лежат двусторонние и
многосторонние     соглашения     или      консультации      между
государствами-членами.
                            Статья 14
     Официальные грамоты   о   ратификации   настоящей   Конвенции
направляются Генеральному директору Международного бюро труда  для
регистрации.
                            Статья 15
     1. Настоящая Конвенция имеет обязательную силу только для тех
членов Международной организации  труда,  ратификационные  грамоты
которых зарегистрированы Генеральным директором.
     2. Она вступит в силу через  двенадцать  месяцев  после  даты
регистрации  Генеральным  директором  ратификационных  грамот двух
членов Организации.
     3. Впоследствии   настоящая  Конвенция  вступит  в  силу  для
каждого государства - члена Организации через  двенадцать  месяцев
после даты регистрации его ратификационной грамоты.
                            Статья 16
     1. Каждый   член   Организации,   ратифицировавший  настоящую
Конвенцию,  по истечении десяти  лет  со  дня  ее  первоначального
вступления  в силу может денонсировать ее заявлением о денонсации,
направленным Генеральному директору Международного бюро труда  для
регистрации.  Денонсация  вступит  в  силу через год после даты ее
регистрации.
     2. Для   каждого  члена  Организации,  который  ратифицировал
настоящую Конвенцию и в годичный срок  по  истечении  указанных  в
предыдущем  пункте  десяти лет не воспользовался предусмотренным в
настоящей статье правом на денонсацию,  Конвенция будет оставаться
в   силе  на  следующие  десять  лет,  и  впоследствии  он  сможет
денонсировать ее  по  истечении  каждого  десятилетия  в  порядке,
предусмотренном в настоящей статье.
                            Статья 17
     1. Генеральный  директор  Международного  бюро труда извещает
всех членов Международной организации  труда  о  регистрации  всех
ратификационных грамот и заявлений о денонсации,  направленных ему
членами Организации.
     2. Извещая  членов  Организации  о  регистрации полученной им
второй ратификационной грамоты,  Генеральный директор обращает  их
внимание на дату вступления в силу настоящей Конвенции.
                            Статья 18
     Генеральный директор  Международного  бюро  труда  направляет
Генеральному  секретарю   Организации   Объединенных   Наций   для
регистрации  в  соответствии  со  статьей  102  Устава Организации
Объединенных Наций (  995_010  )  исчерпывающие  сведения  о  всех
ратификационных    грамотах    и    заявлениях    о    денонсации,
зарегистрированных им  в  соответствии  с  положениями  предыдущих
статей.
                            Статья 19
     В случаях,  когда Административный совет Международного  бюро
труда   считает   это  необходимым,  он  представляет  Генеральной
конференции   доклад   о   применении   настоящей   Конвенции    и
рассматривает    целесообразность   включения   в   повестку   дня
Конференции вопроса о ее полном или частичном пересмотре.
                            Статья 20
     1. Если Конференция примет  новую  конвенцию,  полностью  или
частично  пересматривающую  настоящую  Конвенцию,  и  если в новой
конвенции не предусмотрено иное, то:
     а) ратификация    каким-либо    членом   Организации   новой,
пересматривающей  конвенции   влечет   за   собой   автоматически,
независимо  от  положений  статьи 16,  незамедлительную денонсацию
настоящей  Конвенции  при  условии,  что  новая,  пересматривающая
конвенция вступила в силу;
     b) со дня вступления в силу новой, пересматривающей конвенции
настоящая Конвенция закрыта для ратификация членами Организации.
     2. Настоящая Конвенция остается в  любом  случае  в  силе  по
форме   и   содержанию   для   тех   членов  Организации,  которые
ратифицировали   ее,   но   не   ратифицировали   пересматривающую
конвенцию.
                            Статья 21
     Английский и  французский  тексты  настоящей  Конвенции имеют
одинаковую силу.
     Дата вступления в силу: 11 января 1991 года.
 
 "Конвенции и рекомендации МОТ"
 Женева, 1991 год
 








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD26.38843
EUR29.52073
RUB0.41017
PLN6.93105
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка