Законы Украины

Новости Партнеров
 

Рішення у справі "Стеур проти Нідерландів"

                           РАДА ЄВРОПИ
                  ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
 
                          Р І Ш Е Н Н Я
 
                            28.10.2003
 
 
            Рішення у справі "Стеур проти Нідерландів"
 
 
       Комюніке Секретаря Європейського суду з прав людини
 
     У рішенні, ухваленому 28 жовтня 2003 р. у справі "Стеур проти
Нідерландів",  Європейський  суд  з  прав  людини  (далі  -   Суд)
постановив, що:
     - мало місце порушення ст.  10 Конвенції про  захист  прав  і
основних свобод людини ( 995_004 ) (далі - Конвенція).
 
                         Обставини справи
 
     Заявник, п.  Петер Стеур,  є громадянином Данії,  1951 р. н.,
проживає у м. Огстгесті, юрист за фахом.
 
     П. Стеур  представляв  інтереси  свого  клієнта,  якого  було
звинувачено в незаконному (шляхом шахрайства) отриманні  державної
соціальної допомоги. На підставі показань клієнта п. Стеура, котрі
він виклав на допиті, що провадився дізнавачем відповідного центру
соціального  забезпечення  п.  В.,  за  відсутності перекладача чи
адвоката, проти клієнта п. Стеура було порушено кримінальну справу
і відкрито цивільне провадження.
 
     Під час   розгляду  справи  у  цивільному  порядку  п.  Стеур
стверджував, що п. В., найімовірніше, домігся відповідних показань
від  його  клієнта  внаслідок  вчинення  неприпустимого  тиску  на
останнього. П.  В.  сприйняв такі заяви  п.  Стеура  як  такі,  що
ганьблять  його  честь  і  професійну  репутацію,  і  звернувся зі
скаргою до голови відповідної місцевої асоціації адвокатів. Скаргу
було передано на розгляд дисциплінарної комісії цієї асоціації.
 
     У рішенні від 1 липня 1996 р.  дисциплінарна комісія частково
задовольнила скаргу п.  В.,  постановивши, що твердження п. Стеура
виходили   за   межі   допустимого  і  не  відповідали  стандартам
поведінки,  яких має дотримуватись адвокат.  П.  Стеур звернувся з
апеляційною скаргою на зазначене рішення, проте її було відхилено.
Апеляційний трибунал з розгляду дисциплінарних справ,  зазначивши,
що  заявник  не мав жодних доказів для обгрунтування своїх заяв на
час їх виголошення,  окрім підтвердження щодо їх змісту від  свого
клієнта,  постановив,  що  адвокат  не  повинен  виголошувати такі
заяви, не маючи для цього фактичних підстав.
 
                        Зміст рішення Суду
 
     Обгрунтовуючи порушення  стосовно  нього  ст.  10   Конвенції
( 995_004   ),   заявник   стверджував,  що  рішення  Апеляційного
трибуналу з розгляду дисциплінарних справ  означає,  що  адвокатам
забороняється  висловлювати свої міркування з приводу фактів,  про
котрі  вони  не  мають  достовірної  інформації,   наприклад,   не
володіють  точними  даними  про  те,  що на їхніх клієнтів чинився
неприпустимий тиск.
 
     Суд зазначив, що попри те, що до заявника не було застосовано
жодного   покарання,   його  визнано  винним  у  порушенні  правил
адвокатської етики.  Це могло справити на нього знеохочуючий вплив
у  тому розумінні,  що п.  Стеур надалі міг почуватись обмеженим у
виборі  позиції  під  час  захисту  своїх  клієнтів  при  розгляді
наступних справ.  Отже, були достатні підстави вважати, що свободу
вираження поглядів заявника було  "затиснуто"  у  формальні  рамки
обмежень.
 
     У Суду  не  виникло  сумнівів  стосовно  того,  що  зазначене
обмеження передбачене законом  і  було  спрямоване  на  досягнення
однієї з цілей,  передбачених у ч. 2 ст. 10 Конвенції ( 995_004 ),
а саме на захист репутації та прав  інших  осіб.  Суд  визнав,  що
зауваження п. Стеура могли дискредитувати п. В. Водночас у зв'язку
з цим Суд вкотре зазначив,  що межі  допустимої  критики  стосовно
виконання  державними  службовцями  своїх  повноважень  можуть  за
певних обставин бути ширшими, ніж тоді, коли критика спрямована на
приватних  осіб.  Проте  такий  підхід  не  означає,  що  державні
службовці зовсім позбавлені захисту.  Як свідчать  матеріали  цієї
справи,  критика з боку п.  Стеура стосувалася тільки виконання п.
В.  своїх повноважень щодо розслідування конкретної  справи.  Вона
була  висловлена  в  приміщенні  суду і не була образою особистого
характеру. Критика грунтувалась на тому факті, що клієнт п. Стеура
не  розумів  повністю суті висунутих проти нього звинувачень через
відсутність перекладача на допиті.
 
     Суд зауважив,  що  органи,  котрі  займалися   дисциплінарним
провадженням    у   справі   заявника,   виявилися   неспроможними
встановити,   чи   твердження   заявника   були    правдивими    й
обгрунтованими.  Попри  те,  що  жодне  дисциплінарне стягнення до
заявника не застосовувалося,  було важко узгодити висловлені ним у
порядку  виконання  загального обов'язку як адвоката твердження на
захист свого клієнта (ці твердження,  зокрема, стосувалися методів
отримання  компетентним органом показань від клієнта) з можливістю
наступної негативної оцінки цих тверджень  з  боку  дисциплінарної
комісії асоціації адвокатів.
 
     Зважаючи на  викладені обставини,  Суд визнав,  що обмеження,
застосовані з приводу свободи вираження заявником своїх  поглядів,
не були зумовлені нагальною суспільною потребою.
 
 Реферативний переклад з англійської
 мови здійснено у Львівській
 лабораторії прав людини і
 громадянина НДІ державного
 будівництва та місцевого
 самоврядування Академії
 правових наук України
 П.М.Рабіновичем, М.Ю.Пришляк, Т.І.Дудаш









Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD26.38843
EUR29.52073
RUB0.41017
PLN6.93105
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка