Законы Украины

Новости Партнеров
 

Якщо на час розгляду спору про поділ жилого приміщення у будинку житлово-будівельного кооперативу між подружжям пайові внески за це приміщення сплачено повністю, цей спір судом вирішується не на підставі положень ст. 146 ЖК, а за правилами поділу жил...

Архів документів. Текст правового акту станом на 27 березня 2007 року


             ПРЕЗИДІЯ КІРОВОГРАДСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
                        П О С Т А Н О В А
                             23.12.92
 
                             (Витяг)
     Р. пред'явив позов до Б. про поділ паю та квартири ЖБК N 10 в
м.  Олександрія  Кіровоградської  області.  Він зазначав,  що з 10
серпня 1985 р.  по 24 серпня 1990 р.  перебував з відповідачкою  в
зареєстрованому шлюбі.  В 1984 р.  вона була прийнята членом цього
кооперативу і 20 червня 1985 р.  внесла перший  пайовий  внесок  в
розмірі  2000  крб.  В  березні 1988 р.  вони одержали двокімнатну
кооперативну квартиру на сім'ю з трьох чоловік і за час  спільного
проживання,  погашаючи  кредит,  виплатили  ще  3508 крб.  Решту ж
кредиту в сумі 4400  крб.  відповідачка  внесла  самостійно  після
припинення  шлюбу.  Посилаючись  на  те,  що з відповідачкою немає
згоди в питаннях користування спірною квартирою, Р. просив визнати
за  ним право на 1/2 частину загальної суми паю та виділити в його
користування жилу  кімнату  площею  11,2  кв.  м,  в  користування
відповідачки,  з  якою  проживає  їх неповнолітній син,  - кімнату
площею 15,0  кв.  м,  підсобні  приміщення  залишити  в  спільному
користуванні.
     Б. пред'явила  зустрічний позов про визнання в порядку поділу
квартири права власності  на  квартиру  за  нею,  оскільки  частка
позивача у виплаті пайових внесків є незначною, - 1004 крб., що за
площею квартири складає всього 5,5 кв.  м,  яких технічно виділити
неможливо, а тому на користь позивача стягнути з неї компенсацію в
розмірі 1004 крб.
     Рішенням Олександрійського міського  народного  суду  від  28
липня  1992  р.  за  Р.  визнано  право  власності  на  1004  крб.
паєнагромаджень,  і в його користування  виділено  кімнату  площею
11,2 кв.  м та половину підсобних приміщень, решту паєнагромаджень
і приміщень виділено Б., на її користь з Р. стягнуто компенсацію в
розмірі 2825 крб.
     Ухвалою судової  колегії  Кіровоградського обласного суду від
10 вересня 1992 р.  рішення змінено, за Р. визнано право власності
на  19/50  частин квартири,  за Б.  на 31/50.  З Р.  на користь Б.
постановлено стягнути 2200 крб. компенсації.
     У протесті  заступника   Голови   Верховного   Суду   України
ставилося   питання  про  скасування  зазначених  судових  рішень.
Президія  Кіровоградського  обласного  суду  знайшла,  що  протест
підлягає задоволенню з таких підстав.
     Постановляючи рішення,  народний  суд  виходив  із  загальних
правил, передбачених ст.  146 ЖК ( 5464-10 ), про поділ квартири в
будинку  житлово-будівельного  кооперативу,  і  на  підставі цього
проводив відповідні розрахунки.  Але  при  цьому  суд  не  звернув
належної уваги на те, що в серпні 1991 р. пайовий внесок за спірну
квартиру був внесений повністю, а в березні 1992 р. Б. отримала на
неї  свідоцтво  про  право  власності,  і не обговорив питання про
застосування до даних правовідносин Закону України "Про власність"
( 697-12 ) і,  зокрема,  ст. 15 його, згідно з якою член ЖБК, який
повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру,  що надана  йому  в
користування,  набуває на неї право власності.  Застосування цього
закону має суттєве  значення  для  правильного  вирішення  справи,
оскільки тягне за собою різні правові наслідки.  Положення ст.  15
застосовуються до правовідносин,  що виникли як до, так і після 15
квітня 1991 р. (часу введення в дію Закону).
     Якщо ж  повна  виплата  пайового  внеску  проведена  після 15
квітня,  власником  квартири  член  кооперативу  стає  з   моменту
внесення всієї суми. При цьому не має правового значення, протягом
якого  ще  часу  член  кооперативу  повинен  був  вносити  платежі
щомісячно.   Сума   паєнагромаджень   повинна   враховуватись  при
визначенні в ній частки кожного з подружжя за правилами статей 22,
28 КпШС  (  2006-07  ).  Всупереч  цьому,  обласний  суд визнав за
позивачем право на половину із  4400  крб.  пайових  внесків,  які
виплатила відповідачка особисто після припинення шлюбних відносин.
     Крім цього,  відповідно до п. 6 постанови N 7 ( v0007700-91 )
Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. "Про практику
застосування  судами законодавства,  що регулює право власності на
жилий будинок" при вирішенні  справ  про  виділ  в  натурі  часток
жилого будинку,  що є спільною частковою власністю, судам належить
мати на увазі,  що,  виходячи зі змісту ст. 115 Цивільного кодексу
( 1540-06 ),  це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено
відокремлену частину будинку  з  самостійним  виходом  (квартиру).
Виділ  також  може  мати  місце  за наявності технічної можливості
переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
     Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий,  суд вправі за
наявним   про   це   позовом   встановити   порядок   користування
відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку.
У  цьому  ж разі окремі підсобні приміщення (кухня,  коридор тощо)
можуть бути залишені в загальному користуванні учасників  спільної
часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути
встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.
     Аналогічно має вирішуватись і питання про поділ квартири,  що
є  спільною власністю.  Незважаючи на це та на те,  що Р.  заявляв
позов лише про поділ квартири,  судова колегія  визначила  порядок
користування спірною квартирою, вийшовши за межі позовних вимог.
     За таких  обставин  президія  Кіровоградського обласного суду
визнала,  що рішення  народного  суду  і  ухвала  судової  колегії
обласного  суду  підлягають скасуванню,  а справа - направленню на
новий розгляд.
 
 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
 N 2, 1995 р.
 





>





Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Реклама
Реклама



Наша кнопка