Про Основні напрями реформування професійно-технічної освіти в Україні

                             У К А З
                       ПРЕЗИДЕНТА  УКРАЇНИ
                Про Основні  напрями  реформування
              професійно-технічної освіти в Україні
 
     З метою      здійснення     заходів     щодо     реформування
професійно-технічної освіти в Україні  п о с т а н о в л я ю:
     1. Затвердити       Основні       напрями        реформування
професійно-технічної освіти в Україні (додаються).
     2. Міністерству освіти  України,  іншим  центральним  органам
державної виконавчої  влади,  Уряду  Автономної  Республіки  Крим,
обласним, Київській   та   Севастопольській   міським    державним
адміністраціям розробити   у   тримісячний   строк   заходи   щодо
реалізації Основних  напрямів  реформування   професійно-технічної
освіти в Україні та забезпечити їх виконання.
     3. Кабінету Міністрів України,  Уряду  Автономної  Республіки
Крим, обласним,  Київській  та  Севастопольській міським державним
адміністраціям передбачати,  починаючи з  1997  року,  в  проектах
відповідних бюджетів асигнування на реалізацію заходів, пов'язаних
з реформуванням професійно-технічної освіти.
     4. Продовжити строк повноважень Комісії з питань реформування
професійно-технічної освіти в Україні ( 458/95-рп ) до грудня 1996
року.
 
 
 Президент України                                    Л.КУЧМА
 
 м. Київ, 8 травня 1996 року
          N 322/96
 
                                             ЗАТВЕРДЖЕНО
                                      Указом Президента України
                                   від 8 травня 1996 року N 322/96
 
                         ОСНОВНІ НАПРЯМИ
             реформування професійно-технічної освіти
                            в Україні
               I. Стан професійно-технічної освіти
     Україна успадкувала  розвинуту  систему  професійно-технічної
освіти. До  її  складу входить 1160 державних професійно-технічних
закладів освіти.  Крім цього,  функціонує широка мережа  галузевих
навчально-курсових комбінатів,   у   яких   проводиться  початкова
професійна підготовка та підвищення кваліфікації робітників.
     575 тисяч  випускників  загальноосвітніх  шкіл оволодівають у
професійно-технічних закладах  освіти  більш  як  800  робітничими
професіями. Сімдесят   відсотків   учнів   профтехучилищ  поряд  з
професією здобувають повну середню освіту.
     Профтехучилища здійснюють  також  перепідготовку  незайнятого
населення та підвищення кваліфікації робітників. Навчальний процес
у них   забезпечують  більш  як  60  тисяч  інженерно-педагогічних
працівників.
     Водночас ця  ланка освіти виконує важливі функції соціального
захисту підлітків.  У профтехучилищах утримуються 55 тисяч сиріт і
напівсиріт,  одержують  безплатне харчування понад 200 тисяч дітей
із  бідних  та  малозабезпечених  сімей.   Професійна   підготовка
підлітків  є  необхідною  передумовою забезпечення їх зайнятості і
спрямовується на захист молоді від безробіття,  на  підвищення  її
конкурентоспроможності на ринку праці.
     Разом  з   тим    перебування    профтехосвіти    у    складі
загальносоюзної освітньої   системи,   жорстка   централізація  її
планування і управління  дали   негативні   наслідки.   Підготовка
робітничих кадрів  була  спрямована  значною  мірою на задоволення
потреб економіки  адміністративно-командного  типу,  переобтяженої
військово-промисловим комплексом,  внаслідок чого нині не вистачає
кваліфікованих працівників  у   соціальній    сфері,    готельному
господарстві, у   сферах  туризму,  бізнесу,  побуту,  комунальної
служби тощо.  Професійно-технічна освіта не була  зорієнтована  на
підготовку робітників для праці в умовах ринкової економіки.
     До того   ж   централізоване   визначення   змісту    освіти,
розроблення навчальних планів та програм,  підручників уніфікувало
навчальний процес,      обмеживши       можливість       адаптації
професійно-технічної освіти   до  потреб  економіки  в  конкретних
регіонах, призвело до вузькопрофільності у  підготовці  робітничих
кадрів.
     Система професійно-технічних  закладів  освіти  має   значний
потенціал, достатній  для  відтворення  трудових  ресурсів  країни
відповідно до вимог економічного розвитку  та  задоволення  потреб
громадян у професійній освіті.
     Проте економічна   криза,   вкрай   недостатнє   фінансування
призводять до руйнування цієї важливої ланки освіти.
     Внаслідок низького рівня соціального захисту почався  масовий
відплив з профтехучилищ досвідчених інженерно-педагогічних кадрів.
     Майже на 100 тисяч зменшився контингент учнів.
     Значно погіршилось    методичне    забезпечення    підготовки
кваліфікованих робітників.
     Низький рівень   забезпечення  училищ  комп'ютерною  технікою
перешкоджає формуванню   у   майбутніх    фахівців    комп'ютерної
грамотності.
     Протягом останніх   років   у  професійно-технічних  закладах
освіти практично не оновлюється учбове обладнання.  Не виділяються
кошти на    забезпечення    навчального    процесу    матеріалами,
інструментом, на  технічне  обслуговування  машин  і   механізмів,
ремонт будівель    та    споруд.   Почалося   фізичне   руйнування
матеріальної бази профтехосвіти.
     Негативно впливає на процес формування робітничого потенціалу
країни паралелізм  у  діяльності   професійно-технічних   закладів
освіти, галузевих  навчально-курсових  комбінатів  та в підготовці
кадрів на виробництві.
     Розвиток професійно-технічної   освіти   уповільнився,   вона
відстала від динамічних змін у суспільстві і потребує відповідного
реформування.
              II. Основні напрями здійснення реформ
     Реформування професійно-технічної  освіти має здійснюватися у
1996-2000 роках за такими напрямами:
     1. Оновлення  змісту професійно-технічної освіти,  визначення
державних вимог  щодо  її  якості  і  обсягу  на  рівні   світових
досягнень науки, техніки, технологій та передового досвіду.
     У нинішній номенклатурі робітничих професій налічується понад
7000 найменувань,  що  зумовлює  вузькопрофільність  у  підготовці
фахівців, обмежує     їх     участь     у      виробництві      та
конкурентоспроможність на ринку праці.
     Виникла необхідність   в   оновленні   змісту    професійного
навчання, визначенні  науково  обгрунтованої номенклатури професій
відповідно до  нових  соціально-економічних  і  культурно-освітніх
потреб та  у  створенні  державних стандартів професійно-технічної
освіти.
     З метою реалізації перелічених завдань необхідно:
     здійснити на основі аналізу видів робіт та функцій виконавців
у виробництві та сфері послуг  інтеграцію  номенклатури  професій,
забезпечивши  перехід  від  вузькопрофільних  до професій широкого
профілю,  та  внести  відповідні  зміни  до класифікатора професій
( v0257217-95, va257217-95, vb257217-95 );
     скласти перелік   професій   для   підготовки  кваліфікованих
робітників  у   професійно-технічних   закладах   освіти   та   на
виробництві;
     розробити  державні  стандарти  професійно-технічної  освіти,
типові навчальні плани та програми,  систему  контролю  за  якістю
професійного  навчання,  програму  удосконалення  виховання  учнів
професійно-технічних закладів освіти;
     організувати розроблення    та   видання   нового   покоління
підручників, посібників, іншої навчальної літератури, виробництво
технічних засобів навчання;
     розробити та реалізувати програму  забезпечення  комп'ютерної
грамотності майбутніх робітників;
     удосконалити організацію і порядок ліцензування та  атестації
професійно-технічних закладів освіти.
     2. Оптимізація мережі професійно-технічних закладів освіти та
структури підготовки фахівців.
     Потреба у  кадровому  забезпеченні   структурної   перебудови
економіки країни, наявність перекосів у професійно-кваліфікаційній
структурі підготовки   робітничих   кадрів   та    територіальному
розміщенні профтехучилищ   призвели  до  необхідності  оптимізації
мережі професійно-технічних   закладів   освіти    та    структури
підготовки фахівців. Для цього необхідно:
     визначити відповідно до розвитку галузей економіки  тенденції
в потребі   у  кадрах  за  професійними  спрямуваннями  та  рівнем
кваліфікації;
     проаналізувати потенціал     професійно-технічних     училищ,
навчально-курсових  комбінатів  та  упорядкувати   їх   мережу   з
урахуванням    загальнодержавних    і    регіональних   потреб   у
кваліфікованих робітничих кадрах,  територіального їх розташування
шляхом  зміни  профілю  та  спеціалізації діючих і відкриття нових
навчальних закладів різних форм власності,  передбачити можливість
створення  за  умови  доцільності  регіональних чи міжрегіональних
професійно-технічних навчально-виробничих комплексів;
     підготувати пропозиції     щодо    підвищення    ефективності
діяльності галузевих навчально-курсових комбінатів.
     3. Удосконалення    і    демократизація    форм    управління
професійно-технічною освітою.
     З огляду   на  важливість  цієї  ланки  освіти  для  розвитку
економіки і суспільства в цілому необхідно:
     зберегти на  період  виходу  з  кризи та перебудови економіки
країни мережу    професійно-технічних    закладів     освіти     у
загальнодержавній власності,       централізоване       управління
професійно-технічною освітою з  розширенням  автономії  навчальних
закладів та  державне  регулювання  системи  підготовки робітничих
кадрів;
     розглянути доцільність  утворення Міжгалузевої координаційної
ради з питань підготовки та перепідготовки робітничих кадрів;
     вивчити питання     вдосконалення     управління     системою
професійно-технічної освіти,  передбачивши  створення   в   складі
Міністерства освіти    Автономної   Республіки   Крим,   обласних,
Київського та Севастопольського міських управлінь освіти комітетів
з професійно-технічної освіти;
     впровадити нові      сучасні       механізми       управління
професійно-технічним закладом освіти та відповідні типові штати;
     створити в     Міністерстві     освіти     України      Центр
науково-методичного  забезпечення  професійно-технічної  освіти та
службу з питань економіки професійно-технічної освіти;
     відновити діяльність     регіональних    навчально-методичних
кабінетів (центрів) професійно-технічної освіти;
     заснувати державний   друкований  орган  професійно-технічної
освіти.
     4. Створення        правової        бази       взаємовідносин
професійно-технічних закладів  освіти  та  замовників   підготовки
робітничих кадрів.
     Радикальні політичні  та   економічні   реформи   в   Україні
потребують впровадження  нових  механізмів  взаємодії  економічних
структур, ринку праці  і  системи  підготовки,  перепідготовки  та
підвищення кваліфікації робітничих кадрів.  З цією метою необхідно
опрацювати пропозиції про  зміни  і  доповнення  до  законодавства
щодо:
     надання пільг  підприємствам,  організаціям,  установам,  які
беруть активну   участь   у   професійному   навчанні,   виділяють
відповідні кошти,     матеріальні     цінності     на     розвиток
професійно-технічної освіти;
     відстрочення на  один  рік  випускникам  професійно-технічних
закладів освіти від призову до Збройних Сил України.
     Передбачити:
     розроблення Положення про базове  підприємство  (організацію,
установу) професійно-технічного  закладу  освіти  та Положення про
навчально-виробничі, навчально-комерційні комплекси;
     вирішення в   установленому   порядку  питання  щодо  надання
професійно-технічним закладам    освіти     сільськогосподарського
профілю земельних  угідь  у  розмірах,  необхідних  для здійснення
навчально-виробничого процесу в повному обсязі.
     5. Розвиток  професійно-технічних  закладів   освіти   різних
типів.
     Перебудова економічних  та   суспільних   відносин   зумовила
потребу в  урізноманітненні  типів  професійно-технічних  закладів
освіти. З цією метою необхідно:
     створити нормативно-правову базу та організаційно-педагогічні
засади  діяльності  нових  типів   професійно-технічних   закладів
освіти;
     впровадити ступеневу систему професійно-технічної освіти;
     розширити мережу вищих професійних  училищ,  училищ-агрофірм,
інших нових   типів   професійно-технічних   закладів   освіти  та
організувати в них підготовку  висококваліфікованих  робітників  і
спеціалістів для наукоємних виробництв, складених технологій.
     6. Участь професійно-технічних закладів освіти  у  реалізації
Державної програми зайнятості населення.
     У професійно-технічних    закладах    освіти     здійснюється
перепідготовка незайнятого    населення,   створюються   необхідні
передумови підвищення конкурентоспроможності  молоді та  дорослого
населення на  ринку  праці.  Проте  ця  робота  ще  проводиться на
неналежному рівні, у зв'язку з чим необхідно:
     розробити та    впровадити   правову   основу   і   механізми
працевлаштування випускників професійно-технічних закладів освіти.
Визначити при   цьому  права  та  обов'язки  навчальних  закладів,
установ - замовників підготовки робітничих кадрів;
     сформувати на  базі діючих профтехучилищ,  навчально-курсових
комбінатів мережу професійно-технічних  закладів  освіти,  здатних
задовольнити потреби  ринку  праці  та  вимоги  державних  органів
зайнятості у професійному навчанні та  перепідготовці  незайнятого
населення;
     організувати своєчасне  методичне  забезпечення   професійної
підготовки та перепідготовки незайнятого населення.
     7. Фінансове  та  матеріально-технічне  забезпечення   потреб
професійно-технічної освіти.
     З метою  поліпшення  фінансового  та   матеріально-технічного
забезпечення професійно-технічної освіти;
     розробити нормативи    матеріально-технічного    забезпечення
професійно-технічних закладів освіти;
     встановити на  період  виходу  з  економічної   кризи   режим
фінансового сприяння  професійно-технічній  освіті  шляхом надання
галузі пріоритету у фінансуванні;
     врахувати необхідність  зміцнення  матеріально-технічної бази
закладів профтехосвіти   в   разі   використання   інвестицій   за
міжнародними угодами;
     розробити механізм самофінансування  навчальних  закладів  за
рахунок надання     платних     освітніх     послуг,    проведення
навчально-виробничої і навчально-комерційної діяльності,  а  також
інших позабюджетних джерел;
     внести в установленому порядку пропозиції про зміни у чинному
законодавстві щодо   звільнення   державних   професійно-технічних
закладів освіти від усіх видів податків і цільових внесків, пені і
штрафів за  несвоєчасне  виконання  договірних  зобов'язань  через
нестачу бюджетних коштів;
     розробити та       впровадити       механізми       посилення
соціально-економічного захисту      працівників      та      учнів
професійно-технічної освіти.
     8. Кадрове забезпечення професійно-технічної освіти.
     З метою  забезпечення  професійно-технічних  закладів  освіти
інженерно-педагогічними кадрами необхідно:
     привести у   відповідність  з  потребами  систему  підготовки
інженерно-педагогічних кадрів  для  професійно-технічних  закладів
освіти   на  базі  спеціалізованих  факультетів  вищих  навчальних
закладів;
     розробити і впровадити нові механізми  у  системі  підвищення
кваліфікації керівних     та     інженерно-педагогічних     кадрів
професійно-технічної освіти;
     забезпечити стабільність    у    виплаті   заробітної   плати
працівникам професійно-технічної освіти.
     9. Наукове забезпечення професійно-технічної освіти.
     З метою наукового забезпечення професійно-технічної освіти:
     впровадити цільове    фінансування    науково-дослідних    та
експериментальних робіт з актуальних проблем  професійно-технічної
освіти;
     розширити прийом  до  аспірантури  і  докторантури  з  питань
професійно-технічної освіти.
     10. Створення правової бази професійно-технічної освіти.
     В Україні   відсутні  законодавчі  акти  прямої  дії,  які  б
регулювали суспільні  відносини   у   сфері   професійно-технічної
освіти. Потребує   радикальних   змін  також  і  система  відомчих
нормативних актів. Для вирішення названих проблем необхідно:
     доопрацювати та  внести  в  установленому  порядку на розгляд
Верховної Ради    України    проект    Закону     України     "Про
професійно-технічну освіту";
     розробити (поновити)  та   впровадити   систему   нормативних
документів щодо     організації     та    здійснення    підготовки
кваліфікованих робітників.
 
 
 Глава Адміністрації
 Президента України                                   Д.ТАБАЧНИК