Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про серйозні недоліки в роботі та невідкладні заходи щодо поліпшення діяльності цивільної авіації

Архів документів. Текст правового акту станом на 27 березня 2007 року


 
                        П О С Т А Н О В А
                   від 28 грудня 1996 р. N 1587
                               Київ
          Про серйозні недоліки в роботі та невідкладні
       заходи щодо поліпшення діяльності цивільної авіації
 
     Відзначити, що прийняті за останні  роки  рішення  Президента
України  та  Кабінету  Міністрів України про забезпечення розвитку
цивільної авіації Міністерство транспорту і Державний  департамент
авіаційного транспорту виконали не повною мірою.
     До цього  часу  не  вирішено  питання  безпеки  польотів,  не
розроблено    необхідної    нормативної   бази,   авіапідприємства
перебувають  у  складному   фінансовому   становищі.   Залишається
неконтрольованим створення великої кількості авіаперевізників,  що
свідчить про відсутність дійового контролю за діяльністю цивільної
авіації.
     Вжиті Міністерством транспорту у поточному році  заходи  щодо
поліпшення  роботи  Державного департаменту авіаційного транспорту
не дали очікуваних результатів. Керівники Укравіатрансу не зробили
висновків з рішень колегії Міністерства,  не перебудували роботу в
напрямі  підвищення  її   ефективності,   що   свідчить   про   їх
неспроможність   проводити  державну  політику  в  цій  галузі  на
належному рівні.
     Особливе занепокоєння   викликає   стан   безпеки   цивільної
авіації,  який  призводить   до   катастроф,   авіаційних   подій,
інцидентів,  загибелі  людей  і  техніки,  у тому числі й з такими
тяжкими наслідками,  як в аеропорту м.  Донецька 3 листопада  1996
року;  старіння  та  економічна  неефективність  парку  повітряних
суден;  спад  обсягів  авіатранспортних   перевезень   і   послуг;
неможливість      оновлення      парку     високоефективними     і
конкурентоспроможними літаками;  безконтрольність у роботі значної
кількості  повітряних суден за безприбутковими договорами оренди в
інших країнах з виключенням їх із Державного  реєстру  України,  а
також  на  підприємствах  міністерств та інших центральних органів
виконавчої влади.
     З метою поліпшення діяльності цивільної авіації, забезпечення
її  розвитку,  підвищення  рівня  безпеки  польотів  і  авіаційної
безпеки  та на виконання Указу Президента України від 23 листопада
1996 р.  N 1120 ( 1120/96 ) "Про рішення Ради національної безпеки
і  оборони  України  від  21  листопада 1996 року "Про невідкладні
заходи  щодо  впорядкування  державного   регулювання   діяльності
авіації в       Україні"       Кабінет      Міністрів      України
п о с т а н о в л я є:
     1. Роботу   колегії   Державного   департаменту   авіаційного
транспорту   щодо  забезпечення  діяльності,  розвитку,  надійного
режиму  безпеки  цивільної  авіації  та  виконавської   дисципліни
визнати недостатньою.
     Порушити перед    Президентом    України    клопотання    про
недоцільність  подальшого перебування на посаді першого заступника
голови  Державного  департаменту  авіаційного  транспорту  Шмигуна
Вадима Павловича у зв'язку з серйозними недоліками в роботі.
     2. Схвалити    невідкладні   заходи   поліпшення   діяльності
цивільної авіації (додаються).
     3. Затвердити  подану  Міністерством   транспорту   Концепцію
розвитку цивільної авіації України (додається).
     4. Погодитися  з  пропозиціями  Міністерства  транспорту щодо
доцільності:
     функціонування структури   державного   управління  цивільною
авіацією,  яка передбачає,  що Державний  департамент  авіаційного
транспорту  та  Комітет  по  використанню  повітряного  простору є
органами   виконавчої   влади,    підпорядкованими    Міністерству
транспорту;
     створення відповідно до статті 3 Повітряного кодексу  України
( 3167-12  )  Державної  інспекції  з  нагляду за безпекою авіації
(Укравіанагляд), підпорядкованої Кабінету Міністрів України.
     5. Схвалити поданий Міністерством транспорту і  узгоджений  з
відповідними   міністерствами   та  іншими  центральними  органами
виконавчої   влади   проект   Указу   Президента   України    щодо
впорядкування  державного регулювання діяльності авіації в Україні
та внести його на розгляд Президентові України.
     6. Взяти до відома,  що Міністерством з  питань  надзвичайних
ситуацій   та   у   справах   захисту   населення   від  наслідків
Чорнобильської катастрофи (Кальченко В.М.) разом  з  Міністерством
транспорту (Данькевич І.П.), Міністерством зв'язку (Худолій Д.А.),
Міністерством внутрішніх справ (Кравченко Ю.Ф.),  Службою  безпеки
(Радченко  В.І.),  Міністерством закордонних справ (Удовенко Г.Й.)
розроблена    система     інформування     Президента     України,
Прем'єр-міністра  України,  Ради  національної  безпеки  і оборони
України про авіаційні події та результати їх розслідування.
     7. Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та  у  справах
захисту   населення   від   наслідків   Чорнобильської  катастрофи
(Кальченко  В.М.)  разом  з  Міністерством  транспорту  (Данькевич
І.П.),   Міністерством   оборони   (Кузьмук  О.І.),  Міністерством
внутрішніх справ (Кравченко Ю.Ф.),  Міністерством охорони здоров'я
(Сердюк  А.М.),  Міністерством  закордонних  справ (Удовенко Г.Й.)
розробити та до кінця поточного року внести  на  розгляд  Кабінету
Міністрів України конкретні пропозиції щодо створення національної
системи  пошуково-рятувальних  робіт  в   авіації   для   доповіді
Президентові України.
     8. Міністерству  закордонних  справ  (Удовенко  Г.Й.) разом з
Міністерством транспорту (Данькевич І.П.),  Міністерством  оборони
(Кузьмук  О.І.),  Міністерством  зовнішніх  економічних зв'язків і
торгівлі (Осика  С.Г.),  Міністерством  юстиції  (Головатий  С.П.)
терміново   здійснити   скоординовані   заходи   щодо   повернення
вітчизняних  літаків,  які  незаконно  утримуються  авіакомпаніями
Російської Федерації,  Перу, Нігерії, Судану, Єгипту, Угорщини, та
відшкодування пов'язаних з цим збитків.
     9. Міністерству транспорту до 25  січня  1997  р.  внести  на
розгляд   Кабінету   Міністрів   України   пропозиції   про  шляхи
структурної реорганізації  та  подальшого  акціонування  державних
підприємств   цивільної   авіації,   модернізації   та  технічного
переоснащення авіаційних  підприємств  для  доповіді  Президентові
України.
     10. Міністерству  транспорту  до  20 березня 1997 р.  разом з
відповідними  міністерствами  та  іншими   центральними   органами
виконавчої  влади  розробити  і  внести  на  затвердження Кабінету
Міністрів України проект Комплексної програми  розвитку  цивільної
авіації України.
     11. Фонду    державного    майна,   Міністерству   транспорту
підготувати та до 20 грудня 1996 р.  подати  на  розгляд  Кабінету
Міністрів України обгрунтування доцільності акціонування державної
авіакомпанії "Авіалінії України".
     12. Для забезпечення взаємодії між авіацією Збройних  Сил  та
авіаційним транспортним  комплексом  Міністерству оборони (Кузьмук
О.І.)  і  Міністерству  транспорту  (Данькевич   І.П.)   разом   з
Міністерством  з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту
населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (Кальченко В.М.)
до 20 січня 1997 року:
     визначити механізм співпраці та  основні  принципи  взаємодії
між Міністерством оборони, Міністерством транспорту, Міністерством
з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення  від
наслідків   Чорнобильської   катастрофи   у   сфері   використання
повітряного  простору,  проведенні   пошуково-рятувальних   робіт,
використанні авіаційної техніки та аеродромів;
     підготувати разом  із  заінтересованими   міністерствами   та
іншими  центральними  органами  виконавчої влади і подати Кабінету
Міністрів України проект Концепції модернізації та розвитку єдиної
цивільно-військової   системи  використання  повітряного  простору
України.
     13. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на Першого
віце-прем'єр-міністра України Дурдинця В.В.
 
     Прем'єр-міністр України                     П.ЛАЗАРЕНКО
     Інд.34
                                          Додаток
                          до постанови Кабінету Міністрів України
                              від 28 грудня 1996 р. N 1587
                   Невідкладні заходи поліпшення
                   діяльності цивільної авіації
     1. Розробити  і  подати  на  затвердження  Кабінету Міністрів
України довготермінову програму оновлення парку літаків  цивільної
авіації державних авіапідприємств та авіакомпаній (в тому числі за
участю   інвесторів),   передбачивши   пріоритетне    використання
авіаційної  техніки  вітчизняного  виробництва,  а  до  початку її
поставки - використання високоефективних повітряних суд іноземного
виробництва.
                     Мінтранс, Мінмашпром, Мінекономіки, Мінфін,
                     Національне агентство з реконструкції та
                     розвитку, Фонд державного майна.
                     Лютий 1997 року.
     2. Розробити  графік  проведення в 1997 році реструктуризації
авіапідприємств з виділенням аеропортів як окремих юридичних  осіб
та   пропозиції  щодо  впровадження  сучасних  форм  власності  на
державних авіапідприємствах і в авіакомпаніях.
                     Мінтранс, Мінекономіки, Фонд державного
                     майна, Антимонопольний комітет.
                     До 25 січня 1997 року.
     3. Подати проект постанови Кабінету  Міністрів  України  щодо
внесення  змін  до  постанови  Кабінету  Міністрів  України від 28
вересня 1993  р.  N  819  "Про  створення  спеціалізованого  фонду
фінансування  загальнодержавних  витрат на авіаційну діяльність та
участь України у міжнародних авіаційних організаціях".
                     Мінтранс, Мінекономіки, Мінфін, Мінюст.
                     До 25 січня 1997 року.
     4. Завершити розгляд схеми фінансування проектів модернізації
аеронавігаційної  системи  та  подати Кабінетові Міністрів України
висновки щодо її впровадження.
                     Національне агентство   з   реконструкції  та
                     розвитку, Мінтранс, Мінекономіки, Мінмашпром.
                     До 15 лютого 1997 року.
     5. Подати  на  затвердження Президенту України проект змін та
доповнень до Указу Президента України від 20 березня 1996 р. N 201
"Про Міжвідомчу  комісію  з  питань  авіаційної політики,  безпеки
авіації та використання повітряного простору України".
                     Мінтранс, Міноборони.
                     До 20 січня 1997 року.
     6. З  урахуванням  висновків  Міжвідомчої  комісії  з  питань
авіаційної  політики,  безпеки авіації та використання повітряного
простору України  завершити  підготовку  до  укладення  угоди  про
придбання  літаків  для державної авіакомпанії 'Авіалінії України'
на лізинговій основі.
                     Мінтранс, Національне       агентство       з
                     реконструкції   та   розвитку,   авіакомпанія
                     "Авіалінії України",  МЗЕЗторг, Мінекономіки,
                     СБУ.
                     До  20  січня  1997  року.
     7. Подати   Кабінетові   Міністрів  України  пропозиції  щодо
впровадження  ефективних  форм  управління  державним   майном   з
урахуванням особливостей цивільної авіації.
                     Фонд державного майна,  Мінтранс.
                     До 20 січня 1997 року.
     8. З  метою  забезпечення  ефективного  та  прибуткового  для
держави використання існуючих авіамаршрутів  вивчити  їх  розподіл
між  призначеними авіаперевізниками та внести Кабінетові Міністрів
України відповідні пропозиції.
                     Мінтранс.
                     До 25 січня 1997 року.
 
     9. Вивчити  та внести на розгляд Кабінетові Міністрів України
питання щодо створення в  Україні  сильного  конкурентоспроможного
авіаперевізника.
                     Мінтранс, Мінекономіки, Мінюст,
                     Антимонопольний   комітет,   Фонд  державного
                     майна.
                     1 квартал 1997 року.
     10. Внести  Кабінетові Міністрів України узгоджені пропозиції
про  передачу  до  складу  цивільної  авіації   повітряних   суден
Міноборони,  які  вивільняються  зі складу Збройних Сил України та
наявних у них літаків,  що можуть бути використані  для  цивільних
перевезень.
                     Міноборони, Фонд державного майна, Мінтранс.
                     До 31 березня 1997 року.
     11. Внести   Кабінетові  Міністрів  України  пропозиції  щодо
притягнення до відповідальності конкретних посадових осіб,  винних
в  укладенні  договорів  оренди  українських  повітряних суден для
використання за межами  країни,  в  яких  не  передбачалися  умови
забезпечення  повернення  літаків  в  Україну,  а також у невжитті
дійових заходів для їх повернення.
                     Мінтранс, МЗС, Мінюст, Міноборони, МЗЕЗторг,
                     Фонд державного майна, Мінекономіки.
                     До 20 січня 1997 року.
     12. Вивчити   питання   про   економічну  доцільність  оренди
українських повітряних суден для використання за межами країни  та
забезпечення  їх  ефективного використання.  Висновки і пропозиції
подати Кабінетові Міністрів України.
                     Мінекономіки,  Фонд державного майна,
                     МЗЕЗторг, Мінтранс, Міноборони.
                     1 квартал 1997 року.
     13. Внести  Кабінетові Міністрів України пропозиції про шляхи
погашення боргів державної авіакомпанії  "Авіалінії  України,  які
виникли у зв'язку з придбанням за кордоном у 1991 році літаків для
невідкладних державних потреб.
                     Мінтранс, Мінфін, Мінекономіки.
                     До 30 грудня 1996 року.
     14. Розробити та подати Кабінетові Міністрів  України  проект
Положення  про особливий статус міжнародного аеропорту Бориспіль з
метою  максимального  сприяння   його   реконструкції,   розвитку,
забезпеченню перевезень вищих посадових осіб і офіційних делегацій
України та інших держав.
                     Мінтранс, Мінекономіки, Мінфін, СБУ,
                     Державна митна служба, Держкомкордон,
                     Національне агентство з реконструкції та
                     розвитку.
                     Січень 1997 року.
     15. Розробити   і  погодити  з  Мінтрансом  плани  та  заходи
забезпечення безпеки польотів під час проведення  авіатранспортних
робіт.
                     Мінмашпром, Міноборони, Міносвіти,
                     Товариство сприяння обороні.
                     Січень 1997 року.
     16. Розробити і подати Кабінетові  Міністрів  України  проект
Положення  про  взаємодію міністерств та інших центральних органів
виконавчої  влади  у  сертифікації  типу  авіаційної   техніки   і
авіаційних виробництв та у збереженні льотної придатності.
                     Мінтранс, Мінмашпром, Міноборони,
                     Держстандарт.
                     Травень 1997 року.
     17. Внести  Кабінетові  Міністрів  України   пропозиції   про
джерела  фінансування витрат на придбання спеціального обладнання,
необхідного для забезпечення авіаційної безпеки.
                     Мінекономіки, Мінфін, Мінтранс.
                     До 20 січня 1997 року.
     18. Погодити та подати Кабінетові  Міністрів  України  проект
постанови   щодо   регулювання  діяльності  у  сфері  використання
повітряних суден  спортивного  призначення,  надлегких  повітряних
суден та повітряних суден, виготовлених аматорами.
                     Мінтранс, Міноборони, Товариство сприяння
                     обороні, Фонд державного майна.
                     До 25 січня 1997 року.
     19. Внести  Кабінетові  Міністрів  України  пропозиції   щодо
оптимізації кількості експлуатантів авіаційної техніки, розроблені
на підставі результатів аналізу забезпечення ними безпек цивільної
авіації,   використання   майна   та   наслідків   їх  економічної
діяльності.
                     Мінтранс, Мінекономіки.
                     1 квартал 1997 року.
     20. Провести підготовчу роботу до  укладення  угод  з  іншими
державами з питань льотної придатності авіаційної техніки,  в яких
розробляється авіаційна техніка, що використовується в Україні.
                     Мінтранс, МЗС.
                     Протягом 1997 року.
     21. Подати  Кабінетові  Міністрів  України  пропозиції   щодо
оптимізації кількості  пунктів  пропуску  через державний кордон в
аеропортах України.
                     Мінтранс, МЗС,  Держкомкордон, Державна митна
                     служба.
                     До 1 лютого 1997 року.
 
              Міністр
     Кабінету Міністрів України                  В.ПУСТОВОЙТЕНКО
 
                                       ЗАТВЕРДЖЕНО
                          до постанови Кабінету Міністрів України
                              від 28 грудня 1996 р. N 1587
 
                            КОНЦЕПЦІЯ
                розвитку цивільної авіації України
                      1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
     Ця Концепція  визначає  основні  напрями  розвитку  цивільної
авіації  України  на  15  -  20-річний період як складової частини
транспортної   галузі   та   шляхи   розв'язання   проблем,    які
прогнозуються на цей період.
     Концепція розроблена  на  основі  законодавства  України.  Її
концептуальні   положення   грунтуються  на  тому,  що  Україна  є
незалежною державою,  одним із засновників ООН,  входить  до  Ради
Європи,  є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО)
та інших міжнародних авіаційних організацій,  займає  вигідне  для
діяльності  авіаційного  транспорту  геополітичне  становище,  має
широку і розвинуту  інфраструктуру  цивільної  авіації,  розвинуту
авіаційну  промисловість,  спроможну  розробляти,  виготовляти  та
обслуговувати  сучасну  авіаційну  техніку,   а   також   потужний
потенціал  наукових,  проектних,  навчальних  закладів  і фахівців
авіаційної галузі.
     У Концепції   враховані   також  соціальні  аспекти  розвитку
цивільної авіації.
     Основними завданнями цивільної авіації України є:
     задоволення потреб  населення,  підприємств   і   держави   в
авіаційних перевезеннях та послугах як на території України, так і
за її межами із забезпеченням прибутковості авіаційних перевезень;
     збільшення частки    експортного    потенціалу   України   на
міжнародному ринку авіаційних перевезень і послуг шляхом  значного
підвищення конкурентоспроможності українських авіаперевізників;
     підтримання оперативної готовності цивільної авіації  України
до   використання   її  в  інтересах  підвищення  обороноздатності
держави.
     Виходячи з   перелічених  завдань  основними  пріоритетами  у
галузі цивільної авіації слід вважати:
     розвиток галузі  як  складової  частини  єдиної  транспортної
системи України на  основі  раціонального  розподілу  завдань  між
окремими видами транспорту;
     удосконалення управління   системою   повітряних    сполучень
відповідно  до  вимог  ринкової  економіки  і  на  основі розвитку
правової бази;
     забезпечення підтримання безпеки цивільної авіації України;
     інтеграцію авіаційного  транспорту   України   у   міжнародну
систему  цивільної  авіації  на  основі  впровадження стандартів і
рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації  (ІКАО)  та
взаємовигідного  співробітництва  з  українськими  та міжнародними
організаціями;
     створення ринкового конкурентного середовища в галузі авіації
на основі сприяння діяльності підприємств різних форм власності із
залученням як вітчизняних, так і іноземних інвесторів;
     розвиток наукової  бази  цивільної   авіації;   взаємовигідне
рівноправне   співробітництво   з   іноземними  науково-технічними
установами;
     переоснащення парку  цивільної  авіації  сучасною технікою на
основі пріоритетного придбання високоефективної авіаційної техніки
вітчизняного виробництва,  обмеженого імпорту ефективної іноземної
авіатехніки,  а також  використання  у  складі  цивільної  авіації
авіаційної    техніки   Міноборони   згідно   з   договорами   між
Військово-Повітряними Силами і авіапідприємствами;
     раціональне використання,   розширення  та  переоснащення  на
сучасному   рівні    мережі    цивільних    аеропортів    України;
переорієнтація    (в   разі   економічної   доцільності   або   за
необхідності) для потреб  цивільної  авіації  колишніх  військових
аеродромних комплексів з метою ефективного використання державного
майна, збереження аеродромних споруд і робочих місць;
     впровадження єдиного  аеронавігаційного та зв'язкового поля у
повітряному просторі України;
     інтеграцію системи  обслуговування повітряного руху України в
європейську та  світову  системи,  модернізацію  та  переоснащення
технічних засобів обслуговування повітряного руху.
     Ця Концепція повинна бути стратегічним  орієнтиром  для  всіх
причетних  до  роботи  цивільної  авіації  суб'єктів діяльності та
органів виконавчої влади, а її основні положення - основою програм
розвитку цивільної авіації та її складових частин.
          2. ЦИВІЛЬНА АВІАЦІЯ - СКЛАДОВА ЧАСТИНА ЄДИНОЇ
                   ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
     Цивільна авіація є  складовою  частиною  єдиної  транспортної
системи України.
     Роль цивільної  авіації  в загальному транспортному комплексі
визначається її можливістю забезпечити набагато більшу порівняно з
іншими видами транспорту швидкість перевезень пасажирів,  вантажів
та пошти,  що особливо виявляється під час виконання перевезень на
великі відстані.
     Забезпечення надійного транспортного зв'язку  між  населеними
пунктами,  аеропортами, вантажними терміналами тощо вимагає чіткої
координації  роботи   цивільної   авіації   з   суміжними   видами
транспорту.
     Враховуючи розвинуту  мережу  аеропортів  та   аеродромів   і
водночас  відсутність  швидкісних  трас наземних видів транспорту,
цивільна   авіація   в   межах   України   може   бути   достатньо
конкурентоспроможною   на   ринку   пасажирських   перевезень  вже
починаючи з відстаней 200 - 300 кілометрів.
     Важливу роль    цивільна   авіація   відіграє   в   народному
господарстві, особливо під час виконання таких завдань, як обробка
сільгоспугідь,  патрулювання,  гасіння лісових пожеж, забезпечення
невідкладної медичної допомоги у важкодоступних місцях,  рятування
людей під час стихійних явищ, надзвичайних подій тощо.
     У наступні роки  прогнозується  зростання  обсягу  авіаційних
перевезень пасажирів і вантажів, а також надання авіаційних послуг
народному господарству,  що вимагатиме посилення впливу  Мінтрансу
на розвиток усіх видів транспорту і координацію їхньої діяльності.
     3. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ ТА ПРИНЦИПИ
      РЕГУЛЮВАННЯ ЇЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
     Мінтранс є центральним органом виконавчої влади регулювання у
транспортній  системі України,  який разом з підпорядкованими йому
Державним департаментом авіаційного  транспорту  (Укравіатрансом),
Комітетом      по      використанню     повітряного     транспорту
(Украеронавігацією)  здійснює  державне   регулювання   діяльності
цивільної авіації.
     Зазначені органи виконавчої влади провадять  свою  діяльність
за напрямами, визначеними Повітряним кодексом України ( 3167-12 ).
     Створена при Президентові України Міжвідомча комісія з питань
авіаційної  політики,  безпеки авіації та використання повітряного
простору  України  є   постійно   діючим   консультативно-дорадчим
органом,  який  розробляє  єдині  підходи  до проведення державної
авіаційної  політики,  підвищення   безпеки   цивільної   авіації,
модернізації    існуючої    аеронавігаційної    системи,   захисту
зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних інтересів  України  як
авіаційної держави.
     Згідно з вимогами  Повітряного  кодексу  України  передбачено
вдосконалення  національної системи забезпечення безпеки цивільної
авіації.  Суб'єктами  авіаційної  діяльності  незалежно  від  форм
власності є:
     авіаційні компанії (авіаперевізники);
     аеропорти;
     підприємства обслуговування повітряного простору;
     підприємства з технічного обслуговування,  ремонту та доробки
авіаційної техніки;
     підприємства-розробники та   виробники  цивільної  авіаційної
техніки;
     навчальні заклади та наукові установи;
     наукові, дослідні та проектні організації;
     інші підприємства   та   фізичні   особи,   діяльність   яких
регламентується Повітряним кодексом України.
     Основою функціонування   цивільної   авіації   повинні  стати
ринкові відносини, найважливішими елементами яких є роздержавлення
та демонополізація, цивілізована конкуренція, рівність підприємств
усіх форм  власності,  розширення  сфери  застосування  приватного
капіталу.  Для  сприяння  впровадженню  ринкових  відносин  органи
виконавчої влади  згідно  із  законодавством  розробляють  правила
конкуренції,   відповідно  до  яких  призначення  перевізника  для
міжнародних маршрутів здійснюватиметься лише на конкурсній  основі
згідно   з   установленим   порядком  і  з  числа  не  менше  двох
авіакомпаній.
     Створюватимуться умови   для   прискореного  акціонування  та
приватизації авіакомпаній (авіаперевізників).
     Приватизація державних   підприємств  авіаційного  транспорту
здійснюватиметься  шляхом  продажу  акцій  відкритих   акціонерних
товариств, створених на базі майна цих підприємств, із збереженням
у  необхідних  випадках  контрольного  пакета  акцій   підприємств
загальнодержавного значення в державній власності.
     Першочерговій приватизації       підлягатимуть       збиткові
підприємства    авіаційного   транспорту   та   підприємства,   що
задовольняють місцеві потреби.
     На початковому етапі акціонування аеропортів буде встановлено
контроль з боку держави  шляхом  збереження  за  нею  контрольного
пакета акцій.
     З метою  забезпечення  конкурентоспроможності  на   світовому
ринку  авіаперевезень  Кабінет Міністрів України надаватиме статус
Національного авіаперевізника провідним українським авіакомпаніям;
умови   та   порядок   надання   такого   статусу  визначатимуться
відповідним положенням.
     Створення належних умов для добросовісної конкуренції,  тобто
рівних  можливостей  для  діяльності  всім   авіакомпаніям,   буде
досягнуто  передусім  шляхом  забезпечення  їм  рівного доступу до
аеропортових послуг.  З цією метою необхідно  виділити  із  складу
авіапідприємств   аеропорти   як   самостійні   юридичні  особи  з
урахуванням інтересів базових льотно-технічних комплексів.
     Структурно-організаційні перетворення      в      авіаційному
транспорті   передбачають   відокремлення   суб'єктів    природних
монополій  від  суб'єктів  і  підрозділів,  що працюють у ринкових
умовах.
     Не повинні    підлягати    приватизації    підприємства,   що
забезпечують   функціонування   державної   системи   використання
повітряного  простору,  а  також  ті,  що  забезпечують  виконання
спеціальних польотів,  літаки,  на яких установлено обладнання для
виконання спеціальних робіт (літаки-заправники,  літаки, обладнані
для  фотографування,  літаки-лабораторії),  навчальні  заклади  та
наукові установи цивільної авіації, що фінансуються з бюджету.
    4. ІНТЕГРАЦІЯ АВІАЦІЙНОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ У МІЖНАРОДНУ
                    СИСТЕМУ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ
     Вступ України до Міжнародної  організації  цивільної  авіації
(ІКАО)  став першим кроком,  з якого розпочався вихід національної
цивільної авіації на міжнародний ринок  авіаційних  перевезень  та
авіаційних робіт.
     Вигідне географічне  положення  України  на перетині шляхів з
Європи в Азію,  з Півночі на  Південь  на  фоні  перевантаження  і
перенасиченості    європейських    транспортних   вузлів   створює
передумови для її інтеграції в світову авіатранспортну систему,  а
наявність    потужної    авіаційної    промисловості   дає   змогу
розраховувати на  інтеграцію  у  сферу  розробки,  виробництва  та
ремонту сучасної авіаційної техніки.
     Подальша інтеграція України у  міжнародну  систему  цивільної
авіації передбачає:
     заохочення авіапідприємств    України     до     використання
міжнародних   стандартів,   вступу   до   Міжнародної  організації
авіаційних перевізників (ІАТА)  та  інших  міжнародних  авіаційних
асоціацій;  ефективну  кооперацію  з  зарубіжними  авіакомпаніями,
збільшення на світовому ринку авіаперевезень частки України;
     створення і  міжнародну сертифікацію агентських мереж продажу
авіаперевезень;  залучення  сучасних  стандартів   і   технологій;
використання  існуючих,  а  в разі потреби розробку і впровадження
власних інвенторних  систем  для  українських  авіапідприємств,  а
також  їх підключення до всесвітніх комп'ютерних систем бронювання
та продажу;
     створення сучасної    автоматизованої    системи   управління
повітряним рухом,  сумісної та інтегрованої в регіональну систему,
що розробляється під егідою ІКАО;
     координацію розкладів   міжнародних   і   внутрішніх   рейсів
українських  авіакомпаній з урахуванням існуючого і перспективного
попиту на міжнародні авіаперевезення таким чином,  щоб максимально
ефективно   використовувати   географічні   переваги  України  для
забезпечення транзиту  міжнародних  авіаперевезень  через  вузлові
міжнародні аеропорти України;
     укладення дво-   і   багатосторонніх   угод,   передусім    з
прикордонними     державами,     щодо     спільного     проведення
пошуково-рятувальних  та   інших   подібних   заходів,   спрощення
формальностей під час їх проведення тощо;
     створення правової бази для експорту  та  імпорту  авіаційної
техніки, продажу ліцензій на її виготовлення в іноземних державах,
залучення української  промисловості  до  виробництва,  технічного
обслуговування та ремонту імпортованої авіаційної техніки.
     У найближчі 1 - 2 роки планується:
     вирішити питання про представництво України в ІКАО,  участь у
роботі ротаційних груп з подальшим входженням до Ради ІКАО;
     вступити до Асоціації авіаперевізників Європи;
     продовжити розроблення Зводу національних авіаційних  правил,
створюваних на рівні вимог ІКАО;
     провести сертифікацію     агентської      мережі      продажу
авіаперевезень;
     завершити організацію   ефективної    національної    системи
забезпечення безпеки цивільної авіації на рівні вимог ІКАО;
     завершити укладення меморандумів про домовленість щодо оренди
повітряних суден з повноважними органами цивільної авіації держав-
орендарів авіаційної техніки української реєстрації;
     продовжити укладення  технічних  домовленостей з повноважними
органами цивільної  авіації  розвинутих  країн  щодо  імпортування
авіаційної   техніки   в   Україну   (із   залученням  української
промисловості до коопераційної участі у випуску, обслуговуванні та
ремонті імпортованої техніки);
     розпочати разом з  Мінмашпромом,  МЗС  і  МЗЕЗторгом  роботу,
пов'язану   з   укладенням   міжнародних  договорів  з  провідними
авіаційними  державами  щодо   експорту   української   авіаційної
техніки;
     на основі   співробітництва    з    іноземними    авіаційними
адміністраціями    та    міжнародними    організаціями   розпочати
перепідготовку    спеціалістів    авіатранспортної    галузі    за
міжнародними  стандартами,  утворивши  при  сприянні  ІАТА на базі
Київського міжнародного університету цивільної авіації  навчальний
центр  для перепідготовки і стажування спеціалістів,  у тому числі
іноземних,   з   питань   організації   продажу    авіаперевезень,
транспортно-експедиційного  обслуговування,  фінансової діяльності
та управління авіакомпаніями;
     розв'язати проблеми    щодо    кордонів   районів   польотної
інформації в північно-західній частині Чорного моря.
     У найближчі 3 - 5 років передбачається:
     добитися повноправного  членства  України  у  Раді  ІКАО   та
вирішити  питання про входження України до регіональних авіаційних
організацій Європи;
     завершити укладення  домовленостей  з  повноважними  органами
цивільної авіації розвинутих країн щодо імпорту авіаційної техніки
в Україну;
     організувати навчання та перепідготовку фахівців міжнародного
класу  в закладах України і задовольнити потреби цивільної авіації
України в перепідготовці спеціалістів за міжнародними стандартами.
     Беручи до   уваги   високий   рівень  кооперації  авіаційного
виробництва,   особливе   значення    надаватиметься    розвиткові
рівноправних    та    взаємовигідних    зв'язків   з   авіаційними
адміністраціями Російської Федерації, Узбекистану, інших країн.
     Проводитимуться постійні  консультативні  зустрічі  з  питань
організації управління  повітряним  рухом  в районі Чорного моря з
відповідними органами Болгарії, Грузії, Румунії, Росії, Туреччини.
     Співробітництво з  Міждержавним  авіаційним  комітетом  (МАК)
розвиватиметься   на   основі   укладених   з   ним   угод,  якими
передбачається делегування Комітетові обмеженого переліку  функцій
для  спільного  виконання робіт у визначених напрямах сертифікації
авіаційної техніки,  виробництва,  аеропортів, а також розроблення
нормативних авіаційних документів.
        5. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ
     Правовою основою  діяльності  і  розвитку цивільної авіації є
Конституція України (  254к/96-ВР  ),  Повітряний  кодекс  України
( 3167-12 ),  Закон України "Про транспорт" ( 232/94-ВР ), а також
інші законодавчі та нормативні акти,  що діють в цивільній авіації
і на транспорті в цілому.
     Правова база  цивільної  авіації   України   створюватиметься
шляхом:
     удосконалення діючих    та    розроблення     нових     актів
законодавства, що стосуються діяльності цивільної авіації;
     визначення як  базової  системи  авіаційних  правил,  норм  і
стандартів  (американської-FAR,  європейської-JAR  або  системи АП
Міждержавного авіаційного комітету) для  гармонізації  відповідних
авіаційних правил України;
     визначення та акредитації  закладів,  установ,  фахівців  для
створення авіаційних правил,  норм і стандартів;  використання для
цієї мети потенціалу національних наукових, освітніх та виробничих
закладів;
     створення системи доведення нормативно-правових документів до
безпосередніх користувачів незалежно від форм власності.
     Розроблення авіаційних правил здійснюватиметься відповідно до
затверджених  графіків  з визначенням пріоритетності найважливіших
та першочергових  правил.  Контроль  за  розробленням  правил,  їх
державна  реєстрація  та введення у дію є одним з основних завдань
державного регулювання цивільної авіації.
     Передбачається використання можливостей спільного розроблення
нормативних документів з відповідними зарубіжними або міжнародними
організаціями.
     Порядок внесення змін і доповнень до актів законодавства,  що
стосуються цивільної авіації, визначається законодавством України.
     Передбачається встановлення постійного контролю за виконанням
авіакомпаніями,  авіапідприємствами,  іншими  суб'єктами цивільної
авіації вимог  діючих  нормативно-правових  актів,  в  тому  числі
контролю за     приведенням     установчих      документів      та
організаційно-правових  форм  суб'єктів  сфери цивільної авіації у
відповідність із законодавством.
             6. РИНОК АВІАЦІЙНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ТА РОБІТ
            Аналіз та перспективи розвитку перевезень
     Обсяги ринку  авіаційних  перевезень  визначаються  потребами
населення  та  загальнодержавного  і   приватного   господарського
комплексу  в  цих  послугах,  купівельною спроможністю пасажирів і
вантажовідправників.
     Виходячи із   зручного  географічного  положення  України  та
численної української діаспори, на ринку перевезень до 2010 - 2015
років  можна  визначити  такі  важливі  для  перевізників  України
сегменти ринку та основні орієнтовні завдання щодо їх освоєння:
     Північна Америка:  в  разі  заміни  літаків,  що планується у
найближчі два роки,  можливо збільшити обсяг  перевезень  до  2000
року вдвічі,  до 2005 року - втричі,  до 2010 року - в чотири рази
порівняно з 1995 роком і виконувати регулярні  польоти  з  кількох
міст   України   до  6  -  8  міст  цього  регіону  на  200-місних
далекомагістральних літаках.
     Південна Америка:  можливо  розпочати  до 2000 року польоти в
одну з країн цього перспективного  регіону  (Бразилія,  Аргентина,
Перу,  Чілі)  і вийти на виконання регулярних перевезень.  Польоти
виконуватимуться  на  трансконтинентальних  літаках  з  проміжними
посадками в південних містах США.
     Європа: передбачається   інтенсивний   розвиток   перевезень,
поступове охоплення ними майже всіх європейських країн, збільшення
кількості рейсів, вихідних пунктів в Україні та країнах Європи.
     Загальний обсяг  перевезень  порівняно  з  1995 роком повинен
збільшитись до 2000 року в півтора - два  рази,  до  2010  року  -
втричі.  Планується  широке  використання  різних типів повітряних
суден   (середньомагістральних,   близькомагістральних,    літаків
місцевих ліній) місткістю від 30 до 150 пасажиромісць.
     Африка: триватиме  освоєння  ринку  країн  Північної  Африки,
передбачається  розпочати  регулярні  польоти  до  Центральної  та
Південної Африки. Обсяги перевезень повинні збільшитись в 1,5 раза
до  2000  року  і  в 2,5 раза до 2010 року порівняно з 1995 роком.
Використовуватимуться середньомагістральні літаки.
     Близький Схід:  ринок перевезень до цього регіону сформовано,
нині він охоплює майже всі  країни  регіону.  Головне  завдання  -
переведення  на  регулярну  основу  численних  чартерних польотів.
Значного збільшення пасажирських перевезень не передбачається.
     Азія: триватиме освоєння маршрутів до Китаю та Індії, повинні
відкритися регулярні рейси до Таїланду  та  Індонезії.  Планується
відкрити нові маршрути до Японії, Кореї, Пакистану та деяких інших
країн.  Обсяг перевезень збільшиться в 1,7 раза  до  2000  року  і
втричі  -  до  2010  року.  На  азіатських  маршрутах до 2000 року
передбачається використання літаків ІЛ-62М, ТУ-154М, із заміною їх
на більш сучасні впродовж наступних двох - трьох років.
     Австралія, Океанія:   дуже   віддалений   регіон.   Наявність
численної діаспори в Австралії та Новій Зеландії може бути основою
для відкриття регулярних польотів, але не раніше 2005 року.
     Росія, Білорусія,   Прибалтика,   Середня   Азія:  очікується
поступове  відновлення  ринку   збільшення   кількості   польотів.
Розвиток   перевезень   залежатиме   від   розвитку  політичних  і
економічних взаємовідносин між державами.  Потенційний  ринок  цих
регіонів  дуже  великий  і зараз його освоєно лише на 10 відсотків
від  рівня  1991  року.  Більш  швидкими   темпами   прогнозується
зростання  авіаперевезень  до  міст  Тюменського регіону,  Сибіру,
Далекого Сходу, Середньої Азії.
     Закавказзя: перевезення  до  Азербайджану,  Вірменії,  Грузії
виконуються  досить  стабільно  і  охоплюють   понад   7   пунктів
закавказького регіону з 12 міст України.  З переведенням більшості
чартерних рейсів на регулярну  основу  та  за  кращої  організації
перевезень   і  їх  продажу  можна  очікувати  збільшення  обсягів
перевезень у 1,5 - 2 рази до 2000 року і в 2,5 - 3  рази  до  2010
року.
     Внутрішні перевезення:  зусилля  перевізників   і   підтримка
державних   органів   спрямовуватимуться  на  розвиток  внутрішніх
українських  перевезень.   Необхідно   значно   підвищити   якість
обслуговування   пасажирів   на   внутрішніх   лініях,  наблизивши
стандарти сервісу до міжнародних.  Внутрішні рейси  будуть  зручно
стикуватись  з  міжнародними.  Обсяги  перевезень  на внутрішньому
ринку мають збільшитись до 2010 року втричі.
     Світовий досвід    авіаперевезень    свідчить    про   високу
інтенсивність розвитку вантажних перевезень,  тому  передбачається
здійснювати  заходи  щодо  значного  збільшення  вантажоперевезень
українськими авіаперевізниками.  При цьому буде враховано  наявний
потенціал   в   Україні   значної   кількості   повітряних   суден
транспортно-вантажної  авіації,  а  також  можливості  української
авіапромисловості у створенні повітряних суден цього класу.
     Для запобігання демпінговим  тарифам  передбачається  надання
дозволів на вантажні міжнародні перевезення в порядку, що враховує
вимоги Світової Організації Торгівлі (СОТ).
     З виходом  економіки України з кризового стану слід очікувати
значне  зростання  попиту  на  авіаційні   послуги   в   народному
господарстві.  Для   задоволення   цього   попиту   передбачається
створення однієї чи кількох лізингових фірм,  що забезпечуватимуть
відновлення  наявного парку суден авіації застосування в народному
господарстві,  підтримання його у справному стані і матимуть змогу
на    орендних    засадах    передавати   їх   експлуатантам   для
безпосереднього надання послуг в Україні та за її межами.
         Конкуренція в ринкових умовах та її регулювання
     В Україні зареєстровано понад 100 авіаційних компаній, з яких
6 виконують регулярні перевезення за розкладом, а інші -  чартерні
рейси.  Крім  того,  регулярні  перевезення  здійснюють  також  20
іноземних авіакомпаній.
     Співвідношення між  обсягами  перевезень   за   розкладом   з
урахуванням кількості запропонованих крісел повітряних суден таке:
48 відсотків перевезень виконуються  українськими  авіакомпаніями,
52 - іноземними авіаперевізниками. .
     Враховуючи те,  що Україною  підписані  угоди  про  повітряне
сполучення  з  більш як 50 країнами,  можна передбачити збільшення
кількості  іноземних  авіаперевізників   на   українському   ринку
авіаперевезень,    зменшення    загального    числа    вітчизняних
авіакомпаній  і  водночас  збільшення   тих,   що   виконуватимуть
регулярні перевезення.
     В умовах жорсткої конкуренції з боку іноземних  авіакомпаній,
які   мають  найсучасніші  літаки,  багаторічний  досвід  і  кращі
фінансові можливості  для  здійснення  експансії  на  українському
ринку   авіаперевезень,   забезпечуватиметься  державна  підтримка
вітчизняних перевізників,  у тому числі ефективне  регулювання  їх
доступу  до  ринку авіаперевезень та створення умов для підвищення
їх конкурентоспроможності.
     У найближчі п'ять років в Україні відбудуться докорінні зміни
в оснащенні парку літаків та  в  системі  управління  галуззю,  що
дасть  змогу підвищити конкурентоспроможність основних вітчизняних
перевізників.
     Передбачається запровадити національні стандарти вимог якості
до авіаперевізників,  що працюють на  ринку  України,  і  провести
ревізію  раніше  виданих  ліцензій  на право виконання комерційних
польотів на вже встановлених маршрутах.
     На даному   етапі   розвитку   для  виконання  соціальних  та
політичних цілей в Україні Кабінет Міністрів України з урахуванням
пропозицій  Міжвідомчої  комісії  з  питань  авіаційної  політики,
безпеки авіації та використання  повітряного  простору,  створеної
при   Президентові  України,  визначатиме  сильні  авіакомпанії  з
наданням їм статусу Національного авіаперевізника.
     Критерії визначення Національного авіаперевізника, умови його
роботи встановлюватимуться відповідними нормативними документами.
     З метою  захисту  внутрішнього  ринку  авіаперевезень  будуть
розроблені принципи визначення перевізників на внутрішні авіалінії
та встановлені відповідні вимоги до авіакомпаній і аеропортів.
     Усі   види   перевезень  (регулярні  та нерегулярні) матимуть
чіткі  визначення;   будуть  розроблені правила та інші нормативні
акти   ліцензування    діяльності    в   цивільній  авіації, якими
передбачатиметься    надання    дозволів     (ліцензій)  суб'єктам
підприємництва  на недискримінаційній основі.
     Передбачається розширення   і   розвиток  продажу  регулярних
перевезень через міжнародні системи  резервування,  співвласниками
яких мають бути вітчизняні авіаперевізники.
     Тарифна політика  авіакомпаній  має  базуватися  на   вимогах
міжнародної  організації  авіаперевізників  (ІАТА),  з урахуванням
ринкового попиту, необхідності покриття власних витрат тощо.
     Із зростанням  купівельної  спроможності українських громадян
зблизяться рівні тарифів для вітчизняних та  іноземних  пасажирів.
     Кабінет Міністрів    України    проводитиме    цілеспрямовану
протекціоністську політику  щодо  захисту вітчизняних перевізників
шляхом здійснення рішучих і обгрунтованих заходів,  в основу  яких
мають бути покладені вимоги СОТ відносно торгівлі послугами.
     У програмах розвитку аеропортів і аеровокзальних комплексів в
Україні буде  передбачено  створення  в  головних  центрах  країни
транзитних  пунктів,  зручних   для   стикування   міжнародних   і
внутрішніх перевезень.
     Державна політика   щодо   аеропортів,    служб    управління
повітряним  рухом,  державних служб зв'язку,  державних навчальних
закладів і наукових установ  та  інших  природних  монополістів  у
цивільній    авіації,   нормативне   регулювання   їх   діяльності
забезпечуватиме   рівні   умови    та    можливості    для    всіх
авіаперевізників.
 
  7. ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ВИКОРИСТАННЯ ПОВІТРЯНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ.
          МЕТЕОРОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ
     До державної   системи   використання   повітряного  простору
України належать:
     Комітет по   використанню   повітряного   простору    України
(Украеронавігація),    реалізує    державну   політику   в   сфері
використання повітряного простору України, регулює діяльність щодо
його   використання,   а  також  діяльність,  що  не  пов'язана  з
використанням  повітряного  простору,  але   яка   може   створити
небезпеку повітряному руху; організовує обслуговування повітряного
руху у повітряному просторі України,  а також в тому  міжнародному
повітряному просторі,  в якому,  згідно з міжнародними договорами,
обслуговування повітряного руху здійснюється відповідними органами
України;
     Український центр   планування    використання    повітряного
простору  України  та регулювання повітряного руху (Украероцентр),
який є робочим органом Украеронавігації;
     Державне підприємство обслуговування повітряного руху України
(Украерорух),  яке забезпечує обслуговування  повітряного  руху  у
повітряному просторі на трасах,  повітряних лініях і поза ними (за
винятком зон,  де управління повітряним рухом  здійснюють  відомчі
органи),  а  також  в  аеропортах  України.  Украерорух не повинен
підлягати роздержавленню.
     З метою   ефективного   використання   можливостей   сучасних
повітряних суден для економіки,  оборони та  забезпечення  безпеки
людей   і   майна   створюється  єдина  система  аеронавігації  та
обслуговування повітряного руху.
     Постійна політика України у використанні повітряного простору
повинна забезпечувати:
     виключний суверенітет  держави   над   повітряним   простором
України, що є частиною території України;
     єдину спільну  цивільно-військову  систему  аеронавігації  та
обслуговування  повітряного руху,  яка повинна відповідати вимогам
до аеронавігації та  управління  повітряним  рухом  стосовно  усіх
видів  цивільних  та військових польотів,  за винятком специфічних
військових вимог, що характерні для бойових дій авіації;
     безпеку та  надійність виконання польотів у будь-яких умовах;
     спільну систему,  здатну  негайно  об'єднатися  із   системою
протиповітряної  оборони  України  та стати додатковим елементом у
мережі протиповітряної оборони;
     умови для        розроблення       прискореної       спільної
цивільно-військової програми науково-експериментальних  досліджень
з  метою  вдосконалення аеронавігаційної системи і доведення її до
рівня сучасних експлуатаційних вимог.
     Головні напрями  розвитку  системи  використання  повітряного
простору:
     створення єдиної  системи  стандартів  та  інших  нормативних
актів і документів;
     розроблення та  здійснення довгострокових комплексних програм
науково-дослідних  робіт,  спрямованих  на  розвиток  національної
системи обслуговування повітряного руху;
     створення єдиних     радіолокаційних,      радіонавігаційних,
зв'язкових   полів,   які   забезпечуватимуть  суцільні  поля  для
обслуговування повітряного руху на трасах і в термінальних  зонах,
задовольнятимуть  інтереси  цивільної і військової авіації,  інших
користувачів,  забезпечуватимуть електромагнітну сумісність джерел
інформації;
     оптимізація структури управління і  використання  повітряного
простору;
     інтеграція системи обслуговування повітряного руху України  в
європейську та світову системи;
     поетапний перехід  до  використання  у  повітряному  просторі
України ешелонів ІКАО, починаючи з верхнього повітряного простору;
     введення в  дію  класифікації  повітряного  простору  України
відповідно  до  вимог  ІКАО  для  максимального задоволення потреб
військової,  комерційної, ділової, спортивної, аматорської авіації
та інших користувачів повітряного простору України;
     створення спільної   цивільно-військової   державної   служби
аеронавігаційної інформації;
     забезпечення належного  рівня  навігаційного   обслуговування
польотів;
     створення національної  мережі   аеронавігаційного   зв'язку;
     підвищення рівня  автоматизації  та  інформаційної надійності
пунктів обслуговування повітряного руху;
     впровадження нових  видів послуг для користувачів повітряного
простору України.
     Для забезпечення  наукового  супроводу  системи  використання
повітряного простору як частини  авіаційної  і  космічної  галузей
України виникає потреба у створенні державного органу,  що володіє
інформацією  про  наукові  й  технічні  можливості  авіаційних   і
космічних  галузей  України  та про потреби цивільних і військових
користувачів повітряного і космічного простору,  а також має права
на реалізацію цих можливостей і потреб.
     Повноважним органом  з  питань  організації   та   здійснення
метеорологічного     обслуговування     цивільної     авіації    є
Держкомгідромет.
     Метеорологічне забезпечення  цивільної  авіації  здійснюється
відповідно до стандартів та рекомендацій  Міжнародної  організації
цивільної    авіації   (ІКАО)   та   Всесвітньої   метеорологічної
організації (ВМО), а також національних правил.
     Правила метеозабезпечення   цивільної   та  експериментальної
авіації,  а також державної авіації  на  аеродромах  цивільної  та
експериментальної       авіації       розробляються      створеною
Держкомгідрометом,  Укравіатрансом,  Украеронавігацією, Міноборони
Міжвідомчою  комісією  по  метеозабезпеченню авіації і вводяться в
дію спільним рішенням керівників названих органів.
     Метеозабезпечення в  аеропортах  і  на  маршрутах  підрозділи
Держкомгідромету проводять за договорами між Держкомгідрометом  та
відповідно  підприємствами,  до  складу яких входять аеропорти,  і
Украерорухом.
     Технічне переоснащення,    будівництво    та    реконструкція
аеродромів України,  створення автоматизованих  систем  управління
повітряним рухом здійснюється з урахуванням вимог метеорологічного
обслуговування,    встановлених     правилами     метеорологічного
забезпечення.
              8. РОЗВИТОК МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ
                        ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ
     Проблеми розвитку   матеріально-технічної   бази    цивільної
авіації  розглядаються  виходячи  із  загального прогнозу розвитку
ринку авіаційних  перевезень  та  робіт.  При  цьому  враховується
якісний  та  кількісний  стан  авіаційної техніки,  яка залишилась
Україні у спадок від колишнього СРСР.
     Нижче пропонуються    такі   концептуальні   положення   щодо
оновлення  парку  повітряних  суден  України,  розвитку  цивільних
аеропортів та розвитку виробничої бази підприємств,  що займаються
виготовленням,  ремонтом,  доробкою та  технічним  обслуговуванням
авіаційної техніки.
             Оновлення парку повітряних суден України
     Парк повітряних суден, що експлуатуються на авіапідприємствах
(в  авіакомпаніях)  України,  практично  вичерпав   свій   ресурс.
Довгострокова  програма  оновлення  цього  парку  грунтуватиметься
передусім на реальних можливостях авіаційної промисловості.
     До освоєння національною авіаційною промисловістю виробництва
конкурентоспроможних   повітряних   суден  технічне  переоснащення
галузі здійснюватиметься  із  застосуванням  іноземної  авіаційної
техніки.
     Пріоритетним напрямом технічного переоснащення повинна  стати
заміна   парку  дальніх  магістральних  літаків,  що  дасть  змогу
ефективно виконувати трансконтинентальні польоти з високим  рівнем
безпеки і сервісу.
     Водночас здійснюватиметься  переоснащення  парку  близько  та
середньомагістральних   літаків,  а  також  літаків  для  місцевих
авіаліній за такими принципами:
     пріоритетне використання     сучасної    конкурентоспроможної
авіаційної техніки українського виробництва;
     переобладнання повітряних    суден,    які    перебувають   в
експлуатації,  з  метою  поліпшення   їх   техніко-експлуатаційних
характеристик;
     придбання та оренда (лізинг)  авіаційної  техніки  іноземного
виробництва  з  одночасним  створенням робочих місць в Україні для
виробництва окремих компонентів та устаткування цієї авіатехніки і
створенням  системи  її  матеріально-технічного  обслуговування та
ремонту;
     придбання повітряних суден у Міноборони;
     використання на взаємовигідних  засадах  у  складі  цивільної
авіації  повітряних  суден  Міноборони  згідно  з  договорами  між
Військово-Повітряними Силами та авіапідприємствами.
     Для повнішого задоволення потреб цивільної авіації, а також в
інтересах   української   авіапромисловості   відповідні    органи
державної     влади     вирішують     питання     про    створення
конкурентоспроможної вітчизняної авіатехніки,  яка повинна надійти
для  експлуатаційних випробувань у найближчі 2 - 3 роки,  масового
використання - через 5 - 7 років, а саме:
     літаків для  місцевих авіаліній (АН-140, АН-38);
     магістральних  літаків (ТУ-334).
     Перспективним напрямом  є  також створення системи регулярних
вантажних  перевезень  з  використанням   повітряних   суден,   що
розробляються   національною  авіаційною  промисловістю  (АН-74ТК,
АH-70), та потенціалу Військово-Повітряних Сил.
     Поряд з   проведенням  модернізації  парку  повітряних  суден
необхідно забезпечувати підтримання технічного стану наявних суден
відповідно  до  зростаючих  вимог  стосовно  забезпечення  безпеки
польотів,  що, у свою чергу, вимагатиме виробництва на вітчизняних
підприємствах запасних частин і комплектуючих виробів.
     Принципової реорганізації   потребує    система    технічного
обслуговування та ремонту авіаційної техніки.
     На основі  авіаційно-технічних  баз   і   авіаційно-ремонтних
заводів   доцільно   створити   спеціалізовані  центри  технічного
обслуговування  та  ремонту,  які  використовували  б  прогресивні
технології,   були   оснащені   новітніми   інформаційно-керуючими
системами, сучасним діагностичним та виробничим обладнанням.
     Є потреба  в  середніх  і  легких  вертольотах,  що  зумовлює
необхідність розвитку власної вертольотобудівної промисловості.
     І далі   розвиватиметься   авіація   загального  призначення,
зокрема спортивна  авіація,  дельтапланеризм,  повітроплавання,  а
також створюватиметься парк ділової авіації.
     Мінтранс, Укравіатранс сприятимуть авіапромисловості в пошуку
нових  форм  господарювання  на  взаємовигідних  засадах  в умовах
розвитку ринкових відносин.
               Розвиток мережі цивільних аеропортів
     Виділення аеропортів із складу авіапідприємств  у  самостійні
юридичні   особи   є   обов'язковим   заходом   демонополізації на
повітряному транспорті.
     Аеропорт як  єдиний  технологічний  комплекс ма забезпечувати
керування повітряним рухом в зоні аеропорту, зліт-посадку літаків,
їх наземне обслуговування, обслуговування пасажирів, багажу, пошти
та вантажів, а також надання всіх інших авіаційних та неавіаційних
послуг   авіакомпаніям,  клієнтам,  іншим  юридичним  та  фізичним
особам.  На взаємовигідних умовах право  на  виконання  зазначених
послуг  може передаватися у концесію окремим юридичним та фізичним
особам за умови погодження  цих  питань  з  органом  управління  у
встановленому порядку.
     Аеропорт користуватиметься   землею   у   межах,   визначених
державним  актом  землекористування,  і  нестиме  відповідальність
згідно  із  законодавством   України   за   використання   земель,
закріплених  за  ним,  їх  впорядкування,  екологічну  безпеку  та
утримання в належному стані.
     Діючі аеропортові  комплекси  не  повною  мірою  відповідають
вимогам  організації  міжнародних  авіаперевезень,  обслуговування
пасажирів  тощо.  Тому передбачається модернізація аеропортів,  їх
реконструкція і розбудова відповідно до міжнародних норм і правил.
     Аеропорти  поділятимуться  на  категорії   залежно   від   їх
значення: головний аеропорт, регіональні і  обласні  аеропорти  та
аеропорти місцевого значення.
     Головний аеропорт   країни    -    аеропорт    Бориспіль    -
забезпечуватиме   виконання   основного   обсягу  пасажирських  та
вантажних  міжнародних  авіаперевезень  і  як   об'єкт   державних
інтересів   розвиватиметься   за   рахунок  державних  капітальних
вкладень і власних коштів.
     Регіональні аеропорти ( Сімферополь,  Одеса, Донецьк, Харків,
Львів,  Дніпропетровськ) та аеропорти  в  інших  обласних  центрах
перебуватимуть   під   державним   контролем.   Їх  розвиток  може
здійснюватися як за рахунок коштів місцевих бюджетів та  державних
капітальних вкладень, так і за рахунок інших джерел.
     Доцільним буде впровадження технології комплексних перевезень
пасажирів  і  вантажів різними видами транспорту на базі головного
та регіональних аеропортів,  перетворення їх у  вузлові  аеропорти
(так  звані  "хаби"),  що  забезпечують  міжнародні  транзитні  та
трансферні авіаперевезення.
     Аеропорти місцевого   значення,   розташовані  у  промислових
центрах і курортних зонах тощо,  тісно взаємодіють з  головним  та
регіональними   аеропортами.   Джерелами   фінансування   розвитку
місцевих аеропортів можуть бути бюджетні  кошти,  кошти  іноземних
інвесторів, спільних підприємств тощо.
     Під час    визначення    пріоритетів    розвитку   аеропортів
враховуються аеродроми Міноборони та інших  відомств  на  підставі
техніко-економічних обгрунтувань.
     Найближчим часом  необхідно  визначити  кордони перспективної
розбудови  аеропортів  з  метою  бронювання  необхідних  територій
навколо   них,  вилучення  їх  з  реєстру  земель,  що  підлягають
паюванню,  та  вирішити  питання   щодо   насадження  шумозахисних
лісосмуг.
     Для забезпечення ефективної діяльності аеропортів у  ринкових
умовах, підтримання   необхідного   балансу   інтересів   держави,
регіону,  міста,  окремих  юридичних  та  фізичних  осіб  у  сфері
аеропортових послуг необхідно  провести  акціонування  українських
аеропортів.
     Слід приділити велику увагу  гармонійному  і  скоординованому
розвитку усієї національної мережі аеропортів.
     Передбачається впровадити  систему  контролю  та  нагляду  за
діяльністю аеропортів  з  метою  забезпечення  виконання  основних
завдань:
     підвищення рівня авіаційної безпеки та безпеки польотів;
     забезпечення розвитку всієї  національної  мережі  аеропортів
України як єдиного господарського комплексу;
     здійснення контролю за цінами;
     об'єднання та використання технічного досвіду;
     забезпечення економії у виробництві;
     забезпечення ефективності управління;
     координація зусиль в оснащенні обладнанням;
     уникнення дублювання  в  управлінні,  капітальних вкладеннях,
витратах трудових, матеріальних та енергетичних ресурсів;
     зменшення накладних видатків;
     досягнення високої   ефективності   в    міжнародному    русі
капіталів;
     створення сприятливих умов для інвестицій;
     підтримка тимчасово      збиткових      аеропортів     заради
функціонування всієї мережі.
                 Виробнича база цивільної авіації
     Виробничою базою    цивільної    авіації    є    підприємства
Укравіатрансу,    на    які   покладено   функції   з   технічного
обслуговування   авіаційної   техніки   різної    складності    та
трудозатратності.  Особливо  трудозатратні та технологічно складні
види      обслуговування      виконуватимуться      авіабудівними,
спеціалізованими  авіаремонтними  та  іншими підприємствами різних
форм власності за  умови  наявності  відповідного  сертифіката  та
ліцензії.
     Виконуючи завдання в  інтересах  цивільної  авіації  України,
підприємства  інших  міністерств  і відомств повинні додержуватися
нормативних  вимог,  визначених   законодавством   або   ухвалених
відповідними органами в установленому порядку.
     У разі потреби технічне обслуговування  та  ремонт  імпортної
авіаційної  техніки  проводитиметься  на  іноземних підприємствах,
діяльність яких повинна бути схвалена повноважним органом України.
     У найближчі  3  -  5  років  передбачається:
     забезпечити на вітчизняних підприємствах оптимальний обсяг:
     - поточного   та   капітального  ремонту  авіаційної  техніки
виробництва  України,  Росії,  Узбекистану  (літаки,   вертольоти,
двигуни,  агрегати,  авіаційне  обладнання,  спеціальне обладнання
аеропортів тощо),  створивши  умови  для  всебічних  коопераційних
зв'язків;
     - обслуговування  та  поточного  ремонту  авіаційної  техніки
іноземного виробництва;
     удосконалити зв'язки  між  експлуатаційними   та   ремонтними
підприємствами  цивільної  авіації  та авіаційної промисловості за
рахунок   широкого   застосування   нових   взаємовигідних    форм
виробничо-фінансових відносин.
                   9. БЕЗПЕКА ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ
     Україна як   член   ІКАО   і   держава  реєстрації  цивільних
повітряних  суден,  держава  розробника  та  виробника  авіаційної
техніки,   держава   експлуатанта   взяла   на  себе  зобов'язання
забезпечувати безпеку цивільної авіації.
     Забезпечення безпеки  цивільної авіаціі - комплексний процес,
який передбачає забезпечення безпеки  польотів,  захист  цивільної
авіації  від  актів  незаконного  втручання (авіаційну безпеку) та
захист навколишнього  середовища  від  шкідливого  впливу  з  боку
авіації (екологічну безпеку).
     Контроль за реалізацією  державної  політики  у  забезпеченні
безпеки авіації, а також координація робіт у сфері її забезпечення
здійснюються  Міжвідомчою комісією з питань  авіаційної  політики,
безпеки авіації та  використання   повітряного  простору  України,
створеною при Президентові України.
     У структурі Укравіатрансу діють відповідні відомчі органи, що
забезпечують безпеку цивільної авіації.
     Безпосереднє виконання   заходів  щодо  забезпечення  безпеки
цивільної  авіації  покладається   на   експлуатантів   авіаційної
техніки, також на її розробників, виробників та ремонтників згідно
з відповідними авіаційними правилами.
        Принципи та напрями забезпечення безпеки польотів
                      та авіаційної безпеки
     Основними принципами  забезпечення  безпеки  польотів (БП) та
авіаційної безпеки (АБ) є:
     пріоритетність збереження   життя  та  здоров'я  людей  перед
результатами виробничої діяльності;
     регламентація відповідальності  фізичних та юридичних осіб за
стан БП та АБ;
     державне регулювання  та  державний нагляд забезпечення БП та
АБ всіма суб'єктами галузі цивільної авіації;
     незалежність технічних  напрямів  (безпека цивільної авіації,
аеронавігація) державного регулювання від економічних;
     повсякденна профілактична     діяльність,    спрямована    на
забезпечення БП та АБ згідно із законами та авіаційними  правилами
України;
     державна сертифікація всіх об'єктів  та  суб'єктів  у  галузі
цивільної авіації;
     незалежне та  об'єктивне  розслідування  авіаційних  подій  з
метою  виявлення  їх  причин та розроблення профілактичних заходів
щодо запобігання їм.
     Основні напрями  забезпечення  безпеки польотів та авіаційної
безпеки:
     нормування і  сертифікація  всіх юридичних та фізичних осіб у
галузі цивільної авіації та всієї авіаційної техніки;
     систематичний нагляд  і  контроль за забезпеченням БП та АБ з
боку органів державного регулювання і нагляду, а також керівництва
та інспекційних підрозділів експлуатантів;
     науковий супровід,  спрямований на підвищення рівня БП та АБ,
в тому числі і на зменшення небезпеки впливу людського фактора;
     інформаційне забезпечення БП та АБ, що передбачає розроблення
та впровадження автоматизованих систем обробки даних про авіаційні
події,  порушення та незаконні втручання в  діяльність  авіаційної
транспортної   системи,   добровільні   повідомлення   авіаційного
персоналу.
     Згідно із статтею 106 Повітряного кодексу України ( 3167-12 )
з метою забезпечення  профілактичної  діяльності  щодо  підвищення
безпеки  польотів  створюється  страховий  фонд безпеки авіації за
рахунок відрахувань від платежів з обов'язкових видів страхування.
           Державна система сертифікації та реєстрації
     Нормування та  сертифікація  є  основним  методом  державного
регулювання  безпеки  польотів  та  авіаційної  безпеки  цивільної
авіації.
     Відповідність об'єктів сертифікації встановленому рівню вимог
підтверджується    національними    сертифікатами,    свідоцтвами,
посвідченнями тощо, які видаються відповідними державними органами
з питань сертифікації цивільної авіації.
     Обов'язковій державній    сертифікації    та    інспектуванню
підлягають:
     авіаційна техніка (тип та екземпляр) та обладнання авіаційної
безпеки;
     авіаційний персонал;
     аеродроми, повітряні траси, місцеві повітряні лінії;
     розробники і  виробники  авіаційної  техніки  та   обладнання
авіаційної безпеки;
     ремонтні заводи   та   центри    технічного    обслуговування
авіаційної техніки;
     експлуатанти авіаційної  техніки  та  обладнання   авіаційної
безпеки;
     навчальні заклади в галузі цивільної авіації.
     Для розроблення    нормативних    вимог,    методик    оцінки
відповідності   нормам   та   виконання   сертифікаційних    робіт
створюються    робочі    групи,    до    складу    яких    входять
висококваліфіковані спеціалісти  з  питань  сертифікації,  у  тому
числі військові спеціалісти. З метою оперативного вирішення питань
Мінтранс  може  об'єднати  свої  зусилля  у  проведенні  робіт  із
зазначених напрямів з органами інших держав.
     Цивільна авіаційна техніка підлягає реєстрації  у  Державному
реєстрі цивільних повітряних суден України.  Ведення цього реєстру
покладається на державний орган з питань сертифікації, реєстрації,
безпеки польотів та авіаційної безпеки цивільної авіації.
              Державний нагляд за безпекою польотів
     Контроль за  реалізацією  державної  політики  в забезпеченні
безпеки  авіації  здійснюється  Міжвідомчою  комісією   з   питань
авіаційної  політики,  безпеки авіації та використання повітряного
простору  України,  до  складу  якої  входять  представники   всіх
заінтересованих  міністерств і відомств - Мінтрансу,  Мінмашпрому,
Міноборони,  Мінюсту,  МЗС,  МВС,  Мінекономіки,  Мінфіну,  СБУ та
інших.
     Державний відомчий контроль за забезпеченням безпеки польотів
експлуатантами,     аеропортами,     підприємствами     технічного
обслуговування та ремонту авіаційної техніки тощо, діяльність яких
регулююється  відповідно  до  Повітряного кодексу України та інших
законодавчих   актів,   що   діють   у   цивільній   авіації    та
транспортно-дорожньому  комплексі  України,  здійснюють відповідні
інспекції Державного департаменту авіаційного транспорту.
     З метою   вдосконалення   національної  системи  забезпечення
безпеки цивільної авіації згідно з  вимогами  Повітряного  кодексу
України  і  принципами забезпечення безпеки польотів та авіаційної
безпеки в найближчі 1-2 роки передбачається створити:
     державний орган  з питань сертифікації,  реєстрації,  безпеки
польотів та авіаційної безпеки в цивільній авіації,  який у  своїй
діяльності  буде  повністю незалежним від органів виконавчої влади
цивільної авіації;
     міжвідомчий орган нагляду за забезпеченням безпеки авіації та
розслідування авіаційних  подій,  який  діятиме  під  керівництвом
Міжвідомчої комісії з питань авіаційної політики,  безпеки авіації
та використання повітряного простору України.
     З метою розвитку систем сертифікації, державної реєстрації та
державного нагляду за безпекою польотів передбачається реалізувати
такі конкретні заходи:
     У найближчі 1 - 2 роки:
     завершити створення    національної    системи   сертифікації
авіаційної техніки і суб'єктів  авіаційної  діяльності  на  основі
постійних  та  тимчасових  робочих  груп,  окремих сертифікаційних
лабораторій,  незалежної  інспекції  та  експертів-аудиторів   під
керівництвом державного органу з питань сертифікації,  реєстрації,
безпеки польотів та авіаційної безпеки цивільної авіації;
     визначити основний   склад   сертифікаційних  лабораторій  та
центрів, провести їх атестацію;
     завершити створення  незалежної інспекції на підприємствах та
в установах на базі  представництв  Міноборони,  вирішити  питання
фінансування їх діяльності;
     завершити розроблення і  забезпечити  впровадження  технічної
нормативної   бази   сертифікації   на   основі   максимальної  її
гармонізації з нормами льотної придатності Росії (АП), а також США
( FAR ) і Західної Європи (JAR);
     завершити розроблення і забезпечити впровадження  процедурної
нормативної   бази   сертифікації,  що  відображатиме  особливості
побудови державної системи сертифікації в Україні;
     організувати разом  з Міждержавним авіаційним комітетом (МАК)
відповідно до Мінської (1991 р.) Угоди про цивільну авіацію і  про
використання  повітряного  простору  роботу  із сертифікації нової
авіаційної транспортної техніки,  що розробляється в  Україні.  Ця
робота  провадитиметься  бригадою спеціалістів МАК і Укравіатрансу
без  дублювання  і  додаткових  фінансових  витрат  з   оформлення
сертифікаційних   документів   Авіарегістром   МАК  і  відповідним
українським уповноваженим органом;
     розгорнути роботу   із   сертифікації  виробників  авіаційної
техніки в Україні, а також схвалення іноземних (у тому числі країн
СНД)  виробників  та підприємств,  які виконують ремонт і технічне
обслуговування імпортної авіаційної техніки,  що експлуатується  в
Україні;
     разом з Мінмашпромом відновити і  вдосконалити  на  сучасному
рівні з урахуванням рекомендацій ІКАО систему подання, збирання та
аналізу повідомлень про авіаційні події,  а також систему  доробок
авіаційної техніки згідно з бюлетенями промисловості;
     завершити створення   інформаційної  підсистеми  обов'язкових
повідомлень у цивільній авіації України в повному обсязі;
     запровадити випуск обов'язкових директив льотної придатності,
вирішити питання  про   взаємообмін   інформацією   щодо   льотної
придатності  між  національними  повноважними  органами  цивільної
авіації   України,   Російської   Федерації,   іншими   іноземними
авіаційними адміністраціями;
     розробити та  впровадити  процедуру  державної  реєстрації та
інспектування цивільних некомерційних повітряних суден  загального
призначення, спортивних та саморобних літальних апаратів;
     завершити сертифікацію  всіх   регіональних   аеропортів   та
основних аеропортів місцевого значення;
     вирішити питання  про  введення  в  дію  української літаючої
лабораторії    для    сертифікації    радіотехнічного   обладнання
аеродромів;
     розробити процедури сертифікації експлуатантів,  які працюють
на некомерційній основі;
     розробити процедури    накладення    штрафних    санкцій   на
експлуатантів за порушення ними умов та обмежень сертифіката;
     розробити процедури  аудиторського аналізу економічного стану
експлуатантів;
     вирішити питання про посилення ланки регіональних інспекцій;
     вирішити питання  про  допомогу  міжнародних  організацій  та
іноземних  авіаційних  адміністрацій у побудові системи авіаційної
безпеки в Україні.
     У найближчі 3-5 років передбачається:
     завершити роботу із сертифікації виробників  та  підприємств,
які  виконують ремонт і технічне обслуговування авіаційної техніки
в  Україні,  та  схвалення  аналогічних   іноземних   підприємств,
діяльність  яких  пов'язана  з  імпортною авіаційною технікою,  що
експлуатується в Україні;
     ввести в дію  автоматизовану  систему  подання,  збирання  та
аналізу повідомлень про авіаційні події;
     завершити сертифікацію всіх цивільних аеропортів;
     забезпечити проведення роботи щодо  укладання  з  авіаційними
адміністраціями  провідних  авіаційних  країн  технічних  угод  та
робочих  процедур  з  льотної  придатності  з   метою   подальшого
підписання відповідних міждержавних угод.
             Державний нагляд за авіаційною безпекою
     Державний відомчий   контроль   за  забезпеченням  авіаційної
безпеки    цивільної    авіації    експлуатантами,    аеропортами,
авіапідприємствами  усіх  форм власності незалежно від їх відомчої
належності  здійснюється  Управлінням  авіаційної  безпеки   (УАБ)
Укравіатрансу.
     Відповідно до  Повітряного  кодексу  України   передбачається
створити   державний  орган  з  питань  сертифікації,  реєстрації,
безпеки польотів та авіаційної безпеки цивільної авіації.
     Робота органів,  що забезпечують авіаційну безпеку  цивільної
авіації  України,  здійснюватиметься  на підставі та відповідно до
Державної програми безпеки цивільної  авіації,  у  якій  викладено
норми,  правила  та  процедури захисту цивільної авіації від актів
незаконного втручання.
     До 2000 року передбачається:
     встановити стандартизований  рівень  забезпечення  авіаційної
безпеки для всіх суб'єктів діяльності в цивільній авіації  України
відповідно до Державної програми безпеки цивільної авіації;
     розробити та   впровадити   інформаційно-аналітичну   систему
авіаційної безпеки,  яка дасть змогу здійснювати процеси збирання,
обробки,  аналізу інформації про можливу небезпеку  для  цивільної
авіації   в  регіонах,  державах,  аеропортах  та  забезпечити  її
термінове  надання  державним  органам,  користувачам   та   іншим
суб'єктам авіаційного транспорту;
     створити сприятливі умови для залучення в Україну  передового
досвіду  та  найкращих  технологій  у сфері виробництва обладнання
безпеки;
     створити та  впровадити  механізм позабюджетного фінансування
загальнодержавних витрат на  підтримання  стандартизованого  рівня
авіаційної безпеки.
     З питань авіаційної безпеки розвиватиметься співробітництво з
відповідними повноважними органами зарубіжних країн.
                  Розслідування авіаційних подій
     З метою  проведення  об'єктивного  і  повного   розслідування
авіаційних подій  згідно  з  вимогами  Повітряного кодексу України
( 3167-12 ) передбачається створення міжвідомчого  органу  нагляду
за  забезпеченням  безпеки  польотів  та  розслідування авіаційних
подій - робочого органу Міжвідомчої комісії  з  питань  авіаційної
політики,  безпеки  авіації  та  використання повітряного простору
України.
     Розслідування авіаційних   подій  із  цивільними  повітряними
суднами на території України та за її межами здійснюється згідно з
міжнародним  стандартом  ІКАО  "Розслідування  авіаційних подій та
інцидентів" (Додаток  13  до  Конвенції  про  міжнародну  цивільну
авіацію)  та  відповідними  положеннями та правилами розслідування
авіаційних подій в Україні.
     Виконання заходів   для   усунення  причин  авіаційних  подій
і проведення профілактичних  заходів,  рекомендованих  міжвідомчим
органом нагляду за забезпеченням безпеки польотів та розслідування
авіаційних  подій,  є  обов'язковим  для  всіх  суб'єктів   галузі
цивільної авіації.
     Для проведення досліджень з метою  підвищення  рівня  безпеки
польотів  і  наукового  супроводу  розслідування  авіаційних подій
передбачається створити при Київському  міжнародному  університеті
цивільної   авіації  відповідну  науково-дослідну  лабораторію  та
аудиторський орган,  до  роботи  в  яких  залучатимуться  провідні
наукові та інженерно-технічні фахівці.
     Діяльність цієї   науково-дослідної   лабораторії    частково
фінансуватиметься з фонду забезпечення безпеки повітряного руху.
                        Екологічна безпека
     Розвиток цивільної авіації, яка є значним джерелом шкідливого
впливу на навколишнє природне  середовище,  зумовлює  необхідність
розроблення та реалізації Комплексної програми екологічної безпеки
в авіатранспортній діяльності.
     Головною метою   такої  Програми  є  дотримання  балансу  між
шкідливими наслідками діяльності цивільної авіації і  потенційними
можливостями довкілля у самовідновленні з урахуванням ефективності
державних та галузевих заходів регулювання екологічної безпеки.
     Правовою основою  природоохоронної  діяльності  в   цивільній
авіації  України  є  національне  законодавство (Повітряний кодекс
України,  Закони України  "Про  охорону  навколишнього  природного
середовища" (   1264-12  ),  "Про  охорону  атмосферного  повітря"
( 2707-12  ),  "Про  забезпечення  санітарного   та   епідемічного
благополуччя населення"  ( 4004-12 ),  "Про екологічну експертизу"
( 45/95-ВР ) та інші природоохоронні нормативні  акти,  міжнародні
стандарти та рекомендації.
     Пріоритетними напрямами в цій галузі є:
     забезпечення обов'язкової    сертифікації    всіх    об'єктів
цивільної  авіації  на   відповідність   нормативним   вимогам   і
екологічної  експертизи  всіх  проектів та програм,  що стосуються
питань розвитку цивільної авіації;
     впровадження нової авіаційної техніки, яка відповідає вимогам
національних та міжнародних стандартів щодо рівня шуму  та  емісії
шкідливих речовин;
     проектування, будівництво,    реконструкція,    ремонт     та
експлуатація  аеропортів  України  з урахуванням вимог екологічної
безпеки;
     розроблення та    впровадження    нових    ресурсозберігаючих
та екологічно  чистих  технологій   обслуговування,   ремонту   та
експлуатації об'єктів, екологізація сучасних технологій;
     впровадження системи екологічного моніторингу та  регулювання
стану   навколишнього  природного  середовища  в  авіатранспортних
процесах на основі сучасних інформаційних технологій;
     розроблення та      впровадження      економіко-господарських
механізмів  з  дотриманням  вимог  екологічної  безпеки  під   час
технічного  обслуговування,  ремонту  та  експлуатації  авіаційної
техніки.
     Передбачається реалізація  відновних  заходів на тих об'єктах
цивільної авіації,   що   потерпіли    внаслідок    Чорнобильської
катастрофи чи іншого екологічного лиха.
     Впровадження зазначеної Програми передбачає  тісну  співпрацю
міністерств  та  відомств  країни  з  метою ефективного здійснення
всього  комплексу  практичних  заходів  щодо   її   законодавчого,
організаційного,    наукового,    технічного   та   інформаційного
забезпечення,  вирішення фінансово-економічних  питань  реалізації
діяльності у сфері охорони довкілля в авіатранспортній діяльності.
             10. ДЕРЖАВНА АВІАЦІЙНА СЛУЖБА ПОШУКУ ТА
                            РЯТУВАННЯ
     Державна авіаційна  служба  пошуку   та   рятування   (ДАСПР)
створюється   для   запровадження  системи  управління  пошуковими
аварійно-рятувальними роботами  відповідно  до  вимог  Повітряного
кодексу України  (  3167-12  ),  Закону  України  "Про  транспорт"
( 232/94-ВР ),  стандартів та практики,  що  рекомендується  ІКАО.
     Основним завданням ДАСПР є координація та організація
раціонального використання авіаційних пошуково-рятувальних сил  та
ресурсів  для  проведення ефективного пошуку повітряних суден,  що
зазнають або зазнали лиха, рятування пасажирів і екіпажів, надання
допомоги потерпілим.
     Оперативним органом    ДАСПР    є     Головний     авіаційний
координаційний центр пошуку та рятування (ГАКЦПР).
     Функції центрів  аварійних   повідомлень   виконують   органи
обслуговування повітряного руху.
     Робочими органами ДАСПР  є  пошуково-рятувальні  служби,  які
створюються   міністерствами,  відомствами  та  організаціями,  що
використовують авіаційний транспорт.  На час проведення  пошукових
та   рятувальних  робіт  ці  служби  перебувають  під  оперативним
управлінням ГАКЦПР.
     Для забезпечення  наукової  підтримки  та  розвитку Державної
авіаційної служби пошуку та рятування передбачається здійснити:
     наукове обгрунтування  і  створення  нормативно-правової бази
системи пошуку та рятування,  у тому числі  з  питань  соціального
захисту;
     створення організаційної структури, керівних органів спільної
системи ДАСПР;
     розроблення способів  і  алгоритмів  управління   пошуком  та
рятуванням в умовах дефіциту часу;
     розроблення науково  обгрунтованих   технологій   пошуку   та
рятування;
     розроблення та  створення  експертних  систем   інформаційної
підтримки пошуку та рятування;
     розроблення системи  підготовки  та  сертифікації   персоналу
ДАСПР.
         11. НАУКОВИЙ СУПРОВІД РОЗВИТКУ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ
     Науковий потенціал    цивільної    авіації    та   авіаційної
промисловості  забезпечують  Міноборони,  Міносвіти,   Національна
академія наук, а також:
     окремі спеціалізовані           науково-дослідні           та
проектно-конструкторські установи авіаційної галузі;
     авіаційні науково-технічні  комплекси  та   дослідно-проектні
установи;
     вищі навчальні заклади авіаційного профілю;
     окремі кафедри   та   лабораторії   вузів  загальнотехнічного
профілю;
     інститути Національної   академії  наук  загального  профілю;
     науково-дослідні підрозділи                        авіаційних
підприємств-експлуатантів.
     Науково-технічний супровід розвитку національної цивільної
авіації здійснюватиметься за такими напрямами:
     розроблення та   виконання  довгострокових  програм  розвитку
авіаційного  транспорту,  спрямованих   на   розв'язання   проблем
реструктуризації,  приватизації  та  демонополізації  в галузі,  а
також  проблем   енергозбереження,   безпеки   руху,   вибору   та
обгрунтування   парку  повітряних  суден,  технічної  експлуатації
повітряних суден, наземної інфраструктури;
     координація робіт     із     створення     та  стандартизації
нормативно-правової   документації,   яка    регулює    діяльність
авіаційного транспорту;
     розроблення та    впровадження    прогресивних     технологій
інформаційного    забезпечення    діяльності   цивільної   авіації
(бронювання  місць   і   продаж   авіаквитків,   взаєморозрахунки,
науково-технічне інформування,  спеціальні галузеві автоматизовані
системи  керування,  регіональні  та  глобальні  мережі   передачі
даних);
     розроблення удосконалених   галузевих   економічних   методів
оцінки  діяльності  підприємств,  пропозицій  щодо  їх  розвитку і
співробітництва.
     Фінансування науково-дослідних       робіт,      передбачених
відповідними державними  довгостроковими  комплексними  програмами
розвитку   авіаційного   транспорту,  проводитиметься  за  рахунок
бюджетних коштів,  цільового інноваційного фонду,  власних  коштів
підприємств та інших джерел.
     Науковий     супровід     розвитку     цивільної      авіації
здійснюватиметься   шляхом   проведення    науково-дослідних    та
дослідно-конструкторських робіт,  виконання  завдань  впровадження
прогресивних технологій технічного обслуговування та  експлуатації
авіаційної техніки на основі концентрації  та  координації  зусиль
наукового потенціалу установ і закладів України згідно з тематикою
робіт.
     Передбачається розглянути   також   доцільність   організації
єдиного   державного   аерокосмічного   науково-експериментального
центру.
         12. СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ
     Діяльність у  соціальній  сфері  цивільної   авіації  України
здійснюється на основі:
     захисту конституційних прав та інтересів громадян України;
     відповідних міжнародних договорів, учасницею яких є Україна;
     тристороннього соціального партнерства у рамках  відповідного
законодавства України;
     участі трудових колективів в управлінні виробничою діяльністю
та розподілі прибутку;
     укладення та   безумовного   виконання   галузевих   угод   і
колективних умов між сторонами.
     Основними напрямами  розвитку  соціальної  сфери   діяльності
цивільної авіації України є:
     удосконалення нормативно-правової бази з  питань  соціального
захисту всіх категорій працівників цивільної авіації, в тому числі
працівників   системи   використання   повітряного   простору   та
пошуково-рятувальної служби;
     удосконалення системи  оплати  праці  працівників   цивільної
авіації  України  з  метою  підвищення  її  до  рівня оплати праці
авіапрацівників у розвинутих державах;
     удосконалення системи охорони праці;
     створення спеціальних фондів соціальної підтримки;
     удосконалення системи  соціального  страхування та управління
коштами соціального страхування;
     проведення політики   надання   додаткових  соціальних  пільг
окремим категоріям авіапрацівників,  у тому числі  диспетчерам  та
інженерно-технічним  працівникам  системи використання повітряного
простору, від яких залежить безпека польотів.
     Безпека польотів  є  одним  з найважливіших елементів охорони
праці  льотного  складу  цивільної  авіації  України.   Потребують
розгляду  та  вирішення й інші питання соціального забезпечення та
захисту льотного складу цивільної авіації України.
     Особливості проходження    військової    служби   у   системі
використання повітряного простору і в інших  структурах  цивільної
авіації    та    соціального    забезпечення   військовослужбовців
визначаються законодавством.
           13. ФІНАНСУВАННЯ РОЗВИТКУ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ
     Фінансові джерела розвитку цивільної авіації спрямовуються на
реалізацію пріоритетних напрямів цієї Концепції, зокрема на:
     забезпечення безпеки цивільної авіації;
     створення нормативної бази;
     підтримку технічного стану авіаційної  техніки,  аеропортових
та інших наземних споруд;
     оновлення парку повітряних суден;
     створення належних умов обслуговування тощо.
     Джерелами фінансування розвитку цивільної авіації є:
     власні кошти   підприємств   та   інших  суб'єктів  цивільної
авіації;
     кошти державного та місцевих бюджетів;
     вітчизняні та іноземні інвестиції;
     добровільні внески   українських  та  іноземних  юридичних  і
фізичних осіб;
     окремі спеціалізовані     фонди     цільового    призначення,
засновниками яких є авіаперевізники  та  інші  суб'єкти  цивільної
авіації;
     інші надходження.
     Механізм акумулювання  коштів  для оновлення парку повітряних
суден базуватиметься на ринкових  засадах  і  передбачатиме  різні
організаційно-правові форми, у тому числі:
     створення спільних підприємств;
     утворення промислово-фінансових груп;
     надання цільових кредитів;
     випуск і продаж спеціальних акцій;
     різні форми оренди повітряних суден (лізингу).
     В оновленні  парку  повітряних суден пріоритет надаватиметься
високоефективним вітчизняним повітряним суднам.
     Для забезпечення   необхідних  джерел  фінансування  масового
оновлення парку повітряних суден після  2000  року  передбачається
лізингове   використання   обмеженої  кількості  сучасних  літаків
іноземного      виробництва,      насамперед      далеко-       та
середньомагістральних.
     У вирішенні  питань  державної   підтримки   авіаперевізників
перевага  надаватиметься  тим  з  них,  які  в  змозі  забезпечити
найефективніше використання одержаної підтримки.
     Передбачається жорсткий  контроль  за формуванням спеціальних
фондів фінансування та використанням коштів таких фондів  з  метою
їх безумовного повернення засновникам в установленому порядку.




>





Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Реклама
Реклама



Наша кнопка