Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України

Архів документів. Текст правового акту станом на 27 березня 2007 року

              ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
 N 566 від 30.12.98                   Зареєстровано в Міністерстві
     м.Київ                           юстиції України
                                      1 лютого 1999 р.
 vd981230 vn566                       за N 56/3349
 
 
    Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського
               обліку та звітності в банках України
 
           ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами
                                    Національного банку
             N 283 ( z0675-01 ) від 18.07.2001
             N  56 ( z0305-04 ) від 18.02.2004
             N 439 ( z1457-05 ) від 21.11.2005
             N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
 
 
     Відповідно до  Закону  України  "Про   банки   і   банківську
діяльність"  (  872-12  ),  з метою введення єдиних організаційних
засад   бухгалтерського  обліку  та  звітності  в  банках  України
Правління П О С Т А Н О В Л Я Є:
(  Преамбула  із  змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 439
( z1457-05 ) від 21.11.2005 )
 
     1. Затвердити   Положення   про  організацію  бухгалтерського
обліку та звітності в банках України (додається).
(  Пункт  1  із  змінами,  внесеними згідно з Постановою НБУ N 439
( z1457-05 ) від 21.11.2005 )
     2. Постанова  набуває чинності через 10 днів після реєстрації
в Міністерстві юстиції України.
     3. Зобов'язати установи комерційних банків до кінця 1999 року
розробити  положення  про  облікову  політику   банку,   а   також
методологію та процедури з бухгалтерського обліку,  що цю політику
регламентують.
     4. Контроль   за   виконанням   цієї  постанови  покласти  на
Департамент бухгалтерського обліку (П.М.Сенищ).
 
 Голова                                                 В.А.Ющенко
 
                                              Затверджено
                                       Постанова Правління
                                       Національного банку України
                                       30.12.98 N 566
 
                                      Зареєстровано в Міністерстві
                                      юстиції України
                                      1 лютого 1999 р.
                                      за N 56/3349
 
         Положення про організацію бухгалтерського обліку
                  та звітності в банках України
 
     1. Загальні положення
 
     1.1. Основні засади
     Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності
в  банках  України  (далі  -  Положення)  установлює організаційні
засади  бухгалтерського  обліку  та фінансової звітності в банках.
Метою    організації   бухгалтерського   обліку   є   забезпечення
користувачів  потрібною  та  достовірною  інформацією про операції
банку.  (  Абзац  другий пункту 1.1 із змінами, внесеними згідно з
Постановами Національного банку N 283 ( z0675-01 ) від 18.07.2001,
N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     Положення  грунтується  на  законах України "Про Національний
банк  України"  ( 679-14 ),  "Про банки і  банківську  діяльність"
( 2121-14 )  та "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні" ( 996-14 ), нормативно-правових актах Національного банку
України   та   основних   принципах   міжнародних   стандартів  та
національних   положень   (стандартів)   бухгалтерського  обліку*.
( Абзац третій пункту 1.1 в редакції Постанови Національного банку
N  283 ( z0675-01 ) від 18.07.2001 }
--------------------------------
     *  Перелічені  у пункті 1.1.2 терміни та визначення пояснюють
основні принципи міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
 
     Регулювання  бухгалтерського  обліку  і  звітності  в  банках
здійснює  Національний  банк  України,  який  відповідно  до цього
Положення   та   з  урахуванням  загальноприйнятої  у  міжнародній
практиці  системи  обліку  розробляє  та  затверджує План рахунків
бухгалтерського  обліку Національного банку України, План рахунків
бухгалтерського  обліку  банків  України  (  va493500-97 ) та інші
нормативно-правові  акти  щодо  ведення  бухгалтерського  обліку і
складання  фінансової звітності, які є обов'язковими для виконання
банками України. ( Абзац четвертий пункту 1.1 в редакції Постанови
Національного банку N 283 ( z0675-01 ) від 18.07.2001, із змінами,
внесеними   згідно   з   Постановами   Національного  банку  N  56
(  z0305-04  ) від 18.02.2004, N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     1.1.1. Бухгалтерський  (фінансовий)  облік в банках України -
це складова системи обліку,  що включає сукупність правил, методик
та   процедур   обліку  для  виявлення,  вимірювання,  реєстрації,
накопичення,  узагальнення,  зберігання та передавання  інформації
про  операції  банку  зовнішнім  користувачам,  а також внутрішнім
користувачам для прийняття управлінських рішень.
     Бухгалтерський облік  банку є складовою інформаційної системи
банку та включає:
     - облік   операцій  за  відповідними  рахунками  на  підставі
автоматизованих та ручних  проводок.  Операція  банку  -  дія  або
подія, яка викликає зміни в фінансовому стані банку;
     - складання агрегованих та детальних звітів.
     1.1.2.  Бухгалтерський  облік та фінансова звітність у банках
України ґрунтуються на таких принципах:
     повне висвітлення  -  усі  банківські   операції   підлягають
реєстрації   на  рахунках  бухгалтерського  обліку  без  будь-яких
винятків.  Фінансова звітність  має  містити  всю  інформацію  про
фактичні та потенційні наслідки операцій банку,  яка може впливати
на рішення, що приймаються згідно з нею;
     превалювання сутності  над формою - операції обліковуються та
розкриваються  у  звітності   відповідно   до   їх   сутності   та
економічного змісту, а не лише за їх юридичною формою;
     автономність -  активи  та  зобов'язання  банку  мають   бути
відокремлені  від  активів  і зобов'язань власників цього банку та
інших банків (підприємств),  у зв'язку з  цим  особисте  майно  та
зобов'язання   власників   не  мають  відображатися  у  фінансовій
звітності банку. Активи - ресурси, що виникли в результаті минулих
подій,  використання  яких,  як очікується,  призведе до отримання
економічних вигід у майбутньому. Зобов'язання - заборгованість, що
виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як
очікується,  призведе до зменшення ресурсів,  що втілюють  у  собі
економічні вигоди;
     обачність - застосування  в  бухгалтерському  обліку  методів
оцінки,    відповідно    до    яких   активи   та/або   дохід   не
завищуватимуться,   а   зобов'язання   та/або   витрати    -    не
занижуватимуться;
     безперервність - оцінка активів банку здійснюється виходячи з
припущення,  що  його  діяльність  продовжуватиметься в неосяжному
майбутньому. Якщо банк планує скоротити масштаби своєї діяльності,
то це має відображатися у фінансових звітах;
     нарахування та  відповідність  доходів   і   витрат   -   для
визначення   фінансового   результату  звітного  періоду  потрібно
порівняти доходи звітного періоду з витратами,  що були  здійснені
для  отримання  цих  доходів.  Доходи  і  витрати відображаються в
бухгалтерському  обліку  та  фінансовій  звітності  в  момент   їх
виникнення  незалежно  від  дати  надходження  або сплати грошових
коштів.  Доходи  -  це  збільшення  економічних   вигід   протягом
облікового  періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності
активів або зменшення зобов'язань,  результатом чого є  збільшення
капіталу,  за  винятком  його  збільшення,  пов'язаного з внесками
акціонерів.  Витрати - це  зменшення  економічних  вигід  протягом
облікового  періоду  у  вигляді вибуття чи амортизації активів або
виникнення  зобов'язань,  що  призводить  до  зменшення   власного
капіталу  і не є розподіленням між акціонерами.  Власний капітал -
це залишкова  частина  в  активах  банку  після  вирахування  всіх
зобов'язань;
     послідовність - постійне (із року в рік) застосування  банком
обраної  облікової  політики.  Зміна методів обліку можлива лише у
випадках,  передбачених міжнародними стандартами та  національними
положеннями   (стандартами)  бухгалтерського  обліку,  і  потребує
додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах;
     історична (фактична)   собівартість   -   активи   і   пасиви
обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи  виникнення.
Активи   та   зобов'язання   в   іноземній   валюті,  за  винятком
немонетарних статей, мають переоцінюватись у разі зміни офіційного
валютного курсу на звітну дату.
(  Підпункт  1.1.2  пункту  1.1  із  змінами,  внесеними  згідно з
Постановою  Національного банку N 283 ( z0675-01 ) від 18.07.2001,
в  редакції  Постанови  Національного  банку N 56 ( z0305-04 ) від
18.02.2004 )
     1.1.3. Бухгалтерський  облік  у  банках повинен забезпечувати
своєчасне надання правдивої порівняльної  інформації  про  активи,
зобов'язання, фінансовий стан та результати діяльності банку.
     Повнота    та   достовірність   операцій   у   сфері   обліку
забезпечуються   обліковою  політикою  і  внутрішніми  процедурами
банку,  що  проводяться відповідно до законодавства України, утому
числі  нормативно-правових  актів  Національного банку України без
будь-яких  відхилень.  {  Абзац  другий  пункту  1.1.3  в редакції
Постанови Національного банку N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     Бухгалтерський облік     повинен     надавати      можливість
прогнозування  і  визначення  стратегії  розвитку діяльності банку
шляхом порівняння  статей  балансу  з  показниками,  встановленими
керівником  банку,  та  аналізу їх динаміки. { Абзац третій пункту
1.1.3  із  змінами,  внесеними  згідно  з Постановою Національного
банку N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     1.1.4. Користувачами  економічної  інформації бухгалтерського
обліку є:
     - внутрішні  (акціонери банку,  Рада банку,  Правління банку,
внутрішні аудитори банку, працівники банку) користувачі інформації
-  з метою планування,  оцінки та контролю за щоденними операціями
банку,  зокрема за використанням його ресурсів відповідальними  за
це особами;
     - зовнішні (Національний банк України,  наявні та  потенційні
кредитори  і  банки-кореспонденти,  наявні  та  потенційні клієнти
(вкладники) й інші користувачі) користувачі інформації -  з  метою
оцінки минулих та майбутніх результатів діяльності банку.
 
     1.2. Види обліку та їх взаємозв'язок
     Система обліку    включає    бухгалтерський     (фінансовий),
управлінський  та  податковий  облік,  які  грунтуються  на єдиній
інформаційній  базі,   відрізняючись   формою   та   періодичністю
розрахунку даних.
     1.2.1. Бухгалтерський (фінансовий) облік забезпечує своєчасне
й  повне  відображення всіх операцій банку та надання користувачам
інформації  про  стан  активів  і  зобов'язань,  власний  капітал,
результати  фінансової  діяльності  та  їх  зміни. На основі даних
фінансового   обліку  складається  фінансова  звітність.  Зміни  у
фінансовому  обліку  не  впливають на податковий облік. { Підпункт
1.2.1  пункту  1.2  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою
Національного банку N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     1.2.2.  Управлінський  облік ведеться банком для забезпечення
внутрішніх   потреб   в   інформації,  виходячи  зі  специфіки  та
особливостей діяльності й структури управління.  Банки  самостійно
обирають   метод   обліку   витрат та  калькулювання  собівартості
банківських продуктів,  визначають зміст внутрішньої звітності,  а
також  строки  її  подання на різні рівні управління.  Організація
управлінського обліку  має  забезпечувати  перевірку  ідентичності
інформації і розрахунків, здійснених на основі фінансового обліку.
     Банки можуть  вибирати  відповідні  політику   та   процедури
організації   управлінського   обліку   для  визначення  потрібних
показників діяльності банку і надання змоги:
     упроваджувати фінансову  структуру,  яка виділяє різні центри
витрат і центри прибутку та різні види діяльності банку;
     визначати прибутковість  та  ефективність  центрів  прибутку,
бізнес-напрямів (клієнтських сегментів), продуктів і клієнтів;
     визначати стратегічні   й   тактичні   плани  та  завдання  з
відповідними цілями і ключовими показниками діяльності банку;
     розробляти бюджети, прогнози та контролювати їх виконання;
     аналізувати і  порівнювати  з  бюджетними   даними   фактичні
результати   діяльності  банку  в  цілому,  а  також  за  центрами
прибутку,  бізнес-напрямами (клієнтськими сегментами),  продуктами
та клієнтами;
     надавати об'єктивну  базу   для   ціноутворення   банківських
продуктів;
     інше. 
{  Підпункт  1.2.2  пункту  1.2 в редакції Постанови Національного
банку N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
 
     1.2.3.  Податковий  облік  ведеться з метою накопичення даних
про  валові  доходи  та валові витрати відповідно до законодавства
України  і  використовується  для  складання податкової звітності,
форма,   правила,  порядок  і  термін  подання  якої  визначаються
Державною податковою адміністрацією. Зміни в податковому обліку не
впливають  на  фінансовий  облік.  {  Підпункт 1.2.3 пункту 1.2 із
змінами,  внесеними  згідно з Постановою Національного банку N 422
( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
 
     1.3. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку.
     Відповідальність за  організацію  бухгалтерського  обліку  та
забезпечення  фіксування  фактів  здійснення всіх операцій банку в
первинних документах,  збереження  протягом  установленого  строку
оброблених   документів,   регістрів   бухгалтерського   обліку  і
звітності несе керівник банку.
     У цьому  Положенні  керівником  банку  є  голова  виконавчого
органу - правління (ради  директорів),  який  здійснює  управління
поточною діяльністю банку та несе відповідальність за ефективність
його роботи відповідно до установчих документів  та  законодавства
України.
     Зокрема, керівник банку зобов'язаний:
     створити необхідні  умови для організації правильного ведення
бухгалтерського обліку та  складання  фінансової  звітності  банку
шляхом видачі внутрішніх розпорядчих документів;
     забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами,  службами
та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних
вимог головного бухгалтера щодо дотримання порядку  оформлення  та
подання до обліку первинних документів.
{  Пункт  1.3  в  редакції  Постанови  Національного  банку  N 422
( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
 
     1.4. Основні функції служби бухгалтерського обліку
     Структура служби  бухгалтерського  обліку визначається банком
самостійно.  Бухгалтерські операції можуть  виконувати  працівники
будь-якого  структурного підрозділу банку,  якщо це передбачено їх
функціональними  (посадовими)  обов'язками.  Всі  працівники,  які
виконують  операції  з  бухгалтерського  обліку,  з питань ведення
бухгалтерського  обліку  підпорядковуються  головному   бухгалтеру
банку.
     На служби бухгалтерського обліку покладається виконання таких
функцій:
     - централізоване  встановлення  та  підтримка  єдиних  правил
бухгалтерського  обліку  для  банківських  операцій  і розроблення
правил   для   нових   операцій,   що   плануються   на   підставі
нормативно-правових  актів  Національного  банку  України; { Абзац
четвертий  пункту  1.4  із  змінами, внесеними згідно з Постановою
Національного банку N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     - ведення  регістрів  бухгалтерського  обліку  відповідно  до
основних  вимог  Національного банку України та облікової політики
банку;
     - ведення  та  підтримка  внутрішнього  плану  рахунків (план
аналітичних  рахунків),  складеного  на  підставі  Плану  рахунків
бухгалтерського  обліку,  встановленого  для  банків  Національним
банком України;
     -   своєчасна  підготовка,  перевірка  і  надання  фінансової
звітності;  { Абзац сьомий пункту 1.4 із змінами, внесеними згідно
з   Постановою   Національного  банку  N  422  (  z1228-06  )  від
06.11.2006 }
     - встановлення  централізованого  бухгалтерського контролю за
застосуванням правил облікової політики в різних підрозділах банку
та достовірністю фінансової звітності.
     На працівників  служби   бухгалтерського   обліку   не   може
покладатися  відповідальність за зберігання і видачу матеріалів та
інвентарю,  реєстрацію  і  видачу   шляхових   листів,   за   інші
господарські  операції,  які  в  подальшому  відображаються ними у
бухгалтерському обліку.
     1.4.1.   Головний   бухгалтер   банку,   який  очолює  службу
бухгалтерського  обліку,  у своїй роботі керується цим Положенням,
міжнародними  стандартами  бухгалтерського  обліку  та положеннями
(стандартами) України, іншими нормативно-правовими актами України.
{  Абзац  перший  підпункту  1.4.1 пункту 1.4 в редакції Постанови
Національного банку N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     Головний бухгалтер банку забезпечує:
     - дотримання  єдиних  методологічних  засад   бухгалтерського
обліку;
     -   організацію  контролю  за  відображенням  в  обліку  всіх
операцій,  які  здійснюються  банком;  { Абзац четвертий підпункту
1.4.1  пункту  1.4  в редакції Постанови Національного банку N 422
( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     - складання  і  подання  у  встановлені   строки   фінансової
звітності.
     1.4.2. Головний бухгалтер має право вимагати від  структурних
підрозділів     банку    забезпечення    правильної    організації
бухгалтерського обліку і контролю,  подання необхідних  документів
щодо   оформлення   операцій,   дотримання  встановленого  порядку
прийняття,  оприбуткування,  зберігання  і   витрачання   грошових
коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей, а також має право
вимагати від будь-якого підрозділу банку надання  пояснень,  а  за
потреби  й безпосередньо втручатися в його робочі процедури,  якщо
отримані дані викликають сумнів.
     1.4.3.   Головний   бухгалтер  (його  заступник)  організовує
перевірку  стану  бухгалтерського обліку у філіях, представництвах
та інших підрозділах банку. ( Підпункт 1.4.3 пункту 1.4 в редакції
Постанови Національного банку N 283 ( z0675-01 ) від 18.07.2001 )
     1.4.4. На головного бухгалтера,  який виконує організаційні й
контрольні функції,  не  можуть  покладатися  обов'язки  керівника
банку  за  тимчасової  його  відсутності,  а  також обов'язки щодо
безпосереднього  виконання  бухгалтерських  операцій.  (  Підпункт
1.4.4  пункту  1.4  із  змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ
N 439 ( z1457-05 ) від 21.11.2005 )
     1.4.5. Головний    бухгалтер   бере   участь   в   оформленні
матеріалів,  пов'язаних з нестачею  та  відшкодуванням  втрат  від
нестач, крадіжок і псування активів банку.
     1.4.6. Головний бухгалтер бере  участь  у  формуванні  служби
бухгалтерського обліку.
     1.4.7.   При   звільненні  головного  бухгалтера  проводиться
передавання   справ   новопризначеному   головному  бухгалтеру  із
складанням   відповідних   документів.   (   Пункт  1.4  доповнено
підпунктом  1.4.7  згідно  з Постановою Національного  банку N 283
( z0675-01 ) від 18.07.2001 )
 
 
     2. Організація бухгалтерського обліку
 
     2.1.  Ведення  бухгалтерського обліку в банках ( Абзац перший
пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного
банку N 283 ( z0675-01 ) від 18.07.2001 )
     Бухгалтерський  облік  ведеться безперервно з часу реєстрації
банку до його ліквідації із застосуванням комп'ютерних засобів, за
допомогою  яких  в  автоматизованому режимі здійснюється збирання,
передавання,  систематизація  та  оброблення  інформації.  ( Абзац
другий   пункту  2.1  глави  2  із  змінами,  внесеними  згідно  з
Постановою Національного банку N 56 ( z0305-04 ) від 18.02.2004 )
     Банки самостійно    обирають    систему     та     підсистеми
бухгалтерського  обліку,  виходячи  з  потреб  управління  банком,
обсягу  банківських  операцій  і  кількості  працюючих.   Будь-яка
система обліку повинна забезпечити:
     - дотримання принципів бухгалтерського обліку;
     - єдину методологічну основу;
     - взаємозв'язок даних синтетичного і аналітичного обліку;
     - хронологічне  та  систематичне  відображення  всіх операцій
банку в регістрах бухгалтерського  обліку  на  підставі  первинних
документів;
     - накопичення  і  систематизацію  даних  обліку   в   розрізі
показників,  необхідних  для управління банком,  а також складання
звітності.
     Банк самостійно  визначає  свою облікову політику,  розробляє
систему і форми управлінського  обліку,  внутрішньої  звітності  і
контролю  операцій,  визначає  права  працівників  на підписування
документів,  затверджує  правила  документообороту  і   технологію
обробки   облікової   інформації,  додаткову  систему  рахунків  і
регістрів аналітичного обліку.
     Для обмеження   ризику  при  виконанні  банківських  операцій
необхідно враховувати:
     1. Розподіл   обов'язків   та   повноважень  щодо  здійснених
операцій:
     а) перелік операцій (готівкові, кредитні та інші);
     б) список осіб, уповноважених на підписання документів;
     в) обмеження щодо розпорядження активами;
     г) делегування повноважень.
     2. Виконання   операцій:   технічна   обробка;  бухгалтерська
обробка.
     3. Контроль    операцій:   контроль   повноважень;   контроль
технічної та бухгалтерської обробки даних  (до  використання  коду
доступу до обробки даних та після виявлення помилки).
     Організація автоматизованої  реєстрації   і   обробки   даних
повинна  забезпечити  суцільне  і  безперервне  відображення  всіх
операцій,   доказовість   інформації,   збереження    узагальненої
інформації  на  машинних  носіях,  а  також  можливість здійснення
будь-якого  подальшого  контролю  і   одержання   роздруковок   на
паперових носіях.
     Банки  (юридичні  особи)  можуть  виділяти  на окремий баланс
філії,  представництва  та  інші підрозділи, які зобов'язані вести
бухгалтерський  облік,  з  подальшим  включенням  їх показників до
фінансової  звітності  банку.  Філії  та  підрозділи  працюють  за
режимом,  що  визначається  банком  -  юридичною особою для кожної
філії  чи  підрозділу  окремо  (наказом,  службовим розпорядженням
тощо).  При  цьому банки повинні дотримуватися вимог, передбачених
нормативно-правовими  актами  Національного  банку  України,  щодо
створення   філій.   (  Абзац  пункту  2.1  в  редакції  Постанови
Національного банку N 283 ( z0675-01 ) від 18.07.2001 )
     Особливості    відображення    операцій    філій   Відкритого
акціонерного   товариства   "Державний  ощадний  банк  України"  в
бухгалтерському  обліку  та  звітності  визначається з урахуванням
специфіки  їх  роботи.  (  Абзац  пункту  2.1 в редакції Постанови
Національного банку N 283 ( z0675-01 ) від 18.07.2001 )
 
     2.1.1. Вимоги до первинних облікових документів
     Підставою для   бухгалтерського   обліку   операцій  банку  є
первинні документи,  які фіксують факти здійснення  цих  операцій.
Первинні  документи  повинні  бути  складені  під  час  здійснення
операції,  а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення
та   можуть   складатися   у  паперовій  формі  та/або  у  вигляді
електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає
можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді
електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання
інформації на паперовому носії.
     Первинні документи як у паперовій  формі,  так  і  у  вигляді
електронних   записів   (непаперовій   формі)  повинні  мати  такі
обов'язкові реквізити:
     - назву документа (форми);
     -  дату  складання  документа; ( Абзац п'ятий підпункту 2.1.1
пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного
банку N 283 ( z0675-01 ) від 18.07.2001 )
     - назву  підприємства  (банку),  від  імені  якого  складений
документ;
     - місце складання документа;
     - назву отримувача коштів;
     - зміст операції (підстави для її здійснення);
     - суму операції (цифрами та  прописом).  Сума  операції  може
бути   відображена   цифрами  за  відсутності  на  документі  суми
прописом,  якщо цей документ формується за  допомогою  програмного
забезпечення  в  автоматизованому  режимі  або якщо це передбачено
нормативно-правовими  актами  Національного банку України; ( Абзац
десятий  підпункту 2.1.1 пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з
Постановою Національного банку N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     - номери рахунків; ( Абзац одинадцятий підпункту 2.1.1 пункту
2.1  із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку
N 283 ( z0675-01 ) від 18.07.2001 )
     -  назву  банку  (отримувача  та  платника  коштів);  ( Абзац
дванадцятий  підпункту  2.1.1  пункту  2.1  із  змінами, внесеними
згідно  з  Постановою  Національного  банку N 283 ( z0675-01 ) від
18.07.2001 )
     - підписи осіб,  відповідальних  за  здійснення  операції  та
правильність  її  оформлення (підтвердження підпису на документі в
електронному вигляді здійснюється за допомогою  електронного  коду
працівника або електронного підпису).
     Первинні документи як у паперовій  формі,  так  і  у  вигляді
електронних записів можуть мати й інші додаткові реквізити.
     Документи, які надають клієнти банку,  повинні  мати  підписи
уповноважених  службових  осіб  клієнта  та відбиток його печатки.
Підписи на всіх документах,  а  також  печатки  мають  відповідати
заявленим  їх  зразкам,  а  підтвердження достовірності підпису на
документі в електронному  вигляді  обумовлюється  в  договорі  про
обслуговування   клієнта   через   систему   електронних  платежів
"клієнт-банк".
     Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є
недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.
     Внесення  виправлень до первинних документів не допускається,
крім    випадків,    встановлених    нормативно-правовими   актами
Національного  банку  України. ( Абзац сімнадцятий підпункту 2.1.1
пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного
банку N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     Керівник банку вживає всіх необхідних заходів для запобігання
несанкціонованому  та  непомітному виправленню записів у первинних
облікових документах і регістрах бухгалтерського обліку.
     Первинні документи  та  облікові  регістри повинні складатися
українською мовою або іншою мовою  відповідно  до  Закону  України
"Про мови в Українській РСР" ( 8312-11 ).
     Документи на отримання (видачу) готівкових коштів мають  бути
оформлені  згідно  з  вимогами  Національного  банку  України щодо
ведення касових операцій.
     Відповідальність за  своєчасне складання первинних документів
та регістрів  бухгалтерського  обліку,  а  також  за  правильність
відображення  операцій  в  облікових  регістрах несуть особи,  які
склали і підписали ці документи (регістри).
     Відповідальність за  прийняття  до виконання документів,  які
суперечать  законодавству України, несуть особи, які їх ініціювали
та  підписали.  ( Абзац двадцять другий підпункту 2.1.1 пункту 2.1
із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою Національного банку
N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     Керівник банку   несе    відповідальність    за    проведення
документів,  що  суперечать чинному законодавству і які виконані з
його дозволу за письмовим зверненням ініціатора.
     Банки самостійно  визначають порядок формування та зберігання
первинних документів,  облікових регістрів і звітів,  забезпечуючи
їх  сувору схоронність. Для визначення строку зберігання первинних
документів,   облікових   регістрів   і   звітів   банки   повинні
користуватися  відповідним нормативно-правовим актом Національного
банку  України,  що  визначає  строки  зберігання кожної категорії
документів,  які  утворюються  в процесі діяльності банку. ( Абзац
двадцять   четвертий   підпункту  2.1.1  пункту  2.1  із  змінами,
внесеними   згідно   з   Постановою   Національного  банку  N  422
( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     У   разі   зберігання   первинних   документів   і  регістрів
бухгалтерського   обліку   на  машинних  носіях  інформації  банки
зобов'язані  за  власний  рахунок виготовити їх копії на паперових
носіях на вимогу інших учасників операцій, а також контролюючих та
правоохоронних   органів  у  межах  їх  повноважень,  передбачених
законами  України.  ( Абзац двадцять п'ятий підпункту 2.1.1 пункту
2.1  із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку
N 283 ( z0675-01 ) від 18.07.2001 )
     Вилучення первинних документів, облікових регістрів та звітів
здійснюється  тільки  за рішенням відповідних органів, прийнятим у
межах  їх  повноважень,  передбачених  законами.  У разі вилучення
первинних   документів   за   оригіналом  постанови  уповноважених
державних  органів,  пред'явленої  банку  лише для ознайомлення та
вчинення   відповідних  дій,  уповноважений  працівник  банку  має
зробити  копію постанови, засвідчити її своїм підписом та прийняти
до   виконання   в  разі  відповідності  цього  документа  вимогам
законодавства  України,  в  тому  числі  нормативно-правових актів
Національного  банку  України.  Вилучення оформляється протоколом,
копія якого вручається під розписку відповідальній службовій особі
банку.  (  Абзац  двадцять  шостий  підпункту  2.1.1 пункту 2.1 із
змінами,  внесеними згідно з Постановами Національного банку N 283
(  z0675-01  )  від  18.07.2001, N 56 ( z0305-04 ) від 18.02.2004,
N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     У   присутності   представників   органів,   які   здійснюють
вилучення, відповідні службові особи банку зобов'язані зняти копії
документів   і  скласти  реєстр  документів,  що  вилучаються,  із
зазначенням   підстав   і   дати  їх  вилучення.  Копії  вилучених
документів  з  відміткою  про  вилучення зберігаються в справах, з
яких  були  вилучені їх оригінали. Копії протоколів зберігаються в
окремій справі. ( Абзац двадцять сьомий підпункту 2.1.1 пункту 2.1
із  змінами,  внесеними  згідно  з Постановами Національного банку
N  283  (  z0675-01  )  від  18.07.2001,  N  56  (  z0305-04 ) від
18.02.2004, N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     При   вилученні  первинного  документа  складається  протокол
вилучення   у   двох  примірниках  за  підписами  керівника  банку
(заступника  керівника  банку),  головного  бухгалтера (заступника
головного   бухгалтера)   та   представника   установи,  для  якої
вилучається  документ.  В протоколі повинно бути точно вказано, за
чиєю  вимогою  та  дозволом  проводиться вилучення і який документ
вилучається.  Перший  примірник протоколу видається уповноваженому
представнику.  ( Абзац двадцять восьмий підпункту 2.1.1 пункту 2.1
із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою Національного банку
N 283 ( z0675-01 ) від 18.07.2001 )
     Якщо вилучаються  томи  документів,  що не оформлені належним
чином (не переплетені,  не пронумеровані тощо),  то з дозволу і  в
присутності представників органів,  за зверненням яких проводиться
вилучення,  відповідні службові особи банку можуть  дооформити  ці
томи (зробити опис, пронумерувати аркуші, прошнурувати, опечатати,
засвідчити своїм підписом та печаткою).
     У разі повернення представниками уповноважених органів раніше
вилучених   документів   ці  документи  приймаються  під  розписку
керівником банку (його заступником) або головним бухгалтером банку
(його  заступником).  Зазначені  документи  разом  із рішенням про
повернення вилучених документів підшиваються до тих самих томів, з
яких  вони були вилучені. ( Абзац тридцятий підпункту 2.1.1 пункту
2.1  в  редакції  Постанови Національного банку N 283 ( z0675-01 )
від 18.07.2001 )
     У разі  втрати  або знищення первинних документів,  облікових
регістрів і звітів  керівник  банку  письмово  повідомляє  про  це
правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення
переліку відсутніх документів і розслідування причин їх  зникнення
або знищення.
     Результати    роботи   комісії   оформляються   актом,   який
затверджується   керівником   банку.   Копія   акта  подається  до
територіальних   управлінь  Національного  банку  України  (служби
банківського   нагляду)   у  строк  10  календарних  днів  із  дня
підписання  цього  акта.  (  Абзац тридцять другий підпункту 2.1.1
пункту   2.1   із   змінами,   внесеними   згідно   з  Постановами
Національного  банку  N  283  (  z0675-01  ) від 18.07.2001, N 422
( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     Сукупність  документів, на підставі яких банками здійснюється
бухгалтерський облік та контроль, утворює банківську документацію.
Форми  документів та порядок їх застосування визначаються окремими
нормативно-правовими  актами  Національного банку України. ( Абзац
тридцять  третій  підпункту 2.1.1 пункту 2.1 із змінами, внесеними
згідно  з  Постановою  Національного  банку N 422 ( z1228-06 ) від
06.11.2006 }
 
     2.1.2. Регістри синтетичного та аналітичного обліку
     Інформація, що  міститься  у  прийнятих  до  обліку первинних
документах,  систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в
регістрах  синтетичного  та  аналітичного обліку шляхом подвійного
запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
     Регістри синтетичного  та  аналітичного  обліку операцій - це
носії  спеціального  формату   (паперові,   машинні)   у   вигляді
відомостей, книг, журналів, машинограм тощо.
     Банки самостійно розробляють та затверджують форми  регістрів
обліку   з   урахуванням   того,   що   регістри  синтетичного  та
аналітичного  обліку  повинні  мати   назву,   період   реєстрації
операцій,  прізвища  і  підписи або інші кодовані знаки,  що дають
змогу ідентифікувати осіб, які їх склали.
     Ведення синтетичного   обліку   забезпечується  за  допомогою
рахунків II,  III,  IV  порядків  Плану  рахунків  бухгалтерського
обліку    Національного    банку   України   та   Плану   рахунків
бухгалтерського  обліку  банків  України ( va493500-97 ). Детальна
інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на
рівні  аналітичного  обліку  на  аналітичних  рахунках. Аналітичні
рахунки  повинні містити обов'язкові параметри, визначені окремими
вказівками  Національного банку України. Дані аналітичних рахунків
повинні  бути  тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку.
(  Абзац  п'ятий  підпункту 2.1.2 пункту 2.1 із змінами, внесеними
згідно  з  Постановою  Національного  банку  N 56 ( z0305-04 ) від
18.02.2004 )
     Банки  самостійно  визначають  процедури перевірки тотожності
даних  аналітичного  обліку  оборотам і залишкам за балансовими та
позабалансовими    рахунками    синтетичного   обліку.   Перевірка
тотожності   даних   аналітичних   рахунків  відповідним  рахункам
синтетичного  обліку обов'язково здійснюється не рідше одного разу
на  місяць, а за рахунками фізичних осіб у відкритому акціонерному
товаристві "Державний ощадний банк України" - не рідше одного разу
на  рік.  (  Абзац  шостий  підпункту 2.1.2 пункту 2.1 із змінами,
внесеними  згідно  з  Постановами  НБУ  N  283  (  z0675-01  ) від
18.07.2001, N 439 ( z1457-05 ) від 21.11.2005 )
     Серед основних   форм  регістрів  синтетичного  обліку  банки
зобов'язані  передбачати  щоденний  оборотно-сальдовий  баланс.  У
щоденному  оборотно-сальдовому  балансі  відображаються обороти за
дебетом і кредитом за день,  вихідні залишки за активом і  пасивом
за  кожним  балансовим  рахунком  четвертого  порядку  з проміжним
підсумком за балансовими рахунками третього  та  другого  порядків
(аналогічно і за позабалансовими рахунками). В оборотно-сальдовому
балансі  відображаються  підсумки  за  кожним  класом  рахунків  і
загальний   підсумок   за   всіма  рахунками  банку.  Правильність
складання  щоденного  балансу  оборотів  та залишків контролюється
рівністю  дебетових і кредитових оборотів та залишків за активом і
пасивом.  Наявність  такої  рівності є обов'язковою умовою початку
нового банківського дня. ( Абзац сьомий підпункту 2.1.2 пункту 2.1
із  змінами,  внесеними згідно з Постановою НБУ N 439 ( z1457-05 )
від 21.11.2005 )
     Щоденний оборотно-сальдовий    баланс     перевіряється     і
підписується  керівником  і головним бухгалтером або особами,  які
ним уповноважені.
     2.1.3. План рахунків
     План рахунків  банку  -  систематизований  перелік   рахунків
бухгалтерського  обліку,  що  використовується  для  детальної  та
повної реєстрації всіх банківських  операцій  і  для  забезпечення
потреб складання фінансової звітності.
     Враховуючи особливості побудови аналітичного  рахунку,  банки
самостійно   визначають   власну   систему   аналітичного  обліку,
створюючи внутрішній план рахунків  (сукупність  усіх  аналітичних
рахунків банку).
     Внутрішній план аналітичних  рахунків  має  передбачати  опис
характеристики  кожного  рахунку  або  групи рахунків,  порядок їх
відкриття та закриття,  а отже, має бути визначений відповідальний
за його супроводження (на рівні банку - юридичної особи).
     Всі  рахунки, що відкриваються юридичним і фізичним особам, а
також рахунки за внутрішніми операціями банку реєструються в книзі
відкритих  рахунків,  яка  ведеться  в розрізі балансових рахунків
четвертого  порядку  та включає такі позиції щодо рахунку: ( Абзац
п'ятий  підпункту  2.1.3 пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з
Постановою Національного банку N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     - номер балансового рахунку;
     - номер особового рахунку;
     - код контрагента;
     - найменування контрагента;
     - дата відкриття рахунку;
     - дата закриття рахунку.
     Книга повинна  бути пронумерована,  прошнурована,  засвідчена
підписами  керівника  та  головного  бухгалтера  банку,  скріплена
відбитком    печатки    банку   та   зберігатись   у   призначеної
відповідальної особи.
     Банки   зобов'язані   вести  та  зберігати  книги  реєстрації
відкритих  рахунків  в  електронній  або паперовій формі. Банки на
вимогу  органів  банківського  регулювання  та нагляду зобов'язані
роздруковувати   копії   книг   реєстрації  відкритих  рахунків  у
паперовій формі. ( Абзац тринадцятий підпункту 2.1.3 пункту 2.1 із
змінами,  внесеними згідно з Постановою НБУ N 283 ( z0675-01 ) від
18.07.2001;  в  редакції  Постанови  НБУ  N  439  ( z1457-05 ) від
21.11.2005 )
     Головний бухгалтер  банку  може  надавати право ведення книги
відкритих рахунків відповідним підрозділам банку.  Книги відкритих
рахунків  банк  може  вести  у розрізі окремих балансових рахунків
(наприклад,  для обліку вкладень у цінні  папери;  обліку  внесків
акціонерів   або  вкладів  фізичних  осіб  тощо)  або  структурних
підрозділів служби  бухгалтерського  обліку.  Кожна  підсистема  з
реєстрації  відкритих  рахунків  та обліку окремих операцій (цінні
папери,  кредити, депозити, основні засоби тощо) повинна працювати
так,  щоб  вся інформація за рахунками цих підсистем включалася до
загальних даних банку.
     Головний бухгалтер банку контролює правильність ведення книги
відкритих рахунків.
     У разі  закриття  рахунку  в  книзі  проставляється дата його
закриття.  Номери закритих рахунків не можуть бути присвоєні новим
клієнтам банку.
 
     2.2. Облікова політика банку
     Облікова  політика  банку  - це сукупність визначених у межах
законодавства   України   принципів,   методів   і   процедур,  що
використовуються   банком  для  складання  та  подання  фінансової
звітності.  ( Абзац другий пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно
з   Постановами  Національного  банку  N  283  (  z0675-01  )  від
18.07.2001, N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     Положення  про облікову політику банку затверджується наказом
керівника  до  початку нового календарного року. Облікова політика
банку  доводиться  до  відома  всіх  філій  та  підрозділів банку.
(   Абзац  третій  пункту  2.2  із  змінами,  внесеними  згідно  з
Постановами Національного банку N 283 ( z0675-01 ) від 18.07.2001,
N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     Цим документом установлюється порядок ведення бухгалтерського
обліку   операцій,  які  здійснює  банк  згідно  з  законодавством
України.   У   ньому  мають  бути  повно  відображені  особливості
організації та ведення бухгалтерського обліку банку. Внесення змін
до  Положення  про  облікову  політику  банку  протягом  року,  як
правило,   не   допускається   (окрім  випадків  істотних  змін  у
діяльності  або  правовій  базі).  ( Абзац четвертий пункту 2.2 із
змінами,  внесеними згідно з Постановами Національного банку N 283
( z0675-01 ) від 18.07.2001, N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     2.2.1. Вимоги основних положень облікової політики банку
     Облікова політика   банку  базується  на  основних  принципах
бухгалтерського обліку,  зазначених у  пункті  1.1.2,  яких  банки
повинні  дотримуватися при веденні рахунків і складанні зовнішньої
та внутрішньої звітності.
     Банки  ведуть  бухгалтерський  облік  і  складають  фінансову
звітність   у   валюті   України.   Операції  в  іноземній  валюті
відображаються  в  бухгалтерському обліку і фінансовій звітності у
валюті  України  з перерахуванням її за офіційним валютним курсом,
установленим   Національним  банком  України  на  дату  здійснення
операції  або  складання звітності. ( Абзац третій підпункту 2.2.1
пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного
банку N 283 ( z0675-01 ) від 18.07.2001 )
     Операції повинні бути відображені в обліку  в  тому  звітному
періоді,  в  якому  вони  були  здійснені, незалежно від дати руху
коштів  за  ними.  ( Абзац четвертий підпункту 2.2.1 пункту 2.2 із
змінами,  внесеними  згідно  з Постановою Національного банку N 56
( z0305-04 ) від 18.02.2004 )
     Банки висвітлюють обрану ними облікову політику шляхом опису:
     - принципів обліку статей звітності;
     - методів оцінки окремих статей звітності;
     - фактів, що стосуються змін в обліковій політиці.
     Облікова політика банку має враховувати методи оцінки активів
та зобов'язань.
     Оцінка  - це процес визнання тієї суми коштів, за якою статті
фінансової  звітності мають визнаватися і обліковуватися у балансі
та звіті про фінансові результати. ( Абзац десятий підпункту 2.2.1
пункту  2.2  в  редакції  Постанови   Національного   банку  N 283
( z0675-01 ) від 18.07.2001 )
     Активи і  зобов'язання  мають  бути  оцінені та відображені в
обліку таким чином, щоб не переносити наявні фінансові ризики, які
потенційно  загрожують  фінансовому  становищу  банку, на наступні
звітні  періоди. ( Абзац одинадцятий підпункту 2.2.1 пункту 2.2 із
змінами,  внесеними згідно з Постановою НБУ N 439 ( z1457-05 ) від
21.11.2005 )
     Активи  і  зобов'язання обліковуються пріоритетно за вартістю
їх   придбання   чи  виникнення  (за  первісною  або  справедливою
вартістю).  (  Абзац  дванадцятий  підпункту  2.2.1  пункту  2.2 в
редакції  Постанови  Національного  банку  N  283 ( z0675-01 ) від
18.07.2001 )
     При обліку   за   первісною   (історичною)   вартістю  активи
визнаються  за  сумою  фактично  сплачених  за   них   коштів,   а
зобов'язання   -   за   сумою  мобілізованих  коштів  в  обмін  на
зобов'язання.
     При   обліку   за  справедливою  (ринковою)  вартістю  активи
визнаються за тією сумою коштів, яку необхідно було б сплатити для
придбання  таких  активів у поточний час, а зобов'язання - за тією
сумою  коштів,  яка  б  вимагалася  для  проведення  розрахунку  у
поточний  час.  ( Абзац чотирнадцятий підпункту 2.2.1 пункту 2.2 в
редакції  Постанови  Національного  банку  N 283  ( z0675-01 ) від
18.07.2001 )
     Приведення вартості   активів  у  відповідність  із  ринковою
здійснюється шляхом їх переоцінки.
     Процедури бухгалтерського обліку повинні виключати можливість
здійснення  взаємозаліку  (крім  випадків,   передбачених   чинним
законодавством) активів та зобов'язань, або доходів та видатків як
у бухгалтерських записах, так і у фінансовій звітності, а саме:
     - кредитів,  депозитів  й  іншої кредиторської і дебіторської
заборгованості різних юридичних та фізичних осіб;
     - кредитів,  депозитів  й  іншої кредиторської і дебіторської
заборгованості одних і тих  же  юридичних  та  фізичних  осіб,  що
враховуються в різних валютах та з різними строками погашення;
     - депозитів та кредитів,  наданих під заставу депозиту,  якщо
інше не визначене відповідними законодавчими актами;
     - витрат та доходів тієї ж юридичної особи.
     Банки мають  обліковувати  доходи  та  витрати  відповідно до
таких принципів:
     - доходи  та  витрати обліковуються у періоді,  до якого вони
належать;
 
 
     ( Абзац  двадцять третій підпункту 2.2.1 пункту 2.2 виключено
на  підставі  Постанови  Національного  банку  N  283 ( z0675-01 )
від 18.07.2001 )
 
 
     - отримані   доходи,  які  належать  до  майбутніх  періодів,
обліковуються як відстрочені доходи;
     - здійснені  витрати  та  платежі,  які належать до майбутніх
періодів, обліковуються як відстрочені витрати.
     Облікова  політика визначає порядок створення та використання
резервів  на підставі законодавства України та нормативно-правових
актів  Національного банку України. Резерви під активи створюються
за  рахунок  витрат банку та мають використовуватися лише на цілі,
для  яких  вони  були  створені. { Абзац двадцять шостий підпункту
2.2.1  пункту  2.2  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою
Національного банку N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     Обов'язково мають  бути  розроблені  та  затверджені  основні
складові облікової політики банку:
     - характеристика  аналітичних  рахунків  внутрішнього   плану
рахунків;
     - додаткові регістри аналітичного обліку та  форми  первинних
документів,  на підставі яких здійснюються операції (крім тих,  що
визначені в загальному порядку),  включаючи форми  документів  для
внутрішньої бухгалтерської звітності;
     - правила документообороту та  технології  обробки  облікової
інформації;
     - перелік визначених прав працівників банку  на  підписування
документів;
     - перелік операцій, що потребують додаткового контролю;
     - порядок  проведення  інвентаризації і методи оцінки активів
та зобов'язань;
     - порядок  контролю  за  здійсненими внутрішніми банківськими
операціями;
     - порядок  розрахунків  між  філіями  та  іншими структурними
підрозділами банку (внутрішньосистемні розрахунки);
     - порядок фінансування (бюджетування) структурних підрозділів
банку;
     - порядок  консолідації  фінансової звітності асоційованих та
дочірніх компаній;
     - порядок  застосування в обліку принципу нарахування доходів
та витрат (включаючи порядок амортизації активів банку,  створення
та використання резервів);
     - політика  банку  щодо  роботи  з   цінними   паперами   (як
придбаними, так і емітованими);
     - процедури вивірки та контролю (операцій, звітності тощо);
     - порядок реєстрації договорів;
     - інші  документи  та  рішення,  необхідні  для   організації
бухгалтерського обліку.
     2.2.2. Зміни в обліковій політиці банку
     Будь-які зміни в обліковій політиці,  що мають суттєвий вплив
на показники звітного або майбутніх періодів, повинні бути описані
з зазначенням їх причин і змін у відповідних статтях.
     Зміни положень облікової політики на наступний рік та причини
цих змін мають бути відображені у пояснювальній записці до річного
звіту банку.
     Не вважається зміною в обліковій політиці:
     - нова облікова політика щодо операцій, які не є суттєвими;
     - нова облікова політика щодо операцій,  які відрізняються по
суті від попередніх і не здійснювалися раніше.
     Нова облікова  політика застосовується до подій та операцій з
часу їх виникнення.
 
     2.3. Внутрішній банківський контроль
     Внутрішній банківський контроль - це сукупність процедур, які
забезпечують   дотримання   положень   внутрішніх   і    зовнішніх
нормативних актів при здійсненні операцій банку та достовірність і
повноту інформації.
     Внутрішній банківський  контроль поєднує в собі бухгалтерські
та адміністративні (внутрішні) контролі.
     Система внутрішнього  банківського  контролю,  як  і всі інші
процедури банку,  має бути чітко  документована.  Документація  за
процедурами  внутрішнього  банківського  контролю (у паперовій або
електронній  формі)  повинна  бути  доступною   для   користування
працівниками банку.
     2.3.1. Бухгалтерський контроль ( Абзац перший підпункту 2.3.1
пункту 2.3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного
банку N 56 ( z0305-04 ) від 18.02.2004 )
     Бухгалтерський контроль  -  це сукупність процедур,  що дають
змогу  забезпечити  збереження  активів  банку  та   достовірність
звітності, що складається службою бухгалтерського обліку на основі
даних, отриманих від операційних підрозділів. Вони включають:
     - заходи   щодо   забезпечення   безпомилкового  відображення
операцій відповідно до їх економічної суттєвості;
     - продуктивність системи документообороту;
     - наявність при керівництві в  роботі  операційних  процедур,
які передбачає бухгалтерський контроль.
     Бухгалтерський  контроль  може  бути  попереднім, поточним та
подальшим (який здійснюється після відображення операції в обліку)
і  повинен надати можливість впевнитися в тому, що: ( Абзац шостий
підпункту   2.3.1  пункту  2.3  із  змінами,  внесеними  згідно  з
Постановою Національного банку N 56 ( z0305-04 ) від 18.02.2004 )
     - операції  проведені  тільки за загальним та/або спеціальним
дозволом  керівника  банку;  { Абзац сьомий підпункту 2.3.1 пункту
2.3  із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку
N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     - операції відображені та оцінені згідно з вимогами облікової
політики банку;
     - система   аналітичного   обліку   дає   змогу  відстежувати
використання ресурсів та рух активів банку;
     - розпорядження    активами   здійснюється   лише   в   межах
встановлених повноважень;
     - інвентаризація   активів   та  зобов'язань  (балансових  та
позабалансових) проводиться  з  певною  регулярністю,  а  виявлені
недоліки усуваються належним чином.
     Попередній   контроль   передбачає   перевірку  відповідності
операції  вимогам  законодавства  України,  наявності  відповідних
дозволів  і лімітів. ( Підпункт 2.3.1 пункту 2.3 доповнено абзацом
згідно  з  Постановою  Національного  банку  N 56 ( z0305-04 ) від
18.02.2004 )
     Порядок  проведення  попереднього,  поточного  та  подальшого
контролю  визначається  банком  (службою  бухгалтерського  обліку)
самостійно. Тобто банк самостійно встановлює перелік операцій, які
вимагають   додаткового   контролю,   визначає  обсяг  та  частоту
перевірок   окремих   ділянок  роботи  працівників  бухгалтерської
служби,  порядок здійснення логічного та арифметичного контролю за
достовірністю  звітності.  (  Абзац  тринадцятий  підпункту  2.3.1
пункту 2.3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного
банку N 56 ( z0305-04 ) від 18.02.2004 )
     Попередній, поточний контроль здійснює працівник банку, який,
виходячи   зі   змісту  документів,  наданих  в  електронному  або
паперовому   вигляді,   перевіряє  правильність  їх  оформлення  і
наявність   порушень  процедур  бухгалтерського  обліку.  (  Абзац
чотирнадцятий  підпункту  2.3.1  пункту  2.3 із змінами, внесеними
згідно  з  Постановою  Національного  банку  N 56 ( z0305-04 ) від
18.02.2004 )
     Після здійсненої  перевірки документ підписується працівником
банку.
     Працівники банку,        які        підписали       будь-який
грошово-розрахунковий  документ,  не  маючи  на  те права,  несуть
відповідальність   згідно   з  законодавством  України.  У  такому
ж порядку несуть  відповідальність  працівники  банку,  які  мають
право  підпису, у разі перевищення ними своїх повноважень. { Абзац
шістнадцятий  підпункту  2.3.1  пункту  2.3  із змінами, внесеними
згідно  з  Постановою  Національного  банку N 422 ( z1228-06 ) від
06.11.2006 }
     Якщо операції за рахунками підлягають  додатковому  контролю,
виконавець передає необхідні документи контролюючому працівникові.
Контролюючий  працівник,   перевіривши   правильність   оформлення
операції,   підписує   їх.  Після  додаткового  контролю  документ
передається виконавцю для відображення  операції  за  відповідними
рахунками.
     Головні бухгалтери банків, їх заступники, начальники відділів
та   інші  працівники,  на  яких  покладено  обов'язки  подальшого
контролю,   повинні   систематично   проводити   перевірки   стану
обліково-операційної роботи.
     У процесі подальших перевірок з'ясовуються  причини  порушень
правил  здійснення  операцій і ведення бухгалтерського обліку.  За
результатами перевірок вживаються заходи щодо  усунення  виявлених
порушень та їх недопущення в майбутньому.
     Склад працівників,  які залучаються до  проведення  подальших
перевірок,  крім  працівників,  що займаються попереднім, поточним
контролем, заступника головного бухгалтера і начальників відділів,
визначається  головним  бухгалтером,  виходячи з обсягу операцій у
банку.  (  Абзац  двадцятий підпункту 2.3.1 пункту 2.3 із змінами,
внесеними   згідно   з   Постановою   Національного   банку  N  56
( z0305-04 ) від 18.02.2004 )
     2.3.2. Адміністративний (внутрішній) контроль
     Адміністративний   (внутрішній)   контроль  -  це  сукупність
процедур, згідно з якими керівник банку делегує свої повноваження,
зокрема  такі:  {  Абзац  другий  підпункту  2.3.2  пункту  2.3 із
змінами,  внесеними  згідно з Постановою Національного банку N 422
( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     - збереження цінностей та активів;
     - безпека працівників банку;
     - ефективність,  продуктивність  та  безпека процедур обробки
інформації;
     - наявність  процедур,  які  чітко  розмежовують  завдання та
відповідальність служб і працівників банку.
     Адміністративний  (внутрішній)  контроль  включає попередній,
поточний   та   подальший   контроль,   та   передбачає  перевірку
правильності фінансової операції до та після її проведення з метою
забезпечення  її  відповідності  встановленим  правилам.  (  Абзац
сьомий  підпункту  2.3.2 пункту 2.3 із змінами, внесеними згідно з
Постановою Національного банку N 56 ( z0305-04 ) від 18.02.2004 )
     Адміністративний (внутрішній)  контроль  дає  змогу   виявити
ризики і вжити ефективних заходів щодо них.
     До системи адміністративного контролю належать такі елементи:
     - організаційна структура банку;
     - методи закріплення повноважень та обов'язків;
     -   методи   контролю,   що   застосовуються  керівником  для
проведення  моніторингу  результатів  роботи, включаючи внутрішній
аудит;  { Абзац дванадцятий підпункту 2.3.2 пункту 2.3 із змінами,
внесеними   згідно   з   Постановою   Національного  банку  N  422
( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     - принципи та практика у сфері трудових ресурсів;
     - система бухгалтерського обліку;
     - принципи бухгалтерського обліку та процедури контролю.
     Таким чином, структура адміністративного контролю складається
з  організаційної  схеми  та всіх прийнятих керівником принципів і
процедур.  {  Абзац  шістнадцятий  підпункту  2.3.2  пункту 2.3 із
змінами,  внесеними  згідно з Постановою Національного банку N 422
( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     Адміністративний контроль передбачає розподіл повноважень між
працівниками  банку таким чином, щоб жоден працівник банку не зміг
зосередити  в  своїх  руках  всі  необхідні  для здійснення повної
операції   повноваження  (прийом,  оплата,  зберігання).  (  Абзац
сімнадцятий  підпункту  2.3.2  пункту  2.3  із  змінами, внесеними
згідно  з  Постановою  Національного  банку  N 56 ( z0305-04 ) від
18.02.2004 )
     Для цього операційний цикл будь-якої операції має передбачати
такі етапи:
     - дозвіл на операцію;
     - облік;
     - здійснення платежів;
     -  контроль операцій; ( Абзац двадцять другий підпункту 2.3.2
пункту 2.3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного
банку N 56 ( z0305-04 ) від 18.02.2004 )
     -  аудит дотримання правил та процедур проведення операцій та
їх  бухгалтерського  обліку. ( Підпункт 2.3.2 пункту 2.3 доповнено
абзацом  згідно з Постановою Національного банку N 56 ( z0305-04 )
від 18.02.2004 )
 
     2.4. Взаємозв'язок  між  системою  внутрішнього  банківського
контролю та внутрішнім аудитом
     Внутрішній аудит - це  незалежний  підрозділ,  який  не  бере
участі  у  виконанні операцій,  а періодично здійснює перевірки та
оцінює:
     - адекватність і ефективність заходів та системи внутрішнього
контролю;
     - управління ризиками та кредитним і інвестиційним портфелем;
     - повноту,  своєчасність і достовірність фінансової та  іншої
звітності;
     - дотримання принципів і внутрішніх процедур обліку;
     - відповідність регулятивним вимогам.
     Створення ефективної   системи   внутрішнього    банківського
контролю  досягається  шляхом оптимізації взаємовідносин та обміну
інформацією між внутрішнім контролем,  зовнішніми  та  внутрішніми
аудиторами банку.
 
     3. Звітність
 
     3.1. Фінансова звітність
     Фінансова    (бухгалтерська)    звітність    -   це   система
взаємопов'язаних   узагальнювальних  показників,  що  відображають
фінансовий  стан  банку  та  результати його діяльності за звітний
період.   {  Абзац  другий  підпункту  3.1  пункту  3  в  редакції
Постанови Національного банку N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     Метою  складання  фінансової звітності є надання користувачам
повної,  правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан
і  діяльність  банку  для  прийняття  економічних  рішень. { Абзац
третій    підпункту    3.1   пункту   3   в   редакції   Постанови
Національного банку N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     Склад річної та квартальної фінансової звітності визначається
окремим  нормативно-правовим  актом  Національного  банку України.
(  Абзац  четвертий  пункту  3.1 в редакції Постанов Національного
банку  N  283  ( z0675-01 ) від 18.07.2001, N 422 ( z1228-06 ) від
06.11.2006 }
     Керівник та головний бухгалтер банку зобов'язані організувати
роботу  зі складання фінансової звітності та забезпечити своєчасне
подання  повної,  правдивої  й неупередженої фінансової звітності.
{  Абзац  п'ятий  підпункту  3.1  пункту  3  в  редакції Постанови
Національного банку N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     Потреби  окремих  користувачів  (Національного банку України,
податкових  органів, органів статистики, керівництва банку) можуть
бути  задоволені  шляхом  установлення  інших (спеціальних) звітів
(податкових  декларацій,  статистичних  звітів,  внутрішніх звітів
тощо).   Інші  звіти,  які  включені  до  звітності  банку,  не  є
фінансовою  звітністю.  (  Абзац  шостий  пункту  3.1  із змінами,
внесеними   згідно   з   Постановою   Національного   банку  N  56
(  z0305-04  )  від 18.02.2004, в редакції Постанови Національного
банку N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     Звітним   періодом   для  складання  фінансової  звітності  є
календарний  рік.  Проміжна  звітність  складається  щокварталу за
наростаючим  підсумком  з  початку  звітного  року. { Абзац сьомий
підпункту  3.1  пункту  3 в редакції Постанови Національного банку
N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     Перший  звітний період новоствореного банку може бути меншим,
ніж  12  місяців,  але не більшим, ніж 15 місяців. { Абзац восьмий
підпункту  3.1  пункту  3 в редакції Постанови Національного банку
N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     Звітним    періодом    для    банків,    що    ліквідовуються
(реорганізовуються),  є період з початку  звітного  року  до  дати
прийняття  рішення  про ліквідацію (реорганізацію). { Підпункт 3.1
пункту   3   в   редакції  Постанови  Національного  банку  N  422
( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
 
     3.1.1. Загальні вимоги до фінансової звітності
     Фінансова звітність     складається     на    основі    даних
бухгалтерського обліку.
     Фінансова звітність  має включати інформацію,  яка є суттєвою
та   своєчасною   для   користувачів,   виходячи    з    принципів
безперервності,  нарахування,  обачливості,  превалювання суті над
формою та інших принципів міжнародних  стандартів  бухгалтерського
обліку.
     Інформація, що наведена у фінансових звітах та  примітках  до
них, повинна бути зрозумілою, доречною, достовірною і порівнянною.
Інформація повинна сприяти прийняттю правильних економічних рішень
шляхом    оцінок   минулих,   теперішніх   та   майбутніх   подій,
підтвердження чи коригування їх оцінок, зроблених у минулому. Крім
того,  має  бути  можливість  зіставляти  фінансові звіти за різні
періоди, а також порівнювати звітність різних банків.
     Інформація,   що   наведена   у   фінансовій  звітності,  має
відповідати таким якісним характеристикам:
     зрозумілість інформації, що подається у фінансових звітах для
користувачів.   Припускається,  що  користувачі  мають  відповідні
знання  з  бізнесу,  економічної  діяльності  та   бухгалтерського
обліку;
     доречність інформації,  яка впливає на прийняття  економічних
рішень  користувачів,  дає змогу оцінити ними події чи скоригувати
їх оцінки, зроблені в минулому;
     суттєвість інформації,  тобто її відсутність або викривлення,
може вплинути на  економічні  рішення  користувачів  звітності.  У
фінансових звітах має відображатись уся істотна інформація;
     достовірність інформації - це відсутність суттєвих помилок та
упередженості і відображення дійсного стану справ;
     правдивість подання  інформації  -  це  реальне  відображення
операцій  та  інших  подій,  результатом  яких  є  зміна  активів,
зобов'язань або капіталу банку на дату звітності;
     нейтральність інформації   -   це  відсутність  в  інформації
упередженості.  Фінансові  звіти  не  є   нейтральними,   якщо   в
результаті  відбору  або  викладу  інформації  вони  впливають  на
прийняття рішення або на судження з метою  досягнення  заздалегідь
визначеного результату;
     зіставність інформації,    тобто    можливість    порівнювати
фінансові звіти за різні періоди для того, щоб визначати тенденції
змін  у  фінансовому  стані  та  результатах   діяльності   банку.
Передумовою   зіставності   є   наведення  відповідної  інформації
попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику
і її зміни;
     своєчасність інформації  свідчить  про  те,  що   несвоєчасне
подання  фінансової  звітності може призвести до втрати доречності
та   достовірності   інформації.   Для   досягнення   оптимального
співвідношення  між  доречністю та достовірністю потрібно брати до
уваги задоволення потреб користувачів,  які  приймають  економічні
рішення.
     Банки,   які   мають   філії,   представництва  на  території
України  і  за  кордоном,  складають  зведену фінансову звітність.
(   Абзац   підпункту   3.1.1  пункту  3.1  в  редакції  Постанови
Національного банку N 283 ( z0675-01 ) від 18.07.2001, із змінами,
внесеними   згідно   з   Постановою   Національного   банку  N  56
( z0305-04 ) від 18.02.2004 )
     Банки за участю іноземних юридичних  та  фізичних  осіб,  які
розташовані  на території України,  надають фінансову звітність на
загальних засадах.
     Порядок  складання  і  надання  звітності  однаковий для всіх
банків.  Вимагати  надання  фінансової  звітності  за  формами, не
затвердженими  у  встановленому  порядку, а також за невизначеними
адресами,  забороняється.  (  Абзац  підпункту  3.1.1  пункту  3.1
із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою Національного банку
N 283 ( z0675-01 ) від 18.07.2001 )
     Форми   фінансової   звітності   й   порядок   їх  заповнення
встановлюються   Національним  банком  України  за  погодженням  з
Державним   комітетом  статистики  України.  {  Абзац  сімнадцятий
підпункту  3.1.1 пункту 3 в редакції Постанови Національного банку
N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     Зміни  даних  фінансової звітності внаслідок подання неповної
та   недостовірної   фінансової   звітності,  що  належать  як  до
поточного,  так  і  до  минулого  року  (після  затвердження  цієї
звітності), проводяться в тому звітному періоді, у якому вони були
виявлені.  {  Абзац  вісімнадцятий  підпункту  3.1.1  пункту  3  в
редакції  Постанови  Національного  банку  N  422 ( z1228-06 ) від
06.11.2006 }
     Виправлення помилок у  фінансовій  звітності  підтверджується
підписом службових осіб із зазначенням дати виправлення.
(  Підпункт  3.1.1  пункту  3.1  із  змінами,  внесеними  згідно з
Постановою Національного банку N 56 ( z0305-04 ) від 18.02.2004 )
     3.1.2. Інвентаризація активів та зобов'язань
     Складанню річного    звіту    має    передувати   обов'язкова
інвентаризація  активів,  зобов'язань,   резервів,   включаючи   і
обліковане на позабалансових рахунках,  під час якої перевіряються
і документально підтверджуються їх наявність, стан та оцінка.
     Відповідальність за  організацію  інвентаризації покладається
на керівника.  Контроль за проведенням інвентаризації покладається
на внутрішній аудит банку (ревізійну службу банку).
     Об'єкти   і  строки  проведення  інвентаризації  визначаються
керівником    банку,    крім   тих   випадків,   коли   проведення
інвентаризації є обов'язковим, а також не раніше 1 жовтня звітного
року  перед  складанням  річної  бухгалтерської звітності. ( Абзац
четвертий  підпункту 3.1.2 пункту 3.1 із змінами, внесеними згідно
з Постановою НБУ N 439 ( z1457-05 ) від 21.11.2005 )
     Для проведення інвентаризаційної роботи згідно з  розпорядчим
документом керівника банку створюються інвентаризаційні комісії.
     За  результатами  інвентаризації  банку вживають заходів щодо
врегулювання  виявлених  розбіжностей.  (  Абзац  шостий підпункту
3.1.2  пункту  3.1  із  змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ
N 439 ( z1457-05 ) від 21.11.2005 )
     У бухгалтерському   обліку   відображення   інвентаризаційних
різниць (недостач,  надлишків,  пересортування) здійснюється після
затвердження керівником банку пропозицій інвентаризаційної комісії
в тому місяці,  в якому вона була закінчена,  але не пізніше звіту
за грудень.
     При  проведенні  інвентаризації  різниця  між облікованими та
дійсними активами та зобов'язаннями підлягає обліку, якщо: ( Абзац
восьмий  підпункту 3.1.2 пункту 3.1 із змінами, внесеними згідно з
Постановою Національного банку N 283 ( z0675-01 ) від 18.07.2001 )
     -  фактична  кількість  є нижчою ніж облікована і різниця між
сумами  не  може  бути підтверджена бухгалтерськими документами чи
іншим    чином    згідно    із   відповідними   законодавчими   та
нормативно-правовими  актами.  Така  різниця  визнається витратами
банку та відшкодовується відповідно до положень Цивільного кодексу
України;  (  Абзац дев'ятий підпункту 3.1.2 пункту 3.1 із змінами,
внесеними   згідно   з   Постановами  Національного  банку  N  283
( z0675-01 ) від 18.07.2001, N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     -  фактична  кількість  є  вищою  ніж  облікована кількість і
різниця  між цими сумами не може бути підтверджена бухгалтерськими
документами або іншим чином згідно з відповідними законодавчими та
нормативно-правовими  актами.  Така  різниця  вважається  доходом.
{  Абзац  десятий підпункту 3.1.2 пункту 3.1 із змінами, внесеними
згідно  з  Постановою  Національного  банку N 422 ( z1228-06 ) від
06.11.2006 }
     У період складання річного  бухгалтерського  звіту  за  всіма
рахунками  юридичних  осіб  необхідно  отримати  в письмовій формі
підтвердження залишків особових рахунків за станом на 1 січня. При
неотриманні підтверджень протягом місяця залишок коштів вважається
підтвердженим.   Порядок    підтвердження    залишків    необхідно
передбачати  в договорах банківського рахунку. { Абзац одинадцятий
підпункту   3.1.2  пункту  3.1  із  змінами,  внесеними  згідно  з
Постановою Національного банку N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
 
     3.1.3. Коригуючі проводки
     Для складання  достовірної  звітності  банкам надається право
щомісячно (при потребі) проводити  коригуючі  проводки.  В  період
складання  річного  бухгалтерського  звіту  з метою включення всіх
операцій у фінансову звітність та виправлення  помилкових  записів
минулого року також можуть проводитися коригуючі проводки.
     Особливості оформлення документів,  перелік рахунків, порядок
та    строки   проведення   коригуючих   проводок   встановлюються
Національним банком України.
     Документи та виписки з особових рахунків,  за якими здійснені
коригуючі проводки,  додаються до документів та виписок  поточного
року  як  пояснення  до  загальної  суми  оборотів  у частині,  що
відноситься до минулого року.
     3.1.4. За наявності  інвестицій  в  асоційовані  та  дочірні
компанії     материнський     банк     складає    відповідно    до
нормативно-правових    актів    Національного    банку     України
консолідовану  фінансову  звітність. ( Підпункт 3.1.4 пункту 3.1 в
редакції  Постанови  Національного  банку  N  283 ( z0675-01 ) від
18.07.2001, N 56 ( z0305-04 ) від 18.02.2004 )
     3.1.5. Подання фінансових звітів
     Банки подають фінансову звітність:
     -  Національному банку України через відповідні територіальні
управління  Національного  банку  України (за місцем розташуванням
головного банку - юридичної особи); ( Абзац третій підпункту 3.1.5
пункту   3.1   із   змінами,   внесеними   згідно   з  Постановами
Національного  банку  N  283  (  z0675-01  ) від 18.07.2001, N 422
( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     - власникам   (акціонерам)   -   відповідно   до   установчих
документів;
     -   іншим   органам   державного  управління,  банкам,  іншим
зацікавленим  організаціям  на  підставі  відповідних  договорів у
межах законодавства України. ( Абзац п'ятий підпункту 3.1.5 пункту
3.1  із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку
N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     Порядок надання   фінансової  звітності  Національному  банку
України  визначається  нормативно-правовими  актами  Національного
банку  України,  а  надання  власникам (учасникам) - відповідно до
установчих  документів.  ( Абзац шостий підпункту 3.1.5 пункту 3.1
із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 56
( z0305-04 ) від 18.02.2004 )
     Порядок складання  та  подання  банками  річного  фінансового
звіту до Національного банку встановлюється окремими вказівками.
     Датою подання   фінансової   звітності   вважається  день  її
фактичного передання адресату,  а в  разі  відправлення  звітності
поштою  - дата,  зазначена на штемпелі підприємства зв'язку.  Якщо
дата надання звітності припадає на неробочий день,  термін надання
звітності  переноситься  на  перший  після  вихідного (святкового)
робочий день.
     Особливості передання     фінансової    звітності    засобами
електронного зв'язку (перелік файлів та форм звітності),  порядок,
періодичність,     строки    та    способи    подання    визначені
нормативно-правовими  актами  Національного банку України. ( Абзац
деі'ятий підпункту 3.1.5 пункту 3.1 із змінами, внесеними згідно з
Постановою Національного банку N 56 ( z0305-04 ) від 18.02.2004 )
     Фінансова  звітність  (річна) підлягає обов'язковій перевірці
та  підтвердженню  аудитором  відповідно  до  законів України "Про
аудиторську  діяльність"  (  3125-12  ) та "Про банки і банківську
діяльність"  (  2121-14  ). ( Абзац десятий підпункту 3.1.5 пункту
3.1  в  редакції  Постанови Національного банку N 283 ( z0675-01 )
від 18.07.2001 )
     Банки зобов'язані    публікувати    проміжну    (квартальну)
фінансову звітність у виданнях, визначених законодавством України,
в    тому    числі    відповідними   нормативно-правовими   актами
Національного   банку  України,  протягом  місяця,  наступного  за
звітним  кварталом. ( Абзац одинадцятий підпункту 3.1.5 пункту 3.1
в  редакції  Постанов  Національного  банку N 283 ( z0675-01 ) від
18.07.2001, N 56 ( z0305-04 ) від 18.02.2004 )
     Річну та  консолідовану  фінансову  звітність,   підтверджену
аудитором, банки зобов'язані публікувати не пізніше 1 червня року,
наступного  за  звітним,  у  виданнях,  визначених  законодавством
України,  зокрема, нормативно-правовими актами Національного банку
України. ( Абзац дванадцятий підпункту 3.1.5 пункту 3.1 в редакції
Постанов  Національного  банку  N 283 ( z0675-01 ) від 18.07.2001,
N 56 ( z0305-04 ) від 18.02.2004 )
 
 
     ( Абзац  тринадцятий підпункту 3.1.5 пункту 3.1 виключено  на
підставі  Постанови  Національного  банку  N 283  ( z0675-01 ) від
18.07.2001 )
 
 
     ( Абзац чотирнадцятий підпункту 3.1.5 пункту 3.1 виключено на
підставі  Постанови  Національного  банку  N 283  ( z0675-01 ) від
18.07.2001 )
 
 
     3.1.6. Відповідальність     за    достовірність    фінансової
звітності
     Фінансова   звітність   підписується  керівником  і  головним
бухгалтером  банку,  розглядається  і  затверджується  у  порядку,
встановленому  установчими  документами.  (  Абзац підпункту 3.1.6
пункту 3.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного
банку N 283 ( z0675-01 ) від 18.07.2001 )
     За    неподання   або   несвоєчасне   подання,   подання   за
невстановленою   формою   чи   подання   недостовірної  фінансової
звітності    керівник    і   головний   бухгалтер   банку   несуть
відповідальність  згідно із законодавством України. ( Абзац третій
підпункту  3.1.6  пункту  3.1  в  редакції Постанови Національного
банку N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     Відповідальність    за   фінансову   звітність   банків,   що
ліквідовуються    (реорганізовуються),    ведення   з   порушенням
встановленого   порядку   бухгалтерського   обліку   господарських
операцій, уключаючи оцінку майна і зобов'язань банків та складання
ліквідаційного  балансів,  покладається  на  ліквідатора.  ( Абзац
четвертий   підпункту   3.1.6  пункту  3.1  в  редакції  Постанови
Національного банку N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
     Звітність банків, що ліквідуються (реорганізуються) надається
Національному  банку  України  (службі  банківського  нагляду)  за
окремою схемою.
     3.1.7. Контроль за достовірністю звітів
     Контроль за достовірністю звітності  має  поєднувати  в  собі
логічний та арифметичний контролі, а також звірку з іншими формами
звітності.
     Контроль за  дотриманням правил відображення операцій банку у
бухгалтерському  обліку  та  звітності  здійснюється  Національним
банком   України,   аудиторами  та  ревізійними  комісіями  банку,
державними контролюючими органами.
 
     3.2. Управлінська звітність
     Управлінська звітність  - це звітність про стан та результати
діяльності  банку,  яка  використовується  керівником  (Правлінням
банку)   для   планування,   контролю   та  прийняття  відповідних
управлінських і економічних рішень.  Метою управлінської звітності
є  надання  можливості оперативно управляти банківськими ресурсами
та  оцінювати  ризики.  {  Абзац  перший  пункту  3.2  із змінами,
внесеними   згідно   з   Постановою   Національного  банку  N  422
( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
 
     3.2.1. Рекомендовані форми управлінської звітності.
     Періодичність  і  рівень деталізації управлінської інформації
залежать  від  внутрішньої організації банку та вимог менеджменту.
Зміст  звітів  може  змінюватися залежно від призначення та потреб
користувача.
     Управлінська звітність розкриває інформацію про:
     фінансові результати діяльності банку;
     ризики та результати управління активами і зобов'язаннями;
     результати діяльності,   пов'язані  з  продажем  продуктів  і
послуг;
     управління матеріальними та трудовими ресурсами;
     відхилення фактичних   результатів   діяльності   банку   від
планових  показників  банку  та  надання поновлених прогнозів щодо
очікуваних результатів;
     моніторинг стратегічних    ключових   показників   діяльності
банку. 
{  Підпункт  3.2.1  пункту  3.2 в редакції Постанови Національного
банку N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }
 
     3.2.2. Порядок складання управлінської звітності
     Управлінська звітність  складається  відповідним  підрозділом
банку   шляхом   корекції  та  деталізації  фінансової  звітності,
наприклад:
     - виключення   залишків   за   взаємними   розрахунками   при
консолідації;
     - перекласифікація за суттю значних сум,  що обліковуються на
транзитних та технічних рахунках;
     - корекція акціонерного капіталу та активів;
     - корекція відповідності звітних періодів;
     - виправлення  помилок  згідно  з інформацією та поясненнями,
наданими відповідними підрозділами.
     3.2.3. Управлінська  звітність формується шляхом використання
додаткових параметрів рахунків аналітичного обліку.
 
     3.3. Податкова звітність
     Ведення податкового   обліку  дає  змогу  складати  податкову
звітність.  Порядок ведення податкового  обліку  банки  визначають
самостійно.  Цей  порядок  має  бути відокремлений від фінансового
обліку  та  передбачати  можливість  внесення  змін   у   будь-які
операції,  визначені  Законом  України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) та іншими законодавчими актами з питань
оподаткування, не порушуючи методику фінансового обліку.
     При обліку валових доходів та валових витрат  доцільно  вести
податковий  облік,  використовуючи VIII клас "Управлінський облік"
Плану рахунків бухгалтерського  обліку  або  окрему  підсистему  з
відкриттям  рахунків  у  розрізі  статей  податкової декларації та
додатків до неї.
     Порядок складання декларації про прибуток банку та інших форм
звітності   з   питань   оподаткування   встановлюється  Державною
податковою адміністрацією України. ( Абзац четвертий пункту 3.3 із
змінами,  внесеними згідно з Постановою НБУ N 439 ( z1457-05 ) від
21.11.2005 )
     Достовірність даних  податкової   звітності   підтверджується
підписами  керівника банку і головного бухгалтера та засвідчується
печаткою.





>





Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Реклама
Реклама



Наша кнопка