Законы Украины

Новости Партнеров
 

Конвенція про свідоцтва щодо кваліфікації рибалок N 125


                            Конвенція
             про свідоцтва щодо кваліфікації рибалок
                              N 125
 
     Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
     що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 1 червня 1966 року на свою п'ятдесяту сесію,
     ухваливши прийняти  ряд   пропозицій   про   свідоцтва   щодо
кваліфікації рибалок, що є частиною шостого пункту порядку денного
сесії,
     зазначаючи, що  положення  Конвенції  1936 року про свідоцтва
щодо   кваліфікації  осіб  командного  складу  торговельних  суден
( 993_158  ),  яка  передбачає,  що  ніхто  не  буде найматися для
виконання  або  не  буде  виконувати  на  борту  судна,  до  якого
застосовується  ця  Конвенція,  обов'язків  капітана  або шкипера,
вахтового штурмана,  головного механіка  або  вахтового  механіка,
якщо в нього немає свідоцтва щодо кваліфікації,  яке дозволяє йому
виконувати ці функції,  і видане  або  схвалене  державною  владою
території, де судно зареєстроване,
     вважаючи, що  досвід  засвідчив бажаність подальшого розвитку
міжнародних  норм,  які  конкретизують   мінімальні   вимоги,   що
пред'являються   до  свідоцтв  щодо  кваліфікації  для  роботи  на
риболовних суднах,
     вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
     ухвалює цього  двадцять  першого  дня  червня  місяця  тисяча
дев'ятсот шістдесят шостого року нижченаведену Конвенцію, яка може
називатися Конвенцією 1966 року про свідоцтва рибалок:
           Розділ I. Область застосування та визначення
                             Стаття 1
     Для цілей цієї Конвенції термін "риболовне судно" включає всі
державні  та  приватні  кораблі  й судна будь-якого типу,  зайняті
морською риболовлею в солоних водах і зареєстровані на  території,
щодо якої ця Конвенція є чинною, за винятком:
     a) кораблів та суден менших 25 брутто-реєстрових тонн;
     b) кораблів  та  суден,  зайнятих  китобійним або аналогічним
промислом;
     c) кораблів та суден, зайнятих риболовлею із спортивною метою
або з метою відпочинку;
     d) кораблів   та   суден,  які  займаються  науково-дослідною
роботою, а також охороною рибних ресурсів.
                             Стаття 2
     Компетентний орган влади після консультацій  з  організаціями
власників  риболовних  суден  і  організаціями  рибалок,  де  такі
існують, може не поширювати дію цієї Конвенції на риболовні судна,
зайняті  узбережною  риболовлею,  як  це визначається національним
законодавством.
                             Стаття 3
     Для цілей  цієї  Конвенції  такі  терміни  слід розуміти,  як
указано нижче:
     a) капітан:  будь-яка особа,  котра здійснює командування або
керівництво риболовним судном;
     b) помічник капітана:  будь-яка особа,  яка виконує  підлеглі
функції  командування  риболовним судном,  зокрема будь-яка особа,
виключаючи лоцмана,  на  яку  в  будь-який час може бути покладено
керівництво плаванням такого судна;
     c) механік:     будь-яка    особа,    яка    несе    постійну
відповідальність за механічний рух риболовного судна.
                    Розділ II. Видача свідоцтв
                             Стаття 4
     Кожний член   Організації,   який   ратифікує  цю  Конвенцію,
встановлює норми кваліфікації для отримання  свідоцтв,  які  дають
право  їхнім  власникам  виконувати обов'язки капітана,  помічника
капітана або механіка на борту риболовного судна.
                             Стаття 5
     1. Всі   риболовні   судна,   щодо   яких  застосовується  ця
Конвенція,  зобов'язані мати  на  борту  капітана  із  відповідним
свідоцтвом.
     2. Усі риболовні судна місткістю понад 100  брутто-реєстрових
тонн,  зайняті  в операціях або районах,  що підлягають визначенню
національним законодавством,  зобов'язані мати на борту  помічника
капітана із відповідним свідоцтвом.
     3. Усі  риболовні   судна   із   двигуном   потужністю   вище
встановленого  компетентним органом влади рівня після консультацій
з організаціями власників риболовних суден і організацій  рибалок,
де такі існують, зобов'язані мати на борту механіка із відповідним
свідоцтвом;  проте капітан або помічник капітана у певних випадках
може  виконувати  обов'язки  механіка  за умови,  що він має також
свідоцтво механіка.
     4. Свідоцтва капітана, помічника капітана або механіка можуть
мати обмеження або бути без обмежень залежно від масштабів,  виду,
характеру або району операцій риболовного судна, як це встановлено
національним законодавством.
     5. Компетентний орган влади може в окремих випадках дозволити
риболовному судну вийти в море без наявності повного  складу  осіб
із свідоцтвами,  якщо він упевниться, що прийнятна заміна відсутня
і що,  враховуючи всі обставини,  дозвіл на вихід судна в  море  є
безпечним.
                           Стаття 6
     1. Мінімальний    вік,    що    передбачається   національним
законодавством для видачі свідоцтв щодо кваліфікації, повинен бути
не нижче:
     a) 20 років для капітана;
     b) 19 років для помічника капітана;
     c) 20 років для механіка.
     2. Для  роботи  капітаном або помічником капітана риболовного
судна,  зайнятого узбережною риболовлею, і для роботи механіком на
невеличких  риболовних  суднах  із  двигуном  потужністю нижче ніж
рівень, встановлений компетентним органом влади після консультації
з  організаціями власників риболовних суден і організацій рибалок,
де такі існують,  мінімальний вік  може  бути  встановлений  у  18
років.
                             Стаття 7
     Мінімальний професійний досвід, який вимагається національним
законодавством для видачі  свідоцтв  щодо  кваліфікації  помічника
капітана, складає не менш ніж три роки роботи в морі з відбуванням
палубних обов'язків.
                             Стаття 8
     1. Мінімальний   професійний   досвід,    який    вимагається
національним  законодавством для видачі свідоцтв щодо кваліфікації
капітана, повинен складати не менш ніж чотири роки роботи в морі з
відбуванням палубних обов'язків.
     2. Компетентний  орган  влади  може  після   консультацій   з
організаціями  власників  суден  і організаціями рибалок,  де такі
існують, вимагати, щоб частина цього періоду була відпрацьована на
посаді  атестованого  помічника  капітана;  в  тих випадках,  коли
національне законодавство передбачає видачу  капітанам  риболовних
суден  свідоцтв щодо кваліфікації різного ступеня (з обмеженнями і
без них),  характер і стаж роботи на посаді атестованого помічника
капітана  або  тип  свідоцтва,  яке  повинна  мати  особа в період
набуття такого стажу, можуть відповідно бути різними.
                             Стаття 9
     1. Мінімальний   професійний   досвід,    який    вимагається
національним  законодавством для видачі свідоцтв щодо кваліфікації
механіка,  складає не менш ніж три роки роботи в морі в  машинному
відділенні.
     2. У випадку атестованих капітана або помічника капітана може
бути передбачений коротший термін морської служби.
     3. У випадку невеликого риболовного судна,  про що йдеться  в
параграфі   2  статті  6,  компетентний  орган  влади  може  після
консультацій  з  організаціями  власників  суден   і   організацій
рибалок,  де  такі існують,  передбачити стаж морської служби в 12
місяців.
     4. Робота  в  механічній майстерні може розглядатися як така,
що є  рівноцінною  із  морською,  замість  частини  стажу  роботи,
передбаченого в параграфах 1-3 цієї статті.
                            Стаття 10
     Для осіб,  що  успішно  закінчили затверджений курс навчання,
стаж роботи в морі, що вимагається відповідно до статей 7, 8 та 9,
може бути скорочений на період цього навчання, але ні в якому разі
не більше ніж на 12 місяців.
                       Розділ III. Екзамени
                            Стаття 11
     На екзаменах,  що організуються компетентним органом влади  і
проводяться  під  його  наглядом  з  метою  виявлення в осіб,  які
бажають отримати свідоцтва щодо кваліфікації, наявності необхідної
підготовки   для   виконання   певних  обов'язків,  від  кандидата
вимагається залежно від  категорії  та  ступеня  свідоцтва  знання
таких предметів:
     a) для капітанів та їхніх помічників:
     i) загальні  предмети з морської справи,  включаючи матроську
справу,  управління судном і безпека людського  життя  в  морі,  а
також належне знання міжнародних правил для попередження зіткнення
в морі;
     ii) практичне     судноводіння,     включаючи    користування
електронними та механічними засобами навігації;
     iii) техніка  безпеки,  включаючи безпеку праці при виконанні
робіт з риболовним обладнанням;
     b) для механіків:
     i) теорія,  експлуатація,  утримання та ремонт парової машини
або двигуна внутрішнього згорання, а також допоміжного обладнання;
     ii) експлуатація,  утримання та ремонт холодильних установок,
насосів,   палубних   лебідок  та  іншого  механічного  обладнання
риболовних суден, включаючи фактори, що впливають на остійність;
     iii) принципи  роботи суднових електричних силових установок,
утримання  та  ремонт  електричних  машин   та   електрообладнання
риболовних суден;
     iv) інженерні засоби техніки безпеки та правила поведінки  за
надзвичайних  обставин,  включаючи  користування  рятувальними  та
протипожежними засобами.
                            Стаття 12
     Екзамени на  отримання  свідоцтва   капітана   та   помічника
капітана,   згадані   в  параграфі  a)  статті  11,  можуть  також
передбачати такі предмети:
     a) техніка  риболовства,  включаючи  у  відповідних  випадках
користування  електронним  обладнанням  для   встановлення   місця
накопичення  риби,  а  також  експлуатація,  утримання  та  ремонт
риболовного обладнання;
     b) зберігання,  чищення  та обробка риби на борту риболовного
судна.
                            Стаття 13
     Протягом трьох років від дати набуття  чинності  національним
законодавством,   яке   визнає   цю   Конвенцію,   свідоцтва  щодо
кваліфікації можуть видаватися особам,  які не склали іспиту,  про
який  йдеться  в  статтях  11  та  12,  але  які  мають  достатній
практичний досвід виконання обов'язків, передбачених для отримання
відповідних   свідоцтв,  і  не  припустилися  серйозних  технічних
помилок.
       Розділ IV. Заходи із забезпечення застосування норм
                            Стаття 14
     1. Кожний   член    Організації    забезпечує    застосування
національного  законодавства,  яке  надає чинності положенням цієї
Конвенції, за допомогою ефективної системи інспекції.
     2. Національне  законодавство,  яке надає чинності положенням
цієї Конвенції,  передбачає випадки,  коли влада члена Організації
може  затримувати  судна,  зареєстровані  на  його території,  які
порушили це законодавство.
                            Стаття 15
     1. Національне законодавство,  що надає  чинності  положенням
цієї  Конвенції,  встановлює  засоби  покарання  або дисциплінарні
заходи у випадку порушення цього законодавства.
     2. Зокрема,  такі  засоби  покарання або дисциплінарні заходи
можуть вживатися у разі:
     a) прийому   на  роботу  власником  риболовного  судна,  його
агентом або капітаном особи, яка не має необхідного свідоцтва;
     b) отримання  шляхом  обману  або  за  допомогою  підроблених
документів  роботи,  пов'язаної  з  виконанням   обов'язків,   які
вимагають  наявності  свідоцтва,  особою,  яка такого свідоцтва не
має.
                   Розділ V. Заключні положення
                            Стаття 16
     Офіційні документи    про    ратифікацію    цієї    Конвенції
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці  для
реєстрації.
                            Стаття 17
     1. Ця   Конвенція   зв'язує  тільки  тих  членів  Міжнародної
організації праці,  чиї документи  про  ратифікацію  зареєстровані
Генеральним директором.
     2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того,
як  Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох
членів Організації.
     3. Надалі  ця  Конвенція  набуває чинності щодо кожного члена
Організації через дванадцять місяців після  дати  реєстрації  його
документа про ратифікацію.
                            Стаття 18
     1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
може після закінчення десятирічного періоду з моменту,  коли  вона
початково  набула  чинності,  денонсувати її актом про денонсацію,
надісланим Генеральному директорові  Міжнародного  бюро  праці  та
зареєстрованим  ним.  Денонсація  набуває чинності через рік після
реєстрації акта про денонсацію.
     2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який
протягом року після закінчення згаданого у попередньому  параграфі
десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію,
передбаченим у цій статті,  буде  зв'язаний  на  наступний  період
тривалістю  десять  років  і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію
після  закінчення  кожного  десятирічного   періоду   в   порядку,
встановленому в цій статті.
                            Стаття 19
     1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх
членів  Міжнародної  організації   праці   про   реєстрацію   всіх
документів про ратифікацію та актів про денонсацію,  отриманих ним
від членів Організації.
     2. Сповіщаючи  членів  Організації  про реєстрацію отриманого
ним  другого  документа  про  ратифікацію,  Генеральний   директор
звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.
                            Стаття 20
     Генеральний директор   Міжнародного   бюро   праці   надсилає
Генеральному  секретареві   Організації   Об'єднаних   Націй   для
реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй (  995_010  )  повні  відомості  щодо  всіх  документів  про
ратифікацію  та актів про денонсацію,  зареєстрованих ним згідно з
положеннями попередніх статей.
                            Стаття 21
     Кожного разу,  коли Адміністративна  рада  Міжнародного  бюро
праці  вважає  це за потрібне,  вона подає Генеральній конференції
доповідь про  застосування  цієї  Конвенції  і  вирішує,  чи  слід
вносити  до  порядку денного Конференції питання про її повний або
частковий перегляд.
                            Стаття 22
     1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію,  що повністю або
частково  переглядає  цю  Конвенцію,  і  якщо  нова  конвенція  не
передбачає іншого, то:
     a) ратифікація    будь-яким    членом    Огранізації   нової,
переглянутої  конвенції  спричинює  автоматично,   незалежно   від
положень статті 18, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що
нова, переглянута конвенція набула чинності;
     b) починаючи  від  дати набуття чинності новою,  переглянутою
конвенцією,  ця Конвенція є закритою для  ратифікації  її  членами
Організації.
     2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною  за  формою
та змістом щодо тих членів Організації,  які її ратифікували,  але
не ратифікували нової, переглянутої конвенції.
                            Стаття 23
     Англійський та  французький  тексти  цієї   Конвенції   мають
однакову силу.
     Дата набуття чинності: 15 липня 1969 року.
 
 Конвенції та рекомендації, ухвалені
 Міжнародною організацією праці
 1965-1999, Том II
 Міжнародне бюро праці, Женева








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD26.3047
EUR29.38498
RUB0.40836
PLN6.82768
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка