Законы Украины

Новости Партнеров
 

Директива Ради 96/62/ЄС "Щодо оцінки та контролю навколишньої атмосфери"

                     Директива Ради 96/62/ЄС
         "Щодо оцінки та контролю навколишньої атмосфери"
                     від 27 вересня 1996 року
 
 
     РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,
     Беручи до  уваги   Договір   про   заснування   Європейського
Співтовариства ( 994_017 ) та, зокрема, його статтю 130s (1),
     Беручи до уваги пропозицію Комісії (1),
     Беручи до  уваги позицію Комітету з економічних та соціальних
питань (2),
     Діючи у  відповідності  із  процедурою,  передбаченою статтею
189c Договору (3),
_______________
     (1) OJ No C 216, 6.8.1994, p. 4.
     (2) OJ No 110, 2.5.1995, p. 5.
     (3) Позиція Європейського Парламенту від 16 червня  1995  (OJ
No C 166, 3.7.1995, p. 173), Спільна позиція Ради від 30 листопада
1995 (OJ No C 59,  28.2.1996,  p.  24)  та  рішення  Європейського
Парламенту від 22 травня 1996 (OJ No C 166, 10.6.1996, p. 63).
 
     Враховуючи П'яту   програму   дій  по  захисту  навколишнього
середовища 1992 року, загальний підхід якої було схвалено Радою та
представниками   урядів   держав-членів,   зустріч  в  межах  Ради
резолюцією 93/C 138/01 від  1  лютого  1993  року  (4)  передбачає
поправки  до існуючого законодавства щодо речовин,  що забруднюють
повітря;  беручи до уваги,  що вищезазначена  програма  рекомендує
встановити довгострокові цілі щодо якості повітря;
_______________
     (4) OJ No C 138, 17.5.1993, p. 1.
 
     Враховуючи, що з метою  захисту  навколишнього  середовища  в
цілому  та  здоров'я  людини,  необхідно  уникати,  запобігати або
зменшувати концентрації шкідливих речовин, що забруднюють повітря,
та   встановлювати   для  рівнів  забруднення  оточуючого  повітря
обмежувальні рівні або/та критичні межі;
     Враховуючи, що  з  метою  взяти  до  уваги специфічний процес
формування озону,  ці обмежувальні рівні та критичні  межі  можуть
потребувати доповнення або заміни більш безпечними рівнями;
     Враховуючи, що кількісні  значення  обмежувальних  рівнів  та
критичних меж,  а також в питаннях, що стосуються озону, безпечних
рівнів  та/або  обмежувальних  рівнів  і  критичних  меж   повинні
спиратись  на  винаходи  в  роботі,  які  проводяться міжнародними
науковими групами, що займаються даною галуззю;
     Враховуючи, що  Комісія повинна проводити дослідження з метою
аналізу впливу спільної дії різних речовин або джерел  забруднення
та   впливу   клімату  на  дію  різних  забруднюючих  речовин,  що
вивчаються в контексті даної Директиви;
     Враховуючи, що  якість  оточуючого  повітря  потребує  оцінки
поряд із існуванням обмежувальних рівнів та/або критичних меж  та,
в   питаннях,   що   стосуються  озону,  безпечних  рівнів  та/або
обмежувальних  рівнів,  беручи  до  уваги  розмір   населення   та
екосистеми,   що   піддаються   як   забрудненню  повітря,  так  і
навколишнього середовища;
     Враховуючи, що  з  метою  оцінки  якості  оточуючого повітря,
заснованої на вимірюванні,  що проводиться країнами-членами і може
піддаватись  порівнянню,  розташування  та  кількість  зразків  та
відповідних методів,  що використовуються при  вимірюванні,  мають
бути   уточнені   при  встановленні  величин  для  критичних  меж,
обмежувальних рівнів та безпечних рівнів;
     Враховуючи, що  для  дозволу  використання  інших  технологій
оцінки  якості  оточуючого  повітря,  окрім  прямого  вимірювання,
необхідно   визначити   критерії   використання  та  точність  цих
технологій, що вимагається;
     Враховуючи, що   загальні  заходи,  що  встановлюються  даною
Директивою,  мають бути доповнені іншими,  конкретними для  кожної
речовини окремо;
     Враховуючи, що  ці  специфічні  заходи  мають  бути  прийняті
якомога скоріше з метою виконання загальних цілей даної Директиви;
     Враховуючи необхідність збору попередньої типової  інформації
щодо рівнів забруднюючих речовин;
     Враховуючи, що з метою  захисту  навколишнього  середовища  в
цілому та здоров'я людини,  країни-члени повинні вдаватись до дій,
якщо обмежувальні рівні перевищуються з  метою  відповідності  цим
рівням протягом визначеного періоду часу;
     Враховуючи, що при вживанні країнами-членами заходів  повинні
братись    до   уваги   вимоги,   встановлені   положеннями   щодо
функціонування   промислового    устаткування,    відповідно    до
законодавства  Співтовариства  в  галузі  спільного запобігання та
зменшення забруднення, якщо застосовується дане законодавство;
     Враховуючи, що   оскільки   ці   дії   вимагають   часу   для
імплементації та набуття чинності,  можлива потреба у встановленні
припустимої межі для обмежених рівнів;
     Враховуючи, що   в   межах   країн-членів   можуть   існувати
території,  на  яких  рівні  забруднення перевищують обмежувальний
рівень,  але знаходяться  в  межах  дозволеної  припустимої  межі;
враховуючи,  що  обмежувальний рівень має бути досягнутий протягом
визначеного періоду часу;
     Враховуючи, що  країни-члени  повинні  консультуватись один з
одним у випадку,  якщо рівень забруднюючих речовин  перевищує  або
ймовірно  перевищить  обмежувальний рівень та припустиму межу або,
залежно від обставин,  критичну межу,  що потягне за собою значний
рівень забруднення в інших країнах-членах;
     Враховуючи, що встановлення критичних  меж,  при  яких  мають
бути  вжиті  попереджувальні  заходи,  надасть можливість обмежити
вплив забруднення на здоров'я людини;
     Враховуючи, що в зонах та агломераціях, де рівень речовин, що
забруднюють   повітря,   є   нижчим   за   обмежувальний   рівень,
країни-члени  повинні  докладати  зусиль  для збереження найкращої
якості оточуючого повітря, сумісної із сталим розвитком;
     Враховуючи, що  з  метою  полегшення  обробки  та  порівняння
отриманої інформації,  така інформація має передаватись Комісії  у
стандартизованій формі;
     Враховуючи, що  імплементація  масштабної  та   всеохоплюючої
політики щодо оцінки та контролю якості оточуючого повітря повинна
спиратись на потужну технологічну та  наукову  базу  та  постійний
обмін поглядами між країнами-членами;
     Враховуючи, що  існує  необхідність   уникнути   непотрібного
зростання    обсягу    інформації,    що    має    бути   передана
країнами-членами;  враховуючи,  що  інформація,   яка   збирається
Комісією  відповідно  до імплементації даної Директиви,  корисна і
для Європейського Агентства по проблемам навколишнього  середовища
(ЄАНС),  то,  виходячи  з  цього,  Комісія може передавати йому цю
інформацію;
     Враховуючи, що  може  бути  бажаною  адаптація  критеріїв  та
технологій,  що  використовуються  для  оцінки  якості  оточуючого
повітря,  до  наукового і технічного прогресу та угод,  необхідних
для обміну інформацією, що має забезпечуватись відповідно до даної
Директиви;  враховуючи,  що  для  полегшення імплементації роботи,
чого потребує дана мета,  повинна бути  розроблена  процедура  для
заснування   тісного   співробітництва   в   межах   комітету  між
країнами-членами та Комісією;
     Враховуючи, що   з   метою   активізації   взаємного   обміну
інформацією між країнами-членами та ЄАНС, Комісія за сприяння ЄАНС
має  публікувати  доповідь  щодо якості оточуючого повітря в межах
країн-членів кожні три роки;
     Враховуючи, що перш за все необхідно розглядати речовини, які
охоплюються Директивою Ради 80/779/ЄЕС від 15 липня 1980 року щодо
обмежувального  рівня  якості  повітря  та  орієнтовних рівнів для
сірчаного ангідриту та і суспендованих часток (5), Директивою Ради
82/884/ЄЕС  від  3  грудня 1982 року щодо обмежувального рівня для
свинцю у повітрі (6),  Директивою Ради 85/203/ЄЕС  від  7  березня
1985 року щодо стандартів якості повітря для двоокису азоту (7) та
Директивою  Ради  92/72/ЄЕС  від  21  вересня   1992   року   щодо
забруднення повітря озоном (8),
     ПРИЙНЯЛА ДАНУ ДИРЕКТИВУ:
_______________
     (5) OJ  No  L  229,  30.8.1980,  p.  30.  Директива  востаннє
доповнена Директивою 91/692/ЄЕС (OJ No L 377, 31.12.1991, p. 48).
     (6) OJ  No  L  378,  31.12.1982,  p.  15.  Директива востаннє
доповнена Директивою 91/692/ЄЕС.
     (7) OJ No L 87, 27.3.1985, p. 1. Директива востаннє доповнена
Директивою 91/692/ЄЕС.
     (8) OJ No L 297, 13.10.1992, p. 1.
 
 
                             Стаття 1
 
                               Цілі
 
     Загальною метою  даної  Директиви   є   визначення   основних
принципів спільної стратегії щодо:
     - визначення та розробки цілей щодо якості оточуючого повітря
в межах Співтовариства,  сформованих з метою уникання, запобігання
або зменшення шкідливого впливу на здоров'я людини  та  навколишнє
середовище в цілому,
     - оцінки якості оточуючого  повітря  країн-членів  на  основі
спільних методів та критеріїв,
     - отримання  адекватної  інформації  щодо  якості  оточуючого
повітря та забезпечення доступу до неї громадськості,  зокрема, за
допомогою встановлення критичних меж,
     - підтримувати   якість   оточуючого  повітря  там,  де  вона
задовільна та покращувати її в інших випадках.
 
                             Стаття 2
 
                           Термінологія
 
     З метою даної Директиви:
     1. Термін   "оточуюче   повітря"   означає  відкрите  повітря
тропосфери за виключенням виробничих приміщень;
     2. Термін "речовина, що забруднює" означає будь-яку речовину,
що прямо або опосередковано вводиться людиною в  оточуюче  повітря
та яка, ймовірно, матиме шкідливий вплив на здоров'я людини та/або
навколишнє середовище в цілому;
     3. Термін   "рівень"   означає   концентрацію   речовин,   що
забруднюють,  в оточуючому повітрі або їх випадання на поверхню  у
певний час;
     4. Термін    "оцінка"    означає    будь-який    метод,    що
використовується  для вимірювання,  підрахунку,  прогнозування або
визначення рівня речовин, що забруднюють, в оточуючому повітрі;
     5. Термін  "обмежувальний рівень" означає рівень,  фіксований
на основі наукового  знання  з  метою  уникання,  запобігання  або
зменшення  шкідливих  впливів на здоров'я людини та/або навколишнє
середовище в  цілому,  який  необхідно  досягти  протягом  певного
періоду та надалі не перевищуватись;
     6. Термін "безпечний рівень"  означає  рівень,  фіксований  з
метою  уникання  більших довгострокових впливів на здоров'я людини
та/або навколишнє середовище в цілому,  який має  бути  досягнутий
там, де це можливо, через певний період часу;
     7. Термін "критична межа" означає  рівень,  поза  яким  існує
ризик для здоров'я людини внаслідок незначного зовнішнього впливу,
та  на   якому   країни-члени   вживають   невідкладних   заходів,
передбачених даною Директивою;
     8. Термін "припустима межа" означає долю обмеженого рівня,  в
межах  якої  цей  рівень може бути перевищений,  що передбачається
положеннями даної Директиви;
     9. Термін "зона" означає частину території країн-членів, ними
ж встановлену;
     10. Термін   "агломерація"   означає  зону  із  концентрацією
населення більш ніж 250000 мешканців  або,  там,  де  концентрація
населення складає 250000 мешканців або менше,  щільність населення
на  квадратний  кілометр,   яка   виправдовує   для   країн-членів
необхідність оцінки і контролю якості оточуючого повітря.
 
                             Стаття 3
 
                Імплементація та відповідальність
 
     З метою    імплементації    даної   Директиви,   країни-члени
призначають   на   відповідних    рівнях    компетентні    органи,
відповідальні за:
     - імплементацію даної Директиви,
     - оцінку якості оточуючого повітря,
     - схвалення  вимірювальних   засобів   (методи,   обладнання,
мережі, лабораторії),
     - забезпечення точності вимірювань за допомогою вимірювальних
засобів   та  перевірку  підтримання  такої  точності  зазначеними
засобами,  зокрема, контролем внутрішньої якості, що проводиться у
відповідності   із,   зокрема,  вимогами  європейських  стандартів
забезпечення якості,
     - аналіз методів оцінки,
     - координацію  на  своїй  території  організованих   Комісією
програм   по   забезпеченню   якості,  поширених  у  межах  всього
Співтовариства.
     Після того   як   компетентні  органи  постачають  інформацію
Комісії,  країни-члени надають громадськості доступ до  інформації
згідно із першим підпараграфом.
 
                             Стаття 4
 
        Встановлення обмежувального рівня та критичних меж
                  для якості оточуючого повітря
 
     1. Для речовин,  що забруднюють,  перелічених  в  Додатку  I,
комісія  подає  Раді  пропозиції  щодо  встановлення обмежувальних
рівнів та, відповідно, критичних меж згідно наступному розкладу:
     - не пізніше 31 грудня 1996 року для речовин, що забруднюють,
від 1 до 5,
     - відповідно до статті 8 Директиви 92/72/ЄЕС для озону,
     - не пізніше 31 грудня 1997 року для забруднюючих  речовин  7
та 8,
     - якомога скоріше,  але не пізніше 31 грудня  1999  року  для
забруднюючих речовин з 9 до 13.
     При встановленні обмежувальних  рівнів  та,  якщо  необхідно,
критичних  меж,  для  прикладу  враховуються фактори,  передбачені
Додатком II.
     У питаннях,   що   стосуються  озону,  ці  пропозиції  будуть
враховувати специфічний процес формування даного забруднення та, з
цією  метою  можуть бути розроблені положення для безпечних рівнів
та/або обмежувальних рівнів.
     Якщо встановлений  для  озону  безпечний  рівень перевищений,
країни-члени  повідомляють  Комісії  про  заходи,  вжиті  з  метою
досягнення  зазначеного  рівня.  На основі цієї інформації Комісія
оцінює,  наскільки необхідно вживати додаткових заходів  на  рівні
Співтовариства, та у випадку необхідності передає пропозиції Раді.
     Щодо інших   забруднюючих   речовин,   Комісія   подає   Раді
пропозиції   про   встановлення   обмежувальних  рівнів  та,  якщо
необхідно,  критичних рівнів, якщо на основі наукового прогресу та
із  урахуванням  критеріїв,  передбачених  Додатком  III,  виникає
необхідність  уникнення,  запобігання  або   зменшення   шкідливих
впливів  таких  забруднюючих  речовин  на  здоров'я  людини та/або
навколишнє середовище в цілому в межах Співтовариства.
     2. Беручи   до   уваги   останню   інформацію  щодо  наукових
досліджень у  відповідних  епідеміологічній  галузі  та  у  галузі
навколишнього   середовища   та   останні   досягнення  в  області
метереології,  Комісія  є  відповідальною  за  повторне   вивчення
елементів, на яких грунтуються обмежувальні рівні та критичні межі
згідно з параграфом 1.
     3. Після  встановлення обмежувальних рівнів та критичних меж,
розробляються критерії та технології для:
     (a) заходів,    що    використовується    при   імплементації
законодавства згідно з параграфом 1:
         - розташування зразків;
         - мінімальна кількість зразків;
         - відповідне вимірювання та зразки технологій;
     (b) використання   інших   технологій   для   оцінки   якості
оточуючого повітря, зокрема, моделювання:
         - просторового  вирішення  для  моделюючих  та  оцінюючих
методів,
         - відповідні технології моделювання.
     Ці критерії  та  технології  встановлюються  по відношенню до
кожної забруднюючої речовини відповідно до розміру агломерації або
рівнів забруднюючих речовин в зонах, що перевіряються.
     4. Для врахування реальних рівнів даної забруднюючої речовини
при  встановленні  обмежувальних  рівнів та часу,  необхідного для
впровадження заходів,  спрямованих на покращення якості оточуючого
повітря,  Рада  може також встановлювати тимчасову припустиму межу
для обмежувального рівня.
     Ця межа    опускається    відповідно   до   механізмів,   які
визначаються для кожної забруднюючої  речовини,  з  метою  досягти
обмежувального рівня не пізніше кінця періоду часу,  який має бути
визначений для кожної  забруднюючої  речовини  після  встановлення
зазначеного рівня.
     5. Відповідно до Договору ( 994_017 ),  Рада приймає  закони,
передбачені  параграфом 1 і положення,  викладені в параграфах 3 і
4.
     6. Якщо держава-член вживе більш суворих заходів,  ніж ті, що
викладаються  в  положеннях  параграфа  5,  вона  інформує  про це
Комісію.
     7. Якщо   держава-член  має  намір  встановити  обмежувальний
рівень чи критичну межу для забруднюючих речовин,  не зазначених у
Додатку I і в положеннях Співтовариства стосовно якості оточуючого
повітря,  вона протягом розумного терміну інформує про це Комісію.
Комісія протягом розумного терміну дає відповідь стосовно того, чи
є  необхідність  діяти  на  рівні  Співтовариства  відповідно   до
критеріїв, викладених у Додатку III.
 
                             Стаття 5
 
            Попередня оцінка якості оточуючого повітря
 
     Країни-члени, які    не    проводять    вимірювання    рівнів
забруднюючих речовин у всіх зонах і агломераціях,  вживають  серію
вимірювань,  оглядів чи оцінок з тим, щоб дані цих досліджень були
доступні на момент запровадження законів,  передбачених Статтею  4
(1).
 
                             Стаття 6
 
                 Оцінка якості оточуючого повітря
 
     1. Після  встановлення обмежувального рівня і критичної межі,
проводиться оцінка якості оточуючого  повітря  на  всій  території
країн-членів, як визначено у даній Статті.
     2. Відповідно до  критеріїв,  визначених  Статтею  4  (3),  і
стосовно   відповідних   забруднювачів,   згідно   Статті  4  (3),
вимірювання є обов'язковими для наступних зон:
     - агломерацій, як вони визначені в Статті 2 (10),
     - зон,  в яких рівні знаходяться між обмежувальним  рівнем  і
рівнями, зазначеними в параграфі 3, та
     - інших зон, в яких рівні перевищують обмежувальні рівні.
     Для забезпечення точності інформації стосовно якості повітря,
надані  результати  вимірювань  можуть   бути   доповнені   описом
технології, за допомогою якої вони робилися.
     3. Результати вимірювань разом із технологією,  за  допомогою
якої вони робилися,  можуть бути використані для того, щоб оцінити
якість оточуючого повітря у тих випадках,  коли протягом  періоду,
що   розглядається,   рівні   є  нижчими  від  рівня,  нижчого  за
обмежувальний  рівень,  що  визначається  відповідно  до  положень
Статті 4 (5).
     4. Якщо рівні є нижчими від рівня, що визначається відповідно
до   положень   Статті  4  (5),  для  оцінки  рівнів  допускається
використання лише однієї технології,  за допомогою якої  робляться
вимірювання,  або  методу  об'єктивної  оцінки.  Це  положення  не
застосовується до агломерацій стосовно забруднюючих  речовин,  для
яких критичні межі визначені відповідно до положень Статті 4 (5).
     5. Якщо рівень забруднюючих речовин вимірюється,  вимірювання
робляться   на   фіксовано  визначених  ділянках  безперервно  або
випадковими вибірками;  робиться така кількість вимірювань,  яка є
достатньою, щоб можна було визначити рівні, що досліджуються.
 
                             Стаття 7
 
               Покращення якості оточуючого повітря
 
                         Загальні вимоги
 
     1. Країни-члени   вживають   необхідних   заходів   з   метою
забезпечення відповідності обмеженим рівням.
     2. Заходи,   що   вживаються  з  метою  досягти  цілей  даної
Директиви:
     (a) врахування спільного підходу до захисту повітря,  води та
грунту;
     (b) несуперечність    законодавству    Співтовариства    щодо
забезпечення безпеки та здоров'я робітників на робочих місцях;
     (c) відсутність  значного  негативного  впливу  на навколишнє
середовище інших країн-членів.
     3. Країни-члени  складають план дій,  що містить заходи,  які
вживаються в короткий термін у  випадку,  коли  з'являється  ризик
перевищення  обмежувального  рівня  та/або  критичної межі з метою
зменшення зазначеного ризику та  обмеження  тривалості  інциденту.
Такі   плани   можуть,   залежно   від   індивідуального  випадку,
забезпечувати  заходи  контролю  та,  якщо  необхідно,  припинення
діяльності,   включаючи   автомобільний   транспорт,  який  сприяє
перевищенню обмежувальних рівнів.
 
                             Стаття 8
 
                Заходи, що застосовуються в зонах,
              де рівні вище за обмежувальний рівень
 
     1. Країни-члени  складають  перелік  зон  та агломерацій,  де
рівні  однієї   або   більше   забруднюючої   речовини   вищі   за
обмежувальний   рівень   та  припустиму  межу  разом  узяті.  Якщо
припустима межа для певної забруднюючої речовини  не  встановлена,
то  ті зони та агломерації,  в яких рівень цієї речовини перевищує
обмежувальний рівень,  розглядаються таким самим чином, як зони та
агломерації,  зазначені  в  першому підпараграфі та підпадають під
застосовування параграфів 3, 4 та 5.
     2. Країни-члени складають перелік зон та агломерацій,  в яких
рівні однієї або  більше  забруднюючої  речовини  знаходяться  між
обмежувальним  рівнем  та обмежувальним рівнем і припустимою межею
разом узятими.
     3. В тих зонах та агломераціях,  які зазначені в параграфі 1,
країни-члени  вживають  заходів  для  забезпечення  підготовки  та
виконання  плану  або  програми  з метою досягнення обмежувального
рівня протягом обмеженого визначеного періоду часу.
     Зазначений план   або   програма,  які  мають  бути  доступні
громадськості, включають в себе принаймні інформацію, що міститься
в Додатку IV.
     4. В тих зонах та агломераціях,  зазначених в параграфі 1, де
рівень більш ніж однієї забруднюючої речовини вище за обмежувальні
рівні,  країни-члени  забезпечують   спільний   план,   під   який
підпадають усі задіяні забруднюючі речовини.
     5. Комісія регулярно перевіряє виконання планів або  програм,
що  подаються відповідно до параграфа 3,  шляхом вивчення прогресу
та тенденцій в забрудненні повітря.
     6. Якщо  рівень  забруднюючої речовини перевищує або ймовірно
перевищить,  обмежувальний рівень та припустиму межу  разом  узяті
або,  залежно  від  ситуації,  критичну  межу,  яка  перевищується
внаслідок значного забруднення, що виникає в іншій країні-членові,
зацікавлені  країни-члени  проводять  консультації  один з одним з
метою знайти  вирішення.  Комісія  може  бути  присутня  на  таких
консультаціях.
 
                             Стаття 9
 
    Вимоги в зонах, де рівень є нижчим за обмежувальний рівень
 
     Країни-члени складають  перелік зон та агломерацій,  де рівні
забруднюючих речовин є нижчими за обмежувальні рівні.
     Країни-члени підтримують  у  цих  зонах та агломераціях рівні
забруднюючих речовин нижчі за  обмежувальні  рівні  та  докладають
зусиль   для   збереження  найкращої  якості  оточуючого  повітря,
сумісної із вимогами сталого розвитку.
 
                            Стаття 10
 
    Заходи, що вживаються у випадку перевищення критичних меж
 
     Якщо критичні межі  перевищені,  країни-члени  зобов'язуються
забезпечити   вживання   необхідних   заходів   для   інформування
громадськості  (наприклад,  за  допомогою  радіо,  телебачення  та
преси).
     Країни-члени також тимчасово подають Комісії  інформацію  про
зафіксовані рівні та тривалість періоду забруднення не пізніше ніж
через три місяці після їх виникнення.  Перелік найменших  деталей,
що  подається громадськості,  складається разом із інформацією про
критичні межі.
 
                            Стаття 11
 
                 Передача інформації та доповіді
 
     Після прийняття  Радою  першої  пропозиції  згідно  з  першим
абзацом статті 4 (1):
     1. Країни-члени  повідомляють  компетентні  органи   Комісії,
лабораторії та органи згідно із статтею 3 та
     (a) у зонах, що зазначаються в статті 8 (1):
         (i) інформують  Комісію про появу рівнів,  що перевищують
обмежувальний рівень і припустиму межу разом узяті,  про  дати  та
періоди часу, коли такі рівні спостерігались та рівні, зафіксовані
в дев'ятимісячний  період  після  закінчення  кожного  року.  Якщо
припустима  межа  для певної забруднюючої речовини не встановлена,
то ті зони та агломерації,  в яких рівень цієї речовини  перевищує
обмежувальний рівень,  розглядаються таким самим чином, як зони та
агломерації, зазначені в першому підпараграфі;
         (ii) інформують Комісію про причини кожного зафіксованого
випадку в дев'ятимісячний період після закінчення кожного року;
         (iii) надсилають Комісії плани або програми згідно статті
8 (3) не пізніше ніж протягом двох років  після  закінчення  року,
протягом якого спостерігалися зазначені рівні;
         (iv) інформують  Комісію  кожні  три  роки  про   прогрес
виконання плану або програми;
     (b) щорічно та не пізніше ніж протягом дев'яти місяців  після
закінчення   кожного   року  надсилають  Комісії  перелік  зон  та
агломерацій згідно із статтею 8 (1), (2) та статтею 9;
     (c) надсилають  Комісії  кожні  три  роки  в  межах галузевої
доповіді згідно статті 4 Директиви Ради 91/692/ЄЕС від  23  грудня
1991  року  доповіді  щодо  стандартизації  та  раціоналізації для
виконання певних директив,  що стосуються навколишнього середовища
(9),  і  не  пізніше ніж протягом дев'яти місяців після закінчення
кожного   трирічного   періоду   інформацію   щодо   рівнів,   які
спостерігались   або   оцінювались,   відповідно,   в   зонах   та
агломераціях згідно статті 8 та 9;
     (d) інформують  Комісію  про методи,  що використовуються для
попередньої оцінки якості повітря, передбачені статтею 5.
     2. Комісія опубліковує:
     (a) щорічно перелік зон та агломерацій згідно статті 8 (1);
     (b) кожні  три  роки доповідь по якості оточуючого повітря на
території країн Співтовариства.
     Ця доповідь  у  формі короткого викладу висвітлює інформацію,
отриману за допомогою механізму обміну інформацією між Комісією та
країнами-членами.
     3. Комісія у  випадку  необхідності  закликає  до  проведення
експертизи   в   межах   Європейського   Агентства   по  проблемам
навколишнього середовища  при  складанні  доповіді  відповідно  до
параграфа 2 (b).
_______________
     (9) OJ No L 377, 31.12.1991, p. 48.
 
                            Стаття 12
 
                     Комітет та його функції
 
     1. Поправки,  необхідні для адаптації критеріїв та технологій
згідно зі статтею 4  (2)  до  наукового  та  технічного  прогресу,
детальні угоди для передачі інформації,  що передбачається статтею
11,  та  інші  завдання,  уточнені  положеннями  статті   4   (3),
приймаються  відповідно  до процедури,  передбаченої в параграфі 2
даної статті.
     Така адаптація  не  повинна  впливати  на зміну обмежувальних
рівнів або критичних меж ні прямо, ні опосередковано.
     2. Комісії допомагає комітет,  що складається з представників
країн-членів та очолюється представником Комісії.
     Представник Комісії   подає   комітету  проект  заходів,  які
передбачено вжити.  Комітет висловлює свою  позицію  щодо  проекту
протягом   обмеженого  періоду  часу,  який  може  встановлюватись
головою   в   залежності   від   терміновості   справи.    Позиція
висловлюється більшістю,  що  передбачено статтею 148 (2) Договору
( 994_017  ),  на  випадок  рішень,  які  Рада повинна прийняти по
пропозиції Комісії.  Голоси представників країн-членів в  комітеті
рахуються шляхом,  встановленим зазначеною статтею.  Голова не має
права голосу.
     Комісія приймає передбачені заходи,  якщо  вони  відповідають
позиції  комітету.  Якщо  ж  передбачені  заходи  не  відповідають
позиції комітету або якщо не висловлено  ніякої  позиції,  комісія
невідкладно  подає  Раді  пропозицію  щодо заходів,  які необхідно
вжити. Рада діє шляхом кваліфікованої більшості.
     Якщо при  витіканні трьохмісячного періоду з дати направлення
проекту  заходів  Раді,  Рада  не   вдається   до   якихось   дій,
запропоновані заходи схвалюються Комісією.
 
                            Стаття 13
 
     1. Країни-члени   надають   чинності   законам,   нормам   та
адміністративним положенням,  які необхідні  для  виконання  даної
Директиви,  не  пізніше ніж протягом 18 місяців після набрання нею
чинності з огляду на положення статей 1-4,  12 та Додатків I,  II,
III  та IV,  та найпізніше - в дату застосування положень статті 4
(5) з огляду на положення інших статей.
     Після схвалення  країнами-членами  цих заходів,  вони містять
посилання на дану Директиву або супроводжуються  таким  посиланням
під  час  їх  офіційної  публікації.  Механізми  такого  посилання
схвалюються країнами-членами.
     2. Країни-члени  передають  Комісії  текст  основних положень
національних  законодавств,  які  вони  приймають  в  галузі,   що
охоплюється даною Директивою.
 
                            Стаття 14
 
     Дана Директива  набуває  чинності  в  день  її  публікації  в
Офіційному Журналі Європейського Співтовариства.
 
                            Стаття 15
 
     Дана Директива призначена для країн-членів.
 
     Вчинено в Брюсселі, 27 вересня 1996.
 
 За Раду
 
 Президент                                                М. Лоурі
 
                            Додаток I
 
                         Перелік речовин,
          забруднюючих атмосферу, що мають враховуватись
         при оцінці та контролі якості оточуючого повітря
 
       I. Забруднюючі речовини, які мають досліджуватись на
       початковій стадії,  включаючи  забруднюючі речовини,
       використання яких регулюється існуючими директивами
                  щодо якості оточуючого повітря
 
     1. Сірчаний ангідрит
     2. Диоксид азоту
     3. Висівні частинки типу сажі (включаючи mw 10)
     4. Суспендована речовина
     5. Свинець
     6. Озон
 
                  II. Інші забруднювачі повітря
 
     7. Бензол
     8. Окис вуглецю
     9. Багато-ароматичний вуглеводень
     10. Кадмій
     11. Миш'як
     12. Нікель
     13. Ртуть
 
                            Додаток II
 
      Фактори, що мають бути взяті до уваги при встановленні
              обмежувальних рівнів та критичних меж
 
     При встановленні  обмежувального  рівня  та,  якщо необхідно,
критичної межі,  можуть бути взяті до уваги,  як приклад, наступні
фактори:
     - ступінь вразливості груп населення,  та особливо  вразливих
підгруп,
     - кліматичні умови,
     - вразливість флори і фауни та їх мешканців,
     - історична спадщина, що піддається забруднюючим речовинам,
     - економічна і технічна придатність,
     - передача забруднюючих речовин  на  далекі  відстані,  серед
яких - вторинні забруднюючі речовини, включаючи озон.
 
                           Додаток III
 
                Керівні принципи відбору речовин,
          забруднюючих повітря, що беруться до розгляду
 
     1. Можливість,   серйозність   та   частота   наслідків;   що
стосується  здоров'я  людини  та  стану навколишнього середовища в
цілому, особлива увага має надаватись необоротним впливам.
     2. Всеохоплююча та висока концентрація забруднюючих речовин в
атмосфері.
     3. Перетворення  у  навколишньому  середовищі або метаболічні
зміни,  оскільки ці зміни можуть призвести  до  виробництва  більш
токсичних хімічних речовин.
     4. Стабільність у  навколишньому  середовищі,  особливо  якщо
забруднююча  речовина  не  розкладається  і  може накопичуватися в
організмах  людей,  навколишньому  середовищі   або   в   харчових
ланцюгах.
     5. Вплив забруднюючої речовини:
     - розмір  населення,  життєвих  ресурсів  або  екосистем,  що
можуть піддаватись забрудненню,
     - існування    особливо    вразливих   цілей   в   зоні,   що
розглядається.
     6. Методи оцінки ризику можуть також використовуватись.
     При відборі забруднюючих речовин повинні бути взяті до  уваги
адекватні критерії небезпеки,  встановлені відповідно до Директиви
67/548/ЄЕС (1) та її наступних оновлених варіантів.
_______________
     (1) OJ  No  196,  16.8.1967,  p.  1/670.  Директива  востаннє
доповнена Директивою Комісії 91/632/ЄЕС (OJ No L 338,  10.12.1991,
p. 23)
 
                            Додаток IV
 
     Інформація, що має бути включена в місцеві, регіональні
            чи національні програми покращення якості
                        оточуючого повітря
 
        Інформація, яка надається згідно із статтею 8 (3)
 
     1. Локалізація надмірного забруднення
     - регіону
     - міста (умовне позначення)
     - станції заміру (умовне позначення, географічні координати).
     2. Загальна інформація
     - тип зони (місто, індустріальна чи сільська зона)
     - оцінка стану забрудненої зони (кв.  км)  та  населення,  що
постраждали від забруднення
     - корисні кліматичні дані
     - необхідна топографічна інформація
     - достатня інформація щодо типу цілей,  що вимагають  захисту
зони.
     3. Відповідальні особи
     імена і   адреси   осіб,   відповідальних   за   розвиток   і
впровадження планів покращення існуючого стану.
     4. Характер і оцінка забруднюючих
     - концентрацій,  що спостерігались протягом попередніх  років
(до впровадження заходів покращення)
     - концентрацій,  що вимірювались, починаючи із започаткування
проекту
     - технологій, що використовуються для оцінки.
     5. Походження забруднення
     - перелік основних джерел викидів,  що викликають забруднення
(умовні позначення)
     - загальна кількість викидів з цих джерел (тонни/рік)
     - інформація   щодо  забруднення,  яке  приноситься  з  інших
регіонів.
     6. Аналіз ситуації
     - деталі щодо факторів,  які сприяють надмірному  забрудненню
(транспорт, включаючи міжнародне транспортування, відкладення)
     - деталі щодо можливих заходів підвищення якості повітря.
     7. Деталі  щодо  тих  заходів  або  проектів поліпшення,  які
існували до набуття чинності даною Директивою, тобто
     - місцевих, регіональних, національних, міжнародних заходів
     - очевидні наслідки цих заходів.
     8. Деталі  щодо  заходів  або  проектів,  прийнятих  з  метою
зменшення забруднення, після набуття даною Директивою чинності
     - перерахування та опис усіх заходів, викладених у проекті
     - розклад для виконання
     - оцінка   запланованого   підвищення   якості   повітря   та
передбачуваного часу, необхідного для досягнення цих цілей.
     9. Деталі   щодо   заходів   або  проектів,  запланованих  чи
досліджуваних протягом довгого періоду часу.
     10. Перелік   публікацій,   документів,   робіт   тощо,   які
використовуються  для  доповнення  інформації,  що  вимагається  в
даному Додатку.
 
     Official Journal L 296, 21/11/1996 p. 0055 - 0063
 
     Переклад здійснено    Центром    порівняльного    права   при
Міністерстві юстиції України.









Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD26.11245
EUR29.14411
RUB0.40461
PLN6.76826
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка