Законы Украины

Новости Партнеров
 

Конвенція про соціальне забезпечення моряків (переглянута) N 165


                            Конвенція
         про соціальне забезпечення моряків (переглянута)
                              N 165
 
     Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
     що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці  та зібралася 24 вересня 1987 року на свою сімдесят четверту
сесію,
     ухваливши прийняти    ряд    пропозицій    щодо   соціального
забезпечення моряків, включаючи службу на суднах, які плавають під
прапорами,  котрі  не  є  прапорами  їхньої власної держави,  що є
третім пунктом порядку денного сесії,
     вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
яка переглядає Конвенцію 1936  року  про  страхування  моряків  на
випадок хвороби  (  993_211  ) і Конвенцію 1946 року про соціальне
забезпечення моряків,
     ухвалює цього дев'ятого дня жовтня  місяця  тисяча  дев'ятсот
вісімдесят    сьомого    року    нижченаведену    Конвенцію,   яка
називатиметься Конвенцією (переглянутою) 1987 року  про  соціальне
забезпечення моряків.
                   Розділ I. Загальні положення
                             Стаття 1
     У цілях цієї Конвенції:
     a) термін  "член  Організації"   означає   будь-якого   члена
Міжнародної організації праці, щодо якого ця Конвенція є чинною;
     b) термін "законодавство"  охоплює  будь-які  норми,  у  тому
числі закони і регламенти в галузі соціального забезпечення;
     c) термін "моряк" означає особу,  котра працює  за  наймом  і
виконує  будь-які  функції на борту морського судна,  яке здійснює
перевезення  вантажів   або   пасажирів   у   комерційних   цілях,
використовується   у  будь-яких  інших  комерційних  цілях  або  є
морським буксиром, за винятком осіб, які працюють:
        i) на малих суднах,  у тому числі суднах,  основним рушієм
якого є парус, незалежно від наявності на них допоміжних двигунів;
        ii) на  таких  суднах,  як плавучі нафтові вишки та бурові
платформи, коли вони не використовуються в судноплавстві;
     причому рішення про те,  які судна охоплюються підпунктами i)
та ii), приймається компетентним органом кожного члена Організації
після  консультації  з  найбільш  представницькими   організаціями
судновласників і моряків;
     d) термін  "утриманець"  має те саме значення,  яке вказане у
національному законодавстві;
     e) термін  "особи,  які  втратили годувальника" означає осіб,
визначених або визнаних як  такі  законодавством,  згідно  з  яким
надається допомога; у разі, коли відповідне законодавство визначає
або визнає як осіб,  які втратили годувальника,  тільки  осіб,  що
проживали спільно з небіжчиком,  то ця умова вважається виконаною,
якщо  зазначені  особи   перебували   здебільшого   на   утриманні
небіжчика;
     f) термін "компетентний член Організації" означає того  члена
Організації, за законодавством якого конкретна особа може висувати
права на отримання допомоги;
     g) терміни "місце проживання" і "постійний житель" стосуються
звичайного місця проживання;
     h) термін   "особа,   яка   проживає   тимчасово"  стосується
тимчасового проживання;
     i) термін  "репатріація"  означає  перевезення моряків у таке
місце,  куди вони мають право бути поверненими згідно з законами і
регламентами  або  згідно  з  колективними  угодами,  які  до  них
застосовуються;
     j) термін  "допомоги,  не основані на внесках" стосується тих
видів допомоги,  які призначаються  незалежно  від  безпосередньої
фінансової  участі  застрахованих  осіб чи їхнього роботодавця або
від періоду переказу внесків під час професійної діяльності;
     k) термін  "біженець"  має те саме значення,  яке зазначене в
статті 1  Конвенції  про  статус  біженців  від 28 липня 1951 року
( 995_011 ) та в параграфі 2 статті 1 Протоколу від 31 січня  1967
року, котрий стосується статусу біженців ( 995_363 );
     l) термін "особа без громадянства" має те саме значення,  яке
зазначене в статті 1 Конвенції про статус апатридів від 28 вересня
1954 року ( 995_232 ).
                             Стаття 2
     1. Конвенція застосовується до всіх моряків та, у відповідних
випадках,   утриманців    моряків    і    осіб,    які    втратили
годувальника-моряка.
     2. Компетентний орган влади тією мірою,  якою він  вважає  це
практично    можливим,    застосовує    після    консультації    з
представницькими  організаціями  власників  рибальських  суден  та
рибалок  положення  цієї  Конвенції  щодо  комерційного  морського
рибальства.
                             Стаття 3
     Члени Організації зобов'язані дотримуватися положень статті 9
або  статті 11 стосовно принаймні трьох із таких видів соціального
забезпечення:
     a) медична допомога;
     b) допомога у випадку хвороби;
     c) допомога по безробіттю;
     d) допомога по старості;
     e) допомога  у  випадку  виробничої  травми  або професійного
захворювання;
     f) сімейна допомога;
     g) допомога по вагітності, пологах і догляду за дитиною;
     h) допомога по інвалідності;
     i) допомога у разі втрати годувальника;
     включаючи принаймні один із видів забезпечення,  зазначених у
пунктах c), d), e), h) та i).
                             Стаття 4
     Кожний член Організації вказує  в  момент  ратифікації,  щодо
яких  видів соціального забезпечення,  зазначених у статті 3,  він
бере зобов'язання по статті 9 або по статті 11,  і  вказує  окремо
щодо   кожного   із   зазначених   видів,  чи  зобов'язується  він
застосувати до цього виду мінімальні норми статті 9 або вищі норми
статті 11.
                             Стаття 5
     Кожний член  Організації  може надалі повідомити Генерального
директора  Міжнародного  бюро  праці  про  те,  що  він   приймає,
починаючи від дати повідомлення,  зобов'язання щодо Конвенції щодо
одного або більше видів  соціального  забезпечення,  зазначених  у
статті 3, які ще не були вказані в момент ратифікації, обумовлюючи
окремо по кожному виду,  чи зобов'язується  він  застосовувати  до
цього виду мінімальні норми статті 9 або вищі норми статті 11.
                             Стаття 6
     Член Організації  може за допомогою повідомлення Генерального
директора Міжнародного бюро праці,  яке набуває чинності від  дати
повідомлення,  надалі  замінити  застосування  положень  статті  9
застосуванням положень статті 11 щодо будь-якого  прийнятого  виду
соціального забезпечення.
               Розділ II. Гарантоване забезпечення
                          Загальні норми
                             Стаття 7
     Законодавством кожного  члена  Організації  морякам,  до яких
застосовується законодавство цього  члена  Організації,  надаються
права в галузі соціального забезпечення не менші,  ніж працівникам
на суші,  з кожного виду соціального забезпечення,  зазначеного  в
статті 3, щодо якого член Організації має чинне законодавство.
                             Стаття 8
     Для збереження  прав у процесі їх набуття особою,  на яку вже
не  поширюється  система  обов'язкового  соціального  забезпечення
члена  Організації  для моряків,  а поширюється аналогічна система
цього члена Організації для працівників, які працюють на суші, або
навпаки,   вживають  заходів  щодо  координації  між  відповідними
системами.
                         Мінімальні норми
                             Стаття 9
     Якщо член Організації бере на себе зобов'язання застосовувати
положення   цієї   статті  щодо  будь-якого  з  видів  соціального
забезпечення,  моряки і, у відповідних випадках, їхні утриманці, а
також  особи,  що  втратили годувальника,  охоплені законодавством
цієї держави-члена, мають право на отримання різних видів допомоги
з  соціального забезпечення не менш пільгових щодо охоплених видів
соціального забезпечення,  умов їх отримання, розміру і тривалості
їх  виплати,  ніж  ті,  що  зазначені у  нижченаведених положеннях
Конвенції  1952 року про мінімальні норми соціального забезпечення
( 993_011 ):
     a) стосовно медичної допомоги в статтях 8, 10 (параграфи 1, 2
і 3), 11, 12 (параграф 1);
     b) стосовно  допомоги  у випадку хвороби в статтях 14,  16 (у
поєднанні зі статтею 65 або 66 або 67), 17 і 18 (параграф 1);
     c) стосовно  допомоги  по  безробіттю  в  статтях  20,  22 (у
поєднанні зі статтею 65 або 66 або 67), 23 і 24;
     d) стосовно   допомоги  по  старості  в  статтях  26,  28  (у
поєднанні зі статтею 65 або 66 або 67), 29 і 30;
     e) стосовно  допомоги  у  випадку виробничої травми в статтях
32,  34 (параграфи 1, 2 і 4), 35, 36 (у поєднанні зі статтею 65 чи
66) та 38;
     f) стосовно сімейної допомоги у статтях 40,  42,  43,  44 ( у
поєднанні зі статтею 66 там, де вона може бути застосована) і 45;
     g) стосовно допомоги по  вагітності,  пологах  і  догляду  за
дитиною в статтях 47,  49 (параграфи 1, 2 і 3), 50 (у поєднанні зі
статтями 65 або 66), 51 і 52;
     h) стосовно  допомоги  по  інвалідності  в статтях 54,  56 (у
поєднанні зі статтею 65 або 66 або 67), 57 і 58;
     i) стосовно  допомоги у випадку втрати годувальника в статтях
60, 62 (у поєднанні зі статтею 65 або 66 або 67), 63 і 64.
                            Стаття 10
     З метою дотримання  положень  пунктів  a),  b),  c),  d),  g)
(стосовно медичної допомоги),  h) або i) статті 9 член Організації
може брати до уваги  захист,  здійснюваний  за  допомогою  заходів
страхування,  які  згідно з його законодавством не є обов'язковими
для моряків, якщо це страхування:
     a) контролюється  державними  органами влади або здійснюється
відповідно до визначених нормами  спільних  дій  судновласників  і
моряків;
     b) охоплює суттєву частину моряків,  заробітна плата яких  не
перевищує заробітної плати кваліфікованих працівників, і
     c) задовольняє,  у поєднанні з іншими формами  захисту,  якщо
вони  потрібні,  відповідні  положення  Конвенції  1952  року  про
мінімальні норми соціального забезпечення ( 993_011 ).
                            Вищі норми
                            Стаття 11
     Якщо член Організації бере на себе зобов'язання застосовувати
положення цієї статті до будь-якого виду соціального забезпечення,
моряки та,  у відповідних випадках, їхні утриманці, а також особи,
які  втратили   годувальника,  охоплені законодавством цього члена
Організації,  мають право на отримання  різних  видів  допомоги  з
соціального  забезпечення  не  менш пільгових щодо охоплених видів
соціального забезпечення, умов їх отримання, розміру та тривалості
їх виплати, ніж такі:
     a) стосовно медичної допомоги в статтях 7 a),  8,  9, 13, 15,
16  і  17  Конвенції  1969 року про медичну допомогу та допомогу у
випадку хвороби ( 993_184 );
     b) стосовно допомоги у випадку хвороби в статтях 7 b), 18, 21
(у поєднанні зі статтею 22 або 23 або 24),  25 і 26 (параграфи 1 і
3)  Конвенції 1969 року про медичну допомогу та допомогу у випадку
хвороби ( 993_184 );
     c) стосовно   допомоги  по  старості  в  статтях  15,  17  (у
поєднанні зі статтею 26 або 27 або 28),  18,  19 і 29 (параграф 1)
Конвенції 1967 року про допомогу по інвалідності, по старості та у
випадку втрати годувальника ( 993_326 );
     d) стосовно допомоги у випадку виробничої травми в статтях 6,
9 (параграфи 2 і 3 (вступне  речення),  10,  13  (у  поєднанні  зі
статтею  19  або  20),  14 (у поєднанні зі статтею 19 або 20),  15
(параграф 1), 16, 17, 18 (параграфи 1 і 2) (у поєднанні зі статтею
19  або  20) та 21 (параграф 1) Конвенції 1964 року про допомогу у
випадку виробничого травматизму ( 993_306 );
     e) стосовно  допомоги  по  вагітності,  пологах  і догляду за
дитиною в статтях 3 і 4 Конвенції  (переглянутої)  1952  року  про
охорону материнства ( 993_122 );
     f) стосовно допомоги по  інвалідності  в  статтях  8,  10  (у
поєднанні зі статтею 26 або 27 або 28),  11, 12, 13 і 29 (параграф
1) Конвенції 1967 року про допомогу по інвалідності,  по  старості
та у випадку втрати годувальника ( 993_326 );
     g) стосовно допомоги у випадку втрати годувальника в  статтях
21,  23  (у поєднанні зі статтею 26 або 27 або 28),  24,  25 та 29
(параграф 1) Конвенції 1967 року про допомогу по інвалідності,  по
старості та у випадку втрати годувальника ( 993_326 );
     h) стосовно допомоги по  безробіттю  і  сімейної  допомоги  в
будь-якій іншій майбутній конвенції,  котра міститиме норми,  вищі
за норми, зазначені в пунктах c) і f) статті 9, які після того, як
вона   набула   чинності,   Генеральна   конференція   Міжнародної
організації праці визнає такими,  що застосовуються у цілях  цього
положення за допомогою Протоколу, ухваленого в рамках спеціального
морського пункту, внесеного до її порядку денного.
                            Стаття 12
     З метою  дотримання  положень  пунктів  a),  b),  c),  e)  (у
частині,  що стосується медичного обслуговування),  f), g) або  h)
(допомога по безробіттю) статті 11 член Організації може брати  до
уваги захист,  який здійснюється за допомогою заходів страхування,
котрі згідно з її законодавством не є обов'язковими  для  моряків,
якщо це страхування:
     a) контролюється державними органами влади  або  здійснюється
відповідно  до  визначених  нормами  спільних дій судновласників і
моряків;
     b) охоплює  суттєву частину моряків,  заробітна плата яких не
перевищує заробітної плати кваліфікованих працівників, і
     c) задовольняє,  у  поєднанні з іншими формами захисту,  якщо
вони потрібні, відповідні положення Конвенцій, зазначені у пунктах
статті 11.
            Розділ III. Відповідальність судновласника
                            Стаття 13
     Судновласник зобов'язаний    забезпечувати    морякам,   стан
здоров'я  яких  потребує  медичної  допомоги   під   час   їхнього
перебування  на  борту  судна,  або тим,  котрі залишені за станом
здоров'я на  території  держави,  яка  не  є  компетентним  членом
Організації:
     a) потрібну  і  достатню  медичну  допомогу  аж  до   їхнього
одужання або до їхньої репатріації,  залежно від того,  що настане
раніше;
     b) харчування  і  житло  до  того  моменту,  коли вони стають
спроможними отримати відповідну роботу або  будуть  репатрійовані,
залежно від того, що настане раніше;
     c) репатріацію.
                            Стаття 14
     Моряки, залишені на березі  за  станом  їхнього  здоров'я  на
території  держави,  яка  не  є  компетентним  членом Організації,
зберігають за собою право на отримання повної заробітної плати (за
винятком  преміальних  виплат) з моменту списання їх на берег і до
моменту  отримання  відповідної  роботи  або  до  моменту   їхньої
репатріації,  або  до моменту закінчення терміну (тривалість якого
становить не  менш  як  12  тижнів),  передбаченого  законами  або
регламентами   цього  члена  Організації  чи  колективною  угодою,
залежно від  того,  що  настане  раніше.  Обов'язок  судновласника
виплачувати  заробітну  плату  припиняється  з того моменту,  коли
моряки отримують право на грошову допомогу згідно з законодавством
компетентного члена Організації.
                            Стаття 15
     Моряки, репатрійовані  або списані на берег за станом їхнього
здоров'я на території компетентного члена Організації,  зберігають
право   на   отримання   повної   заробітної  плати  (за  винятком
преміальних виплат) з моменту їхньої репатріації або  списання  на
берег  до  моменту  їхнього  одужання  або  до  моменту закінчення
терміну  (тривалість  якого  становить  не  менш  як  12  тижнів),
передбаченого  національними законами або регламентами цього члена
Організації чи колективною угодою,  залежно від того,  що  настане
раніше.   Будь-який   період,   протягом   якого  заробітна  плата
виплачувалась  на  підставі  статті  14,  вираховується  з  такого
періоду.   Обов'язок  судновласника  виплачувати  заробітну  плату
припиняється з  того  моменту,  коли  моряки  отримують  право  на
грошову  допомогу  згідно  із  законодавством  компетентного члена
Організації.
       Розділ IV. Соціальне забезпечення моряків-іноземців
                          або мігрантів
                            Стаття 16
     Нижченаведені правила застосовуються до  моряків,  на  котрих
поширюється  або  поширювалося  законодавство  одного  або  більше
членів Організації, а також, у відповідних випадках, до утриманців
і  осіб,  котрі  втратили  годувальника,  стосовно будь-якого виду
соціального забезпечення,  зазначеного в статті 3, щодо яких такий
член  Організації  має  чинне законодавство,  що застосовується до
моряків.
                            Стаття 17
     З метою   запобігання   конфліктам   законів   та   небажаним
наслідкам,  які  можуть  виникнути  для  зацікавлених сторін через
відсутність соціального забезпечення  або  внаслідок  непотрібного
дублювання  відрахувань або інших виплат чи різних видів допомоги,
законодавство,  що   застосовується   до   моряків,   визначається
зацікавленими членами Організації згідно з такими правилами:
     a) моряки  охоплюються  законодавством  тільки  одного  члена
Організації;
     b) таким законодавством, у принципі, є:
        - законодавство того члена Організації, під прапором якого
плаває судно, або
        - законодавство того члена Організації, на території якого
моряк проживає;
     c) незалежно  від  правил,  зазначених  у попередніх пунктах,
зацікавлені члени  Організації  можуть  за  взаємною  домовленістю
встановлювати  в  інтересах відповідних осіб інші правила стосовно
законодавства, яке застосовується до моряків.
                            Стаття 18
     Моряки, які   підпадають   під   дію   законодавства    члена
Організації,  будучи  громадянами  іншого  члена  Організації  або
біженцями чи особами без громадянства,  що проживають на території
будь-якого  члена Організації,  мають ті самі права й обов'язки за
цим законодавством як щодо їх  охоплення,  так  і  щодо  права  на
отримання допомоги, що й громадяни першого члена Організації. Вони
користуються рівністю ставлення без якоїсь умови про проживання на
території першого члена Організації,  якщо його громадяни захищені
без будь-якої такої  умови.  Те  саме  стосується,  у  відповідних
випадках,  й  права  на  отримання  допомоги моряків утриманцями і
особами,  які  втратили   годувальника,   незалежно   від   їхньої
національності.
                            Стаття 19
     Незалежно від  положень статті 18 виплата видів допомоги,  не
основаних на  внесках,  може  бути  поставлена  в  залежність  від
проживання одержувача на території компетентного члена Організації
або,  стосовно допомоги на випадок втрати годувальника,  може бути
поставлена  в  залежність  від  того,  чи  проживав  там  померлий
годувальник протягом якогось терміну, котрий не може перевищувати:
     a) шести  місяців,  які  передують поданню заяви на отримання
допомоги по безробіттю і допомоги по вагітності, пологах і догляду
за дитиною;
     b) впродовж п'яти років,  які безпосередньо передують поданню
заяви  на  отримання  допомоги  по  інвалідності або безпосередньо
передують настанню смерті, для отримання допомоги у випадку втрати
годувальника;
     c) десяти років у віці між 18 роками та пенсійним віком,  при
цьому  може ставитися вимога,  щоб з них п'ять років безпосередньо
передували поданню заяви для отримання пенсії по старості.
                            Стаття 20
     Закони і регламенти кожного члена  Організації,  пов'язані  з
відповідальністю   судновласника,   передбаченою  статтями  13-15,
гарантують морякам рівні права, незалежно від місця проживання.
                            Стаття 21
     Кожний член Організації прагне брати участь спільно з  кожним
іншим  зацікавленим членом Організації у програмах збереження прав
у  процесі  набуття  з  кожного  виду  соціального   забезпечення,
вказаного  в  статті  3,  щодо кожного з яких ці члени Організації
мають чинне  законодавство  в  інтересах  осіб,  на  яких,  як  на
моряків,  поширюється  послідовно  або альтернативно законодавство
вищезгаданих членів Організації.
                            Стаття 22
     Програми збереження прав у процесі набуття,  згадані в статті
21,  забезпечують,  у міру потреби,  сумарне обчислення тривалості
періодів  страхування,  зайнятості  або  проживання,  залежно  від
обставин,  завершених  згідно із законодавством відповідних членів
Організації з метою набуття,  збереження або відновлення  прав,  а
також, якщо потрібно, з метою підрахунку розміру допомоги.
                            Стаття 23
     Програми збереження прав у процесі набуття,  згадані в статті
21,  визначають формулу виплат допомоги по інвалідності,  старості
та  у  випадку  втрати  годувальника,  а  також,  у  разі потреби,
розподілу витрат на відповідне фінансування.
                            Стаття 24
     Кожний член Організації гарантує,  щоб  грошові  допомоги  по
інвалідності,  старості та у випадку втрати годувальника, пенсії у
випадку виробничої травми і допомоги у випадку  смерті,  право  на
які   набувається   згідно   з  її  законодавством,  виплачувалися
одержувачам,  котрі є громадянами члена Організації або  біженцями
чи   особами   без   громадянства,  незалежно  від  місця  їхнього
проживання,  відповідно до заходів, яких вживають, у разі потреби,
з  цією  метою  за  домовленістю  між  членами  Організації або із
зацікавленими державами.
                            Стаття 25
     Незалежно від положень статті 24,  у разі тих видів допомоги,
які   не   основані   на  внесках,  відповідні  члени  Організації
визначають на підставі взаємної домовленості умови,  за яких  буде
гарантуватися   надання  цих  видів  допомоги  одержувачам,  котрі
проживають за межами території компетентного члена Організації.
                            Стаття 26
     Член Організації, який взяв на себе зобов'язання по Конвенції
1962  року  про  рівноправність  у галузі соціального забезпечення
( 993_017 ) щодо одного або більше видів соціального забезпечення,
зазначених у статті 24, але не зобов'язання по Конвенції 1982 року
про збереження прав у галузі соціального забезпечення ( 993_012 ),
може частково відходити від положень  статті  24  щодо  будь-якого
виду  соціального  забезпечення,  щодо  якого  він  взяв  на  себе
зобов'язання по першій Конвенції,  та  застосовувати  замість  них
положення статті 5 тієї самої Конвенції.
                            Стаття 27
     Зацікавлені члени  Організації  прагнуть   брати   участь   у
програмах   збереження   прав,   набутих   відповідно  до  їхнього
законодавства,  щодо кожного з перелічених далі видів  соціального
забезпечення,  стосовно  яких  кожний  член  Організації має чинне
законодавство,  котре застосовується до моряків: медична допомога,
допомога  у  випадку хвороби,  допомога по безробіттю,  допомога у
випадку  виробничої  травми  або  професійного  захворювання,   за
винятком пенсій та допомоги у випадку смерті,  сімейної допомоги і
допомоги по вагітності,  пологах і догляду за дитиною. Ці програми
гарантують  виплату таких видів допомоги особам,  котрі проживають
постійно  або  тимчасово  на  території  одного   з   цих   членів
Організації,  крім компетентного члена Організації,  на умовах і в
межах,  що визначаються за взаємною погодженістю між  відповідними
членами Організації.
                            Стаття 28
     Положення цього розділу не поширюються на соціальну і медичну
допомогу.
                            Стаття 29
     Члени Організації можуть відходити від положень статей  16-25
і  статті  27  за  допомогою  спеціальних угод на двосторонній або
багатосторонній основі,  укладених між двома  або  більше  членами
Організації за умови, що вони не зачіпають прав і обов'язків інших
членів Організації і передбачають охорону прав  іноземних  моряків
та  моряків-мігрантів у галузі соціального забезпечення відповідно
до положень,  які в цілому принаймні не менш сприятливі ніж ті, що
передбачені зазначеними статтями.
          Розділ V. Юридичні та адміністративні гарантії
                            Стаття 30
     Кожна зацікавлена  особа  має  право  на  оскарження  у  разі
відмови у наданні допомоги або  у  разі  спору  про  її  характер,
рівень, розмір чи якість.
                            Стаття 31
     Якщо до  відання  урядової  служби,  підзвітної законодавчому
органу,  входить  управління   медичним   обслуговуванням,   кожна
зацікавлена  особа  має право,  на додаток до права на оскарження,
передбачене у статті 30,  на подання скарги щодо відмови у наданні
медичного  обслуговування  або у зв'язку з якістю наданої медичної
допомоги, яка детально розглядається відповідним органом влади.
                            Стаття 32
     Кожний член  Організації  зобов'язується  прийняти  положення
стосовно   швидкого   та   недорогого   врегулювання   спорів  про
відповідальність судновласника, передбачену в статтях 13-15.
                            Стаття 33
     Члени Організації несуть загальну відповідальність за належну
виплату видів допомог, які надаються відповідно до цієї Конвенції,
та вживають усіх потрібних для цього заходів.
                            Стаття 34
     Члени Організації несуть загальну відповідальність за належне
управління установами і службами, які беруть участь у застосуванні
цієї Конвенції.
                            Стаття 35
     Якщо управління  не  входить  до  компетенції  установи,   що
контролюється    державними   органами   влади,   чи   підзвітного
законодавчому органу урядового відомства:
     a) представники   застрахованих   моряків   беруть  участь  в
управлінні   на   умовах,    які    передбачаються    національним
законодавством;
     b) національне  законодавство  передбачає   також,   у   разі
потреби, участь представників судновласників;
     c) національне законодавство може  також  передбачати  участь
представників державних органів влади.
                 Розділ VI. Прикінцеві положення
                            Стаття 36
     Ця Конвенція  переглядає Конвенцію 1936 року про зобов'язання
судновласника на  випадок хвороби або травми у моряків ( 993_211 )
і Конвенцію 1946 року про соціальне забезпечення моряків.
                            Стаття 37
     Офіційні документи    про    ратифікацію    цієї    Конвенції
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці  для
реєстрації.
                            Стаття 38
     1. Ця   Конвенція   зв'язує  тільки  тих  членів  Міжнародної
організації праці,  чиї документи  про  ратифікацію  зареєстровані
Генеральним директором Міжнародного бюро праці.
     2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того,
як  Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох
членів Організації.
     3. Надалі  ця  Конвенція  набуває чинності щодо кожного члена
Організації через дванадцять місяців після  дати  реєстрації  його
документа про ратифікацію.
                            Стаття 39
     Кожний член   Організації,  який  ратифікував  цю  Конвенцію,
зобов'язується застосовувати її до територій поза метрополією,  за
міжнародні  відносини  яких  він  несе  відповідальність  згідно з
положеннями Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ).
                            Стаття 40
     1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
може  після закінчення десятирічного періоду з моменту,  коли вона
початково набула чинності,  денонсувати її актом  про  денонсацію,
надісланим  Генеральному  директорові  Міжнародного  бюро праці та
зареєстрованим ним.  Денонсація набуває чинності через  рік  після
реєстрації акта про денонсацію.
     2. Кожний член Організації,  що ратифікував  цю  Конвенцію  і
який  протягом  року  після  закінчення  згаданого  у попередньому
параграфі десятирічного періоду  не скористається своїм правом  на
денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний
період тривалістю десять  років  і  надалі  зможе  денонсувати  цю
Конвенцію   після   закінчення  кожного  десятирічного  періоду  в
порядку, встановленому в цій статті.
                            Стаття 41
     1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх
членів   Міжнародної   організації   праці   про  реєстрацію  всіх
документів про ратифікацію та актів про денонсацію,  отриманих ним
від членів Організації.
     2. Сповіщаючи членів Організації  про  реєстрацію  отриманого
ним   другого  документа  про  ратифікацію.  Генеральний  директор
звертає їхню увагу на дату набуття чинності цієї Конвенції.
                            Стаття 42
     Генеральний директор   Міжнародного   бюро   праці   надсилає
Генеральному   секретареві   Організації   Об'єднаних   Націй  для
реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй ( 995_010 ) повні дані щодо всіх документів про  ратифікацію
та  актів про денонсацію,  зареєстрованих ним згідно з положеннями
попередніх статей.
                            Стаття 43
     Кожного разу,  коли  Адміністративна  рада  Міжнародного бюро
праці вважає це за потрібне,  вона подає  Генеральній  конференції
доповідь  про  застосування  цієї  Конвенції  та вирішує,  чи слід
вносити до порядку денного Конференції питання про її  повний  або
частковий перегляд.
                            Стаття 44
     1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або
частково  переглядає  цю  Конвенцію,  і  якщо  нова  конвенція  не
передбачає іншого, то:
     a) ратифікація   будь-яким    членом    Організації    нової,
переглянутої   конвенції   спричиняє  автоматично,  незалежно  від
положень статті 40, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що
нова, переглянута конвенція набула чинності;
     b) починаючи від дати набуття  чинності  новою,  переглянутою
конвенцією,  цю  Конвенцію  закрито  для  ратифікації  її  членами
Організації.
     2. Ця  Конвенція  залишається в усякому разі чинною за формою
та змістом щодо тих членів Організації,  які її ратифікували,  але
не ратифікували нової, переглянутої конвенції.
                            Стаття 45
     Англійський і   французький   тексти   цієї  Конвенції  мають
однакову силу.
     Дата набуття чинності: 2 липня 1992 року.
 
 Конвенції та рекомендації, ухвалені
 Міжнародною організацією праці
 1965-1999, Том II
 Міжнародне бюро праці, Женева
 








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка