Законы Украины

Новости Партнеров
 

Методичні рекомендації до застосування нормативно-правових актів щодо справляння ПДВ з операцій, що здійснюються суб"єктами підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності


             ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
                             Л И С Т
 
 N 11563/7/16-1117 від 27.08.2001
 
    Методичні рекомендації до застосування нормативно-правових
      актів щодо справляння ПДВ з операцій, що здійснюються
      суб'єктами підприємницької діяльності, які перейшли на
       спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
 
                Розділ 1. Нормативно-правова база
     Основоположними документами,    які   регламентують   порядок
оподаткування   податком   на   додану   вартість   операцій,   що
здійснюються  суб'єктами підприємницької діяльності,  які перейшли
на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, є:
     1. Указ   Президента   України   від   28.06.99 р.   N 746/99
( 746/99 ) "Про внесення змін до Указу Президента  України  від  3
липня 1998 р. N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності  суб'єктів  малого   підприємництва"   (набув   чинності
19.09.99 р.).
     2. Закон України від 03.04.97 р.  N 168/97-ВР (  168/97-ВР  )
"Про  податок на додану вартість",  з урахуванням змін і доповнень
(далі - Закон).
     3. Указ   Президента   України   від   07.08.98 р.   N 857/98
( 857/98 ) "Про деякі зміни в оподаткуванні" (далі - Указ N 857).
     4. Постанова  Кабінету  Міністрів  України  від 16.03.2000 р.
N 507 ( 507-2000-п ) "Про роз'яснення Указу Президента України від
3 липня 1998 р. N 727" (далі - постанова).
     Порядок погашення зобов'язань з ПДВ платників єдиного податку
перед бюджетом,  як і інших платників ПДВ, регламентується Законом
України від 21.12.2000 р.  N 2181-III (  2181-14  )  "Про  порядок
погашення  зобов'язань  платників  перед  бюджетами  та державними
цільовими  фондами"  та  виданими  відповідно  до   цього   Закону
нормативно-правовими актами.
            Розділ 2. Суб'єкти малого підприємництва -
                     платники єдиного податку
               2.1. Суб'єкти малого підприємництва
     Законом України від 19.10.2000 р. N 2063-III ( 2063-14 ) "Про
державну підтримку малого підприємництва" визначено правові основи
державної  підтримки  малого  підприємництва.  В  статті  1   дано
визначення   поняття   суб'єкта   малого   підприємництва,   тобто
встановлено,  які суб'єкти підприємницької діяльності  відносяться
до категорії суб'єктів малого підприємництва, а саме:
     фізичні особи,  зареєстровані  у  встановленому  порядку   як
суб'єкти підприємницької діяльності;
     юридичні особи   -   суб'єкти   підприємницької    діяльності
будь-якої  організаційно-правової форми та форми власності, в яких
середньооблікова   чисельність   працюючих   за   звітний   період
(календарний  рік)  не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового
доходу не перевищує 500000 євро.
     Слід зазначити, що форма власності при цьому значення не має.
     Разом з  цим  (статтею  2)  встановлено  виключення  з   кола
суб'єктів підприємницької діяльності, які можуть бути віднесені до
категорії малого підприємництва,  тобто визначені ті суб'єкти, які
навіть  у  випадку  дотримання  вказаних вище вимог не можуть бути
віднесені до суб'єктів малого  підприємництва.  Це  такі  суб'єкти
підприємницької діяльності:
     довірчі товариства;
     страхові компанії;
     ломбарди;
     інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
     суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять діяльність
у сфері грального бізнесу;
     суб'єкти підприємницької  діяльності,  які  здійснюють  обмін
іноземної валюти;
     суб'єкти підприємницької діяльності,  які  є  виробниками  та
імпортерами підакцизних товарів;
     суб'єкти підприємницької діяльності,  у статутному фонді яких
частка  вкладів,  що  належить  юридичним  особам - засновникам та
учасникам   цих   суб'єктів,   які   не   є   суб'єктами    малого
підприємництва, перевищує 25 відсотків.
     Вказаним вище  Законом  (  2063-14  )  (стаття 5)   одним  із
основних   напрямків  державної  підтримки  малого  підприємництва
визначено запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та
звітності.
     Разом з цим статтею 11 цього Закону ( 2063-14 )  встановлено,
що  для  суб'єктів малого підприємництва в порядку,  встановленому
законодавством  України,  може  застосовуватися  спрощена  система
оподаткування,    бухгалтерського   обліку   та   звітності,   яка
передбачає:
     - заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів
(обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку;
     - застосування  спрощеної  форми  бухгалтерського  обліку  та
звітності.  При цьому  визначено,  що  порядок  ведення  спрощеної
системи бухгалтерського обліку та звітності визначається Кабінетом
Міністрів України.
     Нормативно-правовим документом,   яким   встановлено  правила
спрощеної системи оподаткування,  є Указ  Президента  України  від
28.06.99 р.  N  746/99  (  746/99  )  "Про  внесення змін до Указу
Президента України від 3 липня  1998  року  N  727  "Про  спрощену
систему   оподаткування,  обліку  та  звітності  суб'єктів  малого
підприємництва" (далі - Указ).
     Отже, не   всі   суб'єкти   підприємницької  діяльності,  які
відповідно  до  Закону  України   від  19.10.2000  р.  N  2063-III
( 2063-14   )   "Про  державну  підтримку  малого  підприємництва"
відносяться до категорії суб'єктів малого  підприємництва,  можуть
перейти на спрощену систему оподаткування,  обліку та звітності, а
лише ті з них, які визначені Указом.
            2.2. Особи, які можуть перейти на спрощену
            систему оподаткування, обліку та звітності
     Відповідно до  статті  1 Указу ( 746/99 ) на спрощену систему
оподаткування,  обліку та звітності можуть перейти  такі  суб'єкти
малого підприємництва:
     - юридичні  особи  -  суб'єкти   підприємницької   діяльності
будь-якої  організаційно-правової форми та форми власності, в яких
за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб
та  обсяг  виручки яких від реалізації продукції (товарів,  робіт,
послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень;
     - фізичні  особи,  які  займаються підприємницькою діяльністю
без створення юридичної особи і у  трудових  відносинах  з  якими,
виключаючи  членів їх сімей,  протягом року перебуває не більше 10
осіб та обсяг виручки  яких  від  реалізації  продукції  (товарів,
робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
     Необхідно зазначити,  що  рішення  про  перехід  на  спрощену
систему  оподаткування,  обліку та звітності може бути прийняте не
більше одного разу за календарний рік (стаття 4 Указу ( 746/99 ).
                  2.3. Особи та види діяльності,
                на яких не поширюються норми Указу
     Поряд з  передбаченими статтею 2 Закону України "Про державну
підтримку малого підприємництва" ( 2063-14 ) обмеженнями  стосовно
віднесення тих чи інших осіб до суб'єктів малого підприємництва, а
отже,  і переходу на  сплату  єдиного  податку,  статтею  7  Указу
( 746/99  )  встановлено,  що  на  спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності не можуть перейти:
     - суб'єкти  підприємницької  діяльності,  на яких поширюється
дія Закону України "Про патентування деяких видів  підприємницької
діяльності" в частині придбання спеціального патенту;
     - довірчі  товариства,   страхові   компанії,   банки,   інші
фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
     - суб'єкти підприємницької  діяльності,  у  статутному  фонді
яких   частки,   що  належать  юридичним  особам  -  учасникам  та
засновникам  даних  суб'єктів,  які   не   є   суб'єктами   малого
підприємництва, перевищують 25 відсотків;
     - фізичні особи - суб'єкти  підприємницької  діяльності,  які
займаються  підприємницькою  діяльністю  без  створення  юридичної
особи  і  здійснюють  торгівлю  лікеро-горілчаними  та  тютюновими
виробами, пально-мастильними матеріалами.
     Крім цього, норми Указу не поширюються на спільну діяльність,
визначену  пунктом  7.7 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (доцільно згадати,  що вказаним пунктом
встановлені  норми  щодо  оподаткування згаданим податком спільної
діяльності на території України без створення юридичної особи).
        Розділ 3. Платники єдиного податку - платники ПДВ
     Визначення того,  чи є платник єдиного податку платником ПДВ,
базується на  нормах  статей  3  і  6 Указу ( 746/99 ) та пункту 4
постанови N 507 ( 507-2000-п ).
       3.1. Платники єдиного податку, які є платниками ПДВ
     3.1.1. Юридичні особи
     За умови,  якщо  юридичною особою - платником єдиного податку
обрано ставку єдиного податку у розмірі 6 відсотків, така юридична
особа  в  обов'язковому  порядку  повинна  бути  зареєстрована  як
платник ПДВ.
     Виключення таких  юридичних осіб з категорії платників ПДВ за
власним бажанням можливе лише  за  умови  переходу  їх  на  сплату
єдиного податку за ставкою 10 відсотків.
     3.1.2. Фізичні особи
     Відповідно до  пункту  4  постанови  N  507  (  507-2000-п  )
суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право  вибору
щодо  реєстрації  платниками  ПДВ.  У разі коли така особа приймає
рішення бути платником ПДВ,  на неї після її реєстрації  платником
ПДВ   поширюється  дія  Закону  України  "Про  податок  на  додану
вартість" ( 168/97-ВР ).
      3.2. Платники єдиного податку, які не є платниками ПДВ
     3.2.1. Юридичні особи
     а) юридичні  особи  - платники єдиного податку у разі обрання
ставки єдиного податку у розмірі 10 відсотків;
     б) юридичні  особи,  які  обрали  ставку  єдиного  податку  у
розмірі 6 відсотків у разі, якщо такі платники здійснюють виключно
операції  з  продажу  товарів (робіт,  послуг),  які не є об'єктом
оподаткування згідно із Законом України  "Про  податок  на  додану
вартість" ( 168/97-ВР ).
     Водночас необхідно зазначити,  що ці платники єдиного податку
можуть   скористатися  нормою  абзацу  другого  пункту  9.3 Закону
( 168/97-ВР ) та відповідною нормою Указу N 857 (  857/98  )  щодо
добровільної реєстрації платником ПДВ.
     3.2.2. Фізичні особи
     а) фізичні   особи  -  суб'єкти  малого  підприємництва,  які
сплачують єдиний податок і не  прийняли  рішення  бути  платниками
ПДВ;
     б) фізичні  особи  -  суб'єкти  малого  підприємництва,   які
здійснюють  торгівлю  на  умовах сплати ринкового збору в порядку,
встановленому законодавством.
      Розділ 4. Особливості, що стосуються ПДВ, при переході
         суб'єктів малого підприємництва з однієї системи
                      оподаткування на іншу
       4.1. Особливості,  що стосуються ПДВ,  при переході
         суб'єктів підприємницької діяльності на спрощену
                      систему оподаткування
     Суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи,  які  обрали
ставку  єдиного податку у розмірі 10 відсотків,  та фізичні особи,
які не виявили бажання бути платниками ПДВ,  котрі до переходу  на
спрощену систему оподаткування, обліку і звітності були платниками
ПДВ,  з дати,  зазначеної в Свідоцтві  про  право  сплати  єдиного
податку,   переходять  на  сплату  єдиного  податку  і  підлягають
виключенню з реєстру платників ПДВ.
     Процедура зняття   з   обліку  платника  єдиного  податку  як
платника ПДВ регламентується Положенням про Реєстр платників  ПДВ.
При цьому зазначені суб'єкти зобов'язані:
     - здати до податкового органу за місцем  реєстрації  оригінал
Свідоцтва  платника  ПДВ  і  всі завірені податковим органом копії
цього Свідоцтва;
     - подати до податкового органу податкову декларацію з ПДВ, до
якої повинні  бути  включені  всі  операції  за  останній  звітний
період, по яких виникали податкові зобов'язання;
     - внести до бюджету суми ПДВ,  що підлягають сплаті згідно із
зазначеною  декларацією,  і погасити заборгованість перед бюджетом
за попередній звітний період (у разі її наявності).
     З моменту  анулювання  Свідоцтва  про реєстрацію платника ПДВ
такі особи втрачають право на:
     - нарахування  податку  при  здійсненні  операцій  з  продажу
товарів (робіт, послуг);
     - виписування податкових накладних;
     - отримання податкового кредиту  при  здійсненні  операцій  з
придбання товарів (робіт, послуг) з урахуванням ПДВ;
     - отримання бюджетного (експортного) відшкодування.
     У той   же   час,   у   випадках   коли   такими   платниками
застосовувався "касовий" метод визначення податкових  зобов'язань,
у  разі  наявності  на  момент анулювання Свідоцтва про реєстрацію
платника   ПДВ   дебіторської   заборгованості   з   відвантажених
(виконаних,  наданих)  товарів (робіт,  послуг) з урахуванням ПДВ,
такі  платники  зобов'язані  задекларувати  по   таких   операціях
податкові  зобов'язання  та погасити суму податкових зобов'язань у
міру   проведення    розрахунків    та    закриття    дебіторської
заборгованості   незалежно   від  того,  що  такі  особи  на  дату
виникнення податкових зобов'язань не значаться платниками ПДВ,  за
умови,  що такими платниками не проведено відповідні перерахунки з
покупцями.
     Крім того,  платники ПДВ,  в обліку яких на день виключення з
реєстрації (анулювання  Свідоцтва  про  реєстрацію  платника  ПДВ)
значаться  товарні залишки,  незамортизовані основні фонди чи інші
активи, стосовно яких суми ПДВ було включено до складу податкового
кредиту в попередніх чи в поточному звітних періодах,  зобов'язані
зменшити  суму  податкового  кредиту  на  суму   ПДВ,   сплаченого
(нарахованого) при їх придбанні, у розмірі, який відповідає частці
таких недовикористаних в оподатковуваних  операціях  в  попередніх
звітних  періодах  товарних залишків (пункт 7.4.3 статті 7  Закону
( 168/97-ВР ),  підпункт 5.8.2  розділу  5  Порядку  заповнення  і
подання податкової   декларації   з   ПДВ   (  z0250-97  )  шляхом
відображення у податковій декларації з ПДВ (з поданням  розрахунку
коригування).
     Зменшення суми  податкового  кредиту  з  ПДВ  здійснюється за
наслідками звітного періоду,  в якому  відбувається  виключення  з
реєстрації  (анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ),  з
відповідним збільшенням валових витрат на суму такого  податкового
кредиту.
     Якщо за наслідками діяльності як  платника  ПДВ  (до  моменту
анулювання  Свідоцтва  про реєстрацію платника ПДВ) платником було
задекларовано суму бюджетного (експортного) відшкодування або було
задекларовано  суму ПДВ до сплати в бюджет,  такий платник і після
анулювання Свідоцтва про реєстрацію  платника  ПДВ  має  право  на
отримання  такого відшкодування,  рівно як і зобов'язаний сплатити
належну  бюджету  суму  податку,  протягом  строків,  встановлених
законодавством для відшкодування або сплати податку.
 
   4.2. Особливості, що стосуються ПДВ, при переході платників
        єдиного податку на загальну систему оподаткування
     Згідно з пунктом 1 постанови N 507  (  507-2000-п  )  у  разі
подання  заяви  про  відмову  від  застосування  спрощеної системи
оподаткування,  обліку та звітності,  передбаченої частиною сьомою
статті  4  Указу,  суб'єкт  малого  підприємництва,  який  під час
переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності не
був  зареєстрований  платником  ПДВ,  зобов'язаний зареєструватися
платником цього податку у разі, якщо такий суб'єкт підприємницької
діяльності  підпадає під визначення платника ПДВ згідно із статтею
2 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
     Крім того,  зважаючи  на  вимоги Указу Президента України від
07.08.98 р.  N 857/98 ( 857/98 ) "Про деякі зміни в оподаткуванні"
та  пункту  9.3  статті  9  Закону  України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) такі суб'єкти малого підприємництва  (крім
фізичних   осіб   -   суб'єктів   підприємницької  діяльності,  що
здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору)  за  власним
бажанням можуть зареєструватися як платники ПДВ.
        Розділ 5. Оподаткування операцій з продажу товарів
       (робіт, послуг), що здійснюються платниками єдиного
                     податку - платниками ПДВ
                       5.1. Загальні засади
     Платники єдиного податку,  котрі є платниками ПДВ,  як і інші
платники ПДВ,  при здійсненні операцій з продажу  товарів  (робіт,
послуг)  повинні  керуватися  нормативно-правовими актами з питань
оподаткування податком на додану вартість.
     При цьому  слід  звернути  увагу,  що  норма  статті 1 Указу,
згідно з якою у разі здійснення операцій з продажу основних фондів
виручкою  від  реалізації вважається різниця між сумою,  отриманою
від реалізації цих фондів,  та їх залишковою вартістю,  встановлює
лише  порядок  визначення  обсягів  реалізації  таких операцій для
розрахунку  єдиного  податку,   але   не   змінює   норм   чинного
законодавства щодо визначення бази оподаткування ПДВ.  А тому базу
оподаткування ПДВ при здійсненні таких  операцій,  рівно  як  і  в
інших  випадках,  необхідно  визначати  згідно  з  нормами чинного
законодавства з питань оподаткування цим податком,  а саме: згідно
зі статтею 4 Закону.
     5.2. Визначення дати виникнення податкових зобов'язань і
   права на податковий кредит з ПДВ платниками єдиного податку
     Одразу ж  необхідно   зазначити,   що  норма  статті  1 Указу
( 746/99 ), згідно з якою суб'єкти підприємницької діяльності, які
перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком,  не
мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену
продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами,
регламентує порядок проведення розрахунків зазначеними  суб'єктами
підприємницької   діяльності,   але   не   змінює   норм   чинного
законодавства щодо визначення податкових зобов'язань з ПДВ. А тому
дата  виникнення  податкових зобов'язань з цього податку,  а також
дата  виникнення  права  платника  податку  на  податковий  кредит
повинна  визначатися  згідно  з  чинним  законодавством  з  питань
оподаткування податком на додану вартість.
     Отже, залежно  від  здійснюваних  таким   платником   єдиного
податку  операцій,  ці дати можуть визначатися по деяких операціях
за касовим методом,  а по інших - за  датою  здійснення  першої  з
подій.
                      5.3. Податкові періоди
     Згідно з  пунктом  7.9  Закону для платників ПДВ (включаючи і
суб'єктів малого  підприємництва,  що  зареєстровані  як  платники
ПДВ),  в  яких  обсяг  оподатковуваних  операцій з продажу товарів
(робіт,  послуг) за  попередній  календарний  рік  перевищує  7200
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний)
період дорівнює календарному місяцю.
     Платники, у   яких  обсяг  вказаних  операцій  за  попередній
календарний  рік  менший,  ніж  7200  неоподатковуваних  мінімумів
доходів громадян,  мають право вибору: обрати податковий (звітний)
період рівним календарному місяцю чи календарному кварталу.
     Крім того,  Указом  N  746  ( 746/99 ) усім платникам єдиного
податку,  у тому числі і тим,  які  одночасно  є  платниками  ПДВ,
дозволено  застосовувати  квартальний  податковий  період  подання
звітності,  у тому числі і з ПДВ.  Отже,  навіть у  випадку,  коли
обсяг  оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт,  послуг)
за попередній календарний  рік  перевищує  7200  неоподатковуваних
мінімумів  доходів  громадян,  платник  ПДВ,  який  сплачує єдиний
податок,  має право подавати декларації  з  ПДВ  не  щомісячно,  а
щоквартально.  (Про своє рішення платник повинен надати відповідне
повідомлення органу державної податкової служби під час оформлення
документів на перехід на спрощену систему оподаткування).
     Отже, платники  єдиного  податку  можуть  за  своїм   вибором
застосовувати  податковий період,  що дорівнює календарному місяцю
або кварталу.  (Згідно  з  підпунктом  7.9.2  Закону ( 168/97-ВР )
заяву про своє рішення  з  цього  питання  платник  податку  подає
податковому  органу  за  один місяць до початку календарного року.
Протягом  календарного  року  дозволяється   заміна   квартального
податкового  періоду  на  місячний  з  початку будь-якого кварталу
поточного року.  Заява про таку заміну надається платником податку
до податкового органу за один місяць до початку кварталу. Зворотні
зміни в одному календарному році не дозволяються).
           5.4. Податковий облік та податкова звітність
     На суб'єктів   малого  підприємництва,  що  зареєстровані  як
платники ПДВ, поширюються всі норми Закону України "Про податок на
додану вартість"  (  168/97-ВР  ),  у  тому  числі  й щодо ведення
податкового обліку,  книг обліку придбання та книг обліку  продажу
товарів   (робіт,   послуг),   виписки  та  заповнення  податкових
накладних, подання декларації з податку на додану вартість.
     Тобто такі   платники   єдиного   податку  зобов'язані  вести
податковий облік,  а отже,  книги обліку придбання та книги обліку
продажу  товарів (робіт,  послуг) та виписувати податкові накладні
за формою і в  порядку,  встановленому  наказом  ДПА  України  від
30.05.97 р.  N  165  (  z0233-97  ) (зареєстрований в Міністерстві
юстиції України 23.06.97 р.  за N 233/2037),  з урахуванням змін і
доповнень,  внесених  наказами  ДПА України від 08.10.98 р.  N 469
( z0691-98  )  (зареєстрований  в  Міністерстві  юстиції   України
28.10.98   р.   за   N  691/3131)  та  від  02.08.2001  р.  N  311
( z0674-01  )  (зареєстрований  в  Міністерстві  юстиції   України
07.08.2001 р. за N 674/5865).
     Податкову звітність з  податку  на  додану  вартість  згадані
платники   зобов'язані   подавати   за   формою   та   у  порядку,
затвердженими наказом Державної податкової  адміністрації  України
від 30.05.97 р.  N 166 ( z0250-97 ) (зареєстрований в Міністерстві
юстиції України 09.07.97 р.  за N 250/2054),  з урахуванням змін і
доповнень,     затверджених    наказами    Державної    податкової
адміністрації України від 10.04.98 р.  N 179  (  z0265-98  ),  від
23.10.98 р.  N  499  (   z0715-98  ),   від  02.11.2000  р.  N 568
( z0903-00  )  та  від  18.04.2001  р.  N   170   (   z0412-01   )
(зареєстровані  в Міністерстві юстиції України відповідно 27.04.98
р.  за  N 265/2705,  10.11.98 р.  за  N 715/3155, 11.12.2000 р. за
N 903/5124 та 14.05.2001 р. N 412/5603).
           5.5. Отримання відшкодування платниками ПДВ,
                   які сплачують єдиний податок
     У разі коли сума ПДВ,  визначена  як  різниця  між  загальною
сумою  податкових  зобов'язань,  що  виникли у зв'язку з будь-яким
продажем товарів (робіт,  послуг) протягом  звітного  періоду,  та
сумою  податкового кредиту звітного періоду,  визначеною платником
єдиного податку в декларації з податку  на  додану  вартість,  має
від'ємне  значення,  така сума відшкодується цьому платнику,  як і
всім іншим платникам ПДВ,  згідно з  чинними  нормативно-правовими
документами з цих питань.
     При цьому необхідно врахувати такі особливості.
     Якщо у  платника  ПДВ,  що  сплачує  єдиний  податок,  обсяги
товарів (робіт,  послуг), що є об'єктом оподаткування, починаючи з
податкового  періоду,  в  якому таку особу зареєстровано платником
ПДВ,  не   перевищили   встановленого   Законом   граничного   для
обов'язкової    реєстрації   як   платника   ПДВ   розміру   (3600
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян),  то  відповідно  до
пункту 14  Указу N 857 ( 857/98 ) такі платники не можуть отримати
бюджетне (експортне) відшкодування (у цьому разі від'ємне значення
різниці  між  податковими  зобов'язаннями  і  податковим  кредитом
зараховується в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних
звітних  періодів  до  моменту  досягнення  граничного розміру для
обов'язкової реєстрації як платника ПДВ).
     До  набуття   чинності   Законом  України  від  01.06.2000 р.
N 1783-III ( 1783-14 ) "Про внесення змін до Закону  України  "Про
податок  на  додану  вартість"  суб'єкти малого бізнесу - платники
єдиного податку,  які зареєстровані як платники ПДВ, як і будь-які
інші платники податку на додану вартість (за умови досягнення ними
граничного розміру для  обов'язкової  реєстрації  платником  ПДВ),
які, здійснюючи операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт,
послуг) за межі митної території України,  звітність з податку  на
додану  вартість  подавали щоквартально,  мали право на проведення
авансового бюджетного відшкодування за перший або два перші місяці
кварталу.
     З набуттям чинності вказаним у  попередньому  абзаці  Законом
порядок    проведення   авансового   відшкодування   скасовано   і
встановлено  окремий  порядок  експортного  відшкодування,   також
визначено і нові терміни проведення експортного відшкодування.
     А тому,  враховуючи те,  що пунктом 8.1 Закону визначено,  що
розрахунок   експортного  відшкодування  подається  за  наслідками
податкового місяця,  право на отримання експортного  відшкодування
мають  виключно  платники,  які перебувають на щомісячному терміні
подання звітності.  А  тому  платники,  які  подають  звітність  з
податку  на  додану вартість щоквартально (у тому числі і платники
єдиного податку, які зареєстровані платниками ПДВ), не мають права
на отримання експортного відшкодування, а мають право на отримання
бюджетного відшкодування в загальновстановленому порядку.
     Якщо суб'єкт  малого  підприємництва  -  платник ПДВ,  який у
визначені Законом строки бажає отримувати експортне відшкодування,
він   відповідно   до  пункту  7.9.2  Закону  має  право  замінити
квартальний податковий період на  місячний  з  початку  будь-якого
кварталу  поточного  року,  подавши  за  один  місяць  до  початку
кварталу заяву про таку заміну до податкового органу,  у якому цей
платник  зареєстрований  як  платник  податку  на  додану вартість
(зворотні зміни в одному календарному році не дозволяються).
     При цьому  необхідно  звернути увагу на те,  що сума ПДВ,  що
підлягає відшкодуванню з бюджету платнику, не може бути зарахована
в  рахунок  сплати  єдиного податку,  оскільки згідно зі статтею 4
Указу N 857/98 ( 857/98 ) сума бюджетного відшкодування може  бути
повністю  або  частково  зарахована  в  рахунок  платежів  з цього
податку або інших податків,  зборів (обов'язкових  платежів),  які
зараховуються  до  Державного  бюджету  України,  а  сума  єдиного
податку  зараховується  до  Державного  бюджету   України   тільки
частково, в  розмірі  20%  суми  єдиного  податку.  Решта  єдиного
податку розподіляється між місцевим  бюджетом,  Пенсійним  фондом,
Фондом   соціального   страхування  і  Державним  фондом  сприяння
зайнятості населення.  Сума ПДВ за  бажанням  платника  може  бути
повернена  на його рахунок у банку,  а потім платник самостійно за
рахунок цих коштів може сплатити єдиний податок.
 
   Розділ 6. Оподаткування операцій, що здійснюються платниками
             єдиного податку, які не є платниками ПДВ
          6.1. Оподаткування операцій з продажу товарів
       (робіт, послуг), що здійснюються платниками єдиного
                 податку, які не є платниками ПДВ
     Підпунктом 7.2.4 Закону встановлено,  що право на нарахування
ПДВ надається виключно особам,  зареєстрованим як  платники  цього
податку.  Платники єдиного податку,  котрі не є платниками ПДВ, не
мають прав,  встановлених Законом України "Про податок  на  додану
вартість" ( 168/97-ВР ).
     А тому  юридичні  та  фізичні  особи,  які  сплачують  єдиний
податок і не є платниками ПДВ, відповідно до Закону:
     операції з  продажу  товарів  (робіт,  послуг)  як   власного
виробництва,  так і купованих, повинні здійснювати без нарахування
ПДВ;
     при продажу будь-якої продукції (товарів,  робіт,  послуг) не
мають права виписувати податкову накладну та вказувати в ній  суму
ПДВ;
     не мають права зазначати в касовому чеку суму ПДВ  (згідно  з
підпунктом  11.14 Закону касовий чек має містити дані про загальну
суму коштів,  що підлягає сплаті покупцем з  урахуванням  ПДВ,  та
суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми, у разі
використання   електронних   контрольно-касових    апаратів    при
розрахунках   із   споживачами  -  платниками  податку  на  додану
вартість).
     Вказані вище платники єдиного податку:
     по сумах податку,  сплачених як при придбанні товарів (робіт,
послуг)  на  митній  території  України,  так  і  під час ввезення
товарів із-за  меж  митної  території  України  чи  одержанні  від
нерезидентів  робіт  (послуг)  для  споживання на митній території
України,  не мають права на податковий кредит (суми ПДВ,  сплачені
(нараховані)  під  час придбання платником єдиного податку товарів
(робіт, послуг), включаються до вартості товарів (робіт, послуг));
     не мають   права   на   відшкодування   податку,   сплаченого
постачальникам у зв'язку з придбанням товарів,  вивезених за  межі
митної  території  України,  чи  робіт  (послуг),  призначених для
використання та споживання  за  межами  митної  території  України
(зазначені  суми  податку  включаються до вартості товарів (робіт,
послуг)).
     Суб'єкти підприємницької   діяльності  -  платники  ПДВ,  які
придбавають  товари  та  (або)  отримують  роботи  (послуги)   від
платників  єдиного  податку,  які  не  є платниками ПДВ,  по таких
товарах (роботах,  послугах), не мають права на податковий кредит,
самостійне  виділення  суми  ПДВ  та  включення  її до податкового
кредиту не допускається.  Подальший продаж таких  товарів  (робіт,
послуг) здійснюється з нарахуванням ПДВ на повну їх вартість.
       6.2. Сплата ПДВ при ввезенні (імпортуванні) на митну
          територію України товарів та при отриманні від
       нерезидентів робіт (послуг) для їх використання або
              споживання на митній території України
     Указом запроваджено спрощену систему оподаткування,  обліку і
звітності операцій з продажу (реалізації) товарів (робіт, послуг),
але не встановлено  відмінний  від  загального  порядок  придбання
товарів  (робіт,  послуг)  як  на  території України,  так і за її
межами.
     Тому придбання  суб'єктами  підприємницької  діяльності,  які
перейшли на спрощену систему оподаткування  (незалежно  від  того,
зареєстрований такий суб'єкт як платник ПДВ чи ні),  товарів як на
території  України,  так  і  при  їх  ввезенні  із-за  меж  митної
території    України,    здійснюється    в   загальному   порядку,
встановленому для всіх суб'єктів господарської діяльності.
     Слід зазначити,    що    Вищий    арбітражний   суд   України
інформаційним листом від 20.04.2001 р.  N 01-8/480 ( v_480800-01 )
"Про деякі питання  практики  застосування  окремих  норм  чинного
законодавства   у   вирішенні   спорів"  стосовно  питання  сплати
суб'єктами,  котрі  сплачують  єдиний  податок   за   ставкою   10
відсотків,  ПДВ з операцій ввезення (пересилання) товарів на митну
територію України,  повідомив арбітражним  судам  України,  що  за
змістом    Указу    передбачено    звільнення   суб'єктів   малого
підприємництва від сплати ПДВ лише з операцій реалізації продукції
(товарів,  робіт,  послуг), а не з операцій ввезення (пересилання)
товарів на митну територію України, тому такий податок сплачується
цими  суб'єктами підприємницької діяльності на загальних підставах
відповідно до чинного законодавства.
     Крім того, при отриманні юридичними та фізичними особами, які
сплачують  єдиний податок (незалежно від того,  зареєстрована така
особа як платник ПДВ,  чи ні), робіт і послуг від нерезидентів для
їх  використання  або споживання на митній території України,  ПДВ
сплачується   відповідно   до   Закону   в   загальному   порядку,
встановленому для всіх суб'єктів господарської діяльності.
                             Розділ 7
     Якщо особа,  яка  є  суб'єктом  малого  підприємництва,  і не
зареєстрована як платник ПДВ,  з будь-яких причин втрачає право на
застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності,
але відповідно до вимог Закону підпадає  під  визначення  платника
ПДВ, така особа зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ.
     У разі    нереєстрації    протягом    встановлених     діючим
законодавством   строків   така   особа   визначається  такою,  що
ухиляється   від   оподаткування,   і   несе   визначену   Законом
відповідальність.
 
 Заступник начальника Головного
 управління ПДВ ДПА України                              Л.Косміна
 
 "Податки та бухгалтерський облік", N 73, вересень, 2001 р.








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD26.68338
EUR29.76797
RUB0.41109
PLN6.92311
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка