Законы Украины

Новости Партнеров
 

Щодо визнання неправомірним застосування фінансових санкцій


              АРБІТРАЖНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
                          Р І Ш Е Н Н Я
 
 14.10.97                                        Справа N 1378/2
 
 
 
 
За позовом     Шалиги Богдана Івановича - суб'єкта підприємницької
               діяльності (фізичної особи)
до відповідача державної податкової адміністрації м. Тернополя
 
     Суть справи: викладено в ухвалі від 30.09.97.
     Приймаючи до уваги, що:
     1. Рішення державної податкової адміністрації N 162-33-1  від
01.02.97   винесено   на  підставі  акта  обстеження  доходів  від
підприємницької  діяльності  по  виконанню   робіт,   виготовленню
продукції,  наданню  послуг  за  період  з  06.06.95  по 31.12.95,
проведеного 29.01.96.
     Даним актом податковий інспектор  стверджує,  що  підприємець
Шалига  Б.І.  вніс  перекручені  дані  в  декларації  про  доходи,
одержані в III та IV кварталах 1995 р.,  в зв'язку з чим податкова
інспекція   вимушена  застосувати  норми  витрат  у  відсотках  до
валового  доходу,   визначених   Головною   державною   податковою
інспекцією  України  та  Державним  комітетом  України по сприянню
малим підприємствам та підприємництву.
     Слід зазначити,  що  в акті обстеження доходів (без номера та
дати)  відсутнє  посилання  на  те,  яким  чинним   законодавством
керувався   податковий  інспектор,  зазначаючи,  що  суми  витрат,
вказані в деклараціях, не підтверджені належними документами.
     У відзиві  на  позов  (лист  N  10-015/13958  від   08.10.97)
відповідач зазначає,  що податковий інспектор керувався Положенням
про документальне забезпечення записів у  бухгалтерському  обліку,
згідно якого накладні,  за якими підприємець Шалига  Б.І.  одержав
товар, не мають юридичної сили.
     2. Проаналізувавши    подані    докази    для   підтвердження
правомірності дій сторін,  суддя прийшов до висновку,  що  позовні
вимоги підлягають задоволенню, оскільки:
     1. Згідно  з п.  1.1 Положення про документальне забезпечення
записів   у   бухгалтерському   обліку,   затвердженого    наказом
Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 ( z0168-95 ), дане
Положення встановлює порядок створення,  прийняття і  відображення
документів,    облікових   регістрів,   бухгалтерської   звітності
підприємствами,    їх    об'єднаннями    та     госпрозрахунковими
організаціями   незалежно   від   форм   власності,   установ   та
організацій,  основна діяльність яких фіксується за рахунок коштів
бюджету.
     Підприємець Шалига Б.І. займається підприємницькою діяльністю
як фізична особа (без створення  юридичної  особи),  а  тому  слід
вважати,  що  на  нього  не  розповсюджуються вимоги Положення про
організацію бухгалтерського   обліку   і  звітності  в  Україні
( 250-93-п  )  (розд.  I  цього  Положення)   та   Положення   про
документальне забезпечення   записів   у   бухгалтерському  обліку
( z0168-95 ).
     За таких  обставин  слід  вважати,  що  податковий  інспектор
неправильно застосовує норми матеріального права,  зазначаючи,  що
сума витрат,  зазначена в деклараціях,  не підтверджена  належними
документами.
     2. Чинним  законодавством  не  передбачено,  які  обов'язкові
реквізити  повинні  мати  первинні  документи,  що  їх  застосовує
підприємець у своїй підприємницькій діяльності.
     МСВ СУ УМВС України у  Тернопільській  області  представив  в
арбітражний  суд кримінальну справу N 1172373 на підприємця Шалигу
Б.І.
     Дана кримінальна    справа    була    витребувана    ухвалами
арбітражного суду від 19.09.97 та 30.09.97.
     Всі оригінали  накладних,  які  підтверджують  підприємницьку
діяльність підприємця  Шалиги  Б.  І.  за  період  з  06.06.95  по
31.12.95, були вилучені у позивача.
     У накладних N 132,  14,  147,  92,  1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
зазначені наступні  реквізити:  номери,  дати,  вантажовідправник,
вантажоотримувач  (якщо  товар  відпускався через третю особу,  то
зазначено через  кого  відпущений товар і номер доручення,  згідно
якого відпущений товар),  номери по  порядку,  асортимент  товару,
кількість, ціна, сума, в т. ч. ПДВ.
     Усі накладні підписані особами,  які видавали і які  приймали
товар. Підписи  осіб,  з  якими  підприємець Шалига Б.І.  займався
підприємницькою  діяльністю,  завірені  печатками  (штампами)  цих
осіб.
     Тобто, у первинних документах позивача  зазначені  всі  дані,
які  необхідні  для  встановлення суми доходів підприємця.  А тому
слід вважати,  що вищезазначені накладні  мають  юридичну  силу  і
доказовість.
     Із цього  випливає,  що  відповідач неправильно застосував до
позивача розрахунки за нормами у  відсотках  до  валового  доходу,
визначені  Головною державною податковою адміністрацією України за
погодженням з   Міністерством   економіки   України  та  Державним
комітетом   України   по   сприянню   малим    підприємствам    та
підприємництву,  т. я. оподаткований прибуток (різниця між валовим
доходом і документально  підтвердженими  витратами)  підтверджений
належно складеними документами.
     При розгляді справи враховувалось слідуюче:
     а) згідно   ст.   15   Закону  України  "Про  підприємництво"
( 698-12  )  у  разі  видання  державним  органом  акта,  який  не
відповідає вимогам законодавства, підприємець має право звернутися
до суду із заявою про визнання такого акта недійсним.
     б) Цивільним кодексом України ( 1540-06 ) не передбачено,  що
при виконанні зобов'язань кредитор або боржник повинні  перевіряти
в особи його компетенцію при наявності печатки та посвідчення.
     В накладних ТОВ "Контакт" та ІПП "Континент" підписи завірені
відповідними печатками.
     3. Таким чином,  із врахуванням вищезазначеного слід вважати,
що рішення державної податкової інспекції м.  Тернополя N 162-33-I
від 01.02.96 винесене з порушенням вимог чинного законодавства,  а
тому згідно   зі   ст.  15  Закону  України  "Про  підприємництво"
( 698-12 ) його слід визнати недійсним з моменту винесення.
     4. Декретом  Кабінету  Міністрів  України N 7-93 ( 7-93 ) від
21.01.93  державні  податкові  інспекції  звільнені   від   сплати
державного мита як позивачі і відповідачі.
     Тому згідно Інструкції про порядок обчислення  та  справляння
держмита державне   мито   (   z0050-93   )  по  даній  справі  не
сплачується.  Позивачеві  слід  видати   довідку   на   повернення
держмита.  Керуючись вищезазначеним та ст.  ст. 43, 40, 82, 84, 85
Арбітражного процесуального кодексу України  (  1798-12  ),  суддя
В И Р І Ш И В:
     1. Позов позивача задовольнити.
     2. Рішення  державної  податкової  інспекції  м.  Тернополя N
162-33-I від 01.02.96  "Про  застосування  фінансових  санкцій  за
порушення   законодавства"   визнати   недійсним  з  моменту  його
винесення.
     3. Державне мито по даній справі не сплачується.
     4. Позивачеві  видати  довідку  про  повернення  держмита  та
повернути платіжне доручення N 1 від 31.07.97.
 
 "Вісник Вищого арбітражного суду України", N 3, 1998 р.
 








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD26.33572
EUR29.33536
RUB0.40836
PLN6.81204
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка