Законы Украины

Новости Партнеров
 

Обмін жилих приміщень, наданих наймачам, не допускається, якщо він має корисливий або фіктивний характер

Архів документів. Текст правового акту станом на 27 березня 2007 року


                   ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
                        П О С Т А Н О В А
                             28.09.90
 
                             (Витяг)
     К. звернулась  з  позовом  до  П.  про  вселення.   Позивачка
зазначала,  що  з  чоловіком і сином від першого шлюбу проживала в
двокімнатній квартирі N 30 по вул. Гладкова у м. Дніпропетровську,
наданій   її   чоловіку   у   1985   р.   виробничим   об'єднанням
"Дніпромашина".  Його мати, відповідачка П., займала в цьому місті
двокімнатну кв.  N 3 по вул. Шмідта. У зв'язку з розірванням шлюбу
вона за домовленістю з колишнім чоловіком і відповідачкою  провела
обмін жилої площі,  що припадала на неї у кв.  N 30,  на квартиру,
яку займала мати П. 1 квітня 1988 р. отримані обмінні ордери, а 20
червня 1988 р. вона, позивачка, із сином вселилась у кв. N 3.
     Посилаючись на те,  що мати П. відмовилася звільнити квартиру
і переселитись до  сина,  позивачка  просила  задовольнити  позов.
Відповідачка  і її син (колишній чоловік К.) пред'явили зустрічний
позов до К.  про визнання недійсним  обміну  жилими  приміщеннями,
вказуючи  на  те,  що  він  мав  фіктивний характер,  оскільки був
укладений без наміру переїжджати в обмінювані приміщення.
     Справа судами розглядалась неодноразово.
     Рішенням Червоногвардійського   районного   народного    суду
м. Дніпропетровська  від  20  лютого 1989 р.,  залишеним без зміни
ухвалою судової  колегії  Дніпропетровського  обласного  суду  від
20 березня 1989 р.,  у позові К. відмовлено, а зустрічний позов П.
задоволено,  обмін  жилими  приміщеннями   визнано   недійсним   з
поверненням сторін в приміщення, де вони раніше проживали.
     Постановою президії  Дніпропетровського  обласного суду від 2
серпня 1989 р.  і ухвалою судової колегії Верховного Суду УРСР від
28  лютого 1990 р.  відхилено протести на судові рішення прокурора
Дніпропетровської  області  і  заступника  Генерального  прокурора
СРСР.
     У протесті  заступника  Генерального прокурора СРСР ставиться
питання про скасування судових  рішень  і  направлення  справи  на
новий розгляд.
     Пленум Верховного  Суду УРСР знайшов,  що протест не підлягає
задоволенню з таких підстав.
     Відповідно до п.  3 ст.  86 ЖК  (  5464-10  )  обмін  наданих
наймачам  жилих приміщень не допускається,  якщо він має фіктивний
або корисливий характер.
     Звертаючись із зустрічним позовом про визнання з цих  підстав
недійсним  обміну  жилими  приміщеннями,  відповідачка і її син П.
посилались на те,  що обмін К. частини жилої площі у кв. N 30 з П.
на  двокімнатну  кв.  N  3 оформлено з тією лише метою,  щоб після
смерті П. квартира залишилась її сину і К.
     П. погодилась  оформити  обмін  лише  з   умовою,   що   вона
залишається   проживати  в  своїй  квартирі  до  смерті  й  наміру
обмінювати двокімнатну квартиру на частину жилої площі не мала.
     Зазначені доводи всебічно  перевірені  судом  і  на  підставі
зібраних  доказів,  яким  дана оцінка в їх сукупності,  суд дійшов
обгрунтованого висновку щодо фіктивності обміну квартири, наміру в
здійсненні якого фактично не мали всі його учасники.
     Зокрема, свідок Ш.  показав,  що К.  і її чоловік П. говорили
йому,  що обмін здійснили,  щоб зберегти для себе квартиру П., яка
мала похилий вік.
     Свідки П.,  П.  і Т.  показали,  що із слів П.  їм відомо, що
після обміну жилими приміщеннями остання не збиралась вселятись  в
квартиру  до  сина  і  звільняти свою,  де мала намір проживати до
смерті.
     Свідок С. показав, що коли в червні 1988 р. перевозив речі К.
в  кв.  N 3,  то П.  її не впускала,  заперечувала проти вселення,
викликала  працівників  міліції.  Ці  обставини  підтвердив  також
свідок Г. і їх не оспорювала К.
     Зазначені показання    свідків    і    пояснення   самої   К.
підтверджують доводи про  відсутність  наміру  у  сторін  обміняти
квартири з метою відповідного переселення.
     Про фіктивність обміну свідчить також те,  що після отримання
1 квітня 1988 р.  обмінних ордерів сторони тривалий час залишались
проживати в своїх квартирах, П. провела ремонт квартири.
     За таких  обставин  не  можна  визнати  обгрунтованими доводи
протесту про те, що фіктивність обміну не підтверджена доказами.
     Судом повно встановлено  дійсні  обставини  справи,  зібраним
доказам дана належна оцінка і постановлено рішення, яке відповідає
вимогам ст. 86 ЖК ( 5464-10 ).
     Виходячи з наведеного,  Пленум Верховного Суду  УРСР  залишив
судові рішення без зміни.
 
 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
 N 2, 1995 р.
 





>





Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Реклама
Реклама



Наша кнопка