Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про визнання недійсним рішення

Архів документів. Текст правового акту станом на 27 березня 2007 року


               АРБІТРАЖНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
                             Рішення
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 27.12.2000
 
 
 Арбітражний суд Харківської області
 Суддя <...>
 за участі представників:
 позивача - <...>;
 відповідача - <...>
 <...>
 Розглянувши справу за позовом ТОВ <...> м. Харків
 до ДПІ <...> району м. Харкова
 про визнання недійсним рішення
 
     У С Т А Н О В И В:
     Позивач просить визнати недійсним рішення ДПІ <...> району м.
Харкова від <...> N <...>  у  частині  донарахованого  податку  на
прибуток  у  сумі <...> тис.  грн.,  <...> грн.  - ПДВ,  стягнення
санкцій  <...>  грн. щодо податку на прибуток, <...> грн. щодо ПДВ
за  такими, що не підлягають виконанню, інкасовими дорученнями від
<...>  N  <...>  у сумі <...> грн., від <...> N <...> у сумі <...>
грн.
     Відповідач у відзиві на позов не  визнав  позовні  вимоги  за
мотивами:  перевіркою було встановлено заниження валового доходу в
сумі <...> тис.  грн.  у зв'язку з тим, що позивачем було зменшено
валові доходи у II кварталі 1999 року на суму <...> тис.  грн.  на
вартість відвантажених товарів покупцям,  яка  не  була  оплачена,
стягнута  за  рішеннями  арбітражного  суду,  але  не  надійшла за
виставленими  до  установ  банків  інкасовими  дорученнями   через
відсутність у покупців грошових коштів;  заниження валових доходів
на суму <...> тис. грн. у зв'язку із включенням до валових доходів
вартості  відвантажених  товарів  (дизельного  палива) покупцям на
умовах  товарного  кредиту  не  по  першій  події,  а  по   оплаті
відвантажених товарів з необгрунтованим посиланням на п.  14.3 ст.
14 Закону  України  "Про   оподаткування   прибутку   підприємств"
( 334/94-ВР     ),    оскільки    позивач    не    є    виробником
сільськогосподарської продукції;  заниження суми  оподатковуваного
прибутку  на  <...> тис.  грн.  в результаті допущених помилок при
заповненні декларації про прибуток;  необгрунтованого включення до
податкового  кредиту  суми  податку  на  додану вартість,  який не
відноситься до включення до валових  витрат  (вартість  послуг  за
телефонні  розмови,  оплачені орендодавцю,  котрий не є телефонною
компанією).
     <Спір 4>.  Розглянувши матеріали справи, суд установив, що на
підставі акта  перевірки  від  <...>  N  <...>  питань  дотримання
податкового  законодавства за період з <...> по <...> відповідачем
було винесено рішення від <...> N <...>.  Згідно  з  цим  рішенням
було донараховане <...> грн.  ПДВ, <...> грн. податку на прибуток,
нараховано до стягнення санкції <...> грн.  щодо ПДВ,  <...>  грн.
щодо податку на прибуток.  Позивачем оспорюється рішення в частині
<...> тис.  грн.  донарахованого податку на прибуток,  <...>  грн.
санкції щодо податку на прибуток,  <...> грн.  донарахованого ПДВ,
<...> грн.  санкції щодо ПДВ.  Відповідач безпідставно вважає,  що
позивач  зменшив  валові  доходи  у  II кварталі 1999 року на суму
<...> тис.  грн.  відвантажених товарів покупцям і не оплачених на
порушення  п.п.  12.1.5,  п.  12.1  ст.  12  Закону  України  "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).  Відповідно  до
п.   12.1  ст.  12  Закону  України  "Про  оподаткування  прибутку
підприємств" продавець товарів має право  зменшити  суму  валового
доходу  звітного періоду на суму відвантажених товарів,  у випадку
якщо покупець таких товарів затримує без  погодження  з  платником
податку оплату їх вартості.  Зазначене зменшення провадиться, якщо
платник податку звернувся  з  позовом  до  суду.  Актом  перевірки
відповідача  встановлено,  що  позивач  звернувся  з  позовами  до
арбітражного суду про стягнення заборгованості в сумі  <...>  грн.
(аркуш справи N <...>).
     Арбітражним судом  було  стягнуто на користь позивача:  з ТОВ
<...> - <...> грн.  (рішення від <...>),  з ПП <...> - <...>  грн.
(рішення від <...>), з АТП <...> - <...> грн. (рішення від <...>),
з ПП <...> грн.  (рішення від <...>),  з ТОВ <...>  -  <...>  грн.
(рішення  від  <...>).  Згідно  з  письмовим  поясненням головного
бухгалтера позивача на підставі  наказів  арбітражного  суду  було
виставлено   інкасові   доручення  до  установ  банків,  гроші  на
розрахунковий   рахунок   не   надійшли.   Відповідачем    невірно
трактується п.п.  12.1.5 ст.  12 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств"  ( 334/94-ВР ),  згідно з яким валові доходи
продавця збільшуються,  у випадку  якщо  арбітражний  суд  приймає
рішення  на  користь позивача на суму фактично поверненої покупцем
заборгованості.  Другий  абзац   цього   пункту   не   може   бути
застосовано,  оскільки  він  суперечить  законодавству - діючій на
момент винесення рішень  статті  118  Арбітражного  процесуального
кодексу України ( 1798-12 ), згідно з якою виданий стягувачу наказ
може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох місяців з  дня
прийняття   рішення   та   відповідно   до   Закону  України  "Про
банкрутство" ( 2343-12 ) (ст.  5.2) право на звернення  із  заявою
про  визнання  банкрутом  виникає  після  закінчення  місяця з дня
виставлення інкасового доручення.  Отже, позивач не міг звернутися
із заявою про визнання боржника банкрутом протягом одного місяця з
моменту винесення рішення про стягнення заборгованості. Відповідно
до п.  3 ст.  6. Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" у редакції від  30.06.99  р.
N 784-XIV   (   784-14   )   справа  про  банкрутство  порушується
арбітражним судом,  якщо безспірні вимоги  кредитора  до  боржника
сукупно   становлять   не   менше  трьохсот  мінімальних  розмірів
заробітної плати, тобто не менше 35400 грн.
     На підставах  викладеного  позивачем  було вжито заходів щодо
стягнення  заборгованості  за  продані   товари,   які   не   дали
результатів, тому  відповідно до п.п.  5.2.8 ст.  5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) сума  <...>
тис.   грн.  безнадійної  заборгованості  повинна  відноситися  до
валових витрат і необгрунтовано віднесена відповідачем до  валових
доходів з донарахуванням податку на прибуток та санкції.
     <Спір 1>.  Згідно з актом перевірки відповідача (аркуш справи
<...>)  і  наданих  договорів позивачем було укладено в 1999 р.  і
2000 р.  договори поставки дизельного  палива  на  умовах  надання
товарного   кредиту   з   21   підприємством   сільгоспвиробників.
Відповідно до п.  14.3 ст.  14 Закону України  "Про  оподаткування
прибутку підприємств"  (  334/94-ВР  )  у випадку продажу товарів,
безпосередньо пов'язаних з  технологічними  процесами  виробництва
сільськогосподарської       продукції,       виробникам      такої
сільськогосподарської  продукції  на  умовах  товарного   кредиту,
валові  доходи  кредитора  збільшуються в податковому періоді,  на
який відповідно до умов такого кредитного договору припадає термін
розрахунків   з   позичальником.  Позивачем  укладено  договори  з
виробниками сільськогосподарської продукції  на  умовах  товарного
кредиту,  дизельне  паливо  є товаром,  безпосередньо пов'язаним з
технологічними   процесами    виробництва    сільськогосподарської
продукції.  Аргументи відповідача,  що ст.  14 Закону України "Про
оподаткування  прибутку  підприємств"  не  стосується  позивача  у
зв'язку  з  тим,  що  вона  називається  "Оподаткування виробників
сільськогосподарської продукції",  і що згідно з  довідкою  органу
держстатистики  позивач  не  є сільгоспвиробником,  не можуть бути
взяті  до  уваги.  Ця  стаття  закону   передбачає   пільги   щодо
оподаткування  для  сільгоспвиробника,  надання  товарного кредиту
сільгоспвиробнику також є пільгою, і тому законодавець передбачив,
що  доходи  кредитора збільшуються в податковому періоді,  на який
відповідно до умов  такого  кредитного  договору  припадає  термін
здійснення  розрахунків  з позичальником,  на підставі викладеного
позивачем не було занижено  валові  доходи  підприємства  на  суму
<...>  тис.  грн.  щодо  відвантажених  товарів  на умовах надання
товарного кредиту.  Донарахування прибутку та санкцій відповідачем
здійснено безпідставно.
     <Спір 2>.  За  актом  перевірки  було донараховано податок на
прибуток у сумі <...> тис.  грн.  у зв'язку з допущеною  позивачем
помилкою  в  декларації та неправильним відображенням збитків у IV
кварталі 1999 року.  У декларації про прибуток  за IV квартал 1999
року   (річній)   позивач   повинен  був  відобразити  наростаючим
підсумком  за  рік  податки в сумі <...> тис. грн., а не "0 грн.",
що  призвело за даними декларації до заниження податку на прибуток
на  <...> тис. грн. і переплати за карткою платежу прибутку в сумі
<...>   тис.   грн.  Допущені  позивачем  помилки  при  заповненні
декларації  не  спричинили  недоїмку  щодо податку на прибуток, що
відображено   в   акті   перевірки  та  підтверджується  письмовим
поясненням   ревізора-інспектора.   <...>.  За  таких  обставин  -
відсутність  недоїмки  відповідач  безпідставно  донарахував <...>
тис. грн. податку на прибуток і санкцій.
     На підставі викладеного позовні вимоги про визнання недійсним
рішення в частині донарахування податку на прибуток у  сумі  <...>
тис.  грн.  і  фінансових  санкцій щодо податку на прибуток у сумі
<...> грн. підлягають задоволенню.
     <Спір 3>.  Відповідачем обгрунтовано виключено з  податкового
кредиту  суму  ПДВ  <...>  грн.  щодо  оплати  послуг за телефонні
розмови.  Позивачем  у порушення п.п.  7.4.4 ст.  7 Закону України
"Про податок  на  додану  вартість"  (  168/97-ВР  )  віднесено до
податкового  кредиту  суму  ПДВ  щодо  послуг,  вартість  яких  не
відноситься  до валових витрат.  Позивачем укладено договір оренди
нежитлового  приміщення  від  <...>  N  <...>  з  малим  державним
підприємством  <...>.  Згідно  з  п.  5.4 договору,  крім орендної
плати,  позивач повинен оплачувати  орендодавцю  послуги,  що  ним
надаються  (освітлення,  опалення,  комунальні послуги,  охорона).
Договором не передбачено оплату щодо відшкодування наданих  послуг
з телефонних розмов, оскільки орендодавець неправомочний на давати
такі послуги.  Відповідно до п.  42  Правил  користування  міською
телефонною  мережею,  за  тверджених постановою Кабінету Міністрів
України  від  22.04.97  р.  N  385  ( 385-97-п ), у випадку оренди
телефонізованого   приміщення   договір  з  підприємством  зв'язку
необхідно переоформити на орендаря.  Оскільки  позивачем  не  було
переоформлено  договір  на  користування телефоном,  він оплачував
орендодавцю  вартість  абонентської  плати,  вартість   телефонних
розмов як відшкодування понесених ним збитків. За таких обставин у
позивача не було підстав віднести ці витрати до валових витрат,  і
відповідно до  п.п.  7.4.4  ст.  7  Закону України "Про податок на
додану  вартість"  ПДВ,  сплачений   позивачем   орендодавцю,   не
включається до податкового кредиту.
     Керуючись статтями 49,  82-85 АПК України (  1798-12  ),  суд
В И Р І Ш И В:
     1. Визнати недійсним рішення ДПІ в <...>  районі  м.  Харкова
від  <...>  N  <...>  у  частині  донарахування ТОВ <...х...> грн.
податку  на  прибуток та стягнення фінансових санкцій щодо податку
на прибуток у сумі <...> грн.
     2. Визнати  такими,  що  не  підлягають  виконанню,  інкасові
доручення  (розпорядження) від <...> N <...> на суму <...> грн. та
від  <...>  N  <...>  у сумі <...> грн. про списання цих сум з ТОВ
<...>.
     3. Стягти з ДПІ <...> району м.  Харкова ...  на користь  ТОВ
<...>  (м.  Харків)  <...>  грн. держмита і <...> грн. арбітражних
витрат. Видати наказ.
     4. Скасувати  заходи  щодо  забезпечення   позову,   прийняті
визначенням   від  <...>  про  заборону  установі  банку АКБ <...>
(м. Харків)   здійснювати   списання   за  інкасовими  дорученнями
(розпорядженнями) від <...> N <...>, від <...> N <...>.
 
 Суддя <...>
 
 Надруковано: "Податки  та  бухгалтерський  облік",  N  34  (383),
              2001 р.




>





Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD26.31665
EUR31.22997
RUB0.45716
PLN7.31707
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка