Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про перевірку в порядку нагляду постанови арбітражного суду Чернівецької області зі справи про стягнення 410425 млн.крб.


                  ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
                   АРБІТРАЖНА НАГЛЯДОВА КОЛЕГІЯ
                        П О С Т А Н О В А
 
 10.06.96                             Справа N 04-1/ЧВ-589/14-6/16
 
 
 
 
 
 
     Арбітражна наглядова       колегія      розглянула      заяву
виробничо-комерційної фірми  "Чернівцінафтопродукт"  (далі  -  ВКФ
"Чернівцінафтопродукт")  про перевірку в порядку нагляду постанови
арбітражного суду Чернівецької області зі справи  від  24.01.96  N
589/14 за позовом в. о. прокурора Чернівецької області в інтересах
Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку  України
(далі   -  Промінвестбанк  України)  в  особі  його  Чернівецького
регіонального  управління  до   ВКФ   "Чернівцінафтопродукт"   про
стягнення 410425 млн. крб., у тому числі:
     64570 млн.  крб.  - заборгованість відповідача за  договорами
про  надання банківських позичок,  яку було оформлено векселями зі
строком платежу 28.12.95 відповідно до  Указу  Президента  України
від  14.09.94  "Про  випуск та обіг векселів для покриття взаємної
заборгованості суб'єктів   підприємницької   діяльності   України"
( 530/94 );
     36948 млн. крб. - проценти річних за користування позичковими
коштами;
     208907 млн. крб. - пеня в розмірі 3 % за 153 дні прострочення
платежів за опротестованими векселями,  починаючи  із  дня  строку
платежу 28.02.95.
     Суддя арбітражного  суду  Чернівецької  області  рішенням від
29.09.95 позов задовольнив частково в сумі 102523462 тис.  крб., у
тому числі:
     64570 млн. крб. - заборгованість за неповерненими позичками;
     36948 млн.  крб. - несплачені проценти річних за користування
банківськими позичками;
     1005462 тис.  крб.  -  пеня  за несвоєчасну сплату вексельних
сум.
     У рішенні зазначено,  що відповідач визнав позов  частково  у
сумі  65390987129  крб.,  яка  включає неповернені суми позичок та
пеню,  розраховану від річної ставки 3 %, а не 3 % за кожний день,
як  це зроблено в розрахунку позивача.  В частині вимог про сплату
процентів  річних  у  відзиві   на   позов   ніяких   обгрунтувань
відповідачем не наведено.
     Суддя погодився з доводами відповідача про те, що пеня в 3 %,
передбачена пунктом 48 Положення про переказний і простий  вексель
( v1341400-37 ),  є річною ставкою.  У зв'язку з цим позов у даній
частині вимог задоволений частково в  сумі  1005462  тис.  крб.  з
такого  розрахунку:  3 %  річних від суми 67300 млн.  крб.  за 180
днів.
     За протестом   першого   заступника   прокурора  Чернівецької
області голова арбітражного суду  Чернівецької  області  перевірив
рішення  в порядку нагляду і змінив його,  стягнувши з відповідача
додатково 307901538 тис.  крб.  пені.  Таким чином,  загальна сума
пені,  стягнутої за рішенням та постановою,  становила 308907 млн.
крб., що відповідає розрахунку позивача.
     Зміна рішення мотивована тим,  що відповідно до ч.  2 ст. 214
Цивільного кодексу України ( 1540-06 )  боржник,  який  прострочив
виконання  грошового  зобов'язання,  повинен  сплатити кредиторові
пеню за кожний день прострочення.  Отже,  передбачена  пунктом  48
Положення про  переказний і простий вексель ( v1341400-37 ) пеня в
розмірі 3 процентів нараховується за кожний прострочений день.
     Голова арбітражного  суду  області не взяв до уваги викладені
відповідачем у відзиві на протест  прокурора  доводи  про  те,  що
позивачем   неправильно   відображений  рух  кредитів  (відповідач
посилався на те, що станом на 01.09.95 заборгованість перед банком
становила 32571 млн.  крб., а не 64571 млн. крб.). Постанова в цій
частині мотивована тим,  що позивач подав додаткові  документи,  з
яких видно, що відповідач узяв на себе кредиторську заборгованість
товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс"  перед  банком  у
сумі 32 млрд. крб. Ця заборгованість утворилася внаслідок того, що
банк надав ТОВ "Сервіс" кредит - 32 млрд.  крб. для розрахунків за
бензин,  який  мав  бути  отриманий від ВКФ "Чернівцінафтопродукт"
відповідно до  договору  від  26.07.94.  Гроші  було  перераховано
відповідачу, але поставка бензину не відбулась.
     Заявник просить   постанову   арбітражного    суду    області
скасувати,  оспорюючи  викладені  в ній доводи.  Зокрема,  заявник
вважає,  що на спірні взаємовідносини сторін безпідставно поширено
дію ч. 2 ст. 214 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ). Положення
про переказний  і  простий  вексель  (  v1341400-37  )  передбачає
стягнення пені в розмірі 3 %, але не вказує, що пеня нараховується
в  такому  розмірі  за  кожний  день  прострочення.  На   практиці
застосовується   нарахування   пені  в  розмірі  3  %  річних,  що
підтвердив  Національний  банк  України  листом  від  22.02.96   N
18-213/270.
     Заявник також вважає,  що частину боргу в сумі 32 млрд.  крб.
не доведено.  Клопотання про призначення аудиторської перевірки  з
цього  питання  безпідставно  не  було  взято арбітражним судом до
уваги.
     У процесі  перевірки  матеріалів  справи  заслухано пояснення
представників сторін у  засіданні  від  19.04.96,  в  якому  взяли
участь:    прокурор   цивільно-судового   управління   Генеральної
прокуратури України;  від позивача - начальник відділу  юридичного
управління  Промінвестбанку України,  адвокати;  від відповідача -
президент фірми, головний бухгалтер, представник за дорученням від
17.04.96 N 01/170.
     Сторонами подано додаткові докази, які залучено до матеріалів
справи.   Сторонами  звірено  розрахунки  щодо  суми  неповернених
відповідачем позичок та несплачених  відсотків  річних  станом  на
01.06.95.
     Розрахунки погоджено за  винятком  суми  основного  боргу  32
млрд. крб. (ця сама позиція розрахунку оспорювалась відповідачем у
процесі наглядового провадження в арбітражному  суді  області)  та
нарахованих на цю суму річних у розмірі 19878 млн. крб.
     У процесі перевірки матеріалів справи арбітражною  наглядовою
колегією  було надіслано запит до Національного банку України щодо
його думки та існуючої практики застосування ст.  48 Положення про
переказний і простий вексель ( v1341400-37 ) у вексельному обігу в
Україні (відповідь від 30.04.96 N 18-216/646).
     Від Генеральної   прокуратури  України  витребувано  письмові
пояснення з приводу  основних  доводів,  викладених  у  заяві  ВКФ
"Чернівцінафтопродукт".   Пояснення   не   надійшли.   Перевіривши
матеріали справи, арбітражна наглядова колегія відзначає таке.
     Відповідно до  вимог  Указу  Президента  України від 14.09.94
"Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної  заборгованості
суб'єктів підприємницької  діяльності  України"  (  530/94  )   та
Порядку проведення заліку взаємної заборгованості та оформлення її
векселями (лист Національного банку України  від  22.09.94  N  193
( v0193500-94  ) платіжною вимогою від 30.09.94 N 1 було оформлено
прострочену заборгованість відповідача за  банківськими  позичками
загальною сумою 165353103012 крб.
     Платіжна вимога  відповідачем  акцептована.  Під  час  заліку
залишилась непогашеною заборгованість на суму 67,3 млрд. крб., яку
було  оформлено  простими  векселями  зі строком платежу 28 лютого
1995 р.
     За розрахунками  позивача на день строку платежу за векселями
сума неповернених банківських позичок становила  64570  млн.  крб.
Чернівецькою державною нотаріальною конторою N 1 складено акти про
протест векселів  у  неплатежі.  Крім  того,  відповідно  до  умов
договорів   про   надання   банківських   позичок  та  роз'яснення
Національного банку    України    від    30.09.94    N   17217/640
( v_640500-94 ) "Про роботу установ банків в Україні у  зв'язку  з
оформленням  заборгованості  суб'єктів  підприємницької діяльності
України  векселями"  позивачем  станом  на   01.07.95   нараховано
відсотки  річних  за користування позичковими коштами в сумі 36948
млн. крб.
     У процесі  розгляду  справи  в арбітражному суді Чернівецької
області відповідач визнавав суму основного боргу 64571 млн. крб. і
не висував заперечень проти суми відсотків річних (арк. справи 46,
50).  Однак після прийняття рішення у справі він почав  оспорювати
суму   основного  боргу,  вважаючи  розрахунок  суми  неповернених
кредитів завищеним на 32 млрд. крб.
     Арбітражна наглядова  колегія вважає,  що голова арбітражного
суду області обгрунтовано не взяв до уваги  доводи  відповідача  в
цій  частині  позовних вимог.  Як видно із згаданої вище платіжної
вимоги від 30.09.94 N 1,  до неї включено суми  заборгованості  за
договорами  банківських позичок від 04.10.93 N 65,  15.10.93 N 66,
25.10.93 N 67,  01.11.93 N 68,  05.11.93  N  69,  15.11.93  N  70,
18.11.93 N 71, 13.12.93 N 72, 31.12.93 N 73 (перелік цих договорів
містить позовна заява).  Крім того, у платіжній вимозі є посилання
на договір б/н від 30.08.94. Посилання на договір б/н від 30.08.94
зумовлено такими обставинами.
     26.07.94 між  ВКФ  "Чернівцінафтопродукт"  та  товариством  з
обмеженою  відповідальністю   "Сервіс"   було   укладено   договір
постачання  бензину  на суму 32 млрд.  крб.,  за умовами якого ТОВ
"Сервіс" мало здійснити передоплату вартості бензину у  зазначеній
сумі. ВКФ "Чернівцінафтопродукт" зобов'язалася у разі непостачання
бензину повернути за покупця одержаний ним банківський  кредит  та
сплатити відсотки річних.
     За договором  від  28.07.94  N  91  Чернівецьке   регіональне
управління  Промінвестбанку  України  надало ТОВ "Сервіс" 32 млрд.
крб.  позички на придбання автобензину під 250 %  річних.  Цього ж
дня  сума  32  млрд.  крб.  була  перерахована відповідачу на його
розрахунковий  рахунок  N  200101   у   Чернівецькому   відділенні
Промінвестбанку при Електромеханічному заводі,  що підтверджується
банківськими документами.
     У зв'язку з тим,  що постачання бензину не відбулось,  листом
від 25.08.94 ТОВ "Сервіс" зажадало від ВКФ  "Чернівцінафтопродукт"
повернути суму передоплати. Листом без дати та номера, адресованим
Чернівецькому регіональному  управлінню  Промінвестбанку  України,
президент   ВКФ  "Чернівцінафтопродукт"  дав  згоду  на  прийняття
заборгованості ТОВ "Сервіс" за кредитом у сумі 32 млрд. крб.
     Позивачем надано        строкове       зобов'язання       ВКФ
"Чернівцінафтопродукт" від  30.08.94  на  суму  32  млрд.  крб.  У
балансі  ВКФ  "Чернівцінафтопродукт"  станом  на  01.07.95 відбито
заборгованість за простроченими позичками в сумі 64571 млн.  крб.,
до якої входить сума переведеного боргу 32 млрд. крб.
     За даних  умов   заперечення   відповідача   проти   поданого
позивачем розрахунку суми основного боргу є безпідставними.
     Стосовно решти позовних вимог  арбітражна  наглядова  колегія
вважає,   що  у  постанові  арбітражного  суду  області  помилково
застосований механізм обчислення пені виходячи із ставки  3  %  за
кожний день прострочення платежу вексельних сум.
     Згідно з Постановою Верховної Ради України від 17.06.92  "Про
застосування векселів  в господарському обігу України" ( 2470-12 )
вексельний обіг із використанням простого та переказного  векселів
введений  в  Україні відповідно до Женевських вексельних конвенцій
1930 року ( 995_007,  995_008, 995_009 ), учасником яких є Україна
як  правонаступник  прав  та обов'язків за міжнародними договорами
Союзу РСР  (Закон  України  від  12.09.91  "Про  правонаступництво
України" (  1543-12  ).  Колишній  СРСР  приєднався  до Женевської
конвенції про Однаковий закон про переказний і простий  вексель  у
1936  р.  із  застереженнями,  передбаченими у ч.  2 статті 1 цієї
Конвенції. Постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.37 ( v1341400-37  )
було затверджено Положення про переказний і простий вексель, яке в
основному  відтворює  текст  згаданого  вище  Однакового   закону,
відступаючи від нього у статтях 31,  38, 48, що відповідає вимогам
додатка 2 Конвенції.  Згадане Положення про переказний  і  простий
вексель   застосовується   на   території  України  відповідно  до
Постанови  Верховної  Ради  України  від  12.09.91  "Про   порядок
тимчасової  дії  на  території України окремих актів законодавства
Союзу РСР" ( 1545-12 ).
     Положення про  переказний і простий вексель ( v1341400-37 ) є
спеціальним  нормативним  актом,  яким   передбачено   особливості
правового  регулювання відносин у сфері вексельних зобов'язань,  у
тому числі підстави та межі цивільно-правової  відповідальності  у
разі  порушення цих зобов'язань.  Згідно з п.  48 Положення у разі
протесту  векселя  у  неплатежі  векселедержателю   надано   право
вимагати шляхом подання позову сплати:
     - вексельної суми;
     - процентів у розмірі шести від дня строку платежу;
     - витрат за протестом та інших;
     - пені в розмірі трьох процентів від дня строку платежу.
     Таким чином,  за  спеціальним правовим актом відповідальність
за несплату вексельної суми настає з дня строку платежу в  розмірі
шести та трьох процентів без вказівки про те,  що відповідальність
у такому розмірі застосовується за кожний прострочений день. Отже,
наведені  у  пункті  48 Положення про переказний і простий вексель
( v1341400-37 ) проценти мають нараховуватись виходячи з того,  що
це є річні ставки.
     Будь-який інший механізм нарахування процентів грунтується на
розширеному  тлумаченні норми права і не може бути застосований до
спірних правовідносин.
     Такої ж позиції дотримується Національний банк України,  який
у  відповідних  роз'ясненнях  зазначив,  що  згідно   з   існуючою
практикою проценти мають обраховуватись як річні.
     Зважаючи на викладене,  арбітражна наглядова  колегія  вважає
помилковою  постанову арбітражного суду Чернівецької області в тій
частині,  якою було  змінено  первісне  рішення  у  даній  справі.
Постанова  арбітражного  суду  області в цій частині не відповідає
законодавству і підлягає зміні.
     З метою   захисту   майнових  інтересів  позивача  арбітражна
наглядова колегія вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог
і на підставі пункту 48 Положення про переказний і простий вексель
( v1341400-37   )  стягнути  з  відповідача  6%  річних  від  суми
неплатежу 64570 млн.  крб. за 255 днів прострочення (з 28.02.95 до
10.11.95, тобто до дати, коли фактично сплачений борг за платіжним
дорученням від 10.11.95 N 55), що становитиме 2706632700 крб.
     Зважаючи на те,  що у заяві про перевірку постанови в порядку
нагляду  відповідачем  оспорювалась  сума основного боргу 32 млрд.
крб.  і сума пені 307901538 тис.  крб., державне мито покладається
на сторони у відповідних частинах:
     на позивача - 2,5 % від суми 307901538 тис. крб.;
     на відповідача - 2,5 % від суми 32 млрд. крб.
     Оскільки листом Міністерства фінансів України від 21.02.96  N
05-205  відповідачеві  було  надано відстрочку у сплаті державного
мита,  відповідні  суми  стягуються  безпосередньо  до  Державного
бюджету України.
     Керуючись ст.ст.  49, 83, 106-108 Арбітражного процесуального
кодексу України ( 1798-12 ),  арбітражна наглядова колегія  Вищого
арбітражного суду України П О С Т А Н О В И Л А:
     1. Постанову  арбітражного  суду  Чернівецької  області   від
24.01.96 у справі N 589/14 змінити.
     Протест першого  заступника  прокурора  Чернівецької  області
відхилити.  Рішення  арбітражного  суду  Чернівецької  області від
29.09.95 у справі N 589/14 ( v9_14805-95 ) залишити без змін.
     2. Припинити  виконання   пункту   3   резолютивної   частини
постанови  арбітражного  суду  Чернівецької області від 24.01.96 у
справі N 589/14 щодо стягнення  з  ВКФ  "Чернівцінафтопродукт"  на
користь  Чернівецького  регіонального  управління  Промінвестбанку
України 307901538 тис. крб. пені.
     3. На  поворот  виконання  пункту  4   резолютивної   частини
постанови  арбітражного  суду  Чернівецької області від 24.01.96 у
справі   N   589/14    повернути    виробничо-комерційній    фірмі
"Чернівцінафтопродукт"  з  Державного  бюджету  України 7697538450
крб. державного мита.
     4. Стягнути       з        виробничо-комерційної        фірми
"Чернівцінафтопродукт"   на  користь  Чернівецького  регіонального
управління Промінвестбанку України 2706632700  крб.  за  порушення
вексельних зобов'язань.
     5. Стягнути    з   Чернівецького   регіонального   управління
Промінвестбанку України до Державного бюджету  України  7697538450
крб. державного мита.
     6. Стягнути        з        виробничо-комерційної       фірми
"Чернівцінафтопродукт" до Державного бюджету України 800 млн. крб.
державного мита.
     7. Доручити  арбітражному  суду  Чернівецької  області видати
накази про стягнення грошових сум відповідно до пунктів  4,  5,  6
резолютивної частини даної постанови.
 
 "Збірник рішень  та арбітражної практики Вищого арбітражного суду
 України", N 1, 1997 р.
 








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка