Законы Украины

Новости Партнеров
 

Методика застосування працівниками органів автомобільного транспорту Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом


                 МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ
              Департамент автомобільного транспорту
 
 N 82 від 14.11.2000
 
    Методика застосування працівниками органів автомобільного
    транспорту Кодексу     України     про    адміністративні
    правопорушення щодо  перевезень  пасажирів   і   вантажів
                    автомобільним транспортом
 
                      I. Загальні положення
     1. Методику підготовлено відповідно до вимог  Кодексу України
про адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ).
     2. Згідно  з  цією Методикою здійснюється практична робота із
застосування  працівниками   органів   автомобільного   транспорту
адміністративних  стягнень  за  порушення вимог законодавства щодо
перевезень  пасажирів  і   вантажів   автомобільним   транспортом,
передбачених  Кодексом  України про адміністративні правопорушення
( 80731-10, 80732-10 ) (далі-Кодекс).
     У цій Методиці визначені:
     - адміністративні    правопорушення     і     адміністративна
відповідальність щодо перевезень пасажирів і вантажів транспортом;
     - органи,  уповноважені розглядати справи про адміністративні
правопорушення;
     - порядок   провадження   у   справах   про   адміністративні
правопорушення;
     - порядок виконання постанов про накладення  адміністративних
стягнень;
     - форми та  зразки  документів,  необхідних  при  провадженні
справ про адміністративні правопорушення;
     - порядок  розгляду  скарг  у  справах  про   адміністративні
правопорушення.
     3. Відповідно  до  цієї  Методики  здійснюється  контроль  за
дотриманням законодавства щодо  перевезень  пасажирів  і  вантажів
автомобільним транспортом.
     4. Згідно   з  Методикою  визначаються  розміри  штрафів,  що
накладаються на порушників за  конкретні  правопорушення  стосовно
перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
     5. Відповідно   до   Методики   здійснюється   облік  роботи,
проведеної  органами  автомобільного  транспорту  з  контролю   за
дотриманням    законодавства    щодо    перевезень   автомобільним
транспортом.
       II. Адміністративні правопорушення на автомобільному
         транспорті при здійсненні перевезень пасажирів і
                             вантажів
     6. Порушення  правил  користування  засобами   автомобільного
транспорту (ст. 119 Кодексу ( 80731-10 ).
     7. Порушення   правил   перевезення   небезпечних  речовин  і
предметів (частина п'ята ст. 133 Кодексу ( 80731-10 ).
     8. Порушення    правил    надання    послуг     пасажирського
автомобільного транспорту (ст. 133-1 Кодексу ( 80731-10 ).
     9. Порушення    умов    і   правил   здійснення   міжнародних
автомобільних  перевезень  пасажирів і вантажів (ст. 133-2 Кодексу
( 80731-10 ).
     10. Провезення ручної  поклажі  понад  установлені  норми  та
неоплаченого багажу (ст. 134 Кодексу ( 80731-10 ).
     11. Безквитковий проїзд (ст. 135 Кодексу ( 80731-10 ).
     12. Злісна   непокора   законному  розпорядженню  або  вимозі
працівника транспорту,  який  здійснює  контроль  за  перевезенням
пасажирів (ст.185-9 Кодексу ( 80731-10 ).
       III. Органи автомобільного транспорту, уповноважені
       розглядати справи про адміністративні правопорушення
     13. Органи автомобільного транспорту розглядають  справи  про
адміністративні  правопорушення,  пов'язані  з  порушенням  правил
користування   автомобільним   транспортом,   порушенням    правил
перевезення  небезпечних  речовин  і предметів,  порушенням правил
надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, порушенням
умов  і  правил  здійснення  міжнародних  перевезень  пасажирів  і
вантажів,  перевезенням ручної поклажі понад установлені  норми  і
неоплаченого багажу, безквитковим проїздом.
     14. Від  імені  органів  автомобільного транспорту розглядати
справи   про   адміністративні    правопорушення    і    накладати
адміністративні стягнення мають право:
     - директор Державного департаменту автомобільного транспорту,
його заступники,  начальники обласних і  в  Автономній  Республіці
Крим автотранспортних управлінь Міністерства транспорту - штраф до
ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
     - заступники начальників автотранспортних управлінь  -  штраф
до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
     - заступники начальників автотранспортних управлінь  -  штраф
до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
     - контролери  автотранспортних  управлінь  -  штраф  до трьох
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
      IV. Порядок провадження у справах про адміністративні
                          правопорушення
     15. Підставою для порушення справи і притягнення винної особи
до   адміністративної   відповідальності    є    скоєння    особою
адміністративних вчинків, зазначених у пунктах 6-11 Методики.
     16. При   вчиненні   однією    особою    двох    чи    більше
адміністративних     правопорушень    адміністративне    стягнення
накладається за кожне правопорушення окремо.
     17. Якщо    особа    вчинила    декілька     адміністративних
правопорушень,  справи про які одночасно розглядаються одним і тим
же органом (посадовою  особою),  стягнення  накладається  в  межах
санкції,  встановленої за найбільш серйозне правопорушення з числа
вчинених.
     18. Про вчинення адміністративного правопорушення складається
протокол (форма додається)* уповноваженою на те посадовою особою.
     19. Протокол    не    складається    у    випадку    вчинення
адміністративних правопорушень,  а  штраф  накладається  на  місці
вчинення правопорушення,  якщо розмір штрафу не перевищує трьох не
оподатковуваних мінімумів доходів  громадян  і  якщо  порушник  не
заперечує допущене правопорушення і адміністративне стягнення,  що
на нього накладається.
     Якщо порушник заперечує стягнення,  що накладається на нього,
то складається протокол про адміністративне правопорушення.
     20. Протокол   направляється   органу   (посадовій    особі),
уповноваженому     розглядати     справу    про    адміністративне
правопорушення.
     21. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в
п'ятнадцятиденний  термін  від  дня  отримання  органом (посадовою
особою),   правомочним   розглядати    справу,    протоколу    про
адміністративне порушення та інших матеріалів справи.
     22. Справа  про  адміністративне правопорушення розглядається
за місцем його вчинення.
     23. Якщо   порушення   вчинено   водієм,   то   справа   може
розглядатися  також  за  місцем обліку транспортних засобів або за
місцем проживання порушника.
     24. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в
присутності   особи,   яка   притягується   до    адміністративної
відповідальності.  За  відсутності  цієї  особи  справу  може бути
розглянуто тільки  у  випадках,  коли  є  дані  про  своєчасне  її
сповіщення  про  місце  і  час  розгляду  справи і якщо від неї не
надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
     25. У розгляді справи про адміністративне правопорушення може
брати участь адвокат.
     26. При розгляді справи  про  адміністративне  правопорушення
можуть бути викликані свідки.
     27. При  підготовці  до  розгляду  справи про адміністративні
правопорушення орган (посадова особа) вирішує такі питання:
     - чи належить до його компетенції розгляд цієї справи;
     - чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про
адміністративне правопорушення;
     - чи повідомлено осіб,  які беруть участь у розгляді  справи,
про час і місце її розгляду;
     - чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
     - чи   підлягають   задоволенню   клопотання    особи,    яка
притягується   до   адміністративної   відповідальності,   або  її
адвоката.
     28. Розгляд  справи  починається  з  представлення  посадової
особи,  яка розглядає цю справу.  Посадова  особа,  яка  розглядає
справу,  оголошує,  яка справа підлягає розгляду, хто притягується
до  адміністративної  відповідальності,  роз'яснює  особам,  котрі
беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього
оголошується   протокол   про   адміністративне    правопорушення,
заслуховуються   особи,  які  беруть  участь  у  розгляді  справи,
досліджуються докази і вирішуються клопотання.
     29. Посадова  особа  при  розгляді справи про адміністративне
правопорушення   зобов'язана   з'ясувати:    чи    було    вчинено
адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні,
чи  підлягає  вона   адміністративній   відповідальності,   чи   є
обставини,  що пом'якшують або обтяжують відповідальність, а також
з'ясувати інші обставини, що мають значення.
     30. Орган (посадова особа),  що розглядає справу, встановивши
причини   та   умови,   що   сприяли   вчиненню  адміністративного
правопорушення, вносить до відповідного підприємства, організації,
державного  органу  або відповідній посадовій особі пропозиції про
вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов.  Про вжиті  заходи
зазначені підприємства,  організації, особи зобов'язані повідомити
протягом місяця орган (посадову особу), який вніс пропозицію.
            V. Постанова у справі про адміністративне
                          правопорушення
     31. Розглянувши  справу  про  адміністративне правопорушення,
орган  (посадова  особа)  виносить  постанову  у  справі   (зразок
додається)*.
     32. Постанова  у  справі  про  адміністративне правопорушення
підписується посадовою особою, яка розглянула справу.
     33. Постанова оголошується негайно після закінчення  розгляду
справи. Копія  постанови  вручається  або висипається особі,  щодо
якої її винесено, не пізніше трьох днів після розгляду справи.
     34. Копія постанови вручається під розписку.  У випадку  якщо
копія постанови висилається, про це робиться відповідна позначка у
справі.
     35. Постанову у  справі  про  адміністративне  правопорушення
може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
     36. Скаргу   на   постанову   у  справі  про  адміністративне
правопорушення може бути  подано  протягом  десяти  днів  від  дня
винесення постанови.
     37. У разі пропуску зазначеного терміну з поважних причин цей
термін за заявою особи,  щодо якої винесено постанову,  може  бути
відновлений  органом  (посадовою  особою),  правомочним розглядати
справу.
     38. Скаргу  на  постанову  органу   (посадової   особи)   про
накладення  адміністративного стягнення у вигляді штрафу може бути
розглянуто  вищим  органом  (посадовою  особою)  або  районним   в
(міським) судом, рішення якого є остаточним.
     39. Подання у встановлений термін скарги призупиняє виконання
постанови про накладення адміністративного стягнення  до  розгляду
скарги.
     40. Скарга    і   протест   на   постанову   у   справі   про
адміністративне правопорушення розглядаються правомочними органами
(посадовими особами) в десятиденний термін від дня їх надходження.
     41. Орган  (посадова  особа) при розгляді скарги або протесту
на постанову у справі про адміністративне правопорушення перевіряє
законність  і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з
таких рішень:
     - залишає  постанову  без  змін,  а  скаргу або протест - без
задоволення;
     - скасовує постанову і направляє справу на новий розгляд;
     - скасовує постанову і закриває справу;
     - змінює  міру  стягнення  в межах,  передбачених нормативним
актом про відповідальність за і адміністративне правопорушення,  з
тим, щоб стягнення не було посилене.
     Якщо буде  встановлено,  що  постанову   винесено   посадовою
особою,  неправомочною  вирішувати  цю  справу,  то така постанова
скасовується  і  справа  направляється  на  розгляд  компетентному
органу (посадовій особі).
     42. Скасування   постанови   із  закриттям  справи  спричинює
повернення стягнутих грошових сум.
          VI. Порядок виконання постанов про накладення
                    адміністративних стягнень
     43. Постанова  про  накладення  адміністративного стягнення є
обов'язковою для виконання  державними  і  громадськими  органами,
підприємствами,  установами,  організаціями,  посадовими особами і
громадянами.
     44. Штраф має бути сплачено порушником не пізніше  ніж  через
п'ятнадцять  днів  від  дня  вручення  йому  постанови,  а  у разі
оскарження або опротестування такої постанови  -  не  пізніше  ніж
через  п'ятнадцять  днів від дня повідомлення про залишення скарги
або протесту без задоволення.
     45. Постанова про накладення  адміністративного  стягнення  у
вигляді  штрафу  підлягає  примусовому  виконанню після закінчення
встановленого терміну.
     46. Контроль за правильним і своєчасним виконанням  постанови
про  накладення  адміністративного  стягнення здійснюється органом
(посадовою особою), що виніс постанову.
     47. Штраф вноситься  порушником до  установи  Ощадного  банку
України,  за  винятком  штрафу,  що стягується на місці здійснення
правопорушення.
     48. У разі несплати штрафу порушником у строк  постанова  про
накладення  штрафу  направляється  для  вирахування  суми штрафу у
примусовому порядку з його заробітної плати або іншого заробітку.
     49. Якщо стягнення штрафу  із  заробітної  плати  або  іншого
заробітку   порушника  є  неможливим  з  інших  причин,  стягнення
провадиться на підставі постанови  органу  (посадової  особи)  про
накладення   штрафу   судовим  виконавцем,  який  знаходиться  при
районному (міському) народному суді, шляхом звернення стягнення на
особисте  майно  порушника,  а  також  на  частку  його у спільній
власності.
     50. При стягненні штрафу на місці вчинення  адміністративного
правопорушення  порушнику  видається  квитанція відповідно до виду
порушення (зразки додаються)*, яка є документом суворої фінансової
звітності.
     51. Забороняється  віднесення  накладених  на  посадових осіб
штрафів за рахунок підприємств, установ, організацій.
     52. Постанова про накладення штрафу, за якою стягнення штрафу
здійснене повністю,  з позначкою про виконання повертається органу
(посадовій особі), що виніс постанову.
     53. Адміністративні штрафи зараховуються до бюджетів у такому
співвідношенні:  50  відсотків  -  до  загального фонду Державного
бюджету України і 50 відсотків - до загальних  фондів  відповідних
місцевих    бюджетів    за   місцем   вчинення   адміністративного
правопорушення.
         VII. Порядок здійснення контролю за дотриманням
             законодавства щодо перевезень пасажирів
               і вантажів автомобільним транспортом
     54. Основним завданням контролю за дотриманням  законодавства
щодо  перевезень  пасажирів і вантажів автомобільним транспортом є
контроль за виконанням водіями і посадовими особами автомобільного
транспорту:
     - вимог  Правил  надання  послуг  пасажирського   транспорту,
затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.97 р.
N 176 ( 176-97-п );
     - вимог  Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів
автомобільним транспортом ( 1346-96-п );
     - вимог  Умов  і  правил здійснення міжнародних автомобільних
перевезень пасажирів і вантажів.
     55. Для проведення контролю за  дотриманням  і  законодавства
щодо  перевезень  пасажирів  і  вантажів автомобільним транспортом
залучаються  працівники  Державного  департаменту   автомобільного
транспорту   України,   обласних   і  Автономної  Республіки  Крим
автотранспортних управлінь.
     56. Контролюючі особи при здійсненні  контролю  повинні  мати
посвідчення   форми   N   2,   затвердженої  наказом  Міністерства
транспорту України   від   21.01.98   р.   N   21  (  z0257-98  ),
зареєстрованим у Міністерстві юстиції 22.04.98 р. за N 257/2697.
     57. Посвідчення  на право контролю виготовляються і видаються
Державним департаментом автомобільного транспорту.
     58. Як  правило,  контроль  здійснюється   групами   фахівців
Державного     департаменту    автомобільного    транспорту    або
територіальних  автотранспортних   управлінь,   до   складу   яких
обов'язково входить посадова особа, зазначена у статті 229 Кодексу
України про адміністративні правопорушення ( 80732-10 ).
     59. Контроль за  дотриманням  законодавства  щодо  перевезень
пасажирів   і  вантажів  автомобільним  транспортом,  як  правило,
здійснюється  за   завданням,   виданим   органом   автомобільного
транспорту.  Форму  і  порядок видачі та обліку завдань затверджує
відповідний орган автомобільного транспорту.
     60. Контроль за  дотриманням  законодавства  щодо  перевезень
пасажирів   і   вантажів  автомобільним  транспортом  здійснюється
методом перевірки його виконання на  підприємствах,  в  установах,
організаціях   автомобільного   транспорту, а  також  перевірки  в
транспортних засобах, на автовокзалах, автостанціях.
     61. Контролююча  особа  при  здійсненні  контролю  має  право
накладати штраф відповідно до ст.  119,  частини 5 ст. 133, частин
2-5  ст.  133-1,  ст.  134,  135  (  80731-10 ) на місці виявлення
правопорушення.
     62. При накладенні штрафу за порушення вимог ст. 119, частини
5  ст.  133  Кодексу  (  80731-10  ) видається квитанція серії АБТ
(зразок додається)*.
     63. При  накладенні  штрафу за порушення вимог ст.  134,  135
( 80731-10   )   видаються   квитанції  серії  А  або  АБ  (зразки
додаються)*.
     64. При  накладенні  штрафу  за  порушення  вимог  ст.  133-1
( 80731-10 ) видається квитанція серії АБП (зразок додається)*.
     65. Контроль у транспортних засобах  здійснюється  згідно  зі
статтями    134-141    Правил    надання    послуг   пасажирського
автомобільного  транспорту,   затверджених   постановою   Кабінету
Міністрів України від 18.02.97 р. N 176 ( 176-97-п ).
     66. При визначенні розміру штрафу згідно зі статтями Кодексу,
( 80731-10, 80732-10 ) якими передбачено мінімальні та максимальні
розміри,  контролююча особа повинна керуватися кількістю  порушень
та їх потенційним впливом на безпеку транспортного процесу.
     67. Про  результати   контролю   автотранспортні   управління
подають   Державному   департаменту   автотранспорту  звіт  (форма
додається)* щокварталу до 5 числа наступного місяця.
 
 * Додатки не публікуються.
 
 Надруковано: "Податки та бухгалтерський облік", N 74 (423 ),
 13 вересня 2001 р.








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка