Законы Украины

Новости Партнеров
 

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про власність" вимагати визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого будинку або квартири з громадського житлового фонду з підстав переважного права на викуп мають право лише наймачі цих жилих приміщень та ч...

Архів документів. Текст правового акту станом на 27 березня 2007 року


               ПРЕЗИДІЯ ВІННИЦЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
                        П О С Т А Н О В А
 
 від 23.12.93
 
 
 
                                                           (Витяг)
 
     У вересні 1992 р.  Т.  пред'явив позов до  Велико-Мочудського
сільвиконкому,  колективного  сільськогосподарського  підприємства
"Колос" та С.  про  визнання  недійсним  договору  купівлі-продажу
жилого  будинку,  посилаючись  на  те,  що  правління колгоспу ім.
40-річчя Жовтня незаконно продало будинок, в якому він проживав із
сім'єю,  відповідачці  С.  Остання  заявила  зустрічний  позов про
усунення перешкод у користуванні  будинком  і  виселення  з  нього
сім'ї Т.
     9 серпня 1993 р.  Гайсинський  районний  суд  своїм  рішенням
задовольнив  позов Т.,  визнавши недійсним договір купівлі-продажу
будинку від 13 серпня 1992 р., а в зустрічному позові С. відмовив.
Ухвалою  судової колегії в цивільних справах обласного суду від 14
вересня 1993 р. рішення залишено без зміни і доповнено вказівкою -
перевести на Т.  права покупця за договором купівлі-продажу від 13
серпня 1992 р. Додатковим рішенням Гайсинського районного суду від
14   вересня  1993  р.  постановлено  перерахувати  50000  крб.  з
депозитного  рахунка  районного  суду  на   рахунок   колективного
сільськогосподарського підприємства "Колос".
     У протесті  заступника   Голови   Верховного   Суду   України
порушується  питання  про  скасування  всіх  цих  рішень.  Протест
підлягає задоволенню з таких підстав.
     Заперечуючи проти  позову  Т.,  відповідачка  С.  в  судовому
засіданні та у скарзі в порядку нагляду зазначала,  що  у  спірний
будинок,  який  загальні  збори  колгоспників  10  серпня  1992 р.
вирішили продати їй,  позивач вселився як тимчасовий  мешканець  і
самостійного  права на цю квартиру не набув,  до того ж він навіть
не є членом колгоспу.
     На підтвердження  своїх  доводів  вона посилалась на довідки,
видані підприємством "Колос",  в яких зазначено,  що  Т.  у  члени
колгоспу  не прийнятий,  працював там тимчасово,  у будинку жив як
тимчасовий мешканець,  тому рішення зборів уповноважених  колгоспу
відмовило йому в продажу будинку.
     Проте суд на порушення статей 15,  40,  62 ЦПК  (  1501-06  )
доводи   відповідачки   ретельно   не  перевірив,  не  дав  оцінки
зазначеним  довідкам  та  не  з'ясував,   на   яких   даних   вони
грунтуються. Всупереч  ст.  203 ЦПК ( 1502-06 ) суд не мотивував у
рішенні,  на підставі якого закону він дійшов висновку про те,  що
колгосп  не мав права продати члену колгоспу С.  будинок,  у якому
тимчасово проживав Т.
     Без достатніх підстав з рішенням районного суду погодилась  і
судова  колегія  обласного  суду,  доповнивши  його  вказівкою про
переведення  на  Т.  прав  і  обов'язків  покупця   за   договором
купівлі-продажу від 23 серпня 1992 р.,  хоча Т. з таким позовом не
звертався.
     Президія обласного суду визнала,  що за таких обставин судові
рішення  в  справі  залишатись  в  силі  не  можуть  і  підлягають
скасуванню.
 
( Додатково див. ст.15 ( 697-12 ) Закону України "Про власність" )
 
 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
 N 2, 1995 р.
 





>





Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Реклама
Реклама



Наша кнопка