Про стягнення суми нестачі

                СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
                       ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
                           У Х В А Л А
 
 від 12.05.82
     м.Київ
 
 vd820512
 
 
 
                             (Витяг)
     Суд обгрунтовано поклав на директора та головного  бухгалтера
консервного заводу матеріальну відповідальність у межах середнього
місячного  заробітку  кожного  у  зв'язку  з  тим,  що   внаслідок
безконтрольності  з  їх  боку  за  станом  збереження матеріальних
цінностей на складі виникла нестача
     Прокурор Бердичівського району Житомирської області пред'явив
в   інтересах   Житомирського   виробничого  аграрного  об'єднання
консервної промисловості позов до С.  про стягнення суми  нестачі,
посилаючись  на  те,  що  при  передачі  матеріальних цінностей на
склотарному   складі   Бердичівського   консервного   заводу,   де
відповідачка  працювала  комірником,  виявлено нестачу склотари та
ящиків.  Оскільки  від  добровільного  відшкодування  суми нестачі
вона відмовилась, прокурор просив задовольнити позовні вимоги.
     У процесі розгляду справи судом  притягнуто  як  відповідачів
колишнього директора консервного заводу Т.  і головного бухгалтера
Я.
     Рішенням судової  колегії  Житомирського  обласного  суду від
8 квітня 1982 р.  позов до С.  задоволено частково, а на директора
та    головного    бухгалтера    покладена   відповідальність   по
відшкодуванню шкоди в межах їх середнього місячного заробітку.
     У касаційній   скарзі   Я.   просить   звільнити   його   від
відповідальності,  посилаючись на відсутність вини у  нестачі,  що
утворилася на складі.
     Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
     За час   роботи  С.  комірником  склотарного  складу  нестача
склотари  та  ящиків  утворилася  внаслідок  наднормативного   бою
скляних банок та механічного пошкодження ящиків. Основною причиною
цього було її халатне ставлення  до  виконання  своїх  обов'язків.
Вона  приймала склотару без перевірки її стану,  не складала актів
на пошкоджений посуд та ящики, порушувала правила їх зберігання.
     Разом з  тим  нестача  є  також  наслідком того,  що колишній
директор заводу Т.  не  контролював  правильність  перевезення  та
зберігання склотари  і,  знаючи про складування її на відкритому і
неогородженому майданчику,  належних заходів до усунення цього  не
вживав.  Не  здійснював  він  і  контролю  за обліком матеріальних
цінностей на складі.
     Головний бухгалтер Я.  як керівник структурного підрозділу не
організував правильного  обліку  тари  на  складі,  не  здійснював
контролю за  станом  її зберігання,  інвентаризація тари станом на
1 червня  та  1  листопада,  як  це  передбачено  інструкцією,  не
провадилася.
     Викладене підтверджується  поясненнями  сторін   у   судовому
засіданні,   актом  передачі  матеріальних  цінностей,  постановою
слідчого  прокуратури  Бердичівського  району,  якою   кримінальна
справа   щодо   С.  закрита  у  зв'язку  з  амністією,  та  іншими
матеріалами.
     За таких   обставин   суд  дійшов  правильного  висновку,  що
відповідно до пп.  1 і 3 ст.  134 КЗпП ( 322-08 ) С. повинна нести
матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди,  а Т.  та Я.
на підставі п.  2 ст.  133 КЗпП - у розмірі  середнього  місячного
заробітку.
     При цьому суд, врахувавши матеріальне становище С і конкретну
обстановку,  за якої  було  заподіяно  шкоду,  зменшив  розмір  її
покриття.
     Керуючись статтями 310,  311 ЦПК ( 1503-06 ),  судова колегія
Верховного Суду касаційну скаргу Я.  залишила без  задоволення,  а
рішення  судової  колегії  обласного суду від 8 липня 1982 р.  без
зміни.
 
 Надруковано: "Бюлетень законодавства і юридичної практики
              України", N 3, 1995 р.