Згідно з ч. 5 ст. 252 КЗпП України працівники, які обиралися до складу профспілкових органів, не можуть бути звільнені з ініціативи власника підприємства (установи, організації) або уповноваженого ним органу протягом двох років після закінчення вибор...

             ПРЕЗИДІЯ КІРОВОГРАДСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
                        П О С Т А Н О В А
 
 від 08.05.96
 
 
 
                             (Витяг)
 
     У липні   1994   р.   Т.  пред'явив  позов  до  Знам'янського
міськвиконкому про поновлення на роботі  та  стягнення  заробітної
плати за час вимушеного прогулу. Позивач зазначав, що він працював
у відповідача  завідувачем  відділу  архітектури  та  капітального
будівництва  і за рішенням виконкому Знам'янської міської Ради від
9 червня 1994 р.  був звільнений з цієї посади за п. 1 ст. 40 КЗпП
( 322-08  )  за  результатами  проведеного конкурсу та у зв'язку з
реорганізацією  відділу.  Вважаючи   звільнення   неправильним   і
посилаючись  на  те,  що  справжньою його причиною було упереджене
ставлення адміністрації,  позивач  просив  суд  задовольнити  його
позов.
     Рішенням Знам'янського  міського суду від 9 листопада 1994 р.
у позові було  відмовлено.  Судова  колегія  в  цивільних  справах
Кіровоградського  обласного  суду  ухвалою  від  22 грудня 1994 р.
залишила рішення без зміни.
     Заступник Голови  Верховного  Суду України порушив у протесті
питання про скасування судових рішень.  Президія  Кіровоградського
обласного суду визнала, що судові рішення підлягають скасуванню, а
справа - направленню на новий розгляд з таких підстав.
     Відмовляючи у позові,  суд виходив з того, що міськвиконком у
зв'язку   з   реорганізацією   його   відділів   об'єднав   відділ
інвентаризації та містобудування з відділом земельних ресурсів,  а
на посаду завідувача цього відділу оголосив конкурс.  Оскільки  Т.
не став переможцем конкурсу і відмовився від запропонованої роботи
інженера-будівельника, трудовий договір з ним було розірвано за п.
1 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ).
     Судова колегія обласного суду визнала рішення  міського  суду
правильним.  Проте  воно  було  постановлено  без досить повного і
всебічного з'ясування дійсних обставин справи.
     Згідно з п.  1 ст.  40 КЗпП ( 322-08 ) трудовий договір  може
бути розірваний власником чи уповноваженим ним органом у разі змін
в організації  виробництва  і  праці,  в  тому  числі  ліквідації,
реорганізації,     перепрофілювання     підприємства,    установи,
організації, скорочення чисельності або штату працівників.
     Суд перевірив, чи було додержано під час розірвання трудового
договору  з  Т.  порядку  вивільнення  працівників,  і визнав,  що
будь-яких порушень законодавства про працю відповідач не допустив.
     Разом з  тим  суд  не взяв до уваги і не перевірив твердження
позивача про те,  що в жовтні 1992  р.  його  було  обрано  членом
профспілкового  комітету працівників міськвиконкому,  тому він мав
додаткові гарантії, передбачені ч. 5 ст. 252 КЗпП ( 322-08 ), і не
міг бути звільнений з роботи за п.  1 ст.  40 КЗпП  протягом  двох
років після закінчення цих повноважень.
     Згідно з ч. 5 ст. 252 КЗпП ( 322-08 ) звільнення з ініціативи
власника або уповноваженого ним органу працівників,  які обиралися
до складу профспілкових органів,  не  допускається  протягом  двох
років після закінчення виборних повноважень,  крім випадків повної
ліквідації підприємства або вчинення працівником  винних  дій,  за
які законодавством передбачена можливість звільнення (пункти 3, 4,
7,  8 ст.  40 і ст.  41).  У цих випадках звільнення провадиться в
порядку, передбаченому ч. 2 цієї статті.
     Додаткові гарантії  для  виборних  профспілкових працівників,
встановлені Законом СРСР "Про професійні спілки,  права і гарантії
їх діяльності" ( v1818400-90 ),  який  діє  на  території  України
згідно з  Постановою  Верховної  Ради  України  ( 1545-12 ) від 12
вересня 1991 р.,  поширюються на працівників,  які працюють як  на
підприємствах,  так  і  в  установах,  організаціях (статті 1 і 19
згаданого Закону).
     Оскільки на порушення вимог статей 15,  30 ЦПК ( 1501-06 ) це
питання з достатньою повнотою судом з'ясовано  не  було,  президія
Кіровоградського  обласного суду скасувала судові рішення у справі
й направила її на новий розгляд.
 
 "Трудові спори:  законодавство,  коментар,  судова практика", К.:
Істина, 2000 р.