Законы Украины

Новости Партнеров
 

Суд відповідно до ст. 80 ЖК задовольнив вимогу члена сім"ї наймача про примусовий обмін жилого приміщення, оскільки встановив, що сумісне проживання сторін стало неможливим, а запропонований обмін не порушує їх житлові права

Архів документів. Текст правового акту станом на 27 березня 2007 року


                  ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                        П О С Т А Н О В А
                             27.12.93
 
                             (Витяг)
     А. пред'явила позов до своєї дочки А. В. про примусовий обмін
жилого приміщення.
     Позивачка зазначала,  що  в  1988  р.  з  відповідачкою та її
дочкою поселилась в порядку обміну в  двокімнатну  квартиру  жилою
площею 29,62  кв.м  з  метою об'єднання в одну сім'ю.  Після цього
відповідачка  з  дочкою  стали  створювати  неможливі  умови   для
сумісного    проживання,    ображали    її,   били,   перешкоджали
користуватись  квартирою.  Провести  обмін  квартири  відповідачка
відмовляється. За запропонованим варіантом примусового обміну вона
має переселитися в кімнату площею 28 кв.м в комунальній  квартирі,
а  відповідачка  з дочкою в однокімнатну ізольовану квартиру жилою
площею 19,5 кв.м.
     Рішенням Комінтернівського районного суду м.  Харкова  від  6
жовтня 1992 р. позов задоволено.
     В касаційному порядку справа не розглядалась.
     Постановою президії  Харківського обласного суду від 22 січня
1993  р.  протест  прокурора  Харківської  області  залишено   без
задоволення.
     Ухвалою судової  колегії Верховного Суду України від 28 липня
1993 р.  протест заступника Генерального прокурора  України  також
залишено без задоволення, а судові рішення без зміни.
     В протесті    заступника   Генерального   прокурора   України
ставиться питання  про  скасування  зазначених  судових  рішень  і
направлення  справи  на  новий  розгляд  з  посиланням  на те,  що
відповідачці надається в порядку  примусового  обміну  квартира  у
віддаленому  районі  м.  Харкова,  справа  розглянута з порушенням
правил ст. 172 ЦПК ( 1502-06 ).
     Пленум вважає,  що протест задоволенню не  підлягає  з  таких
підстав.
     Згідно із  ст.  64  ЖК  ( 5464-10 ) члени сім'ї наймача,  які
проживають разом з ним,  користуються  нарівні  з  наймачем  усіма
правами  і  несуть  усі обов'язки,  що випливають з договору найму
жилого приміщення.  Тому кожен з них у відповідності до вимог  ст.
80  ЖК  має  право  вимагати  у  судовому порядку (якщо не досягли
згоди) примусового обміну займаного жилого приміщення.
     Матеріалами справи стверджується, що права відповідачки та її
дочки  при  даному  обміні  жилої площі не порушені.  Відповідачка
одержала однокімнатну ізольовану квартиру жилою площею  не  менше,
чим  припадало  на їх долю в двокімнатній квартирі.  При цьому суд
вірно врахував,  що між сторонами протягом тривалого часу  існують
неприязні  стосунки.  В  підтвердження  того,  що  дочка з онучкою
створюють  неможливі  умови  для  проживання  в  одній   квартирі,
позивачка  представила  суду  акти  судово-медичної експертизи про
нанесення їй побоїв,  попередження відповідачки  органами  міліції
про відповідальність за неправильну поведінку.
     Вірно також  суд виходив з того,  що згідно з даними медичних
установ  немає  протипоказань  для   проживання   відповідачки   в
квартирі,  яка  надана  їй  в  порядку  обміну,  а також і те,  що
користування  громадським  транспортом  в  зв'язку  зі  станом  її
здоров'я утруднено, але не протипоказано.
     Як видно  з  матеріалів  справи,  рішення  суду виконано ще в
березні 1993 р.
     Не можна визнати обгрунтованими доводи протесту про порушення
ст. 172 ЦПК ( 1502-06 ).
     Справа неодноразово  призначалась  судом до розгляду,  про що
відповідачка повідомлялась і розгляд відкладався в  зв'язку  з  її
неявкою.  Про необхідність її явки в останнє судове засідання вона
також була повідомлена,  однак в  суд  не  з'явилась  і  будь-яких
пояснень з цього приводу не подала.  Згідно з довідкою вона в день
слухання справи була на роботі.
     За таких обставин  і  з  урахуванням  того,  що  в  справі  є
достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін суд вірно
у відповідності зі ст.  172 ЦПК ( 1502-06  )  розглянув  справу  у
відсутності відповідачки.
     На підставі  викладеного,  керуючись  статтями  336,  337 ЦПК
( 1502-06 ),  Пленум Верховного Суду  України  постановив  протест
заступника Генерального прокурора залишити без задоволення.
 
 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
 N 2, 1995 р.
 





>





Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD26.23718
EUR31.23536
RUB0.45062
PLN7.29713
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка