Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність

                  ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
 N 6 від 23.12.83
     м.Київ
 
 
       ( Постанова втратила чинність на підставі Постанови
                                           Верховного Суду 
         N 2 ( v0002700-04 ) від 27.02.2004 )
 
 
      Про практику застосування судами України законодавства
      про  відповідальність  за  втягнення  неповнолітніх  у
            злочинну та іншу антигромадську діяльність
 
       ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму
                                    Верховного Суду України
         N  4 від 28.03.86
         N 10 від 12.10.89
         N  3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 
         N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 )
 
 
     Заслухавши і  обговоривши  повідомлення  голів  Донецького  і
Запорізького  обласних  судів  та  доповідь  судді Верховного Суду
України,  Пленум Верховного Суду України відмічає, що суди України
в  основному  забезпечують  правильне застосування законодавства у
справах  про  втягнення   неповнолітніх   у   злочинну   та   іншу
антигромадську діяльність.
     Разом з  тим  у  роботі  судів  є  й  недоліки.  Деякі   суди
недооцінюють    запобіжне   значення   закону,   який   передбачає
кримінальну відповідальність за такі діяння,  не  завжди  належним
чином  реагують  на  факти  невстановлення  органами  попереднього
слідства ролі дорослих у спільному з неповнолітнім  злочині  і  не
застосовують  при  цьому закон про кримінальну відповідальність за
втягнення  неповнолітніх  у  злочинну   та   іншу   антигромадську
діяльність.  Не  завжди з достатньою повнотою досліджуються докази
вини  дорослих  осіб у втягненні неповнолітніх у вчинення злочину,
пияцтво,  азартні  ігри,  у  схилянні  їх  до вживання наркотичних
засобів і до вчинення інших антигромадських дій.
     Вироки не в усіх випадках достатньо мотивуються. Не по кожній
справі   додержуються   вимоги   закону    про    індивідуалізацію
відповідальності і покарання,  а також не повною мірою виконуються
вимоги  статей  23,  23-2  КПК  України ( 1001-05 ) по виявленню і
усуненню  причин  та  умов,  що  сприяли втягненню неповнолітніх у
злочинну   та  іншу  антигромадську  діяльність.  (  Абзац  третій
преамбули  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою  Пленуму
Верховного Суду N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
     Касаційні та   наглядні   інстанції  по  окремих  справах  не
виявляють  належної  вимогливості  до  судів  щодо  правильного  й
обгрунтованого  застосування  закону і не завжди усувають виявлені
недоліки.
 
     З метою  усунення  недоліків  і  вжиття  дійових  заходів  до
неухильного виконання вимог закону Пленум Верховного Суду  України
П О С Т А Н О В Л Я Є:
 
     1. Звернути  увагу  судів  на  те,  що послідовне і неухильне
застосування   закону,   який   встановлює   відповідальність   за
втягнення  неповнолітніх  у  злочинну   та   іншу   антигромадську
діяльність,  своєчасний  і  якісний   розгляд   таких   справ   та
призначення  винним  покарання  відповідно  до   вчиненого   і   з
урахуванням  даних  про  особу   є  важливим  засобом  запобігання
злочинності серед неповнолітніх. ( Пункт 1 із  змінами,  внесеними
згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 (  v0012700-97  )
від 03.12.97 )
     2. При  розгляді  справ  щодо  неповнолітніх   суди   повинні
ретельно   досліджувати   не  тільки  обставини  пред'явленого  їм
обвинувачення,  а й питання про те,  чи не були  вони  втягнуті  у
злочини  дорослими  особами,  оскільки це має важливе значення для
індивідуалізації покарання неповнолітньому,  виявлення й  усунення
причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.
     Якщо буде встановлено,  що органи  попереднього  слідства  не
вжили усіх передбачених законом заходів до виявлення і притягнення
до кримінальної відповідальності осіб,  які втягнули неповнолітніх
у   вчинення  злочину,  суд  має  повернути  справу  на  додаткове
розслідування.
     3. Роз'яснити   судам,  що  кримінальну  відповідальність  за
ст.208  КК  України ( 2002-05 ) несуть тільки особи, які на момент
вчинення  злочину досягли вісімнадцятирічного віку, при здійсненні
ними   умисних  дій,  спрямованих  на  втягнення  неповнолітніх  у
злочинну чи іншу зазначену в законі антигромадську діяльність.
     При цьому особа  підлягає  кримінальній  відповідальності  за
ст.208  КК  України як тоді, коли вона знала про неповнолітній вік
втягуваного,  так  і тоді, коли за обставинами справи вона могла й
повинна  була  це  передбачити.  Вирішуючи зазначені питання, суди
повинні ураховувати не тільки показання самого обвинуваченого, але
й  ретельно  перевіряти  їх  відповідність  конкретним  обставинам
справи.
( Пункт 3  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою  Пленуму
Верховного Суду N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
     4.  За  змістом ст.208 КК України втягнення неповнолітнього у
вчинення  злочину передбачає певні дії дорослої особи, пов'язані з
безпосереднім  психічним  чи  фізичним впливом на неповнолітнього,
вчинені  з метою викликати у нього прагнення взяти участь в одному
чи кількох злочинах.
     Суди повинні мати на увазі,  що втягнення  неповнолітнього  у
злочинну  діяльність  передбачає  всі  види фізичного насильства і
психічного  впливу  (переконання,  залякування,   підкуп,   обман,
розпалювання   почуття   помсти,   заздрості   або  інших  низьких
спонукань,  пропозиція вчинити злочин, обіцянка придбати або збути
викрадене,  давання  порад  про  місце  й способи вчинення або про
приховання    слідів   злочину,   розпиття   спиртних   напоїв   з
неповнолітнім  з метою полегшити схилення його до вчинення злочину
та  ін.).  (  Абзац другий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з
Постановою  Пленуму  Верховного  Суду  N  3  (  v0003700-93  ) від
04.06.93 )
     У тих  випадках,  коли втягнення неповнолітніх у злочинну або
іншу  антигромадську   діяльність   супроводжувалось   заподіянням
тілесних  ушкоджень,  мордуванням,  погрозою  вчинити  вбивство  й
іншими   діями,   що   утворюють   самостійний   склад    злочину,
відповідальність   повинна   наставати   за   сукупністю  вчинених
злочинів.
     5. Під  втягненням  у заняття азартними іграми або жебрацтвом
слід розуміти умисне схилення неповнолітнього до систематичної гри
на  гроші  чи  інші  матеріальні  цінності  або  їх випрошування у
сторонніх осіб.
     Якщо втягнення неповнолітнього у заняття азартними іграми або
жебрацтвом було  способом  одержання  дорослою  особою  нетрудових
доходів,  її дії повинні кваліфікуватися за ст.208 КК України і за
ознакою   використання   неповнолітнього   з  метою  паразитичного
існування.
( Пункт 5  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою  Пленуму
Верховного Суду N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
    6. У    разі    одиночного    випадку    доведення    дорослим
неповнолітнього до стану сп'яніння,  суд  повинен  згідно  з  ст.7
Указу  Президії  Верховної  Ради  УРСР від 20 травня 1985 р.  "Про
заходи  по  посиленню  боротьби  проти  пияцтва   і   алкоголізму,
викоріненню  самогоноваріння"  вирішувати  питання про притягнення
такої   дорослої   особи   відповідно   до   адміністративної   чи
кримінальної відповідальності.
     7.  Злочин,  передбачений  ст.208  КК  України  (  2002-05 ),
вважається закінченим з моменту здійснення винним дій, спрямованих
на  втягнення  неповнолітнього  у злочинну або іншу антигромадську
діяльність, незалежно від того, чи вчинив неповнолітній злочин або
інші правопорушення, зазначені у законі.
     8. Суди  повинні  мати  на  увазі,  що  для  наявності складу
злочину,  передбаченого ст.208  або  статтями  208-1,  208-2,  ч.2
ст.229-5  КК  України , не має значення ступінь сп'яніння, а також
той факт, що неповнолітній раніше вживав спиртні напої, наркотичні
засоби  або  психотропні  речовини  чи допускав немедичне вживання
лікарських   та  інших  засобів,  які  не  є  наркотичними  і  які
викликають  одурманювання.  ( Пункт 8 в редакції Постанови Пленуму
Верховного  Суду  N  3  (  v0003700-93 ) від 04.06.93, із змінами,
внесеними  згідно  з  Постановою  Пленуму  Верховного  Суду  N  12
( v0012700-97 ) від 03.12.97 )
     9. Під  схиленням  неповнолітнього  до  вживання  наркотичних
засобів або психотропних речовин, відповідальність за  яке  настає
за  ч.2  ст.229-5  КК  України  (  2002-05  ),  необхідно розуміти
будь-які   умисні   дії,   спрямовані   на   те,   щоб  збудити  у
неповнолітнього  бажання вживати наркотичні засоби або психотропні
речовини.  Відповідальність  за  вказані  дії настає незалежно від
того,  вжила  неповнолітня особа наркотичні засоби або психотропні
речовини чи відмовилася це зробити. ( Пункт 9 в редакції Постанови
Пленуму Верховного Суду N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 )
     10. При  призначенні  покарання  винним  у вчиненні злочинів,
передбачених  статтями 208, 208-1, 208-2 і ч.2 ст.229-5 КК України
(  2002-05  ),  суди  повинні  суворо  додержувати  вимог ст.39 КК
України  (  2001-05  )  і  при  цьому  враховувати форми і способи
втягнення   неповнолітніх   у   злочинну  та  іншу  антигромадську
діяльність,  ступінь  негативного  впливу  на правильне виховання,
нормальний  розвиток  і здоров'я неповнолітнього, а також шкідливі
наслідки,  які  настали.  (  Абзац  перший  пункту  10 із змінами,
внесеними   згідно  з  Постановою  Пленуму  Верховного  Суду  N  3
( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
     З метою    підвищення   запобіжного   значення   кримінальної
відповідальності за втягнення неповнолітніх у  злочинну  або  іншу
антигромадську діяльність рекомендувати судам при призначенні міри
покарання   дорослій   особі   за   сукупністю   злочинів    ширше
застосовувати  принцип повного чи часткового складання призначених
покарань у межах,  встановлених  статтею  закону,  яка  передбачає
більш суворе покарання.
     11. При розгляді справ про втягнення неповнолітніх у злочинну
або іншу антигромадську діяльність суди повинні згідно зі статтями
23,  23-2  КПК  України  ( 1001-05 ) виявляти причини і умови, які
сприяли  вчиненню  злочину, а також причини незайнятості суспільно
корисною  працею  як  дорослих,  так  і  неповнолітніх,  обставини
придбання,  вживання  неповнолітніми  спиртних напоїв, наркотичних
засобів, лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання.
При  виявленні  таких фактів суд повинен реагувати у передбаченому
законом  порядку.  (  Пункт  11  із  змінами,  внесеними  згідно з
Постановою  Пленуму  Верховного  Суду  N  3  (  v0003700-93  ) від
04.06.93 )
     12. Судовій  колегії  в  кримінальних справах Верховного Суду
України, іншим судам касаційної та наглядної інстанцій забезпечити
належний  судовий нагляд за правильним застосуванням законодавства
у справах цієї категорії,  регулярно аналізувати судову практику і
своєчасно  вживати  заходів  до  усунення  помилок  і  недоліків в
діяльності судів. (  Пункт  12  із  змінами, внесеними  згідно  з
Постановою Пленуму  Верховного  Суду  N  3  (  v0003700-93  )  від
04.06.93 )