Законы Украины

Новости Партнеров
 

Щодо зобов'язання про видачу ліцензії на право користування 30-м каналом мовлення

                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
                            02.10.2001
 
 
     Колегія суддів  Вищого господарського суду України розглянула
касаційну скаргу Національної ради України з питань телебачення  і
радіомовлення  та  закритого акціонерного товариства "Телекомпанія
"ТЕТ"  на  постанову  від   14.09.2001   Київського   апеляційного
господарського  суду  у  справі за позовом Державного комунального
підприємства    "Телерадіокомпанія    "Київ"    (далі    -     ДКП
"Телерадіокомпанія  "Київ")  до Національної ради України з питань
телебачення і радіомовлення,  третя  особа  -  закрите  акціонерне
товариство  "Телекомпанія  "ТЕТ" (далі - ЗАТ "Телекомпанія "ТЕТ"),
про зобов'язання виконати обов'язок в натурі.
 
     ДКП "Телерадіокомпанія    "Київ"    пред'явило    позов    до
Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про
зобов'язання видати ліцензію на право  користування  30-м  каналом
мовлення,   посилаючись   на   те,  що  рішенням  відповідача  від
16.07.2001  (протокол  N  32)  підприємство   визнано   переможцем
конкурсу  на  право користування вказаним каналом,  що є підставою
для видачі йому  в  установленому  чинним  законодавством  порядку
відповідної ліцензії.
 
     До участі  у справі третьою особою на стороні відповідача без
самостійних вимог на предмет спору  господарським  судом  залучено
ЗАТ "Телекомпанія "ТЕТ".
 
     Рішенням від   13.08.2001   господарського   суду  м.  Києва,
залишеним  без   змін   постановою   від   14.09.2001   Київського
апеляційного  господарського  суду позов задоволено з тих мотивів,
що  за  результатами   голосування,   проведеного   на   засіданні
Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від
16.07.2001 (протокол N 32),  позивач більшістю голосів (чотирма із
семи  присутніх  на  засіданні  членів  ради)  визнаний переможцем
конкурсного відбору на право користування 30-м  каналом  мовлення.
Крім того, як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій вважали,
що  право  позивача  на  користування  вказаним  каналом  мовлення
випливає  також  з  державної  гарантії  виконання  містом  Києвом
столичних функцій, передбаченої пунктом 8 статті 21 Закону України
"Про столицю  України  -  місто-герой  Київ"  ( 401-14 ),  а саме:
надання територіальній  громаді  міста  власного  загальноміського
ефірного  телевізійного  каналу,  загальноміського  радіоканалу та
каналу кабельного телебачення.
 
     У касаційній  скарзі  Національна  рада  України   з   питань
телебачення  і  радіомовлення  просить скасувати ухвалені у справі
судові рішення та  припинити  провадження  у  справі  на  підставі
пункту 11  статті  80  ГПК  (  1798-12  )  у зв'язку з відсутністю
предмета спору,  посилаючись на  те,  що  рішення  про  оголошення
позивача   переможцем  конкурсу  радою  не  приймалося;  натомість
рішенням від  16.07.2001  N  309  (протокол  N  32)  у  зв'язку  з
невизначенням  переможця конкурсного відбору на право користування
30-м телевізійним каналом у місті Києві був  оголошений  повторний
конкурс.
 
     ЗАТ "Телекомпанія "ТЕТ", також не погоджуючись із зазначеними
судовими   рішеннями,   просить  їх  скасувати,  а  в  позові  ДКП
"Телерадіокомпанія "Київ" відмовити,  вважаючи,  що суди першої  й
апеляційної  інстанцій при вирішенні спору неправильно застосували
статтю  36  Закону  України  "Про  Національну   раду   з   питань
телебачення і радіомовлення" ( 538/97-ВР ),  внаслідок чого дійшли
помилкового висновку про обсяг прав і обов'язків сторін у справі.
 
     Заслухавши пояснення  представників  сторін,  третьої  особи,
обговоривши   доводи   касаційних  скарг  та  заперечення  на  них
позивача,  викладені у відзиві на касаційні скарги, колегія суддів
Вищого  господарського суду України дійшла висновку,  що касаційна
скарга Національної ради  з  питань  телебачення  і  радіомовлення
підлягає задоволенню, а касаційна скарга ЗАТ "Телекомпанія "ТЕТ" -
частковому  задоволенню  на  таких   підставах.   Звертаючись   до
господарського   суду   з  позовом  про  зобов'язання  відповідача
виконати обов'язок в натурі, позивач фактично пред'явив вимоги про
зобов'язання  Національної  ради  України  з  питань телебачення і
радіомовлення видати йому  ліцензію  на  право  користування  30-м
телевізійним каналом.
 
     Згідно з  частиною  шостою  статті  14  Закону  України  "Про
телебачення і   радіомовлення"  (  3759-12  )  ліцензія  на  право
користування каналом мовлення видається в  10-денний  строк  після
прийняття відповідного рішення Національною радою України з питань
телебачення і радіомовлення.
 
     Відмову у  видачі  ліцензії,  як передбачено частиною третьою
статті 16  цього Закону ( 3759-12 ),  може бути оскаржено до суду.
Господарським судом встановлено, що 16.07.2001 відбулося засідання
Національної  ради  України з питань телебачення і радіомовлення з
приводу  розгляду  заяв  претендентів  на  участь  у   конкурсному
відборі,   оголошеному  22.03.2001,  на  право  користування  30-м
телевізійним каналом у місті Києві.  Результати голосування членів
ради,  присутніх  на  цьому  засіданні,  як і хід обговорення заяв
телерадіокомпаній - учасників конкурсного відбору,  зафіксовані  в
протоколі  N  32  від  16.07.2001.  Рішенням N 309 від 16.07.2001,
прийнятим за результатами цього засідання,  про що свідчить наявне
в   рішенні   посилання   на  зазначений  протокол,  у  зв'язку  з
невизначенням переможця конкурсного відбору,  оголошено  повторний
конкурс.
 
     Згідно з частиною  третьою  статті  36  Закону  України  "Про
Національну  раду  України  з  питань телебачення і радіомовлення"
( 538/97-ВР ) рішення Національної ради вважається прийнятим, якщо
протокол з цим рішенням було  підписано  в  ході  засідання  всіма
членами  Національної  ради,  які  брали участь у голосуванні.  Як
вбачається із змісту протоколу N 32 від  16.07.2001,  рішення  про
видачу  позивачу  ліцензії  на  право користування спірним каналом
мовлення  Національною  радою  не   приймалося.   Самі   по   собі
зафіксовані  в  протоколі  результати голосування за відсутності в
протоколі сформульованого рішення за результатами  голосування  та
при   прийнятті  рішення  від  16.07.2001  N  309  про  оголошення
повторного конкурсу не дають підстав для висновку, що Національною
радою  було  прийнято  рішення  про  визнання  переможця конкурсу.
Оскільки Національною радою як органом, якому відповідно до статті
14 Закону    України    "Про    телебачення    і    радіомовлення"
( 3759-12 ) належить виключне право  видавати  ліцензію  на  право
користування  каналом  мовлення,  не  було  прийнято  рішення  про
визнання переможця конкурсу як підстави для видачі ліцензії чи про
відмову  у  видачі  ліцензії  за  результатами  конкурсу,  спір не
підлягає розгляду в господарському суді як заявлений з  порушенням
вимог статті   12   ГПК  (  1798-12  )  щодо  підвідомчості  справ
господарським судам.
 
     Відповідно до  пункту  1  частини  першої   статті   80   ГПК
( 1798-12  )  провадження  у  справі  припиняється,  якщо  спір не
підлягає вирішенню в господарських судах України.
 
     Судами першої  та  апеляційної  інстанцій   зазначені   норми
процесуального права,  однак,  були порушені, що згідно з частиною
першою статті 111-10 ГПК ( 1798-12 ) є  підставою  для  скасування
постановлених у справі судових рішень.
 
     Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-10, 111-11
ГПК (    1798-12    ),    Вищий    господарський    суд    України
П О С Т А Н О В И В:
 
     рішення господарського  суду  м.  Києва  від  13.08.2001   та
постанову   Київського   апеляційного   господарського   суду  від
14.09.2001 скасувати, провадження у справі припинити.









Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка